Донецьк — то українська граматика!

№23(775) 10 — 16 июня 2016 г. 06 Июня 2016 3.8

Ми вже писали про запуск сервісу з перевірки українських текстів OnlineCorrector (він допоможе виправити пунктуаційні, граматичні, стилістичні й лексичні помилки), створений переселенцем з Донецька Іллею Данилюком. І ось тепер розробник поділився з нашим виданням власним поглядом на проблеми прикладної лінгвістики в умовах війни.

— Ілля, коли ви переїхали з Донецька? OnlineCorrector — це «продукт відчаю», спроба заробити «на чужині» чи продовження вашої наукової діяльності?

— З Донецька до Києва ми з родиною переїхали влітку 2014-го. Досі продовжую працювати в Донецькому національному університеті, який був евакуйований у Вінницю, — їжджу туди раз на тиждень.

Спеціальність «прикладна лінгвістика», яку я викладаю, існує в нашому закладі вже понад 10 років, і запропонований мною продукт саме і є інструментом прикладної лінгвістики — поєднанням мовних, мовознавчих даних з інформаційними технологіями. Справа в тому, що паралельно з викладанням в університеті я багато працюю коректором, перекладачем, маю справи з великими обсягами тексту. Тому мені постійно бракувало інструментів, що пропонує Word.

Вимушений був писати макроси, додатки для себе. Але макросами поділитися з іншими непросто — їх поширення неможливо контролювати. Формат доповнення через Google-документи, яке пропонує OnlineCorrector, дозволяє зберігати над ним контроль.

Звісно, хто не працює з Google-документами, тому від нового сервісу жодної користі. Хотілося б бачити OnlineCorrector незалежним ресурсом, який може працювати через браузер, у телефоні, у текстових полях. Не склалося поки що з розробником, але поступово, гадаю, перейдемо в іншу модель.

— В Україні працюють сотні науковців-лінгвістів. Але крім словників, вони не пропонують користувачу жодного сучасного продукту або сервісу! Чому?

— У складі Академії наук є, наприклад, мовно-інформаційний фонд, який базується на території бібліотеки Вернадського. Його відкритим продуктом дійсно є тільки словники, про що ви згадали. Але для внутрішнього користування є декілька розробок, невідомих широкому загалу: «автоматизоване робоче місце лінгвіста», системи обміну лінгвістичною інформацією, свій закритий корпус текстів (тексти, що використовуються для дослідження мови).

Чому академічна спільнота не орієнтована на широкого споживача — питання комплексне.

Так, Google бере і пропонує цілу купу інструментів, зокрема й українською мовою. Конкурувати з корпорацію, створювати онлайн-перекладач, напевне, не варто. Корпус текстів у Google гігантський, розпізнавання мовлення значно перевищує ті аналоги, що розробляються в Україні.

— Але ж створити сервіс на зразок славнозвісного порталу «Грамота.ру», дуже очікуваний споживачем, напевно, не так і важко. Вас самого не дратує брак аналогічного вітчизняного довідкового ресурсу з української мови?

— Звичайно, дратує! Той же мовно-інформаційний фонд давно міг би таку платформу забезпечити. Технічно, як можна судити, для цього все готово. На жаль, з боку діяльність академії часто виглядає як війна за ресурси. Як результат — ефективність роботи на споживача дуже низька.

— Держава начебто проводить політику підтримки української мови. Хіба сервіси на зразок вашого не мають спонсоруватися бюджетом, адже потреба в них надзвичайна?

— Держава мала б спонсорувати. Але якщо держава на фоні АТО або важкої соціальної ситуації скаже, що збирається фінансувати розробку інформаційних, комп’ютерних інструментів для роботи з українською мовою, популярним це рішення не буде.

— Чи має українська мова якісь особливості, що додали труднощів під час створення сервісу?

— Великих труднощів не бачу, все досить очікувано.

У порівнянні з англійською, наприклад, в українській розвинена словозміна, багато закінчень, чергувань. З іншого боку, в український набагато більш послідовна граматика, менше винятків. Слова менш багатозначні.

Складність наразі полягає у важчому автоматичному морфологічному аналізу. А семантичний аналіз поки що не реалізований для жодної з мов — звичайний комп’ютер усе ще не здатен розуміти мову людини. Є деякі успіхи на базі суперкомп’ютерів — але ці рішення ще не пішли в маси.

З іншого боку, я не використовував нічого суперунікального. Одна з причин — обмеження мови програмування, скриптів, пропонованої Google для написання доповнень. Туди не можна підключити сторонні рішення або бібліотеки.

Єдине більш-менш оригінальне рішення — як я оптимізував правила, порядок, у якому вони розглядаються, щоб останній результат був найімовірнішим.

 — В якому напрямі вам хотілося б розвиватися як лінгвісту-науковцю?

— Останні кілька років я переключив нашу кафедру на цікаву тему: моделювання мовної особистості; як відтворити в комп’ютерному коді цифрову, лінгвістичну копію людини.

Натхненням для мене у 2012 р. стало інтерв’ю Рея Курцвейла — технічного директора Google. Він рано втратив батька і відтоді почав збирати всі матеріали, пов’язані з рідною людиною: листи, записи, телефонні розмови. Зібрав уже величезний архів. Рей поділився мрією відтворити аватар батька — створити цифрову копію, модель людини, яка б поводила себе, розмовляла, реагувала як конкретна особистість.

Мене це захопило, і тема моделювання мовної особистості стала провідною в кафедральній роботі на кілька років. Які технології і які дані про вас потрібні, щоб зробити вашого мовного цифрового клона? Як ви говорите, що ви говорите, як ви пишете — це все можна буде досліджувати, аналізувати й імітувати.

Можна буде досліджувати і групові портреті — наприклад, мовну особистість українця. Або мовну особистість депутата Верховної Ради.

 — Яке прикладне значення цього?

— Все у світі стає антропоцентричним. Фокус зміщається з вивчення всього людства, людини взагалі до вивчення конкретної особистості.

Чому люди так люблять соціальні мережі? Тому, що бажають якомога масштабніше себе поширити. Чому соціальні мережі збирають усі дані про вас? Тому, що аналіз їх дозволяє показувати вам більш ефективну рекламу, пропонувати найбільш потрібні вам послуги, виправляти ваші помилки тощо.

Тому створення вашої цифрової лінгвістичної моделі дозволить більш ефективно прогнозувати ваші реакції.

— Вас не лякають соціальні загрози таких технологій? З’являться фальшиві інтернет-боти, яких вже не можна буде відрізнити у спілкуванні від живих людей, легше буде маніпулювати особистістю…

— Я дуже відкритий до технологій і взагалі не боюся, що вони завдадуть нам шкоди. Поки що я не бачу, чого можна боятися. Я, мабуть, був би одним із перших, хто встановив би собі якийсь чіп у голову!

Безумовно, якщо йдеться про захист персональних даних, — тут я цілком погоджуюся, що тільки людина повинна розпоряджатися правом доступу до них. Тобто створювати ту ж лінгвістичну модель було б коректним тільки після дозволу «оригіналу».

— Ви представник донецької школи лінгвістики. Що це означає? Адже для багатьох, напевне, відкриття, що це був один із центрів україністики.

— Наукові школи, як і політичні партії, будуються зазвичай навколо особистості. Донецька школа україністики пов’язана з іменем Анатолія Панасовича Загнітка, вченого світового рівня, мого наукового керівника, знаного граматиста. Тому донецька наукова школа значну увагу приділяє граматиці.

— Тобто на лінгвістичній мапі України Донецьк — то наша граматика?

— Так. Ще в Донецьку була дуже сильна школа діалектології. Також ми першими в Україні започаткували розуміння прикладної лінгвістики не як перекладу (що панувало до того), а як поєднання інформаційних технологій з інструментарієм лінгвістики.

Відповідно, в Донецькому університеті вперше у країні з’явився окремий напрямок підготовки спеціалістів із прикладної лінгвістики — так, як його бачать у всьому світі, з компонентами інформатики та комп’ютерних технологій. Чимало наших випускників працюють у сфері IT за кордоном або у представництвах великих міжнародних компаній в Україні.

Дорогоцінні наші біженці: у Вінниці Донецький національний університет зайняв корпуси ювелірного заводу «Кристал» // vnews.agency

— Як почувається Донецький університет у Вінниці?

— Переїхало, мабуть, відсотків 70 персоналу і студентів. Хтось не виїхав із Донецька, але приїжджає на сесії. Ми отримали на новому місці три корпуси, і загалом університет адаптувався, вінничани та вінницька влада добре його прийняли.

Конкуренція в освітньому середовищі зросла, й інші освітні заклади трохи ревнують. Але університет зайняв нішу, яка в регіоні була майже вільна — фізика, математика, біологія, хімія, у Вінниці все ж ніколи не було такого потужного вишу.

Значною мірою вдалося зберегти студентів. Наприклад, з 4-го курсу, після якого випускаються бакалаврами, переїхало відсотків 90.

Велика прірва утворилася з курсом, який ми мали набрати у 2013-му. Можливо, лише десяту частину набрали. А вже вінницький курс 2014-го набрали повний.

— Чи існує психологічна проблема, пов’язана з назвою Донецький?

— Наскільки я знаю, піар-відділ університету працює над проектом зміни назви — можливо, Донецький університет стане Подільським або просто ім. Стуса.

Хоча я особисто негативного ставлення у зв’язку з назвою не відчуваю.

— Чому ви переїхали до Києва, а не до Вінниці?

— Я звик до великого міста, до сервісу великого міста. Вінниця все ж дуже провінційна.

Проблем з адаптацією у столиці майже жодних не було. Чимало друзів моїх переїхали до Києва, син пішов до школи абсолютно нормально, згодом у ліцей — жодних бар’єрів.

— Чи залишається у ваших колег з університету надія повернуться колись у Донецьк?

— Залежить від віку. Літні люди ще мають надію на повернення. Молодь, люди до 40–50 років вже не пов’язують майбутнє з Донецьком. Мені, наприклад, це навіть не спадає на думку.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Коломия оголосила суверенітет

«Гройсман, колишній досвідчений міський голова, вже починає забувати проблеми, які...

Владимир ХОЛОПОВ: «На Евро будем биться за медали»

То, что мы сильнее действующих чемпионок континента — было доказано дважды

Судьба телефонистов

Одесса занимает первое место в Украине по числу граждан, официально работающих за...

Украина станет жить лучше, когда власть начнет...

Если у вас нет средств на собственное воспроизводство, обеспечивающее определенную...

Садовой: о сердце и душе

На «Самопоміч» йде дуже серйозна атака. Як, власне, й на місто Львів, і на Садового

Работа как волк

Бывшему прокурору не обязательно идти в армию, но и на пособие по безработице ему...

Батькивщина намерена «их» остановить

Дмитрий Шлемко: «Якщо раніше люди йшли просто протестувати і кричати «мирно,...

Бесплатное право и наши права

В центры бесплатной правовой помощи чаще всего обращаются люди в возрасте от 35 до 60...

Михаил Резникович: Определяется будущее нашей...

Украина, отказавшись от собственного мировоззрения и исторического опыта, рискует...

Страсти по громаде

Наталья БАБИЙ: «Опоненти стали розказувати людям в селі: якщо об'єднаєтесь з...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка