Корінні містяни в Україні

№37(833) 15—21 сентября 2017 г. 13 Сентября 2017 1 1.2

Тарас Кінько, корінний киянин, у тижневику «2000» в числі від 2.06.17 роздумує над тим, чи варто кожній владі змінювати назви вулиць, механічно перейменовувати те, що прижилось історично, пов'язане з особистими, сімейними чи груповими спогадами і стало частиною духовного довкілля?

Здавалося б, має рацію. Люди прагнуть життя вічного та стабільності, правда, і перемін. Мають право.

Але ж лукавство в тому, що не проти «механічного перейменування» спрямоване невдоволення автора.

Справа в політичному несприйнятті вектора перемін. Перейменування київського проспекту Червонозоряний видалося автору слушним приводом для нападок на Український інститут національної пам'яті, який названо «інститутом безпам'ятства».

Що стосується назви, то Червонозоряний — означає такий, що має червону зірку як знак приналежності до Червоної армії.

Те, що «будто бы именно здесь проходил смертный рубеж, на котором до последнего держались защитники Киева», натхнений червоними зірочками на пілотках, — справжня спекуляція на почуттях, пов'язаних з трагедіями, жертвами й перемогою народу в жахливій війні.

Сотні вулиць у містах і селах України, кілька міст мають назви «Червоноармійськ» — це та ж артіль «Червона синька», те саме, що й населені пункти — Комсомольське, Радянське, Заможне, Щаслива, Лучістоє, Кіровоград, Дзержинськ і т. д. Все це один із засобів радянського націєтворення.

Одним із чинників цього націєтворчого процесу є міфологізація пам'яті про Велику Вітчизняну війну, що особливо актуально для спадкоємиці СРСР — багатонаціональної Російської Федерації. Інститут національної пам'яті, будь-яка громадська організація чи політична партія в Україні не ототожнють воїнів з червоними зірочками на пілотках з репресивним апаратом імперського режиму, хоч звичайно, червона зірка — тавро режиму для позначення території «царства трудящих».

Ударом зрушив комунар

Бетонно-світові підпори.

І над розвіяністю хмар

Червоні зорі,

Червоні зорі, червоні зорі.

(Пісня А. Філіпенка на слова Василя Еллана-Блакитного)

Безсумнівно, що Червонозоряний — символ комуністичного режиму, якщо захопив одну з найбільших і багатих країн світу і воював, не рахуючись з втратами.

«Чем же красные звездочки для названия не хороши?» — запитує автор. Подякуємо «зірочці», червоним прапорам, маршалам, які не рахували людських втрат у війні?

Насправді ж нас об'єднав не червоний колір маячної ідеї всесвітньої революції, колективізації, класової боротьби, а спільний ворог, і український народ вніс свій достойний вклад у Перемогу.

Аргументація противників перейменування Червонозоряного схожа на вигадки про «ребенка, распятого на глазах матери» укрофашистами на Донеччині.

Що стосується думок «корінних киян» з приводу роботи Українського інституту національної пам'яті, очевидно, вони подібні й у інших корінних містян — одеситів, харків'ян, можливо, і у вінничан. «Корінні городяни» — хто вони?

В інтернеті прочитав таку думку. Speed: «Просто каждому человеку надо считать себя в чем-то лучше других. Кто-то умнее, кто-то красивее, кто-то образованнее, талантливее и т. д., а кто-то «коренной одессит». И культура у него через предков передалась прямым каналом со дня основания города, и предки у него именно вот тут похоронены...»

Правда. Та не вся!

Є корінні городяни і народи. Опитування на сайті «НашКиев.UА» кілька місяців тому на питання — «На ваш взгляд, настоящим киевлянином может называться...» дало такі результати:

14% — той, чиї батьки народилися в Києві;

23% — той, хто народився в Києві;

7% — той, хто живе в Києві більше 10 років;

47% — той, хто по-справжньому любить місто;

6% — той, хто має київську прописку.

«Корінний» все-таки означає місцевий, тутешній, автохтонний, тому це має бути місцевий житель принаймні в 2—3 поколінні.

Очевидно, протиставлення корінного жителя приїжджим, переселенцям, емігрантам має сенс, навіть якщо це не окупант. У великому місті видається, що людина людині ніхто. Тому адаптація прибульців до нового життя за умов відчуження від культурних традицій усталених громад природнім чином активує войовничий егоїзм.

И что за диво?.. издалека,

Подобный сотням беглецов,

На ловлю счастья и чинов

Заброшен к нам по воле рока;

Смеясь, он дерзко презирал

Земли чужой язык и нравы.

(«Смерть поэта», М. Лермонтов)

Геніальний поет! Зверніть увагу — «Подобный сотням беглецов», тобто сказане стосується не лише окремої особистості убивці Пушкіна. «Не мог щадить он нашей славы» — це про тих, що «понаехали». Інтеграція в нову спільноту потребує певного часу для освоєння історії, традицій, культури нового середовища, визрівання патріотичних почуттів. Суспільство не може функціонувати без патріотизму. Людина без батьківщини — зерно, посіяне на камені.

Отже, корінні кияни, одесити, вінничани — реальний прошарок містян, що визначають «каждого народа нрав и права».

Але, на жаль, «так исторически сложилось», що міста України стали осередками, поселеннями колоніальної адміністрації і «обрусения края».

Патріотизм корінних містян з імперським душком, тому що мова і культура імперії домінувала як відповідно більш розвинута, панівна, брутальна.

Ось і тепер — «Ненагодовану і голу. Застукали сердешну волю. Та й цькуємо». Кажуть — «Украина, внезапно ставшая незавимимой». Неправда ваша! Геніальний Іван Франко сказав:

Невже задарма стільки серць горіло

До тебе найсвятішою любов'ю,

Тобі офіруючи душу й тіло?

Задарма край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців?

Корінні містяни, усвідомте нарешті, що Україна — не Росія, а ви, українці по громадянству, «разучите мову», думайте, читайте.

Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? Яких батьків?

(Т. Шевченко)

Тоді у себе в шафі знайдете не лише будьонівки, а й шлики козацької шапки.

Автор: Сергій ШАНГУТОВ,
Вінниця

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Государственный переворот

На выборах в Госдуму по партспискам вперед вырвалась ЛДПР, что стало главной...

Путч — дело тонкое

Как вы думаете, трудно ли захватить власть в одном отдельно взятом населенном...

Вексельный измор

Мы — ветераны труда, дети войны. Среди нас металлурги, врачи, офицеры, моряки...

Кому за фунт лиха?

Продажу украинских мужей женами отметили за оригинальный синтез народной музыки и...

Абхазия: кровавые уроки истории и незаживающая рана

Этническими чистками, грабежами и мародерством занимались и те, и другие — в такого...

Колбаса — орудие диверсанта

Поздравляю вас, очередная банда подлых изменников, врагов народа и наймитов...

Загрузка...

Месть хромого верблюда

Посягательства на память — удел исторических неудачников, которые пережили своих...

Чотири покоління Вчителя

27 травня виповнюється 80 років почесному громадянину Сквири, що на Київщині,...

По закону: охота на женские прелести

Одеть в прозрачную вышиванку — и будет олицетворять Украину, сбрасывающую оковы

Пепел Герники

Франкисты поначалу вообще утверждали, что республиканцы сами подожгли свой город

Комментарии 1
Войдите, чтобы оставить комментарий
pgrm

В тексте много подмен понятий и откровенная манипуляция фактами. Из той же оперы как солнце светит ради меня одного.

- 3 +

Получить ссылку для клиента
Блоги

Авторские колонки

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка