Главный редактор «2000» приносит свои извинения Василию Ивановичу Борденюку и его коллегам

№16v(744) 1 — 7 мая 2015 г. 27 Апреля 2015 4 4.9

В статье «За гимн Литвы при встрече Грибаускайте — до 10 лет тюрьмы» («2000», 17—23.04.15.) я допустил непростительную ошибку, написав: «Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», принятый Верховной Радой 9 апреля, стал, на мой взгляд, наиболее ярким образцом некомпетентности нынешнего состава парламентариев и юристов Главного научно-экспертного управления ВР».

На мою ошибку обратил внимание наш постоянный автор Петр Петров.

Его статью «Апофигей законотворчества» предлагаю вниманию читателей.

Я был неправ — юристы Главного научно-экспертного управления ВР, проявив высочайшую компетентность и принципиальность, подготовили «Висновок на проект Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстр. № 2558 від 06.04.2015 р.)», в котором обратили внимание на многочисленные несоответствия Конституции и действующему законодательству этого, с позволения сказать, документа.

Я и подумать не мог, что Верховная Рада способна принять закон, проект которого был забракован специалистами Главного научно-экспертного управления ВР.

Давайте заглянем в «Положення про Апарат Верховної Ради України» (утверждено 25.08. 2011г.):

«II. ОСНОВНI НАПРЯМИ ДIЯЛЬНОСТI АПАРАТУ

6. У сфері правового і наукового забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат:

1) проводить експертизу законопроектів, що подаються до Верховної Ради України суб'єктами права законодавчої ініціативи, організовує наукову експертизу в наукових установах;

...3) проводить експертизу актів законодавства щодо їх відповідності Конституції України і законам України (за дорученням керівництва Верховної Ради України);

...7. У сфері організаційного забезпечення діяльності Верховної Ради України Апарат:

...4) забезпечує діяльність комітетів та інших органів Верховної Ради України, надає їм організаційно-інформаційну і консультативно-методичну допомогу в процесі розробки та опрацювання поданих на розгляд законопроектів, оформляє прийняті Верховною Радою України акти, а також забезпечує взаємодію комітетів Верховної Ради України в процесі законотворення;

...9) забезпечує народних депутатів України законопроектами та інформаційними матеріалами з питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради України».

Специалисты Главного научно-экспертного управления ВР выполнили эту работу в полном объеме. Провели экспертизу законопроекта «щодо ... відповідності Конституції України і законам України» и подготовили соответствующий «висновок».

Надо полагать, что также обеспечили и «діяльність комітетів та інших органів Верховної Ради України», оказав «їм організаційно-інформаційну і консультативно-методичну допомогу в процесі розробки та опрацювання поданих на розгляд законопроектів».

И этот законопроект прошел «опрацювання комітетами»:

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя 06.04.2015, 08.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності 06.04.2015, 07.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування 06.04.2015, 08.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики 06.04.2015, 08.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва 06.04.2015, 15.04. 2015

Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти 06.04.2015, 08.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 06.04.2015, 07.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету 06.04.2015, 07.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції 06.04.2015, 07.04.2015

Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції 06.04.2015, 07.04.2015

Как видим, в профильных комитетах парламентарии трудились над документом сутки, двое, а то и целых девять! Времени было достаточно, чтобы прочесть не только сам законопроект, но и заключение Главного научно-экспертного управления ВР.

И все комитеты одобрили законопроект! Зачем же тогда Главное научно-экспертное управление ВР, если его профессиональным мнением пренебрегли, если результаты его работы проигнорировали все парламентарии, включая и руководство ВР.

То есть реализуется известное: «Если нельзя, но очень хочется, то можно». Таким образом, на наших глазах на таком высоком уровне идет демонтаж правового поля Украины. Когда одни законы не стыкуются с другими и противоречат Конституции, начинается юридический хаос.

Абсолютно очевидно, что в любом правовом государстве такой закон был бы безусловно заветирован главою государства и уж точно «забракован» Конституционным Судом.

Поживем — посмотрим. По крайней мере уже звучат заявления, что «как минимум 10 судей Конституционного Суда служили режиму Януковича». Теперь, видимо, они должны действовать по законам «революционной целесообразности».

Я приношу свои извинения руководителю Главного научно-экспертного управления ВР Василию Ивановичу Борденюку и его коллегам. В этом номере «2000» мы публикуем подготовленное ими экспертное заключение пресловутого закона.

В свое оправдание скажу лишь, что в своей статье я обращал внимание на вопиющий абсурд и весьма неожиданные последствия этого закона, например, запрет исполнения на территории Украины действующих ныне гимнов как минимум пяти постсоветских стран. Наши читатели, развивая эту тему, резонно сделали вывод, что если этот закон вступит в силу, под запретом окажутся также портреты и прочие изображения первого президента Украины Леонида Кравчука.

Читателю с ником vlaveselow не откажешь ни в логике, ни в сарказме: «...этот закон бредовый. Коммунисты ничего не придумали в символике. И серп, и молот, и плуг были до них. Звезда тоже была всегда. Так за что отвечать? Вдумайтесь, на гербе СССР изображены колосья, Солнце и Земля. Теперь что, это изображать уже нельзя?»

Эксперты же ВР взглянули на законопроект со своей профессиональной, юридический точки зрения. Думаю, их заключение об этом документе и наш анализ дополняют друг друга и должны подвести любого разумного человека к мысли — этот закон не будет жизнеспособен. Потому что он разрушает правовое поле страны, потому что он вторгается в сферу чужих суверенных юрисдикций (то же право на тексты и музыку государственных гимнов, композицию гербов) и т. д. и т. п.

Но 23 апреля парламентарии продолжили эксперименты со злополучным законом, еще более усугубляя его абсурдность.

По словам председателя Верховной Рады Владимира Гройсмана, во время представления на подпись закона №2558 были выявлены несогласованности, которые в соответствии с представлением профильного комитета по вопросам правовой политики на основании статьи 131 Регламента ВР были устранены голосованием 23 апреля.

В частности, депутаты уточнили, что запрет на использование символики коммунистического и национал-социалистического режимов не распространяется, если такие символы есть на документах государственных органов и органов местного самоуправления, принятых или выданных до 1991 г.; на документах, выданных учреждениями образования и науки, предприятиями, учреждениями и организациями до 1991 г.

Неужели депутаты не знают, что не только в учебниках «навязанной тоталитарным режимом» истории Великой Отечественной войны, но и по пришедшей ей на смену истории Второй мировой войны национал-социалистический режим все равно закончил свое существование в 1945 г. и, соответственно, не существует никаких выдаваемых им до 1991 г. документов государственных органов и органов местного самоуправления, равно как и документов, выданных в тот же период учреждениями образования и науки, предприятиями, учреждениями и организациями. Даже если кто-то и строил все эти годы свою жизнь по канонам третьего рейха и мечтал о возвращении нацизма в Украину, никаких иных — кроме советских — документов, выданных украинскими учреждениями и организациями, у него быть не может.

Новых нелепостей в законе стало больше, с чем мы и поздравляем его авторов и тех, кто за него голосовал.

И в заключение предлагаю вниманию читателей:

ВИСНОВОК на проект Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки» (реєстр. № 2558 від 06.04.2015 р.)

У законопроекті пропонується «засудити комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні», визначити правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановити порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму. Крім того, «Прикінцевими та перехідними положеннями» законопроекту передбачені зміни до низки законодавчих актів, зокрема до Кримінального кодексу України, законів України «Про політичні партії в Україні», «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та інших.

На розгляд парламенту попередніх скликань вже неодноразово вносились законопроекти, якими пропонувалось врегулювати питання заборони комуністичної ідеології, ліквідацію символів тоталітарного та комуністичного режимів, заборони діяльності Комуністичної партії України (№1250 від 20.06.2002, № №8364 від 01.11.2005 року, № 5382 від 26.11.2009, №8743 від 04.07.2011, №3530 від 04.11.2013 року), втім вони не були включені до порядку денного або були відкликані.

Поданим законопроектом, по-суті, пропонується врегулювати аналогічні за змістом відносини.

Головне науково-експертне управління розглянувши законопроект вважає за необхідне зауважити наступне.

1.Базові конституційні засадами суспільного ладу в Україні ґрунтуються на принципах політичного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності), які передбачені частинами першою та другою статті 15 Конституції України, згідно з якими «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова». Отже принцип політичного плюралізму знаходить вияв у багатопартійності та свободі політичної діяльності, а принцип ідеологічного плюралізму — у розмаїтті ідеологій як систем концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на життя, які відбивають інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей. При цьому конституційними приписами не передбачається заборона якої-небудь ідеології (у тому числі комуністичної та націонал-соціалістичної), так само і об'єднання громадян не можуть бути заборонені шляхом прийняття відповідних законів лише на підставі того, що вони сповідують певну ідеологію.

У Конституції України містяться приписи, які певною мірою обмежують принцип політичного та ідеологічного плюралізму (багатоманітності). Зокрема, у частині четвертій статті 15 Конституції України передбачено, що «держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України». Відповідно до частини першої статті 37 Конституції України «утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються». Таким чином, мова йде про конституційно закріплену заборону утворення та діяльності політичних партій та громадських організацій, а не про заборону певної ідеології як такої. А оскільки відповідні обмеження передбачені в Конституції України, то є підстави вважати, що питання заборони комуністичної та націонал-соціалістичної ідеології може бути, передусім, предметом конституційного регулювання, а не предметом звичайного закону, як це пропонується проектом.

2. Конституція України містить ряд нормативних приписів, які закріплюють право громадян України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, визначає обмеження щодо утворення та діяльності політичних партій та громадських організацій, а також передбачає, що заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку (ч. 1 ст. 36, ст. 37).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Основного Закону України Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Тому якщо певні вимоги уже вичерпно встановлені у Конституції, не можна запроваджувати у законі додаткові не передбачені конституційними нормами вимоги.

Натомість всупереч наведеному конституційному припису у п. 4 Прикінцевих та перехідних положень проекту передбачається, що «у разі невиконання юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, зазначеними в пункті 3 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, його вимог їх діяльність підлягає припиненню в установленому законом порядку, за винятком випадків, коли юридичними особами, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян вжито заходів щодо виконання вимог цього Закону, а неможливість державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних з приведенням їх у відповідність із цим Законом, зумовлена об'єктивними причинами».

Оцінюючи наведене положення, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» політична партія може бути за адміністративним позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань заборонена в судовому порядку у випадку порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим та іншими законами України (ст. 5, ч. 1 ст. 21). А згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про громадські об'єднання» громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог ст.ст. 36, 37 Конституції України, ст. 4 цього Закону.

Справа про заборону громадського об'єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (ч. 2 ст. 28 Закону України «Про громадські об'єднання»). Відповідно до ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, питання щодо заборони (а не «припинення діяльності», як це зазначається в проекті) політичної партії або громадської організації належить до виключної компетенції суду та не може регулюватися Верховною Радою України шляхом прийняття закону.

3. Проектом передбачено зміни до Закону України «Про вибори народних депутатів». Зокрема пропонується доповнити статтю 60 новим приписом, згідно якого «Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати в разі...висування кандидата (кандидатів) у депутати від партії, яка здійснює пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, їх символіки та щодо якої в установленому Кабінетом Міністрів України порядку прийнято рішення щодо невідповідності її діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (п. 14 Прикінцевих та перехідних положень проекту).

Аналогічні новели запропоновані до статті 52 Закону України «Про вибори Президента України» та до статті 44 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (п. п. 15 і 16 Прикінцевих та перехідних положень проекту).

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що Конституція України встановлює вичерпний перелік вимог для кандидатів, які балотуються на парламентських та президентських виборах (стаття 76 та 103) і цей перелік не може бути розширений законодавчим шляхом. Тому впровадження наведених новел можливе лише після внесення змін до Конституції України.

Щодо змін передбачених до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», то у разі доцільності необхідно спочатку закріпити у виборчому законі заборону балотуватись відповідним кандидатам і лише після цього покладати на Центральну виборчу комісію обов'язок відмовляти таким кандидатам у реєстрації.

4. У проекті пропонується закріпити одні й ті ж самі повноваження одночасно за кількома органами та посадовими особами: сільськими, селищними, міськими радами (виключна компетенція), їх головами, головами обласної державної адміністрації. Мова йде про повноваження щодо «прийняття рішень щодо перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму відповідно до вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», а також щодо «прийняття рішень щодо демонтажу пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932—1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших радянських республік (за винятком осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням на території України або у окремих адміністративно-територіальних одиницях радянської влади, боротьбі проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» (нові п. п. 41-1 та 41-2 ч. 1 ст. 26, п. п. 18-1) та 18-2 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зміни до Розділу VII Заключні положення Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

При цьому передбачається, що у разі невиконання відповідних повноважень одними органами, вони мають бути реалізовані іншими. Наприклад, відповідно до нових п. п. 41-1 та 41-2 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якщо рішення не приймається місцевою радою в установлений Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» строк, воно приймається сільським, селищним, міським головою або головою обласної державної адміністрації.

Перш за все необхідно звернути увагу, що відповідна пропозиція закріпити одночасно за трьома суб'єктами можливість реалізації одних й тих же самих повноважень не корелюється з принципами правової та організаційної самостійності місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Відповідно до цих принципів органи місцевого самоврядування повинні мати власні повноваження, визначені Конституцією або законом; органи державної влади чи їх посадові особи не повинні втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Зокрема, положення ч. 4 ст. 35 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачає, що місцеві державні адміністрації не мають права втручатися у здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень. Аналогічне за змістом положення закріплене в ст. 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

5. У п. 8 Прикінцевих та перехідних положень проекту передбачається, що «Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, приймає рішення щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі коли протягом строку, встановленого пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення щодо перейменування таких населених пунктів та районів здійснюється Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті».

Запропонований проектом порядок вирішення зазначеного питання не узгоджується з положенням п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, де передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить «встановлення і зміна меж районів і міст». При цьому, можливість здійснення парламентом зазначеного повноваження Конституція України не ставить у залежність від наявності або відсутності «рекомендацій» чи «пропозицій» будь-яких інших суб'єктів. Отже, наведеними приписами, фактично, створюється можливість звуження конституційної компетенції парламенту.

7.* Пропозиція проекту викласти статтю 436-1 Кримінального Кодексу України (далі КК) у новій редакції є певною мірою сумнівною та недостатньо обґрунтованою. Адже, по-перше, на наш погляд, назва запропонованої редакції статті 436-1 КК не відповідає її змісту, оскільки крім виготовлення та поширення комуністичної та нацистської символіки в ній йдеться й про «пропаганду комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів». Відповідно ж до визначення, наведеного в проекті Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів — це публічне заперечення, зокрема через засоби масової інформації, злочинного характеру комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років в Україні, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, поширення інформації, спрямованої на виправдання злочинного характеру комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, діяльності радянських органів державної безпеки, встановлення радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, боротьби проти учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті, виготовлення та/або поширення, а також публічне використання продукції, яка містить символіку комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

У той же час, у вказаній статті кримінально караним пропонується визнати лише «виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі сувенірної, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України,...» (частина 1 статті 436-1 КК в редакції проекту): Тобто, більшість із перелічених у цій статті діянь взагалі не мають жодного відношення до заперечення злочинного характеру комуністичного чи націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів.

По-друге, такі діяння як «виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, у тому числі сувенірної, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних радянських республік або їх фрагментів на всій території України» не можна розглядати як злочини, оскільки вони самі по собі не становлять суспільної небезпеки, необхідної та достатньої для визнання їх злочинами (частина 1 статті 11 КК). Суспільно небезпечними та кримінально караними є самі злочини проти життя людини (наприклад, вбивство, відповідальність за яке передбачена статтею 115 КК), проти людяності (наприклад, злочин геноциду, відповідальність за який передбачена статтею 442 КК) та інші злочини, що були вчинені за часів Радянського Союзу, а не «використання символіки, в тому числі сувенірної, чи виконання гімну радянських республік».

Звертаємо також увагу, що пропозиція ініціаторів проекту щодо застосування до осіб, винних у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 436-1 КК (в редакції проекту), покарання у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої порушує один з основних принципів кримінального права — принцип співрозмірності кримінального покарання вчиненому злочину (частина 1 статті 65 КК). Крім того, покарання у виді конфіскації майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості (частина 2 статті 59 КК), яким не є злочин, передбачений статтею 436-1 КК (у редакції проекту).

8. З огляду на викладене вище, не менш сумнівною, на наш погляд, є також пропозиція проекту щодо застосування до юридичних осіб, уповноважені особи яких вчинили злочин, передбачений статтею 436-1 КК (в редакції проекту), такого заходу кримінально-правового характеру як ліквідація (стаття 96-9 КК в редакції проекту). Крім того, звертаємо увагу, що відповідно до вимог статті 96-3 КК підставами для застосування щодо юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру є вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», 306 «Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», 436 «Пропаганда війни» тощо. При цьому, жодних змін, які б розширювали перелік таких злочинів діяннями, передбаченими статтею 436-1 КК (у редакції проекту), законопроектом не пропонується.

Беручи до уваги зазначене, вважаємо недоцільним внесення змін до Кримінального Кодексу України в запропонованій редакції.

9. У законопроекті наявні положення, що адресовані державі (наприклад: «держава здійснює розслідування злочинів геноциду» (ч.1 ст. 5), «держава вживає заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадськості про злочин» (ч.2 ст.5), «держава заохочує та підтримує діяльність неурядових установ та організацій..»(ч.3 ст.5) та ін.) однак подібні формулювання притаманні здебільшого нормам Конституції, а не законів, в яких мають визначатися конкретні повноваження державних органів та інших учасників відповідних суспільних відносин, а не держави в цілому.

Автор: Керівник Головного управління В. БОРДЕНЮК, Вик. I. СНIГУР, О. МЕЛЬНИК, М. ЛУБСЬКА, Н. КIДIНА

*Нумерация оригинала.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Крадут чаще, чем грабят

С 27 ноября по 4 декабря в Николаевской области зарегистрировано 1332 чрезвычайных...

От «винтиков» до «белых хакеров»

Отправить могут в любую точку страны, ни о каком выборе места службы речь идти не может

Залоговый кредит — «вишенка на торте»

Банкам проще забыть о мелких кредитах от 1,5 до 3 тыс. грн, чем бороться за них. В 90%...

Обманывать вкладчиков запрещено

Верховная Рада приняла два закона, которые напрямую касаются защиты прав вкладчиков

Комментарии 4
Войдите, чтобы оставить комментарий
Виктор СИДОРЧЕНКО
28 Апреля 2015, Виктор СИДОРЧЕНКО

Может и не существенное дополнение, но тоже важное. По этому (еще) законопроекту ведь придется запретить ряд печатных изданий в Украине. К примеру Комсомольскую правду в Украине, Московский комсомолец в Украине, ряд местных газет, сохранивших старые названия. Я уж не говорю об орденах, которые сохранили (как харьковская газета "Время") изданий на первой полосе.

- 7 +
Ирэн Глэд
27 Апреля 2015, Ирэн Глэд

Мудрые платят умным. Если здравомыслящие люди учитывают мнение образованных людей, то тогда можно спрогнозировать успешность. А нашими депутатами управляют хитроумие и мстительность. И законы они пишут, простите, на туалетной бумаге.

- 19 +
Aleksandr S
27 Апреля 2015, Aleksandr S

Самое смешное, что принимали все эти "законы" люди, которые обязаны советскому государству - абсолюно всем, что у них есть. Если к примеру - в высшие эшелоны власти и влияния пробился человек из глухого волынского села, получив бесплатное образование, работу, жилье и возможность двигаться по социальной лестнице, то критиковать даже уже это, - как минимум аморально, а то и просто грешно.. А то, многие дескать рассказываю сказки, как их на возжах, против их воли, тащили чуть ли не силком в "члены КПСС".. Это они кому втирают - тем, кто родился уже сильно после девяностых?.. Нам то чего такую откровенную туфту молоть?..

- 27 +
татьяна солохина
27 Апреля 2015, татьяна солохина

Запрещать символику СССР-глупо: государство-то было СОЦИАЛИСТИЧЕСКИМ, а не коммунистическим. Что плохого в объединении серпа и молота? Ведь это символ не коммунизма, а объединения рабочих и крестьян против эксплуататоров. Это только один пример глупости наших"избранников".

- 30 +
Блоги

Авторские колонки

Ошибка