Політичний донос

№24(776) 17 — 23 июня 2016 г. 16 Июня 2016 4.9

В одному з останніх номерів газети «День» опубліковано матеріал, який важко розцінити інакше як політичний донос і заклик до розправи. У газети, відомої своєю агресивною антикомуністичною і русофобською позицією, викликали мало не істерику «новини про те, що Український національний фонд культури Бориса Олійника(?) запросив спеціального представника президента РФ з питань міжнародної співпраці Михайла Швидкого прочитати лекції та провести зустрічі з творчою інтелігенцією».

Борис Олійник

Та це, виявляється, лише привід для висловлення невдоволення тим, що Український національний фонд культури з 1987 р. очолює ініціатор його створення поет Борис Iлліч Олійник. Мовляв, «давно пора провести вибори в цій фундації і зробити перевибори голови цієї організаціі. Тому що декомунізація має позначитися і на колишньому(!) комуністові Борисові Олійнику».

Що тут сказати? Фонд культури — громадська організація, їй вирішувати, хто має її очолювати. Діяльність фонду, як і її очільника — постійно на виду і високо оцінюється громадськістю. Нещодавно за рішенням Верховної Ради України на державному рівні було відзначене 80-річчя Бориса Iлліча Олійника — поета і громадського діяча. При цьому особливо враховувалося те, що Б. I. Олійник є дійсним членом Національної академії наук України і головою Фонду культури України, тривалий час очолював Державний комітет з присудження Шевченківських премій. Він — Герой України, удостоєний багатьох державних нагород.

У матеріалах, представлених Верховній Раді, на підставі яких була ухвалена парламентська постанова, особливо зазначалося: «Борис Iлліч — особистість в українській літературі, культурі, філософії й політиці, відчутно впливає на формування ментальності сучасників, залишає помітні орієнтири для нащадків».

Моральне кредо поета й громадянина Бориса Олійника, як і його політичні переконання, незмінні — труд вільної людини в умовах соціальної справедливості. Його поетична творчість і громадська діяльність — це «унікальний поетичний материк моралі й синівської любові», «джерело правдивого слова й усвідомлення сили патріотизму».

I те, що саме така людина очолює Національний фонд культури, є великим надбанням України.

Добре знаною у світі є позиція Б. I. Олійника з найважливіших міжнародних проблем. Особливо плідною була його діяльність як заступника голови Ради національностей Верховної Ради СРСР, голови Комітету з міжнародних питань Верховної Ради України, заступника голови Парламентської Асамблеї Ради Європи.

В тому, що Україна стала членом ПАРЄ, велика заслуга саме його. Також завдяки передусім йому як голові парламентського комітету було ухвалено постанову Верховної Ради про засудження варварських бомбардувань Бєлграда військами НАТО, а сам альянс названий агресивним блоком. Чи не цим викликана ненависть до нього тих, хто сьогодні вимагає зміщення його з посади?

Стосовно можливого запрошення М. Швидкого відвідати Україну і зустрітися з представниками української інтелігенції, то виступати проти цього можуть лише ті, хто не прагне пошуків шляхів мирного врегулювання братовбивчого конфлікту на сході нашої країни, хто хотів би прокласти на віки глибоку прірву між братніми народами, яких поєднують багатовікова непроста історія, спільні інтереси і духовні цінності.

Між іншим, ці люди не мають нічого проти того, що деякі українські журналісти, оглядачі щодня виступають на різних російських телеканалах в численних шоу з викладом своєї позиції. Як це вони роблять, то вже інше питання. Але до Москви вони, схоже, їздять охоче...

Мимоволі згадалося й таке. У тій же газеті у липні 2014 р. був анонсований вислів Л. Кравчука: «Коли комуністи відчули, що під ними горить земля, а вже є реальні докази іх участі в тому числі у сепаратистському русі, реальні докази і в Мін'юсті, і в Службі безпеки України, вони почали шукати, як зберегтися в іншій формі, мімікрувати. До цього треба ставитись дуже обережно. Я першим підписав указ про заборону КПУ. Є шанс».

Нагадаю: це сказав колишній головний ідеолог КПУ, другий секретар її Центрального Комітету, «неперевершений знавець марксизму-ленінізму, активний борець проти буржуазного націоналізму і релігійного дурману».

У серпні 1991 р. він як голова Верховної Ради справді підписав указ Президії ВР про заборону Компартіі України. Це правда. Та цей компартійний перевертень не говорить про те, що підписаний ним указ був визнаний буржуазним(!) Конституційним Судом України таким, що порушує Конституцію України, тобто є незаконним і тому недійсним.

А щодо нинішнього «шансу», то ситуація така. Майже два роки сотні оперативних працівників СБУ, органів прокуратури, МВС, чиновників Мін'юсту шукали, але не знайшли жодних доказів причетності Компартії до «участі у сепаратистському русі», як і будь-яких інших порушень Конституції, що давали б підстави для заборони діяльності партії.

Керівництво Мін'юсту не змогло виконати категоричну вимогу О. Турчинова, який тоді виконував обов'язки президента України, «вжити без зволікань заходів до заборони Комуністичної партії України».

Довелося приймати відомі закони про «декомунізацію», встановлювати не передбачені Конституцією України підстави для заборони партії. Ці закони зараз розглядаються Венеціанською комісією, яка у попередньому висновку відмітила, що вони «не відповідають демократичній практиці європейських держав».

Однак окружний адміністративний суд своїм рішенням припинив діяльність Компартії (Конституція України не передбачає можливості вжиття таких заходів щодо політичних партій) тільки за те, що вона не відмовилась від своєї назви — «комуністична» (партії з такою назвою є більш ніж у 90 країнах світу) і символіки — червоної зірки, серпа і молота. Про яку ж «мімікрію» КПУ базікав цей пан?

Так звані «люстрація» і «декомунізація» вже завдали величезної шкоди нашому й без того роз'єднаному суспільству. А як це позначиться на ситуації в ньому в подальшому?

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

По чиновничьим «канонам»

Главным же «толкачом» скандальной «реформы» остается Департамента бюджета...

Что общего у министра и бригадира грузчиков?

Лесники, завателье, завлабы и завкафедрами, начцехов, прорабы и бригадиры, присяжные...

Иран и Россия: дискомфортный альянс

Иран выбрал сотрудничество с Москвой в качестве противовеса Соединенным Штатам

Стратегические издержки пыток: как Америка...

Израиль и США действуют в одном ключе: без преференций не будет и компромиссов

Дрон — «скорая помощь» готов к вылету

Беспилотные летательные аппараты способны не только доставлять пиво, продукты и...

Восстание Васила

«Верните торговлю с Россией!» — с таким призывом обратились к Президенту...

Покажи свое IT

Все стали перепечатывать новости о масштабной акции протеста «Гройсман, не кошмарь...

Хозяйка железной горы и марганцевых руд

Занимая немногим более 5% территории Украины, Днепропетровская область может по праву...

Рейдерство под прикрытием реформ

Хаос и некомпетентность. Реформа здравоохранения по-херсонски

Индустрия питания убивает наших детей

В Полтаве ужаснулись педиатрической статистике и предложили естественный выход из...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка