Життя, віддане театру…

17 Мая 2016 1

Народний артист України Петро Бенюк в ролі Калитки у виставі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

У кожного народу є такі постаті, які творять його культурну історію – певна еліта нації. Однією із таких постатей є народний артист України, актор Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Петро Михайлович Бенюк, який цього року святкує свій сімдесятилітній ювілей.(Народився 4 березня 1946 р.)

У перший тиждень травня атмосфера у глядацькій залі театру була по-особливому тепла. І це не дивно, адже тут відбувся бенефіс улюбленця публіки, провідного актора театру, маестро сцени Петра Михайловича Бенюка. Його знають і люблять шанувальники Мельпомени. А люблять, бо є за що, оскільки уже понад сорок років на сцені театру Петро Михайлович тішить своїм талантом глядача.

Уродженець села Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, закінчивши Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, потрапив до театру ім. М. Заньковецької, який став для нього рідним на все життя. Його творчої наснаги вистачило б на плеяду акторів, але він ніколи не зупиняється на досягнутому, удосконалюючи свою майстерність у кожному образі.

Незвично приємним виявився бенефіс актора, адже тривав аж чотири дні, протягом яких його можна було побачити в різних амплуа: Калитка у виставі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Леонтій Заєць у «Блазнях мимоволі» і Дмитро в «Останньому гречкосії» О. Огородника, Барон у «Шаріці» Я. Барнича. І всюди він зумів магічною силою власної акторської гри зачарувати публіку, змусити глядача перебувати з ним на одній емоційній хвилі протягом вистави: або співпереживати і навіть плакати, або ж від душі сміятися. Власне у цьому і полягає талант справжнього актора.

Для нього немає «рядових» вистав і ролей, кожного разу він вносить у роль щось нове, особливе. І саме тому часто буває так, що ролі, які не є головними у виставі, дуже часто у виконанні Петра Михайловича стають саме такими. Наприклад, було так із одними з улюблених ролей актора: Онисима у виставі Я. Стельмаха «Коханий нелюб», а також друга, помічника народного депутата в «У.Б.Н.», в яких він зумів високомайстерно передати двох зовсім протилежних по характеру персонажів і саме завдяки цьому вистави отримали великий успіх і багато років з аншлагами проходили в театрі.

Проте, не обійшлося й без «ложки дьогтю», адже зараз вони зникли з афіш: «У.Б.Н.» показують дуже рідко (при тому ввівши на роль іншого актора), а «Коханого нелюба» взагалі уже декілька років непомітно у репертуарі театру. Мабуть, це відбувається тому, що «Бенюк, по суті, революціонер, який не боїться казати правду у вічі, не боїться боротися за справедливість, не боїться жити морально» – як писала колись у одній зі статей Наталія Борська. Прикро й те, що й не виділили час на привітання актора на сцені театру, вручення йому грамот й нагород (як переважно буває під час подібних форматів).

Але беззаперечним доказом високого таланту актора є вдячний глядач. Саме він постає головним критиком актора, і тим, без кого театр не зможе існувати. А вистави з участю Петра Михайловича збирають аншлаги – ось що є беззаперечним успіхом його творчої діяльності. І на вистави бенефісу глядачі теж прийшли подякувати йому за багаторічну, невтомну, а головне – плідну працю. Приїхав привітати ювіляра і його брат – народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, актор Київського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Богдан Бенюк.

Ювіляр тішив присутніх своєю талановитою грою, а глядачі вітали його квітами, подарунками і бурхливими хвилями овацій. Мабуть саме у цьому й полягає справжнє визнання актора і найвища самоціль його творчого буття.

Большой привет Большому Брату

В четверг в украинский прокат вышел фильм Джеймса Понсольдта «Сфера». Содержание...

Русский, Могучий, Козловский...

«Золотая маска»-2017: Жолдак в 4015-м, одесские плеяды, пост-Чехов и Островский в...

Людмила Губианури: «В трудное время я открываю Чехова...

Людмила Губианури рассказала «2000», что с детства воспринимает библиотеку как...

Как это батально

«Они выбирали меня снова и снова...И я... пела самые изысканные арии... голой на стуле......

Пейзаж без человека

С нынешнего четверга Терренс Малик показывает украинским синефилам электронную...

Загрузка...

Краса писаная

90—60—90 — это не параметры идеальной женской фигуры, а яйцо ко Христову дню

На любви поставили Тоску

Ее голос — необъятной мощи и такого спектра оттенков, что впору использовать для их...

Пятнадцать плюс-минус одна

27 марта в Международный день театра состоялось награждение лауреатов 25 сезона...

«Мой идеальный дом — это библиотека»

Композитор Виктория Полевая рассказала «2000», что до сих пор хранит свои...

Скорбное предчувствие

В прошлую пятницу в столичном Дворце культуры КПИ состоялась премьера проекта...

Киев: от Днепра до самых до окраин

Назвать точное количество работ с изображением столичного пейзажа, что хранятся в...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка