Вершини героїзму і прірви підлості

№40 (432) 3 - 9 октября 2008 г. 03 Октября 2008 0

Не можу без хвилювання проходити повз монумент у селі Капустинцях, що на Київщині, повз фігуру солдата-переможця, який підняв угору автомат і застиг у німому радісному вигуку: перемога!

Того дня, який в народі називають Другою Пречистою, 21 вересня 1943 р., Капустинці, де я народився через чверть століття по війні, було звільнено поколінням моїх дідів від фашистських загарбників.

Напередодні розпаду СРСР тут, у центрі, ще був меморіальний Вічний вогонь, для якого тепер у незалежній Україні бракує газу. Натомість є отруйний дим брехні, який затьмарює світло історичної справедливості.

За дві години, відведені в загальноосвітній школі на вивчення Великої Вітчизняної війни (яка до того ж показана гризнею двох диктаторів), не збагнути ні правди про війну, ні ціни Перемоги. Чи може сучасний учень уявити, що це була глобальна подія, яка торкнулася кожної української сім'ї?..

На гранітній плиті вибито близько трьох десятків імен та прізвищ воїнів різних національностей, які поклали свої життя за звільнення села:

«Вічна слава воїнам, які віддали своє життя за визволення с. Капустинці!

Асанбеков Арифкан

Анохін Яків Федорович

Ботков Олександр Іванович

Биричев Михайло Васильович

Грошев Володимир Якович

Гольденштейн Віктор Олександрович

Данилевський Федір Михайлович

Єніхін Олександр Федорович

Єлістратов Григорій Никифорович

Забийворота Григорій Андрійович

Ірванець Кирило Данилович

Кривошеєв Петро Терентійович

Кабіров Нірхомед Нурдинович

Клюєв Петро Олександрович

Колесник Дмитро Пилипович

Комаров Іван Микитович

Король Василь Онуфрійович

Коканін Михайло Михайлович

Логінов Андрій Тимофійович

Малиш Андрій Тимофійович

Маслов Іван Євдокимович

Нечитайло Семен Петрович

Набазбаєв Рахмат

Осідов Михайло Семенович

Першев Василь Михайлович

Столбов Євген Миколайович (17.12.19. — 14.10.43)

Токарєв Федір Васильович

Пупишев Василь Михайлович...

За розгулу нинішньої антиросійської істерії, розпалення братовбивчих пристрастей дуже корисно було б багатьом політикам і агітаторам, які «просвіщають» народ брехнею, кованою по зарубіжних розвідцентрах, поглянути на подібні ряди імен.

Впадає у вічі, що чи не більшість прізвищ — типово російські. І коли нам зараз говорять про «радянську (російську!) окупацію», думаєш: окупація, аж ніяк не російсько-радянська, а лукавіша за фашистську, триває. Країна окупована брехнею!

Нема на капустинській плиті жодного імені, подібного до... Джордж чи Кетрін, немає тут і імен «вояків» УПА. Є росіяни, є українці, представники інших національностей Радянського Союзу.

Боєць Євген Столбов, який лежав у госпіталі, що був обладнаний у приміщенні старої школи (приблизно на тому місці, де зараз меморіал), помер якраз на Покрову, коли у нас тепер по-блюзнірськи «святкують» на найвищому, вважайте, рівні день бандерівських головорізів. Мати Столбова, що жила в Росії, довго листувалася із місцевою школою, яка свято берегла пам'ять про воїнів-визволителів. Вона приїздила до Капустинець.

Зайдіть до сільського краєзнавчого музею, погляньте на стенд із фотографіями цієї зустрічі, що відбулася на 30-ліття Великої Перемоги. Подивіться на ці щирі осяяні обличчя, на те, як матір героя вітають школярі піонерського загону ім. Є. Столбова, на увіковічнену фотографом розмову двох матерів, що віддали Перемозі своїх синів, льотчиків-винищувачів, — українку Миколаєнко і росіянку Столбову...

Це справжня дружба народів, гартована не тільки щастям, а й горем, яка походила не з трибун, а існувала в житті. І все це зараз підло оббріхано, перекручено, спотворено і спаплюжено. Людям було за що любити Перемогу — надто дорого за неї заплатили, було чого й чекати в мирному житті.

Манкурти, безбатченки, іуди — це якраз не ті, хто не хоче молитися на новоявлені лжеікони мазеп і бандер. Насправді безбатченки — це ті, хто продає істинну пам'ять нашої вільної, святої, православної України. Але вона, віримо, ще повернеться. Якщо ми повернемо пам'ять про тих людей, які великі й величні у своїй звичайності, у своєму подвигу й душевній чистоті.

Пригадую зустріч з іншою російською матір'ю, Любов'ю Родіоновою, у Києві на фестивалі православного кіно «Покров» минулої осені. Вона підписала мені книжку про свого сина, солдата Євгенія Родіонова, який сто днів перебував у полоні чеченських бандитів і за відмову зняти з себе хреста був страчений ними. Багато православних громад, не чекаючи офіційної канонізації, вшановують його як святого воїна-мученика, сповідника православної віри нових часів. Мати солдата написала моїм синам побажання бути захисниками, але — ніколи не звідати жахів війни.

Всяк, хто не лаштується у вороги Росії, — це, виявляється, ворог України, зрадник національних інтересів, «п'ята колона» і наймит Кремля!

Та більшої зради українських інтересів, ніж та, на яку пішов нинішній режим, більшої продажності, відступництва, мабуть, на Вкраїні не було. Тому що ніколи не володіли зрадники і відступники таким потужним та різнобічним ресурсом: інформаційним, політичним, економічним, соціальним. В руках у них головне — інструменти масового задурманювання.

Але час «помаранчевих» химер все одно закінчиться крахом та ганьбою. Нехай цю добу в нашій історії об'єктивно оцінять згодом.

Кандидат філологічних наук, Київ

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Польша как приманка для украинцев

Достаточно оснований считать, что реклама успехов Польши — один из сюжетов давно...

Любой процент за ваши деньги

Явка на выборы-15 на юго-востоке будет крайне низкая, и те, кто придут, проголосуют за...

В России — фашисты, у нас — хулиганы

Да, автору украинские фашисты явно милее российских.

Реальные фашисты сидят в высоких креслах

Неосознанный протест против преступной системы власти аккумулируется и...

Европа перед угрозой сепсиса?

Любое государство, соглашаясь на сближение с Украиной, дает сигнал не только элите...

Место каждого в партии определяет хозяин

В таких образованиях, где лидер обладает контрольным пакетом акций, о демократии, тем...

Загрузка...

Толкотня у корыта вместо политического процесса

Не всякого, кто вылез на сцену, можно считать драматическим актером

Европа прогнулась перед Януковичем

Европа сменила в наших глазах статус Тимошенко — политического заключенного на...

Зачем рожать новых украинцев, если старых некуда...

Зачем нас постоянно призывают рожать новых украинцев, если старых никуда пристроить...

Заведомо невыполнимая задача

Комментарии к статье Сергея Лозунько: «Украина заплатит пять годовых бюджетов за...

Унылый цирк жонглера Пиховшека

Как знать, не выйди Юлия Владимировна в 2001 г. на свободу, возможны ли были и ее...

Яценюк и ливийская демократия

Комментарии к материалу Александра Леонтьева: «Купание оранжевого коня».

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Блоги

Авторские колонки

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка