Конфлікт у Птичі не вщух навіть на Різдво

№1–2(755) 15 — 21 января 2016 г. 13 Января 2016 4.3

Біля воріт — патрульна поліцейська машина

Уже другий рік поспіль у величне християнське свято Різдва двері старовинного Свято-Успенського храму у селі Птича Дубенського району Рівненщини під замком.

Древня церква, під куполами якої понад століття у ці дні лунали радісні піснеспіви та щирі молитви, нині сумно мовчить. Адже болюче протистояння між двома релігійними громадами (УПЦ та УПЦ КП), які претендують на Свято-Успенський храм, перетворило це колись спокійне село на центр непримиренного релігійного конфлікту. Триває він уже понад рік.

Коли потрапила у Птичу, попервах здалося, що усе йде на лад. Принаймні, спокій, який панував цього дня у селі, а це було якраз перед Різдвом — 6 січня, не мав нічого спільного зі скандальними новинами та відеосюжетами, які доводилося читати і переглядати у засобах масової інформації останнім часом. Люди, подумалося, поринули у передсвяткові приготування, дай Боже, велике свято принесе сюди мир і злагоду. Та вже за кілька кроків, коли поглядом вихопила патрульне поліцейське авто біля воріт храму та настороженість людей у погонах, котрі побачили незнайому людину, надії поменшало. З іншої сторони від храму — ще один гурт правоохоронців. Одні з них пильнували все довкола, інші — рубали дрова для вогнища.

— Ми чергуємо цілодобово, тож маємо якось зігрітися, — неохоче пристає на розмову один із правоохоронців, не називаючи свого імені. — Тут і Святу вечерю проведемо, і Різдво зустрінемо.

— Чи багато вас тут?

— Та чимало, але достеменно не можу сказати. Бо є підрозділи і з Рівного, і з Млинова та Дубна. З роти поліції особливого призначення, в якій я служу, постійно тут чергує від 10 до 20 чоловік. Вже так триває кілька тижнів. Будемо тут до тих пір, поки повністю не владнається конфлікт.

За словами поліцейського, у передріздвяні дні загострення конфлікту не було. Та віряни УПЦ, які 18 грудня зачинилися у Свято-Успенському храмі, відстоюючи право на нього своєї конфесії, і нині там перебувають. На прохання ж поспілкуватися з ними поліцейський відповів категоричним «ні». Мовляв, ЗМI розпалюють міжконфесійний конфлікт. Крім того, каже, в упередженому ставленні та чи інша сторона конфлікту може звинуватити і поліцейських, якщо вони допустять в храм журналістів чи кого іншого. Власне, такі чи подібні слова мені цього дня довелося чути ще не раз. Зовнішній спокій у селі — насправді мов натягнута до межі струна. Небезпечним може стати кожне необережне слово.

Дещо насторожено зустрів мене і Птицький сільський голова Ярослав Вознюк. Зрештою, в цьому немає нічого дивного, адже як керівнику громади йому доводиться бути в центрі перетину поглядів і думок усіх сторін протистояння. Ярослав Леонтійович уже понад рік намагається залагодити його і помирити громаду, заради вирішення конфлікту неодноразово ініціював зустрічі і переговори представників обох громад.

Цілодобово Свято-Успенська церква перебуває під охороною

— Все перевернула війна. Якби не вона, ця ситуація навряд чи була б можлива, — міркує сільський голова. — До того батюшка Микола Сисонюк 44 роки прослужив у Свято-Успенському храмі села Птича, і я не чув, щоб хто погане слово про нього сказав. Коли ж почалися військові дії на сході, люди стали ототожнювати УПЦ із Російською Православною Церквою, а відтак почали порушувати питання, щоб храм належав УПЦ «Київського патріархату». Мовляв, вирішувати це має саме громада села, бо упродовж багатьох років утримувався храм її силами і коштом.

Наслідком цього, каже Ярослав Леонтійович, стало ініційоване громадою опитування місцевих жителів — із бюлетенями, завіреними печаткою УПЦ, таємним голосуванням, офіційними представниками з обох сторін та всіма необхідними атрибутами. Відбулося воно 2 листопада 2014 р. Втім, зрозуміло, проблемну ситуацію це не розв'язало і стало початком ще більшого розбрату. Конфлікт вже наприкінці грудня завершився тим, що церкву, аби запобігти подальшому протистоянню і навіть кровопролиттю, було опечатано, і понад три місяці туди не заходили представники жодної з церковних громад. Восьмого ж квітня ситуація знову перейшла в точку кипіння, адже саме цього дня суд виніс рішення у справі за позовом представників УПЦ до УПЦ КП щодо перешкоджання проведенню богослужінь.

— Суд не задовольнив позов, і представники «Київського патріархату» оцінили це як рішення на їхню користь та зайшли до церкви, — пригадує Ярослав Вознюк. — Цього ж дня тут, у сільській раді, зібралися на переговори за присутності депутатів сільської ради, керівництва району представники обох церковних громад, священики УПЦ Анатолій Богданов та Микола Сисонюк, благочинний Дубенського районного благочиння УПК КП протоієрей Iгор Загребельний. Суть розмови — почергове богослужіння на період Великодніх свят. Усі погодилися на це. Втім, коли вийшли з цим рішенням до громади, то представники однієї церковної громади його підтримали, а іншої — ні. Впродовж Пасхальних свят було відносно спокійно. Але у храмі проводили богослужіння священики «Київського патріархату», а УПЦ — у гаражі на подвір'ї настоятеля Свято-Успенської церкви отця Миколи. Далі ж знову почалося протистояння, а перемовини були зірвані. Відтак храм вдруге опечатали.

Зачиненою церква була до осені. Тим часом тривав розгляд чергової судової справи. Цього разу вже УПЦ КП позивалася до Рівненської обласної ради щодо визнання недійсними документів на право власності на Свято-Успенський храм, які видані УПЦ на підставі рішення обласної ради від 1996 року. Суд позов не задовольнив, адже ці документи, як і акт на право постійного користування земельною ділянкою, каже сільський голова, дійсно є.

Далі ж ситуація розгорталася ще гостріше: храм переходив то до вірян УПЦ КП, які не згодні із згаданим судовим рішенням, то до УПЦ, відбувалися почергові мітинги під обласною держадміністрацією, перекриття автодороги та, звісно ж, конфлікти у селі. Найболючіший із них — 18 грудня, коли в сутичці біля церкви навіть були постраждалі. Після чого й розпочалося цілодобове патрулювання біля храму правоохоронців — аби запобігти подальшому кровопролиттю. Скільки це триватиме, невідомо, адже згоди громади так і не дійшли.

— Варіантом виходу з конфлікту, як я вже казав, ми запропонували почергове богослужіння, — зазначає Ярослав Вознюк. — Якщо ж обидві сторони на нього так і не пристануть, то сільська рада надасть одній з релігійніх громад землю для зведення нової церкви. Відповідну ділянку сільська рада вже зняла із земельних торгів і зарезервувала для цієї потреби.

Аби дізнатися, як ставлятьcя до цього самі віряни, поспілкувалася з людьми. Кілька слів погодилася сказати прихожанка УПЦ, котра якраз підмітала в гаражі, що його облаштовано для богослужінь. За словами жінки, на почергове богослужіння церковна громада УПЦ може погодитися лише тоді, як на це буде благословення вищого церковного керівництва. Однак вона переконана, що це неможливо, оскільки такий порядок богослужінь не є канонічним.

Який же вихід? Відповідь, напевно, у простих і щирих словах молодої жіночки, яку зустріла в селі.

— У мене батьки тут живуть, ось приїхала до них на Святу вечерю, але про те, що тут діється, добре знаю, — з сумом каже Тетяна Орчишко. — Все це зайшло надто далеко — ворожнеча, озлоблення не лише між односельчанами, а й між родинами. Все це треба припинити і шукати злагоди й примирення, жити дружно, в любові. Адже Бог усе бачить...

P. S. Поки готувався матеріал, стало відомо, що ситуація в Птичі знову загострилася — на третій день Різдва сталися чергові сутички між вірянами різних конфесій. Прихожанку УПЦ в результаті госпіталізовано.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Крестный ход: почему они идут в Киев

Колонна растянулась до километра. Люди шли целыми семьями

Феодор II: Знаю, что Блаженнейший Митрополит Онуфрий...

Мы все находимся рядом с канонической Украинской Православной Церковью

Обращение Предстоятеля Украинской Православной...

Этот Крестный Ход фактически объединит Украину

Голос с Крита: они не дождутся?

Не осталось без внимание и скандальное обращение Верховной Рады к патриарху...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Ошибка