Кабмин одобрил программу уничтожения Днепра

№40(790) 7 — 13 октября 2016 г. 07 Октября 2016 1 3.6

По всему миру развернута борьба с плотинами. Специалисты выступают не только против строительства новых, но и ратуют за демонтаж старых речных преград. А самое прогрессивное в мире украинское правительство дает добро Программе развития гидроэнергетики Украины до 2026 г.

Недавно в Институте проблем природопользования и экологии НАНУ (Днепр) провели «круглый стол», посвященный Международному дню реки Днепр. По итогам мероприятия было сформулировано обращение его участников к общественности, властям, инстанциям. А также принято решение написать письмо президенту с изложением проблем украинских рек и просьбой не допустить уничтожение экосистем рек нашей страны.

Понимая важность и неотложность проблемы, «2000» публикуют эти документы полностью. Но сначала хотелось бы привести один пример и рассказать о судьбе дамб на американской реке Элха (северо-восток штата Вашингтон).

Чтобы обеспечить дешевой электроэнергией промышленность полуострова Олимпик, на реке построили дамбу Элха (1913 г.), а затем выше по течению — дамбу Глайнс Каньон (1927 г.). В 2012 г. американцы демонтировали первую из них, а два года спустя — вторую.

Правительство потратило $60 млн. на работы по демонтажу водозаградительных сооружений. А на все мероприятия по восстановлению экосистемы Элхи (выкуп сооружений ГЭС; постройку водоочистительных заводов; создание комплекса защитных сооружений от наводнений; организацию рыбоводной фермы и теплицы для выращивания водных растений, призванных заново заполнить русло реки) — $351 млн.

Дело в том, что, перекрывая реку крупной плотиной, люди по сути уничтожают водоем. Река распадается на фрагменты, ее экосистема полностью меняется — и не в лучшую сторону. Исчезают многие виды рыбы, поскольку в водохранилищах фактически отсутствует проточная вода, затрудняется нерест.

Активно разрушаются берега, уничтожаются малые реки, сокращаются сельхозугодья, ухудшается качество питьевой воды и т. д. Да и сами запасы воды в хранилищах уменьшаются. Это понимают во всем мире. Но только не руководители нашей страны.

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, учасники «круглого столу» — громадського заходу, присвяченого Міжнародному дню Дніпра,

НАГОЛОШУЄМО:

1. Водні ресурси є одними з найуразливіших, через це забезпечення ними потреб людства стає досить проблемним із перспективою подальшого погіршення. За оцінками міжнародних експертів, унаслідок антропогенної діяльності та глобальної зміни клімату ресурси прісної води у світовому масштабі стрімко скорочуються і стають дефіцитними для багатьох країн і регіонів. Очікується, що до 2025 р. нестача води у країнах з високими темпами розвитку збільшиться на 50%, у розвинутих державах — на 18%. У 2030 р. від нестачі прісної води потерпатиме 47%, у 2050 р. — до 2/3 населення планети.

2. Враховуючи те, що 70% потреб України у питній воді задовольняється за рахунок Дніпровського водозбірного басейну, ліквідація надходження забруднень до р. Дніпро, охорона та відновлення якості його вод та екосиcтем має бути постійним пріоритетом держави. В умовах, що склалися, порушується базове право громадян України на воду та санітарію, затверджене резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 64/292 від 28.07.2010 та резолюцією Ради ООН з прав людини 15/9 від 24.09.2010 «Право людини на доступ до безпечної питної води та санітарію». Попри прийняття чисельних нормативно-правових актів, програм, що регулюють водокористування, тенденції до погіршення стану водних ресурсів в країні свідчать про недостатню ефективність державної політики у сфері охорони водних ресурсів та їх раціонального використання.

3. Міжнародною науковою спільнотою визнано, а практикою на прикладі Аральського моря і Волзького каскаду водосховищ доведено, що зарегулювання стоку рівнинних річок призводить спочатку до деградації водної екосистеми, а потім до повного її знищення або перетворення на озерно-болотну. Всі ознаки такого розвитку характерні для всього Дніпровського водозбірного басейну, зарегульованого шістьма великими та більш як п'ятдесятьма малими водосховищами. Найбільш яскравими з таких ознак є:

— втрата майже третини водного стоку за рахунок випаровування води з величезної площі водосховищ, фільтрації її у прибережну територію внаслідок підняття рівня води у водосховищах, понаднормативний відбір води;

— постійно зростаюче замулення водосховищ через різке зменшення швидкості течії та змив ґрунту з полів, а також обвалення берегів, приріст мілководдя (у т. ч. на Кременчуцькому водосховищі це 600—1000 га/рік);

— за період існування водосховищ їх корисний обсяг вже скоротився на 10—20% та продовжує скорочуватись;

— підтоплення прибережної території у зв'язку з підняттям рівня води у водосховищах та суттєве погіршення сільськогосподарської та промислово-будівельної якості землі, знищення малих річок;

— погіршення якості води через постійно зростаюче цвітіння води на мілководдях (після зарегулювання стоку — збільшено у мільйони разів) та замулення підводних джерел, переважно поверхневого стоку атмосферних вод внаслідок зменшення площі лісів (на 20% зменшено стік ґрунтових вод);

— втрата більш ніж 700 тис. га родючих земель в заплаві річки при затопленні водосховищ і подальше зростання цих витрат через руйнацію берегів;

— знищення унікальних осетрових видів риб та місць їх нересту в результаті ліквідації прохідності акваторії річки (загальні обсяги вилову риби зменшились у сотні разів);

— перетворення водосховищ у могильники внаслідок скиду і змиву до них отруйних речовин, важких металів та радіонуклідів — ніякі захисні властивості шару води та мулу не можуть зупинити біогенний обмін речовиною та енергією між ними;

— знищення унікальних пам'яток природи (Дніпровські пороги) та історії (козацькі поселення, січі).

4. Усі зазначені явища не тільки погіршують екологічний стан, а й завдають великої економічної шкоди, яка в рази перевищує зиски від зарегулювання. Все це об'єктивно обумовлює хибність твердження про екологічну чистоту та дешевизну гідроенергетики на рівнинних річках. Елементарні розрахунки свідчать, що в разі розміщення на площі водосховища геліоустановок обсяг виробленої електроенергії збільшився б у сотні разів.

Учасники «круглого столу» впевнені, що жоден громадянин України не може бути байдужим до цієї ситуації. Більш ніж достатньо доказів для усвідомлення суспільством, що проблеми водозбірного басейну Дніпра стали загальнонаціональними та пріоритетними.

ПРОПОНУЄМО:

Верховній Раді України — провести парламентські слухання з проблеми переведення р. Дніпро у стан функціонування, близький до природного.

Національній академії наук України — надати науково обґрунтовані висновки щодо еколого-економічної доцільності різних варіантів функціонування р. Дніпро.

Накласти тимчасовий мораторій на проекти подальшого зарегулювання річок і будівництва гідро- та гідроакумулюючих електростанцій (каскад електростанцій у верхній частині річки Дністер, Каховська ГЕС-2, Канівська, Дністровська ГАЕС та ін.).

Привести до вимог європейського законодавства систему басейнового управління водними ресурсами р. Дніпро та звернутися до Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської та Полтавської обласних державних адміністрацій з пропозицією укласти Нижньодніпровську міжобласну басейнову угоду з подальшим узгодженням планів соціально-економічного розвитку областей, особливо у водогосподарській сфері. Така угода мала б стати кроком до впровадження інтегрованого управління водними ресурсами і сприяння пошуку механізмів фінансування заходів екологічного оздоровлення та розв'язання конфліктів у сфері водокористування.

Створити із залученням наукової спільноти Всеукраїнський громадський рух, який взяв би зрештою на себе відповідальність за долю басейну р. Дніпро та змусив владу розглянути цю проблему як пріоритетну та загальнонаціональну.

Для підвищення інформованості громадськості щодо нагальних проблем р. Дніпро та можливих шляхів їх вирішення оприлюднити рішення цього заходу у ЗМІ.

Відкритий лист до Президента України Петра Порошенка з приводу ухвалення урядом країни Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року

Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро.
Т. Шевченко

Реалізуючи свій громадянський обов'язок щодо захисту природного довкілля України, звертаємось до Вас як до гаранта Конституції України, де проголошене право людини на здорове природне середовище (статті 3, 16, 50, 66), з метою не допустити скоєння чергового екологічного злочину, який полягає у такому.

Нещодавно Кабінетом Міністрів України прийнята Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 року (розпорядження від 13 липня 2016 р. №552-р), яка передбачає будівництво гідроакумулюючих та гідрогенеруючих електростанцій на рівнинних річках Дніпро та Дністер.

Це рішення приголомшило нас своєю цинічністю та безглуздістю. Невже в уряді є люди, які не чули і не бачать трагічних наслідків аналогічного екологічного злочину ХХ сторіччя — будівництва каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі чи не знайомі з шедевром української класики — романом О. Гончара «Собор», фундаментальними науковими працями Б. Скінера «Чи вистачить людству земних ресурсів» та Є. Бурдіна «Волзький каскад ГЕС — тріумф і трагедія Росії»?

Сучасні прояви цих негативних техногенних впливів дніпровського каскаду можна охарактеризувати такими фактами:

— затоплення великих територій, які втратили господарську продуктивність та здатність виконувати свої екологічні функції (загибель екосистем на величезній площі у 700 тис. га, де фактично переведено заплавні землі в розряд порушених);

— підйом рівня ґрунтових вод, порушення підземного стоку, гідрологічного балансу та підтоплення територій (за останні 20 років загальна площа земель із сталими проявами підтоплення зросла удвічі й займає 12% території України, а його впливом охоплено понад 540 міст і селищ);

— втрата біорізноманіття, трансформація річкових екосистем у бік переважного розвитку агресивних вселенців;

— цвітіння води через розвиток синьо-зелених водоростей (вміст яких, зокрема у воді р. Дніпро в піковий період «цвітіння», становить близько 100 кг/м3, що у мільйон разів більше, ніж до її зарегулювання);

— стала деградація всієї екосистеми водозбірного басейну р. Дніпро та його притоків і втрата природних функцій по самовідтворенню компонентів цієї системи.

Цей перелік можна було б продовжити. І тому, якщо не вжити відповідних заходів, без сумніву, в недалекій історичній перспективі в центрі України утвориться катастрофічне за екологічними наслідками болото.

Ситуація має безглуздий характер ще й тому, що нині, як свідчать наведені вище факти, в умовах України гідроенергетика є найбільш екологічно брудною та природовитратною. За своїм технологічним рівнем вона відповідає швидше ХІХ, а ніяк не ХХІ століттю.

Про це свідчать програми розвитку енергетики країн Європейського Союзу, в яких наголос зроблено на наплавних гідроелектростанціях і на розвитку відновлювальних джерел енергії (вітрової, сонячної тощо), а питання будівництва великих об'єктів гідроенергетики на рівнинних річках взагалі не розглядається.

Для України надзвичайно важливою є проблема відновлення екосистеми річки Дніпро як основного джерела якісної питної води, одним із найбільш доцільних варіантів вирішення якої є керований спуск дніпровських водосховищ. Досвід США, де вже реалізовано понад 300 проектів зі спуску і демонтажу гребель і електростанцій на них, свідчить про відносно швидке відновлення річкової екосистеми та суттєве підвищення безпеки гідротехнічних об'єктів.

Проблема відродження Дніпра має загальноєвропейський характер. Безвідповідальне і недбале ставлення до цієї проблеми дискредитує Україну в очах світової спільноти. Яскравим прикладом є повний провал Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (прийнята постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 р. № 123/97-ВР) і продовження її без суттєвих змін до 2021 р. (Закон України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року» від 24.05.2012 р. № 4836-VI).

Ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції України з проханням припинити замовчування цих болючих для нашої країни проблем і не допустити остаточного знищення найважливішої компоненти унікального природного середовища України — її системи річок.

Вважаємо за необхідне призупинити дію Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року, провести її публічні обговорення, виконати екологічні оцінки відповідно до чинного законодавства України, накласти мораторій на нове будівництво гідротехнічних споруд на рівнинних річках країни та, найголовніше, розглянути можливість поступового дезарегулювання дніпровського каскаду водосховищ.

Відкритий лист підписали:

Від Дніпропетровської області

ШАПАР Аркадій Григорович — директор Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, членкор НАНУ, докт. техн. наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

ШМАТКОВ Григорій Григорович — завкафедри екології та охорони навколишнього середовища ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», докт. біол. наук, проф., акад. Української екологічної академії наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

БІЛЕЦЬКА Елеонора Миколаївна — завкафедри загальної гігієни ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», докт. мед. наук, проф., лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

КОВАЧ Ілона Василівна — завкафедри дитячої стоматології ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», докт. мед. наук, проф.

ЄМЕЦЬ Микола Архипович — заввідділу екологічного нормування Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, канд. техн. наук, ст. наук. співробітник, заслужений природоохоронець України, чл.-кор. Української екологічної академії наук

КОПАЧ Павло Іванович — заст. заввідділу екологічних основ технологій природокористування Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, канд. техн. наук, ст. наук. співробітник, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

СКРИПНИК Олег Олександрович — ст. наук. співробітник відділу екологічного нормування Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, канд. біол. наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

МІХЄЄВ Олексій Володимирович — головний наук. співробітник відділу екологічних основ технологій природокористування Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, докт. біол. наук, провідний наук. співробітник

ТЯПКІН Олег Костянтинович — заввідділу антропогенних змін геологічного середовища Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, докт. геол. наук, ст. наук. співробітник, членкор Української екологічної академії наук

ПІГУЛЕВСКИЙ Петро Гнатович — головний наук. співробітник відділу антропогенних змін геологічного середовища Ін-ту проблем природокористування та екології НАНУ, докт. геол. наук, ст. наук. співробітник, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

БІЛЯЄВ Микола Миколайович — завкафедри «Гідравліка та водопостачання» Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту ім. Академіка В. Лазаряна, докт. техн. наук, проф., членкор Академії наук технологічної кібернетики України

ЗБЕРОВСЬКИЙ Олександр Владиславович — завкафедри екології та охорони навколишнього середовища Дніпродзержинського державного технічного університету, докт. техн. наук, ст. наук. співробітник

ХАРИТОНОВ Микола Миколайович — проф. Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, докт. с/г наук, проф.

ГРИЦАН Юрій Іванович — проректор з наукової роботи Дніпропетровського державного аграрно-економічного університету, докт. біол. наук, проф., академік Української екологічної академії наук, голова Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги

АНГУРЕЦЬ Олексій Володимирович — директор екологічної асоціації «Зелений світ» / Друзі Землі України», голова Громадської екологічної ради при Дніпропетровській облдержадміністрації

САНДУЛ В'ячеслав Андрійович — голова Нікопольського відділення Міжнародного фонду Дніпра

Від Полтавської області

АНТОНЕЦЬ Семен Спиридонович — засновник ПП «Агроекологія», Шишацький р-н Полтавської обл., Герой України, почесний акад., член президії Національної академії аграрних наук України

ПИСАРЕНКО Павло Вікторович — проф. кафедри землеробства і агрохімії ім. В. І. Сазанова Полтавської державної аграрної академії, докт. с/г наук, професор, членкор Інженерної академії України

ШМАНДІЙ Володимир Михайлович — завкафедри екологічної безпеки та раціонального природокористування Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, докт. техн. наук, проф.

СОКУР Микола Іванович — проф. кафедри маркетингу Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, докт. техн. наук, проф.

СПОДІН Юрій Михайлович — голова ГО «Товариство охорони природи» м. Кременчук, член відділення Національного екологічного центру України

Від Запорізької області

ДОМНІЧ Валерій Іванович — завкафедри біології лісів, мисливствознавства та іхтіології Запорізького національного університету, докт. біол. наук, проф.

РИЛЬСЬКИЙ Валерій Іванович — завкафедри загальної зоології та екології Запорізького національного університету, докт. біол. наук, проф.

МІЩЕНКО Валерій Григорович — завкафедри прикладної фізики Запорізького національного університету, докт. техн. наук, проф., заслужений діяч науки і техніки України

ЛЯХ Сергій Романович — завкафедри історії України Запорізького національного університету, докт. істор. наук, професор.

ВЛАСОВ Олег — співробітник відділу історії Національного заповідника «Хортиця».

Від Херсонської області

РОМАНЕНКО Григорій Михайлович — голова Незалежної громадської екологічної ради Херсонської обл., член Національної екологічної ради України, канд. хім. наук

ЛАДИЧУК Дмитро Олександрович — доцент кафедри гідротехнічних споруд, водопостачання і ГІС-технологій Херсонського державного аграрного університету, керівник експертної групи Незалежної громадської екологічної ради Херсонської обл., канд. с/г наук

Від Київської області

ТРОФИМЧУК Олександр Миколайович — в. о. директора Ін-ту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ, докт. техн. наук, проф., членкор НАНУ, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України

ЯКОВЛЄВ Євген Олександрович — головний наук. співробітник Ін-ту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАНУ, докт. техн. наук, ст. наук. співробітник, лауреат Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки.

ВОРОБЙОВ Віктор Данилович — проф. кафедри інженерної екології Ін-ту енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», докт. техн. наук, проф., акад. Міжнародної академії безпеки життєдіяльності

ТОПАЧЕВСЬКИЙ Андрій Олександрович — член Національних спілок журналістів, письменників, кінематографістів України

Від Івано-Франківської області

КРИЖАНІВСЬКИЙ Євстахій Іванович — ректор Івано-Франківського національного університету нафти і газу, академік НАНУ, докт. техн. наук, проф., голова Івано-Франківського обласного відділення Академії наук вищої школи України, академік АН ВШ України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

РОЖКО Микола Михайлович — ректор Івано-Франківського національного медуніверситету, докт. меднаук, проф., лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

ПАРПАН Василь Іванович — директор Українського науково-дослідного ін-ту гірського лісівництва ім. П. С. Пастернака, завлабораторії лісознавства та лісівництва, завкафедри біоекології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, керівник Західного відділення Лісівничої академії наук України, докт. біол. наук, проф.

АДАМЕНКО Ярослав Олегович — завкафедри екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, докт. техн. наук, проф.

КОРЧМЕЛЮК Марта Василівна — завлабораторії екологічного контролю і моніторингу Карпатського національного природного парку, голова Яремчанського осередку Всеукраїнської громадської екологічної організації «Мама-86», канд. техн. наук

АРХИПОВА Людмила Миколаївна — завкафедри туризму Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, член координаційної ради Івано-Франківської облдержадміністрації з питань гідроенергетичного будівництва, докт. техн. наук, проф.

Крім того, відкритий лист до Президента України схвалено на засіданні «круглого столу», присвяченого Міжнародному дню Дніпра, 30 червня 2016 р. учасниками в кількості 133 особи.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Комментарии 1
Войдите, чтобы оставить комментарий
Ivan Kovalets
08 Октября 2016, Ivan Kovalets

Я бы снизил градус возмущения. Программа действительно нуждается в экологической оценке. Такая оценка должна производиться не на уровне словесных деклараций про вред гидроэнергетики, а на уровне численных расчетов. Также неплохо было бы осуществить международное рецензирование такой экологической оценки.
Надо четко понимать, что в стране, в т.ч. среди специалистов-инженеров и т.н. ученых есть две лобистских группы, одна из которых заинтересована в развитии гидроэнергетики, а другая - в фантастическом проекте спуска каскада водохранилищ. Серьезная экологическая оценка ни одной из групп не производилась. Пока все разговоры на уровне деклараций.

- 11 +
Блоги

Авторские колонки

Ошибка