Не сипте сіль на рани переможців

№39–40(748) 13 — 19 ноября 2015 г. 11 Ноября 2015 5 4.9

Цими днями ми відзначили День визволення України від фашистських загарбників. На превеликий жаль, у багатьох ЗМІ про цю дату, як загалом про весь радянський період, говорилося переважно зі знаком мінус.

В одній з газет прочитала статтю про цей святий для кожного, хто воював під час Великої Вітчизняної війни, хто жив у той час, день, зміст якої зводився до того, що, мовляв, нас примушували воювати ті, хто не цінував людське життя. I це пише людина, яка не тільки не воювала в тій війні — її на світі тоді не було. Вона не є ні вченим, ні військовим експертом. Автор зібрав який тільки міг негатив і як діжку бруду вилив на сторінки преси.

Мої батьки теж загинули. Батько Петро Демидович Рута, якого військомат не хотів посилати на фронт за станом здоров'я, пішов добровольцем і загинув. Загинула й мама, Безвесільна Ольга Свиридонівна.

То це я (і такі, як я) могла б пред'явити якісь претензії колишнім керманичам, а не сучасні молодики. Це не вони, а я, шестирічна, сиділа серед дороги біля вбитої матері, а з неба падали бомби, будинки палали, як смолоскипи, повітря рвали автоматні черги.

Я могла б запитати: навіщо зруйнували, відступаючи, водогін? Промислові об'єкти зрозуміло навіщо: щоб вони не працювали на ворога. А вода ж була потрібна людям, які залишалися тут, під ворогом (не могла ж вся країна піднятися і виїхати кудись — транспорт потрібен був для війни). Отож якби не зруйнували водогін, може, мама була б жива. Бо єдиним джерелом питної води залишався колодязь біля шахти 17-біс м. Ханжонкове на Донеччині, де ми жили на той час. Мама пішла набрати води, а тут — бомбардування.

Може, вона була б жива, якби належним чином була організована евакуація і не втекли першими ті, хто завжди в таких ситуаціях рятував свою шкуру. Та я нікому не пред'являю претензій, бо розумію, який складний був час і як важко було все передбачити і прийняти чіткі рішення і головне — виконати їх.

А тепер якісь писаки, які нічого того не бачили, не переживали, паплюжать і ту епоху, і організаторів перемоги, і самих переможців. Вони, бачте, все знають про ту війну, критикують, не будучи фахівцями, проведення тих чи інших військових операцій, називають бездарним верховного головнокомандуючого Сталіна, його накази. Маршал Перемоги Жуков, виявляється, браконьєр російського народу, НКВС і «Смерш» та ще загранзагони — злочинні організації тощо.

На їхню думку, Сталін усіх чоловіків, які залишились на окупованій території, вважав зрадниками і відправляв у штрафні батальйони (а тут не брешіть, панове!). Один з моїх дядьків захворів, і його вчасно не взяли до війська. Забрали у вересні 1943 р., коли Донбас звільнили від фашистів. Ніхто його в штрафбат не відправляв. Він воював, як усі. Загинув уже в Німеччині.

Iз однієї до іншої статті переходить і таке. Тепер, мовляв, у цивілізованому світі лище Росія помпезно відзначає День Перемоги. А от освічена Європа тихо кладе квіти до могил героїв. Забувають при цьому додати, що цього року там влаштували колосальне шоу з поцілунками. По мені, краще вже помпезні свята.

I знов-таки, чи знають автори хоча б з кінохроніки, як люди сприймали звістку про перемогу? У нас люди стукали у вікна, двері сусідів, сім'ями бігли до шахти, обіймали солдат, одне одного, сміялись й плакали, співали і танцювали. Одне слово, було вселенське свято торжества добра над злом, перемоги над лютим ворогом і вихлюп радості з цього приводу.

То чому свято Перемоги не може бути піднесеним, урочистим, радісним? Ми все киваємо на освічену Європу. А вона — хто за день-другий, хто за тиждень-місяць — лягла під Гітлера, а її економіка успішно працювала на вермахт. Тим часом радянський солдат робив свою важку роботу — воював у тому числі й за її, Європи, свободу. I він переміг. А тепер часом не тільки вождям радянським, а й йому вандали пам'ятники знищують.

Велика Вітчизняна війна — то й досі кровоточива рана для багатьох, хто її пережив. I ваша писанина, панове — то сіль на цю рану. Отож залиште це серйозним дослідникам замість того, щоб мазати великим квачем з дьогтем усе, що було до вас. Бо було багато чистого, світлого, доброго.

Отож, як писав поет, схаменіться, будьте люди і не сипте сіль на рани переможців. Правильно кажуть: кожен вважає себе стратегом, бачачи бій зі сторони. А ви ж його ніколи не бачили.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Джулиан Барнс этого не знал?

Юрий Володарский ввел меня в заблуждение, рекламируя в № 43 «2000» от 28.10.16 г. на...

Сползаете к мелкотемью

Редакция, к сожалению, избегает важных общественно-политических тем. Вот в...

Взгляд из Крыма

Было бы для вас интересно, что произошло с медициной. Врачи не захотели больших...

Найдемократичніший общепит у всій Єуропі

Уряд все шукає, де б позичити на нашу шию якийсь мільярд валюти, а її «народні»...

Как заставить Бога снять звезды?

Прочла в прессе, что президент подписал указ о замене на военных погонах звездочек на...

Знищується наша історія

Зруйновані пам'ятники — це зневага до 40-мільйонного народу живих і 20 мільйонів...

Десять вопросов автору одного:«Все, як у людей?»

Так хотелось надеяться, что Сергей Шангутов успокоится и, главное, оставит в покое...

Размышления совкового деда

Во время Великой Отечественной войны все или большинство советских солдат прошли те...

Ликбез по китайским иероглифам

В последние годы в средствах массовой информации, особенно в печатных, появились такие...

Мы в ожиданьи...

Доходят ли до Вас наши «творенья» В прямом и переносном смысле слов?

А кто же ваши герои?

Недавно, открыв «2000», обрадовался: есть Сергей Лозунько! (Долго же его не было!) А...

Путина должны были остановить еще в 2010-м

Украина как историческая мать городов русских должна помочь его спасти, реализуя...

Комментарии 5
Войдите, чтобы оставить комментарий
Толян
15 Ноября 2015, Толян

Хотел бы извинится перед автором статьи за то, что не написал комментарий на очень уважаемом мною (и это действительно так) украинском языке. К сожалению, не владею им в совершенстве, а коверкать этот действительно очень красивый язык просто не хочу.

- 9 +
Толян
15 Ноября 2015, Толян

Почему "майданная власть" не отмечает ДЕНЬ ПОБЕДЫ, пытается стереть из памяти НАРОДА само понятие ВЕЛИКАЯ ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ВОЙНА и ополчилась на ГЕОРГИЕВСКУЮ ЛЕНТУ? Всё объясняется очень просто - это не их ПОБЕДА!!! "Герои" "майданной власти"(Бандера, Шухевич и подобные им) воевали на стороне фашистской Германии, которая потерпела поражение. У них, как и у Мазепы, были хозяева, но никогда не было ОТЕЧЕСТВА.Как, впрочем,и у нынешней "майданой власти".а ГЕОРГИЕВСКАЯ ЛЕНТА всегда была символом МУЖЕСТВА, ВЕРНОСТИ ОТЧИЗНЕ, ХРАБРОСТИ. Откуда все эти качества у "героев" "майданной власти"?

- 25 +
Аналитик
13 Ноября 2015, Аналитик

Европе нечего праздновать: она практически не участвовала борьбе за освобождение от Гитлера. Были небольшие группы патриотов, которые пытались организовать партизанское движение, но их вклад был не настолько значителен, чтобы Европа могла им гордиться. Участвующих в войсках гитлеровской армии от порабощенных европейских стран было гораздо больше. Участвовала в борьбе Англия. Да и то, больше издалека. И только потому, что Гитлер её оставил на потом. Потому Европа и "скромничает".
Украина позорит себя забывая, что её воинов на стороне Гитлера было гораздо меньше, чем у европейцев, а воинов против Гитлера и жертв - больше. Потому она, в отличие от европейцев, вправе с чистой совестью причислить себя к победителям. А власть Украины ставит свой народ на одну доску с европейскими гомиками. Позор ей за это.

- 31 +
цзы лисицин
13 Ноября 2015, цзы лисицин

Бальзам на души детей войны и не только. Долгих лет жизни замечательной женщине патриоту,радуйте нас и просвещайте "свидомых",а вдруг дойдёт!

- 26 +
Валерий
12 Ноября 2015, Валерий

Огромное и сердечное спасибо автору за добрые и справедливые (а это сейчас редкость )слова в адрес живших в те нелёгкие времена .

- 42 +
Блоги

Авторские колонки

Ошибка