150 миллионов — и мы обскачем Би-би-си

№21–22(739) 11 – 17 сентября 2015 г. 26 Августа 2015 1

Одобрено Кабмином

За 6 месяцев 2015 года Министерство информационной политики Украины обошлось Госбюджету в 922 461,23 грн.  Из этой суммы — 506 876,53 грн. заработная плата и 183 432,10 грн. начисления по заработной плате 18 сотрудникам министерства. Что ежемесячно составляет 4693,3 грн. в расчете на одного сотрудника. Также 193 201,42 грн. было потрачено на поддержку, администрирование, обеспечение безопасности, разработку модулей сайта. Не обошлось без канцелярских товаров и командировок, но эти цифры составили несколько процентов.

Самым значимым своим достижением Министерство информационной политики считает создание Мультимедийной платформы иновещания Украины, которую планирует запустить в ближайшее время. В Парламенте уже зарегистрирован проект Закона «О системе иновещания Украины», разработанный МИП. В частности, этим нормативным актом будет регулироваться Мультимедийная платформа иновещания.

Ранее на заседании Правительства Министр информационной политики Украины Юрий Стець представил систему работы Мультимедийной платформы иновещания Украины. Кабинет Министров во главе с Премьер-министром Украины Арсением Яценюком одобрили ее.

Глава ведомства также сообщил, что в день запуска мультимедийной платформы будет подписан меморандум о принципах сотрудничества между МИП, Наблюдательным советом и Редакционным советом медиаресурсов. Отдельным документом будут приняты основы редакционной политики.

Юрий Стець отметил, что это будет мощный медийный ресурс, который станет пиар-агентством Украины в мире и позволит доносить правдивую информацию о нашем государстве.

Согласно закону годовой бюджет Мультимедийной платформы иновещания Украины не должен быть ниже 0,04% расходов общего фонда Госбюджета Украины за прошлый год.

Расходы общего фонда Госбюджет Украины за 2014 год составили 384 597 377,3 тыс. грн. 0,04% от этой суммы составит 153 838 950, 92 грн.

Таким образом ежегодно бюджет Украины должен выделять 153 миллиона гривен на финансирование иновещания. Если эту цифру сравнивать с  прошлогодним бюджетом телерадиокомпаний, которым украинское иновещание должно составить конкуренцию, то она абсолютно неконкурентна.

Например, бюджет ВВС в 2014 году составил 245 млн. фунтов стерлингов, что в переводе на гривны по текущему курсу  8 142 105 700,23 грн. или в 52 раза меньше. Если сопоставить бюджет Мультимедийной платформы иновещания Украины с российским конкурентом Russia Today и ее бюджетом в 11,87 млрд. рублей за 2014 год, то показатели не внушают оптимизма — 3 630 480 128,7 грн. или 23-кратное отставание.

Можно по-разному относиться к ВВС или Russia Today, но они выпускают конкурентоспособную продукцию.  Как будет развиваться новый украинский информационный проект с концепцией противоречащей законам и неконкурентными бюджетами, предвидеть несложно. Хочется верить, что недостающие ресурсы не будут компенсироваться силами информационных войск и других малоэффективных стратегических продуктов от МИП, на которые в бюджете тоже заложены немалые средства.

О том, что проект закона пока не готов, а следовательно и концепция Мультимедийной платформы иновещания Украины создана на слабой базе, подтверждают выводы Главного научно-экспертного  управления ВРУ (текст публикуется без сокращений и языком оригинала).

 

В И С Н О В О К

 

на проект Закону України

«Про систему іномовлення України»

 (реєстр. № 2334а від 13.07.2015 р.)

 

У поданому законопроекті пропонується на базі державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» (УТР далі) та товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» (БТБ далі) створити державне підприємство «Іномовна телерадіокомпанія України «Ukraine Tomorrow» (ІНТУ далі).

Як зазначено у Пояснювальній записці до законопроекту, його метою є «забезпечення доступу іноземної аудиторії, в тому числі української діаспори, громадян України, що перебувають за кордоном, до об’єктивної, актуальної та повної інформації про події в Україні».

Головне науково-експертне управління, розглянувши поданий законопроект, висловлює щодо нього такі міркування.

1. Стаття 1 законопроекту стосується правових основ діяльності системи іномовлення України, зокрема визначається його організаційна форма, встановлюється, що ця структура створюється на базі конкретних телерадіоорганізацій, встановлюються вимоги до її установчих документів тощо. Перш за все варто зазначити, що зазначені положення є нормами оперативними та розпорядчими за своїм характером, тобто не є нормами права, а тому не можуть бути предметом законодавчого регулювання. Натомість ці питання належать до установчої функції Кабінету Міністрів України. На думку управління, припис згідно з яким «утворення ІНТУ здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України» не має нормативного характеру, що не повною мірою узгоджується з природою закону, як нормативно-правового акта.

За змістом відповідних положень Конституції України (стаття 116), Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (пункт 1 частини першої статті 20), Закону України «Про управління об’єктами державної власності» (стаття 5) управління об’єктами державної власності (що включає створення відповідних юридичних осіб публічного права), на думку управління, належить до повноважень Кабінету Міністрів України. У даному контексті варто згадати правову позицію Конституційного Суду України, який у п. 2 мотивувальної частини свого рішення № 2-рп/99 від 2 березня 1999 року зазначив, що законами України можуть регулюватися питання «вирішення яких відповідно до Конституції України не належить до повноважень інших органів державної влади або органів місцевого самоврядування».

Таким чином, пропозиція вмістити в законі положення щодо утворення ІНТУ, що насправді здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, має ознаки втручання Верховної Ради України у компетенцію Уряду України, що не корелюється з приписом частини другої статті 19 Конституції України, за яким «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

2. Концептуальним недоліком законопроекту є суперечність між пропозицією створити систему іномовлення (а фактичного державне підприємство – засіб масової інформації) із зобов’язаннями України, які випливають з її членства в Раді Європи. Так, у Резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» № 1466 (2005) від 05.10.2005 р. з метою функціонування плюралістичної демократії в країні, Парламентська Асамблея закликає органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи. Аналогічні вимоги містяться також в пункті 7 Софійської декларації ЮНЕСКО прийнятій Європейським семінаром щодо посилення незалежних та плюралістичних засобів інформації (10-13 вересня 1997 р.): «Органи мовлення та інформаційні агентства, які належать державі слід реформувати в першочерговому порядку та надати їм статус відкритих громадських установ, які користуються журналістською та видавничою незалежністю». Враховуючи зазначене, сумнівними вбачаються пропозиції законопроекту щодо зобов’язання мовника інформувати «про офіційну позицію держави Україна» (стаття 6), затвердження статуту ІНТУ Кабінетом Міністрів України (стаття 7), призначення керівника ІНТУ центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України (стаття 8), фінансування ІНТУ в тому числі й за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 9). Запропоновані новели не кореспондуються також із принципами незалежності засобів масової інформації, задекларованими в Європейській конвенції про транскордонне телебачення - - міжнародному документі, регламентуючому порядок ретрансляції інформаційного продукту на закордонну аудиторію. На думку Головного управління передані Міністерству інформаційної політики України цілісні майнові комплекси УТР, Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ», а також повноваження з управління корпоративними правами держави щодо БТБ доцільно було б передати до структури Національної суспільної телерадіокомпанії України, адже існування в структурі національного суспільного мовника підрозділів, зорієнтованих на мовлення закордон довело свою доцільність зокрема на прикладі однієї з найбільш публічних телерадіокомпаній у світі – ВВС, яка заснувала комерційно успішні ВВС World та ВВС Worldwide.

3. Як зазначається в Рекомендації Комітету міністрів РЄ CM/REC (2011)7 щодо нового поняття медіа, завдяки новим технологіям зростає рівень поширення контенту при зниженні вартості на його виробництво та технічні вимоги; спостерігається безпрецедентний рівень інтерактивності та залучення користувачів у створення та поширення контенту; відбувається руйнування меж між приватною та публічною комунікацією, що сприймається, як нові можливості демократичного громадянства; нові технології розглядаються та розцінюються як нові шляхи для отримання та поширення інформації, що утверджує право на свободу вираження. З огляду на це, задеклароване у супровідних матеріалах до законопроекту «інформування світової спільноти про актуальні події в Україні», ефективніше було б досягти шляхом створення нелінійних аудіовізуальних послуг, визначення яких містить Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіа послуги, які надавалися б не традиційними, а конвергентними аудіовізуальними (електронними) засобами масової інформації, електронними друкованими ЗМІ (електронна преса), студіями-виробниками тощо. Тому положення частини четвертої статті 6 законопроекту, якими робиться спроба унормувати зазначені питання, вбачаються недостатніми.

4. Пропозиція частини третьої статті 6 законопроекту в частині мовлення ІНТУ «українською, а також іншими мовами, залежно від доцільності та нагальності…», на думку управління, не відповідає самій сутності іномовлення. При цьому, текст законопроекту не містить положень, якими визначався б механізм виявлення цільової аудиторії («потенційної аудиторії») іномовника, без якого досягнення задекларованої мети вбачається вкрай сумнівним. В законопроекті відсутня також регламентація механізму, за яким визначалися б «затребувані інформаційні продукти», про які зазначено в пункті 9 частини першої статті 5 проекту Закону.

5. В статті 9 проекту Закону йдеться про джерела фінансування ІНТУ. Зокрема, одним з джерел визначено кошти державного бюджету. Проте, законопроекту бракує конкретизації, хто саме виступатиме розпорядником бюджетних коштів.

6. На думку управління пропозиції статей 6, 12 законопроекту, щодо поширення мовлення ІНТУ (головною метою якого задекларовано інформування іноземних громадян) на аудиторію з тимчасово окупованих територій України, вбачаються не зовсім коректними.

7. Згадування в частині четвертій статті 6 проекту Закону про поширення ІНТУ інформаційного продукту у аналоговому вигляді не відповідає зобов’язанням України, взятих нею згідно із Регіональною угоду, яка стосується планування цифрової наземної радіомовної служби в Районі 1 (частинах Району 1, розташованих на захід від меридіана 170 град. східної довготи і на північ від паралелі 40 град. південної широти, за винятком території Монголії) та в Ісламській Республіці Іран у смугах частот 174-230 і 470-862 МГц, підписану 16 червня 2006 р. у м. Женеві (Женева-2006), адже за цією Угодою Україна зобов’язалась до 2015 року перейти на цифрове мовлення.

8. Текст законопроекту обтяжений декларативними положеннями, позбавленими юридичної визначеності. Зокрема, в статті 5 законопроекту йдеться про «інформаційну підтримку українців, що перебувають за межами України», про «забезпечення платформи для дискусій у всьому світі… з метою сприяння взаєморозумінню та обміну ідеями між різними культурами і народами світу», про «сприяння консолідації українського та іноземного суспільства», про «зміцнення статусу української культури»;

9. В законопроекті вживаються терміни не властиві термінології законодавства: «якнайповніше задоволення … потреб» (стаття 5), «професійне угрупування», «спільність інтересів» (стаття 6), «програмна діяльність» (стаття 13)

10. Частина положень законопроекту фактично дублює чинне законодавство. Так, управління не вбачає потреби у дублюванні частинами шостою та сьомою статті 6 проекту Закону (приписи щодо заборони поширення матеріалів, спрямованих на розпалювання ненависті бо ворожнечі, які можуть призвести до насильства, зазіхають на людську гідність, які пропагують війну, мають порнографічний зміст, становлять загрозу розвитку і вихованню дітей та молоді) положень статті 24 Конституції України, Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (частина сьома статті 4, частина друга статті 6), Закону України «Про захист суспільної моралі» (стаття 2).

Слід зазначити, що тексту законопроекту властиві й внутрішні дублювання. Так, схожі за змістом положення викладені в статті 2 «Принципи іномовлення», статті 4 «Принципи діяльності, гарантії незалежності ІНТУ», статті 5 «Основні завдання ІНТУ».

11. З огляду на те, що прийняття законопроекту, вочевидь призведе до видатків з Державного бюджету України, пункт 1 Прикінцевих положень проекту Закону доцільно було б привести у відповідність із вимогами Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України в частині набрання ним чинності. До того ж, згідно із вимогами нормопроектування, Прикінцеві положення доцільно було б оформити у вигляді окремого Розділу, а не статті.

12. Звертаємо увагу, що попри згадування в назві проекту Закону «системи іномовлення», в тексті законопроекту відсутні положення, які безпосередньо б стосувались саме «системи іномовлення».

Враховуючи зазначене, пропонуємо зазначений законопроект повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Поскольку за полтора года власть не смогла даже организовать вещание в Донбассе и АР Крым, напрашивается вопрос: сколько же времени понадобится для запуска полноценного международного вещания? Каким образом будет производиться слияние существующих ресурсов, кто станет ими управлять? И не сложатся ли условия, при которых отдельные группы влияния примутся использовать их для достижения собственных целей? Тем более что, как отмечает Главное научно-экспертное управление, в ст. 9 законопроекта одним из источников финансирования определен госбюджет, но не конкретизировано, кто именно будет выступать распорядителем бюджетных средств.

Выводы экспертов подтверждают предположение, что проект Мультимедийной платформы иновещания Украины пока не может конкурировать со своими потенциальными соперниками даже на уровне идеи, не говоря уже о полноценном продукте.

Наверняка кто-то возразит: это ведь не более чем проект, который в дальнейшем можно улучшить. А сейчас, мол, надо срочно его запустить, чтобы весь мир поскорее узнал об Украине что-то хорошее. Вот только как заставить целый свет разглядеть это хорошее сквозь плохое стекло экрана старого телевизора, который мы победно изобрели.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка