Страсти по громаде

№42(792) 21 — 27 октября 2016 г. 19 Октября 2016 4

В идеале, конечно, децентрализация — это прелесть. Сам себе хозяин, ни перед кем не отчитываешься.

Потому что, по задумке, это все должно попустить прессинг центральной власти. И управлять селами и поселками в объединенной громаде должны представители этих самых сел и поселков, избранные старостами.

Но у нас, как всегда, нужно делать «поправку на ветер»: на самом ли деле власть стремится отдать бразды правления громадам?

«Воля» давит

К примеру, стали «дружить домами» небогатые деревни, коих в районах большинство, а денег на всех не хватает. И что в таком случае предусматривает бюджетное законодательство? А оно предусматривает, что государство применяет «дотации горизонтального выравнивания», т. е. перераспределение финансов. Выходит, у одних забирает, а другим дает?

И, может, правы те, кто считает, что держава предусматривает не отдавать власть на места, а наоборот — еще больше ее централизовать?

Поскольку община, которой не хватает финансов, так сказать, из собственного «котла», будет обращаться, как и прежде, в область, область — в Киев, т. е. в Кабмин, и уже правительство будет решать — сколько денег выделить громаде.

Впрочем, до дележа или там выпрашивания средств еще далеко. Об этом еще не думают: пока сам процесс объединения громад идет с большим скрипом.

Почему так — на примере Калушского района Ивано-Франковской области рассказывает глава райгосадминистрации Наталья БАБИЙ.

По правде говоря, я планировала изначально, что встречусь с ней лишь для того, чтобы прокомментировала ситуацию с селами, которые хотели объединяться, затем передумали.

Жители одной деревни вообще демарш на дороге устраивали — движение перекрывали в знак протеста, чтобы их не присоединяли к тому населенному пункту, к которому они не хотят.

Но как только я озвучила тему встречи, Наталья Бабий стала говорить обстоятельно — о громадах, ситуации в районе.

И получилось, можно сказать, не интервью, а монологи.

[img:98329]

«...Я працювала в органах місцевого самоврядування з 2006 року в міській раді — з одіозним мером Ігорем Насаликом, який зараз є міністром енергетики і палива, була в міськраді й першим його заступником, а потім керуючою справами, — говорила Наталья Иосифовна. — В районі я досить популярна особа хоча би через те, що прямолінійна.

Так от в лютому 2015 р. вийшов закон про добровільне об'єднання територіальних громад. І постанова № 194 від 08.04.2015, яка регламентувала методику формування спроможних громад. В законі багато положень — і ми це вже відчули на практиці — доволі недосконалі.

Приміром, стаття 5 того закону — хто може бути ініціатором створення громади? Сільські голови, ініціативні групи. І в статті 11 цього ж закону: зобов'язати державні адміністрації долучатись до створення робочих груп і складання перспективного плану розвитку територіальних громад. Тобто на виконання статті 11-ї і була постанова Кабінету Міністрів №194, яка давала методику формування спроможних громад.

Головною ж вимогою формування таких громад було об'єднання навколо інфраструктурних міст, міст обласного підпорядкування. Ми склали розпорядження міської адміністрації, створили робочу групу, згідно з постановою — перспективний план розвитку громад.

Для багатьох районів це було щось нове, але на нашій території ще з 2010 р. в Ігоря Насалика виникла ідея об'єднання громади Калуша і Калуського району. Ми мали спільні проекти з безкоштовної медицини і лікувались всі за кошти місцевого бюджету, тобто Калуської міської ради.

А у нас політика — це дороги, освітлення, вивіз сміття. Втім багато людей не можуть зрозуміти: де комунальний інтерес громадян, а де велика політика з інтригами й грошима, як в столиці.

Тому наші опоненти, граючись у велику політику, може, в очікуванні виборів, стали розказувати людям в селі: якщо ви, мовляв, об'єднаєтеся з Калушем, то у вас землю місто забере. І міський цвинтар буде у вашому селі, сміттєві заводи чи ще щось таке — також... Коли був прем'єр-міністром Арсеній Яценюк, якось на зустрічі я відважилась і сказала те, що зараз вам кажу.

Одним словом, реформа, яку пропагувало місто, словесним негативом політиків була знівельована. І коли настав час і треба було ухвалювати рішення, то деякі сільські голови, пам'ятаючи застереження, почали вагатися...

Втім, використавши статтю 5 закону «Про добровільне об'єднання», у 2015-му з ініціативи саме сільських голів адміністрація готувала документи на 5 майбутніх громад.

А коли вже усі п'ять заявлених об'єднань ми захистили, документи пішли на розгляд з обласної ради в Мінрегіонбуд, а потім розглядалися на сесії Верховної Ради, то була створена аж одна громада — Верхнянська...»

Модель «ВР»

«Ні в одному населеному пункті я не була присутня на сході села, аби потім не звинувачували, що чиню тиск на громаду, — продолжала г-жа Бабий. — Втім, чинити тиск дозволяє собі, приміром, партія «Воля» або «Батьківщина».

Скажімо, хотіли об'єднатися три-чотири села, думали, їм зразу дадуть інфраструктурну субвенцію, а все за них хтось буде робити.

Їм пояснюєш, що мета децентралізації, завдання, яке ставить держава перед об'єднанням громад, — те, що люди матимуть наближення послуг.

До речі, наскільки мені відомо, політична сила «Воля» зробила собі вотчину з Верхнянської громади...

У громади є голова, заступники, штат, але функції управління, соціального захисту виконує райдержадміністрація, архітектура і будівництво — теж адміністрація. Я ініціюю збори по передачі функцій: щоб громада в повній мірі виконувала послуги.

Їм держава напряму давала медичну субвенцію, освітню, інфраструктурну: тобто ми на 1 січня 2016 р. передали об'єднаній Верхнянській громаді тільки освіту, культуру, техцентр. В грошах — це мільйони. Шість шкіл, шість клубів, садок. Все, що було по прорахунку, їм віддали... Лише інфраструктурна субвенція — це понад 9 мільйонів грн. — як допомога новоствореній громаді.

Землею розпоряджається сільська рада в населеному пункті. Але всі скарги, що стосуються питань землі, приходять до голови адміністрації. Бюджет наповнює виконавча влада — районна держадміністрація, розпоряджається — сесія ради, де є теж меркантильні інтереси. Модель «ВР» є в будь-якому селі, бо депутат має якісь переваги, і так далі.

Можна багато про це говорити, але то все одно, що питати у звірів: хто більше любить ліс, так і у нас — хто більше любить Україну? Треба займатись економікою. А в нас всі хочуть — політикою. Підміни цінностей мене вражають! Колись убив — то вбивця, згвалтував — гвалтівник, вкрав — злодій. А тепер все це має одну назву «політика».

І так ми плавно переходимо до Голинської ОТГ. Зібралася окрема група людей і вирішила створити громаду.

Згідно з законом, головна вимога — це добровільність. І якщо по факту, коли Верхнянську створили, — то робили це виключно сільські голови. З Голинню вийшло інакше. Спочатку група людей, без рішення сесії, без будь-яких документів, самі собі щось створили. Ну і слава богу. Ми дали рішення робочої групи, що адміністрація підтримує добровільне об'єднання.

Зустрічалися з ними, пояснювали, роз'яснювали, але завжди участь у цьому брала окрема група людей — політики, в тому числі Василь Турчин і Ольга Сікора.

Турчин працював раніше з нами в команді в міській адміністрації. Я вважала, що він — людина Насалика. Однак він почав діяти проти... А Сікора була депутатом Ради від «Батьківщини», одразу була опонентом Насалика.

Знаєте, є люди за своєю натурою — руйнівники. От я вважаю, що Сікора і Турчин саме з таких.

Отже, щоб уже припинилися звинувачення нечесні, необ'єктивні, я скликала робочу групу. Якщо вони так хочуть, ми прийняли рішення, що підтримуємо створення Голинської ОТГ, направили документи для розгляду в Офіс реформ, на сесію обласної ради.

І я думала, що голову адміністрації Наталію Бабій уже залишать у спокої з цього питання. Та я глибоко помилялася».

Поднимите руки!

«...Коли люди дізналися, що це питання винесли на сесію обласної ради, — рассказывала Наталья Иосифовна, — до мене почали приходити люди із сіл. Першими були із села Сівка-Калуська — учасники АТО. Запитали: що це таке відбувається? Я кажу, у вас є сільський голова, всі питання до нього. Потім прийшли з села Пійло... І ще, й ще... Всі запитують: «Наталя Йосипівно, чому нас без нас женили? Хто дав вам право підтримувати цю ініціативу?»

Тоді збираються проводити схід села. Кажу: з'ясовуйте все на сході, а вони просять — їдьте до нас. Приїжджаю. Коли зайшла в зал, мене люди оплесками зустріли: «Ми за вами машину хотіли посилати».

Після години спілкування приходить один екс-депутат ВР, хоче виступати. Ведучий каже: «Підніміть руки, хто його запрошував?» Підняли п'ять рук. Він пропонує: «Вийдіть на вулицю і говоріть»... Але все ж дали слово. І політик каже: мовляв, тут до вас приїхала адміністрація, тобто Бабій, і розказує вам байки. Люди дуже обурились на такі слова.

Що хотів схід? Хотів, щоб зробили опитування від хати до хати, щоб кожна людина висловила свою думку. Об'єднуватись з Калушем? Чи приєднуватися до Голині? Такий собі місцевий референдум, щоб всі були почуті.

Коли на сесії облради я сказала, що не мав права сільський голова і вісім депутатів приймати рішення за півторатисячну громаду, то мене Сич, голова облради, дуже принизив публічно...

Сесія облради ухвалює рішення про створення Голинської громади. Виступає сільський голова з Пійла і каже, що в нього майже 80% людей хочуть до Голині, а люди йому дають листа, де сказано, що не хочуть — 185 підписів привезла ініціативна група.

Я підійшла до мікрофона, сказала, що підтримую будь-яке об'єднання, але на засадах добровільності. Вже не говорю про спроможності громад, де ми керувалися бюджетними показниками, мова йде лише про добровільність.

Так от коли почала виступати, знаючи, що партія «Свобода» хоче там зробити собі вотчину, то я сказала: сільський голова говорить неправду, тому запрошую Олександра Сича особисто приїхати в ту громаду і мати свою особисту думку. Натомість пан Сич сказав, що буде звертатися до голови облради про доцільність мого перебування на посаді за те, що, мовляв, я сказала неправду.

Але я лише повторила те, що насправді говорить громада, бо дійсно люди не хочуть йти до Голині.

Коли я донесла до облради думку людей, які до мене приходили, бо вони й там виступали, а їх ніхто не чув, то всупереч їхнім виступам облрада все одно ухвалює рішення і створює Голинську ОТГ!

То що мала робити громада? Як повинно було поступити село Пійло? Вони й вийшли на дорогу, щоб бути хоча б так почутими.

Але знаєте, що мене більш за все тішить? Що наші люди не байдужі, й учасників АТО ніхто не використовував у своїх політичних інтересах.

Я бачу: людям не все одно, що з ними буде. Й вони починають діяти. Вони борються. От тоді й стають громадою. Справжньою».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Коломия оголосила суверенітет

«Гройсман, колишній досвідчений міський голова, вже починає забувати проблеми, які...

Соло для саксофона и лопаты

Деятельность землячества ивано-франковцев в столице напомнила мне анекдот советских...

Тихое Прикарпатье

Для центральной власти возможная дестабилизация, активизация протестных выступлений...

Бунт в горах

«Офіс реформ два роки проїдав гроші Євросоюзу,а тепер, як комсомольці, припекло...

Украинские Эмираты: нефть, газ, курорты и большие...

В Ивано-Франковской области разведано 224 месторождения 25 полезных ископаемых, из...

Владимир ХОЛОПОВ: «На Евро будем биться за медали»

То, что мы сильнее действующих чемпионок континента — было доказано дважды

Судьба телефонистов

Одесса занимает первое место в Украине по числу граждан, официально работающих за...

Украина станет жить лучше, когда власть начнет...

Если у вас нет средств на собственное воспроизводство, обеспечивающее определенную...

Садовой: о сердце и душе

На «Самопоміч» йде дуже серйозна атака. Як, власне, й на місто Львів, і на Садового

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка