Глина, молоко і віск...

№22(774) 3 — 9 июня 2016 г. 01 Июня 2016 5

Попереду у цих гончарних виробів ще процес молочіння і обробки восково-лляною сумішшю

Прадавнє молочно-воскове гончарство відроджує у селі Черниця Корецького району Рівненщини подружжя Павлюків. Глиняні горнятка, глечики, тарілочки та інший посуд, який зі шматочків глини вичакловує Лариса, — не лише красиві, винятково екологічні, а й у прямому сенсі зігріті теплом рук і скроплені натхненням та любов'ю до обраної справи. А ще вони настільки майстерно зроблені, що за вагою і делікатними тоненькими стінками радше схожі не на гончарку, а на вироби з найтоншої порцеляни, хоча при цьому є міцними та практичними у використанні.

— Та чого ж тут дивуватися? Це ж жіночими руками зроблено, — усміхається Лариса Павлюк, побачивши моє здивування, коли взяла до рук молочно-воскове горнятко, адже традиційно гончарні вироби асоціювалися із грубшою роботою. — У середньому стіночки виробів мають товщину не більше трьох міліметрів, інколи й тонші. Щоправда, коли це, наприклад, великий глечик, то є потреба, аби він був трошки важчим. Відповідно під час роботи на гончарному крузі я коригую все це.

I як же я була вражена, коли почула, що займається гончарством Лариса Павлюк усього лише рік. Хоча потяг до творчості і золоті руки мала з дитинства. Свого часу й освіту здобула відповідну — спеціальність гончара-живописця у Ковельському ПТУ №7, бо ж сама родом із Волині. Після його закінчення деякий час працювала на Березнівському фарфоровому заводі, а потім впродовж 18 років — художником на підприємстві в Рівному, яке виготовляє кераміку. Але гончарство, пояснила, це зовсім інша технологія. I рік тому, ба навіть менше, Лариса вирішила змінити своє життя та присвятити його тій справі, до якої прагнуло серце та її творча натура.

— Пам'ятаю, мов це сталося вчора. «Юра, нам треба започаткувати власну справу», — прийшовши додому, ледь не з порога ошелешила чоловіка ідеєю, — розповідає Лариса. — Він не вірив, що щось вдасться, та й ніхто із друзів та знайомих не вірив. Але в усьому мене підтримував і в усьому допомагав та допомагає. До речі, він упродовж 16 років працював технологом на тому ж підприємстві із виготовлення кераміки, що і я. А з чого ж починати? Треба ж і гончарний круг, а він 12 тисяч гривень коштує, і піч для випалювання (це 30 тис.), і глину, і приміщення... Сімейні ж заощадження — лише 500 доларів. Та тут трапилося так, що гостювали у сестри Юрія на Кореччині, а вона у Черниці якраз придбала стареньку хату, тож, коли зайшла мова про мою ідею, й запропонувала там працювати.

«Все, — сказала я, зрадівши несподівано доброму початку, — приміщення є». Далі ж із чоловіком почали збирати-позичати необхідні кошти, а я буквально по тижнях розписала все, що треба зробити, — такий собі бізнес-план. Це було на початку червня, а вже 24 серпня на майдані Незалежності у Рівному ми продавали власноруч виготовлені вироби...

Скупати гончарочку в молоці — і в піч

А чому саме молочно-воскова гончарка? — цікавлюся.

— Привабило те, що це один із найдревніших видів цього ремесла. Крім того, це красиво, абсолютно екологічно і, що там казати, модно. Та й мені подобається саме молочно-воскова гончарка. А відомо ж — якщо робиш щось із задоволенням і натхненням, то й результат радуватиме.

Процес виготовлення дивовижного глиняного посуду надзвичайно копіткий, потребує і часу, і зусиль, і, звісно ж, божого обдарування. Лариса та Юрій суворо дотримуються старовинної технології, яка дає змогу виготовити не просто красиві вироби, а й повністю натуральні. Глина, молоко, віск, лляна олія...

— Починається усе з підготовки глини — це у нас обов'язок Юрія, — веде до секретів прадавнього ремесла гончар Лариса. — Чоловік її надзвичайно ретельно переминає і розтирає — аби була абсолютно однорідна. Далі ж я кладу шматок глини на гончарний круг — відцентровую його, затим, стискаючи, виганяю повітря, потім опускаю, знову відцентровую і починаю формувати спершу дно, а потім і стінки. Готовий виріб 3—4 години має підсохнути, а після цього відправляємо його у піч — щоб глина прив'ялилася. Далі ж формую ручечки і прикріпляю до виробів, оздоблюю їх малюнками і ліпленням з допомогою шлікера, це рідка глина. При цьому у нагоді стає краса, яку дарує наша земля. Вийду на двір — зірву, наприклад, листочка з калини, покрию його шлікером, та й, притуливши до горнятка, відтворю на гончарці...

— Після цього вироби сохнуть тиждень, відшліфовуються ретельно і відправляються на 10 годин у піч — при температурі понад тисяча градусів. Далі ж настає етап молочіння, — додає Юрій і занурює у білу купіль кавове горнятко. — Це обов'язково має бути домашнє молоко, адже магазинне проходить обробку і відрізняється за своїм хімічним складом. Секрет же цього процесу полягає в тому, що молоко містить казеїн, що має клеючі властивості. Ця речовина потрапляє в пори глини і робить виріб міцним та водостійким.

Після молочіння гончарка знову відправляється у піч, але вже при меншій температурі. А час випалювання залежить від того, якого відтінку треба домогтися. При цьому головне не переборщити, адже тоді молоко просто обгорить.

У свою роботу Лариса та Юрій вкладають душу

I все, можна користуватися?

— Та ні, — усміхається Лариса. — Ще треба відшліфувати, а потім повоскувати. Для цього використовуємо суміш натурального воску і лляної олії. Нею треба ретельно натерти виріб, і аж після цього ним можна користуватися.

А ще готова гончарка надзвичайно приємно пахне — справжнісіньке тобі молоко з медом. Лариса та Юрій мріють облаштувати для роботи справжню добротну майстерню. Та й до реалізації цього наміру вже близькі, бо придбали обійстя у селі Черниця, де і житимуть, і древнім гончарством займатимуться. Схоже, із плином літ матимуть кому й передати справу, адже молодша донька Марія навіть у свої п'ять літ гарно вправляється з глиною. Старша ж Анастасія має неабиякі успіхи у ткацтві бісером. Одне слово, уся родина творча.

Лариса щаслива, що відважилася зайнятися справою, до якої кликало серце, вдячна чоловікові за розуміння та допомогу. Найбільша ж для неї втіха — коли бачить, що її вироби радують людей. Натхнення тоді, зізналася, додається у стократ.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Как оценивает музыку Макс Фадеев

Не все знают, что популярный продюсер начал терять слух

Митя Герасимов: «Я переехал в Украину благодаря любви...

Митя Герасимов рассказал «2000», что его отец поступал с ним в детстве, как...

Одесса в зените

В середине июля центром украинской культурной жизни по традиции станет Одесса. В...

Оперный Мазепа как сплошное телевидение

Прочитав на афише «П. И. Чайковский, «Мазепа» и зная современные тенденции...

Денис Иванов: «В детстве я решил, что читать надо...

Денис Иванов поменял отношение к чтению при помощи Михаила Булгакова и...

Загрузка...
Загрузка...

Тамара Антропова: «Мне хочется съесть эту жизнь здесь,...

Тамара Антропова рассказала «2000» о том, что привыкла устраиваться с книгой на...

Машина прошедшего времени

На прошлой неделе Театр на левом берегу Днепра показал публике последнюю премьеру...

Левый марш

Подборку Oscar Shorts-2017, вышедшую на прошлой неделе в украинский прокат, составили пять...

Это не как-либо что, а что-либо как

29-го и 30 июня театральный сезон завершит совершенно новое произведение — балет...

В Киеве открылась фотостудия Lightfield Productions — отличное...

Теперь у киевских фотографов появилась отличная возможность — в городе открылась...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка