Путч інвесторів і власників будівельних компаній

№37(787) 16 — 22 сентября 2016 г. 15 Сентября 2016 4.2

Війна за столичні ресурси вже вийшла на новий рівень — у ній беруть участь воєнізовані формування. На фото: конфлікт між представниками забудовника та киянами у Святошинському районі, УНИАН

Як перебудувати державну бюрократичну машину так, щоб вона захищала корупційні інтереси? Ця таємна робота потужних фінансово-олігархічних структур зазвичай залишається поза увагою широкої громадськості — надто складно розрізнити всі елементи непростої комбінації. Сьогодні наше розслідування покаже зразок такої деструктивної діяльності — на прикладі фальсифікації Генерального плану міста Києва, одного з найважливіших документів для життя столиці.

Ось уже восьмий рік власники київських будівельних компаній і чиновники різних рівнів за участі інвесторів, деяких архітекторів і політичних партій вкладають значні ресурси в те, щоб замінити один документ (Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 р. — далі ГП-2020) на альтернативний (Генеральний план розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 р.). Навіщо?

ГП-2020, затверджений в 2002 р., — це четвертий генплан, розроблений для Києва. За цю роботу колектив розробників був нагороджений Державною премією України в галузі архітектури.

Генплан Києва мав врахувати силу-силенну факторів, щоб забезпечити такий розвиток міста, його промислової, соціальної структури і транспортної системи, який створить найбільше вигод для його мешканців, але збереже при цьому його історичне обличчя і не допустить скорочення площ садів, парків і скверів, пляжів і лісів як окраси і слави столиці.

В цілому ГП-2020 задовольняв усім згаданим вимогам. В його основу покладені ґрунтовні наукові дослідження соціологів, демографів, транспортників, комунальників, архітекторів, містобудівників, істориків, мистецтвознавців та інших фахівців, яких несила тут згадати.

Це колективна праця десятків спеціалізованих і науково-дослідних інститутів та установ, узагальнена, відображена і переосмислена спеціалістами з питань містобудування.

Позитивною особливістю чинного на сьогоднішній день Генплану-2020 можна вважати те, що щільність забудови в ньому визначалася нормативними розрахунками площ прибудинкових територій, що мають припадати на кожного мешканця, а висотність будинків не повинна перевищувати 27 м у центральній планувальній зоні міста. Відповідно до містобудівних вимог і нормативів скрізь, де мешкали чи поселялися кияни, в обов'язковому порядку планувалося і будівництво об'єктів соціальної сфери, оптимально вписаних у квартали житлової забудови.

Правильним було й те, що ГП-2020 створювався для його виконання єдиним замовником в особі Київської міської ради та її виконавчого органу — Київської міськдержадміністрації з урахуванням тих функцій, які накладає на Київ столичний статус. Це демонстрація того здорового консерватизму, що забезпечує місту керованість з єдиного центру прийняття рішень.

ШУТИМ

Господи, пошли мне много денег. А если не можешь, то хотя бы нашли склероз на моих кредиторов.

Розвиток міста, який зазвичай асоціюється з його розбудовою, ГП-2020 традиційно спрямовував на освоєння передмістя і приміської зони, століттями посуваючи міську межу все далі й далі від історичного ядра Києва. Містобудівні розрахунки показали об'єктивну необхідність створення в системі адміністративно-територіального поділу України нової територіально-адміністративної одиниці — Київського столичного округу.

Така перспектива столичним будівельникам і архітекторам припала до вподоби, бо обіцяла багато роботи і стабільний прибуток.

Хоча, якщо поглянути на це з іншого боку, з позицій теперішнього часу, то створення Київського столичного округу могло призвести до перетворення Києва з міста-мільйонника на мегаполіс, чого закликають уникати усі міста і держави, які з цим лихом вже стикнулися. Міста, які сягнули критичної межі розширення й перенаселення, світ спрямовує тепер на шлях збалансованого розвитку у гармонії з довкіллям.

Тож тут доречно було б сказати, що для Києва з його унікальним водним і парковим багатством точка неповернення іще не пройдена. Тому значно краще було б не створювати собі проблем, щоб потім героїчно їх не вирішувати, а стати на шлях, яким уже прямує світ, обмежуючи ріст міст-мільйонників, зносячи в них цілі масиви промислової і занепалої житлової забудови і розбиваючи на їх місці парки.

У ГП-2020 такі тенденції вже також були намічені. Озеленення як його складова залишилося: тільки 30% — максимум 40% приєднаної до столичного округу території відводилося під забудову, а решта залишалася під парками і лісами. I тому ГП-2020 справедливо було б вважати як перехідний до майбутнього екологічного за світоглядом генплану Києва.

Але ГП-2020 не можна назвати ідеальним. Попри весь його академізм і Державну премію, якою його відзначено, він має і суттєві недоліки.

Відповідно до ГП-2020 Київ мав жити наступні двадцять років. Та усього його розробникам передбачити не вдалося. Так, наприклад, важливою частиною чинного генплану стало планування транспортних артерій міста. Однак при всій своїй виваженості і продуманості воно не було розраховане на настільки стрімку автомобілізацію, а в іншому і просто не реалізоване міською владою через відсутність коштів або нехіть його виконувати. I це стало не єдиним каменем спотикання.

Не все вдалося у ГП-2020 і в частині охорони пам'яток історії та культури, зокрема з дотриманням зон та режимів. Це спричинило появу указу президента «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» (Документ 157/2008 вiд 25.02.2008), п. 2 ст. 1 якого зобов'язав Кабінет Міністрів і Київську міськдержадміністрацію «ужити в установленому порядку невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища в місті Києві, зокрема, щодо: (...) перегляду Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року з метою визначення територій, що мають особливу історико-культурну цінність, історичних ареалів міста та встановлення режиму використання цих територій». Цей указ до цього часу КМДА так і не виконала.

Були й інші недоліки. Продовженням генплану є детальні плани територій (надалі ДПТ). ДПТ Шевченківського і Печерського районів столиці у виконанні «Київпроекту», розроблені на основі ГП-2020, викликали неприйняття киян і не були затверджені через порушення, підступно закладені інвесторами в ДПТ через голови розробників.

Ці точкові проекти передбачали ущільнення забудови і погіршення умов проживання киян, у дворах яких мали постати нові будівлі. Однак вони були офіційно введені у ГП-2020 наказним порядком «згори». Не порушивши діючі нормативи, втиснути їх було неможливо!

Були й відверті провокації. Серед макетів ДПТ Печерського району без відома й згоди розробника було тихцем розміщено макети суцільної забудови дніпровських схилів, виготовлені французькими архітекторами на замовлення потужних інвесторів. Виявивши їх, громадськість обурилася і заспокоїлася тільки тоді, коли переконалася, що цієї забудови у матеріалах ГП-2020 насправді не існує...

«Зуби дракона», точково посіяні в історичній частині Києва всупереч волі розробників ГП-2020, не зійшли одразу, їх повиривали на громадських слуханнях пильні кияни. Але вони зійшли згодом, коли власники будівельних компаній відверто кинули виклик і ГП-2020, і закону, і киянам, заходившись розробляти власний генеральний план для узаконення cкоєних ними порушень чинного.

Київ в облозі області

Формально путч забудовників викликало невиконання тієї частини ГП-2020, що задекларована у його назві в словах «проект планування його (Києва) приміської зони на період до 2020 року».

На виконання цього положення київський міський голова — голова КМДА Олександр Омельченко направив на розгляд Верховної Ради відповідні матеріали щодо створення в системі адміністративно-територіального поділу України нової адміністративно-територіальної одиниці з особливим статусом — Київського столичного округу.

Чогось екстраординарного в такій трансформації не було. Цим шляхом пройшли уже сотні міст планети. Однак розгляд у ВР так і не відбувся, і ходу цьому питанню в подальшому не було дано. А без цього створити столичний округ було неможливо.

Річ у тім, що і по Україні в цілому, і в приміській зоні Києва зокрема склалася нова ситуація, за якої земля стала власністю і товаром. I тому ділитися з Києвом своєю землею ні райони, ні область, ні власники не тільки не збиралися, а ще й самі не проти були урвати її від Києва.

Як тільки Київ залишився у своїх існуючих межах, виник гострий дефіцит землі, вона миттєво зросла у вартості й стала предметом спекуляцій та наживи. Це мало якщо не призвести до колапсу, то принаймні покласти на лопатки київську будівельну індустрію.

Створенням Київського столичного округу Генеральний план-2020 передбачав майже подвоїти площу Києва. Вона мала збільшитися з 83,6 тис. до 143,5 тис. га. Території під забудову у її проектних межах вистачало для освоєння на 50 років з дотриманням усіх існуючих нормативних умов по щільності і висотності забудови. Межі Києва розширювали в такий спосіб заради того, аби в жодному разі не допустити у місті ущільнення забудови.

Створення Київського столичного округу на багато років вперед відкривало перед будівельними компаніями грандіозні перспективи здійснення стабільної і надприбуткової комерційної діяльності за межами Києва.

Але після того як землі, заплановані під розширення Києва, були розпайовані чи перейшли у повне підпорядкування місцевих територіальних громад і у власність окремих громадян, переговорний процес на невизначений час зайшов у глухий кут.

I це остаточно підштовхнуло невдоволених забудовників оголосити війну не тільки ГП-2020 разом з його розробником, не тільки порядку і закону, які стали на перешкоді їхньому бізнесу, а й Києву і киянам.

План перевороту

Щоб досягнути бажаного, власниками будівельних компаній була

обрана корпоративна корупційна стратегія:

— корупційного тиску на чиновників КМДА і депутатів Київської міської ради (КМР) для формування свого багаторівневого лобі;

— втягнення у земельний дерибан, будівельний бізнес і його «кришування» впливових політиків, державних службовців, правоохоронців, прокурорів, суддів і відомих людей для посилення свого впливу і гарантування особистої безпеки;

— особистого входження у владу для опанування ситуації в столиці, підпорядкування влади у Кмєві з метою забезпечення оптимальних умов для свого бізнесу;

— обвального нарощення порушень, аби паралізувати правоохоронні органи і в разі потреби використати для свого захисту інвесторів як живу силу та готові об'єкти як подушку безпеки (розрахунок простий: стануть зносити чи зупиняти незаконні будівництва — пустити в хід демагогію про те, що постраждають «безневинні» люди — інвестори, яких завжди можна мобілізувати на протестні акції, а виносити рішення про руйнування об'єктів завершеного будівництва чи припинення будівництва недобудов простимульовані суди навряд чи стануть, бо це якось нібито «не по-хазяйськи»);

— створення власного варіанту генплану Києва, який би відповідав інтересам їхнього бізнесу, дав би їм можливість перенести свою активність всередину Києва в існуючих межах, зняв або значно послабив обмеження по щільності і висотності забудови і заднім числом узаконив усі скоєні ними порушення ГП-2020.

Наступ по всіх напрямках здійснювався одночасно, що підтверджується синхронністю і динамікою дій і порушень, які з підозрілою злагодженістю чинилися в політичній, земельній і будівельній сферах і вказують тепер на завершення формування в столиці ще одного потужного мафіозного утворення.

ДП «Iнститут Київгенплан» АК «Київпроект» в категоричній формі виступило проти нової концепції забудови Києва за принципом «углиб, увись і вшир», яку почало активно популяризувати лобі власників будівельних компаній і розробників їхнього ГП-2025. За свою принциповість розробнику ГП-2020 одразу ж довелося розплачуватися. Чиновники, які стали на бік забудовників, миттєво розпочали його відлучення від роботи, що мало характер економічного удушення. 27.01.2007 р. було проведене цинічне і протиправне рішення про передачу функцій ДП «Iнститут Київгенплан» АК «Київпроект» з розробки реалізації їхнього ж ГП-2020 іншій організації.

«Iнститут Київгенплан» таким рішенням цілком усувався як розробник ГП-2020 від контролю за його виконанням, а КО «Iнститут генерального плану м. Києва», створена йому у якості дублера, насправді задумувалася зовсім не для того, щоб здійснювати такий нагляд, а для того, щоб його взагалі не здійснювати.

Незаангажовані фахівці вважали і вважають, що після цього перевороту Головне управління архітектури і містобудування (Департамент містобудування та архітектури на цей час) втратило контроль над містом. А містобудівна рада, як вони вважають, стала прикриттям для безперешкодного запровадження в повсякденну практику руйнівних містобудівних обґрунтувань і погоджень, що перетворилися на прибутковий бізнес для тих, хто остаточно й безповоротно втратив професійну честь і гідність.

Спільна мова з «молодою командою» Черновецького, яка на той час шляхом виборів захопила контроль над Київрадою і КМДА, була знайдена забудовниками без проблем. Одразу розпочався шалений земельний дерибан, в результаті чого земельні ділянки, виділені в різний спосіб різним особам, концентрувалися у руках забудовників як кінцевих набувачів. У депутатів Київради і чиновників КМДА з певного рівня стало відзначатися різке покращення добробуту і поява значних матеріальних активів. Одночасно в історичній забудові Києва з цього моменту стали з'являтися «вставні щелепи» новобудов, а в фальсифікованих документах — змінюватися показники площ під забудову.

Підвищений інтерес до київської землі й нерухомості виявляли мало не усі політики, депутати, правоохоронці, прокурори, судді й навіть перші особи держави. Усі учасники пограбування були зацікавлені у тому, щоб забезпечити незворотність результатів цих протиправних дій.

У процесі зміни міських політичних еліт влада над Києвом також перейшла до забудовників: київським міським головою і головою КМДА став (після усунення з посади ставленика «регіоналів» Олександра Попова) забудовник, його заступниками й радниками — власники найпотужніших будівельних компаній, власники інших будівельних компаній увійшли до складу Постійної комісії Київради з питань землекористування, будівництва та архітектури, склавши там разом зі своїми найманими працівниками і родичами стабільну більшість.

Забудовники отримали у своє розпорядження новостворену політичну партію «Удар», яка згодом злилася з політичною силою чинного Президента України.

Ціна влади над Києвом виявилася дуже низькою. Вона встановлювалася по ціні паркану, лавок, дитячих майданчиків, косметичних ремонтів під'їздів, систематичної матеріальної допомоги «своєму» електорату і вартості масової прямої скупки голосів.

Та основним інструментом у боротьбі за владу над Києвом є в ході виборчої агітації відверта брехня кандидатів. Так, Віталій Кличко, балотуючись на посаду київського міського голови, клявся на зустрічах з виборцями і писав у роздаткових матеріалах, що у разі свого обрання не допустить прийняття ГП-2025. А сьогодні він сам як забудовник «забув» про свої обіцянки — і став найбільшим лобістом того самого ГП-2025!

Дніпро з одним берегом

Варто зупинитися докладніше на питанні земельних дерибанів як найбільш гострих порушень чинного Генплану-2020.

Як тільки сподівання на створення Київського столичного округу не справдилися і прийшло усвідомлення, що, крім Києва, будувати власникам будівельних компаній ніде, то зчинився ажіотаж, і київська земля одразу піднялася в ціні.

За період з 2002-го по 2006 р. ГП-2020 працював як годинник і виконувався усіма без порушень. Однак ідилія тривала недовго. З 2002-го по 2006 р. у порядку, встановленому ДБН Б.1-3-97, що діяли на той час, у ГП-2020 було належним чином офіційно внесено тільки чотири робочі зміни.

З цього вбачається, що до 2006 р. закон усіма учасниками процесу в цілому дотримувався, Генплан-2020 загалом начебто не порушувався. Хоча протестні акції киян на дії забудовників розпочалися вже у 2003 р., і саме вони вказують на те, що все насправді не було так гладенько, як відображається у офіційній статистиці. Не випадково перші виїзні громадські слухання були проведені міським головою Олександром Омельченком на «гарячих точках» вже у 2005 р. Але починаючи з 2006 р. одночасно зі зміною влади у Києві з традиційної апаратно-чиновницької на дилетантсько-бізнесово-корупційно-компрадорську ситуація починає різко змінюватися.

Так, за наступні два роки, а точніше — станом на 2008 р. кількість порушень при виділенні Київрадою земельних ділянок, не внесених у встановленому порядку як зміни до

ГП-2020, значно перевищила 1000 і продовжувала навально зростати.

У тому ж 2008 р. починаються масштабні афери депутатів Київради з роздачею земельних ділянок під забудови то студентам (які передають отримані під індивідуальну забудову земельні ділянки в дар впливовій на той момент чиновниці з мерії), то нібито безквартирним членам родин міністрів, то міліцейським генералам вкупі з усією їхньою ріднею.

А також — членам харизматичних сект і спортивних клубів, які пропонували органам влади своїх рекрутів у якості постійного мобілізаційного ресурсу — для створення підставних інститутів «громадянського суспільства», проведення замовних акцій, так і для здійснення бойовиками навіть силових акцій проти киян. Декого з них сьогодні звуть вже не тітушками, а «кличкушками».

Земельна карта Києва стала кроїтися без озирання не лише на ГП-2020, а й на категорії земель, встановлені Земельним і Водним кодексами України, і на закон взагалі. А суд на догоду великій будівельній компанії, тільки особистий прибуток власника якої за 2014 р. дорівнював 42 млн. грн., спромігся навіть ухвалити рішення, за яким у Дніпра не стало лівого берега!

Саме тоді Київ уперше масово вкривається «гарячими точками» і повсюдно розпочинаються багатолюдні протестні акції киян з першими фізичними розправами, з потерпілими від побиттів, з кривавими нападами найнятих забудовниками членів кримінальних угруповань за цілковитої бездіяльності міліції, прокуратури, СБУ, судів.

I саме тоді головним архітектором міста Василем Присяжнюком піднімається питання про створення на заміну чинному ГП-2020 нового, нібито кращого генерального плану Києва, який тепер зветься Генеральним планом розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 р. (ГП-2025).

Шлях до пекла

Цей фальшивий за своєю суттю генплан-двійник мав бути запроваджений шляхом перевороту і прийти на зміну чинному ГП-2020 задовго до закінчення терміну дії останнього, щоб усунути зі шляху власників київських будівельних компаній юридичні перешкоди для продовження будівельного буму навіть у затиснутій в існуючих межах столиці.

У разі успішного виконання і вдалого завершення путчу ніхто більше не міг би їм вказувати, де, що і як будувати. Фактично йшлося про те, щоб великі інвестори і будівельники перейшли з ролі виконавців замовлень територіальної громади на становище основного замовника, перетворившись на реального господаря міста.

Якби задуманий ними ерзац-генплан був прийнятий, під забудову потрапляли б цілком або частково не тільки мало не усі зелені зони, парки і сквери столиці, не тільки особливо цінні землі історико-культурного призначення, в тому числі і шляхом знесення об'єктів культурної спадщини, а й прибудинкові території, себто двори, і навіть старі київські цвинтарі. При цьому таким генпланом допускалося б і порушення по щільності й висотності забудови, встановлених чинним ГП-2020.

Що це давало б забудовникам? Прикидки показували, що тотальне освоєння іще не забудованих в існуючих межах міста територій давало б можливість додатково спорудити житлові й офісні об'єкти загальною площею близько 25 млн. кв. м. З огляду на тогочасний ажіотажний попит на столичну нерухомість будувати можна було, не вкладаючи власних коштів і не беручи кредитів, за рахунок авансових і поточних внесків великих і малих інвесторів та в очікуванні на практично нескінченний і невичерпний масовий приток мігрантів.

Чистий прибуток забудовників від здійснення цього проекту станом на 2013 р. попередньо оцінювався у межах 25 млрд. дол. Будуючи у середмісті, в зонах існуючої забудови, прямо між будинків у дворах, можна було ставити свої новобудови на вже готові інженерні мережі та відмовлятися від обов'язкового за ГП-2020 спорудження об'єктів соціальної сфери, насамперед закладів соцкультпобуту та освіти.

Таким чином, в існуючих межах Києва за короткий час планувалося щонайменше подвоїти кількість мешканців (за рахунок мігрантів) і мінімум у півтора рази збільшити кількість одиниць транспортних засобів.

Наскільки катастрофічними можуть бути наслідки від цієї будівельної лихоманки для Києва і киян, не випадає навіть говорити. Достатньо послатися тільки на два базових показники, щоб домалювати загальну картину. Київ уже й без того міцно посів перше місце серед міст-мільйонників Європи за рівнем забруднення повітря. Не кращі справи й з водою: води Дніпра вище Києва класифікуються як води I—II класу, а на виході з Києва вони вже забруднені настільки, що спеціалісти відносять їх до IV—V класу і звуть «рідким багном». А що вже коїться з переобтяженими інженерними мережами водо- і теплопостачання, електрики та водовідведення і на громадському транспорті, описувати не треба.

Переможець за рік до змагання

18 вересня 2008 р. о 14 год. 12 хв. 35 сек. тодішній секретар Київради Олесь Довгий, який вів пленарне засідання II сесії VI скликання Київської міської ради, оголосив: «Пунктом 13 стоїть питання розробки нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2020 р.». З цього моменту путч столичних будівельних компаній відкрито перейшов у активну фазу. Так створювався двійник чинного ГП-2020, прийнятого ще в 2002 р.! Фактично готувався службовий підлог.

Головний архітектор Києва Василь Присяжнюк повідомив депутатам, що КМДА здійснює організаційні заходи з розробки нового генерального плану на виконання указу президента. Але перевірка показала, що п.2 ст.1 указу президента «Про невідкладні заходи щодо розвитку міста Києва» (№157/2008 вiд 25.02.2008), на який послався Присяжнюк, зобов'язав Кабінет Міністрів і Київську міськдержадміністрацію «ужити в установленому порядку невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища в місті Києві, зокрема, щодо: (...) перегляду Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року з метою визначення територій, що мають особливу історико-культурну цінність, історичних ареалів міста та встановлення режиму використання цих територій».

Решта вимог, що містилися в указі, стосувалася наведення в місті порядку і до перегляду ГП-2020 в цілому ніякого відношення не мала. Про розробку якогось нового генерального плану Києва в документі взагалі не йшлося! Застосування Присяжнюком блефу і містифікації містить ознаки заздалегідь спланованої маніпуляції.

Головний архітектор сказав таке: «Практично всі прогнозні показники, рішення приймались з урахуванням того, що має бути, якби був один замовник чи інвестор по розвитку міста. Але склалось так, що у нас зараз тисячі замовників, тисячі інвесторів».

Головний архітектор витлумачив численні порушення чинного ГП-2020 як незаперечний аргумент не на користь притягнення порушників до кримінальної відповідальності, як цього вимагають від нього посада і закон, а на користь розробки альтернативного генплану!

При цьому він заявив, що «тут є мої колеги, які були в минулу каденцію депутатами і дуже добре знають, що було, скільки внесено змін до генерального плану». Хоча про те, що з 2006 р. зміни у Генплан-2020 жодного разу не вносилися(!), Присяжнюк знав як ніхто інший, оскільки сам як колишній працівник Держкомбуду був одним з розробників ДБН, якими регулювався порядок внесення змін до чинного Генплану-2020.

Наперед було заготовлено і проект рішення з цього питання. При цьому проект рішення про розробку нового генерального плану, за яке депутати мали голосувати «всліпу», обговорення в постійних комісіях Київради не проходив, там його не вивчали і не погоджували, належна перевірка в юридичному управлінні на відповідність Конституції і законам України не здійснювалася, воля Кабінету Міністрів залишилася поза обговоренням.

До цього часу залишається достеменно невідомим навіть те, ким саме проект такого рішення був складений і поданий для включення до порядку денного, що є порушенням ст. 20 розділу V Регламенту («Підготовка питань до розгляду на пленарному засіданні Київради»).

Генплан-двійник навіть називався б так само, як і Генплан-2020, якби депутат Олексій Омельяненко не запропонував назвати його, щоб не плутатися, Генпланом-2025. Це був черговий курйоз — бо генплани розробляються щонайменше на 15—20 років, але ніколи не на 5 років!

Головний архітектор повідомив, що розробка ГП-2025 потребуватиме фінансування у розмірі 23,5 млн. грн., триватиме два роки, а генплан буде подано на затвердження КМР у 2010 р.

Заслуговує на увагу те, що рішення щодо розробки ГП-2025 іще не було не тільки прийняте, а й навіть винесене на ознайомлення, а 5 млн. грн. на аналіз генплану, не існуючого навіть у проекті, в плані роботи Головного управління містобудування та архітектури уже були закладені! Пояснити це можна хіба що тим, що рішення про розробку ГП-2025 насправді приймалося не в сесійній залі КМР, де депутатам відводилася лише роль машини для голосування, а задовго до пленарного засідання в іншому центрі прийняття рішень.

Концепцію розвитку міста головний архітектор дав слово професіонала «подати на затвердження Київраді в 2009 р., а сам генеральний план подати на затвердження в кінці 2010 р.».

Самого ж розробника нового генерального плану до 2025 р., як заявив головний архітектор, у дусі нашого часу мав визначити тендер. I тут же сам себе спростував: «Київгенплан» (мається на увазі АТ «Київпроект». — Авт.) також буде приймати участь в розробленні відповідних розділів генерального плану. Але Київрада вже визначилася з цього питання. Ми в кінці минулого року в грудні прийняли рішення про надання права комунальній організації «Центр містобудування та архітектури» повноважень коригування і розробки Генерального плану міста Києва. Таке рішення вже прийнято з цього питання». Тендер, результати якого було визначено мало не за рік до його проведення!

18 вересня 2008 р. II сесія VI скликання Київської міської ради ухвалила рішення № 262/262 «Про розробку нового Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 р.».

Так нікому не відома комунальна організація «Центр містобудування та архітектури» (згодом вона ж КО «Iнститут генерального плану м. Києва» ), яка до того взагалі не існувала і нічим про себе не встигла заявити, перемогла мало не за рік до оголошення і проведення тендеру з одним учасником.

Гроші можуть не все

Концепція стратегічного розвитку Києва (перша стадія Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 р.), яку Присяжнюк обіцяв подати 2009 р., була схвалена рішенням КМР тільки 16.09.2010 р. А Генерального плану розвитку міста Києва та його приміської зони до 2025 р. як не було, так і немає.

Ухвалена Концепція стратегічного розвитку Києва, без якої генплан не розробляється, діє тільки протягом одного року і вже втратила силу. Формально це зобов'язує припинити і розробку ГП-2025. Однак на це ніхто не зважає. До речі, Стратегія-2025 була розроблена фахівцями з Boston Consalting Group на замовлення структур Ріната Ахметова, з якими пов'язані скандальні споруди на Михайлівській площі, вул. Десятинній та Великій Житомирській в охоронній зоні Софії Київської.

КО «Центр містобудування та архітектури» (КО «Iнститут генерального плану м. Києва») не має кадрового потенціалу для виконання замовлених робіт. Робота над генпланом повинна розпочинатися з розробки історико-архітектурного опорного плану Києва (далі — IАОП). Його замовили Науково-дослідному інституту пам'яткоохоронних досліджень (далі — НДIПОД) Міністерства культури і туризму України — у розрахунку на те, що міністерство прийме його без заперечень, якщо розробником стане підпорядкована йому структура.

Незважаючи на те що розробка IАОП не входить до повноважень і спеціалізації НДIПОД, договір було підписано і кошти у розмірі, що перевищував мільйон гривень, сплачено. Скінчилося все скандалом. IАОП виявився виконаний неналежним чином. Крім того, за договором було замовлено не IАОП, а історико-містобудівний опорний план. Але керівник КО «Центр містобудування та архітектури» (КО «Iнститут генерального плану м. Києва»), підписуючи без претензій акт приймання-передачі замовленої роботи, цього навіть не зауважив. Мало не на ура прийняло IАОП без зауважень і Міністерство культури і туризму.

Однак професійне середовище і представники інститутів громадянського суспільства не дали можливості прийняти роботу, виконану не тільки некваліфіковано, не тільки не відповідно до договору, а й зі значними втратами площ заповідних територій і кількості пам'яток історії і культури, які на них охоронялися. В результаті пункт наказу Мінкультури, яким цей IАОП було затверджено, під тиском громадськості у післямайданні дні новопризначеному прямо з майдану міністру довелося призупинити, а двох високопосадовців Мінкультури за лобіювання інтересів забудовників, зацікавлених у вивільненні в історичній частині Києва площ під забудову, навіть звільнити з посад.

Стало відомо, що в інтересах столичних забудовників працівники Мінкульту організовано протидіяли і поповненню реєстру пам'яток нововиявленими об'єктами, умисно не наповнюючи йогоПостало питання, як бути з трафним IАОП: доопрацьовувати зроблений чи створювати новий. У НДIПОД під тиском громадськості змінили керівництво. Результати стали іще гірші. Доопрацювання IОАП стали хронічними. Але попри всю безнадійність виправити ситуацію з IОАП, без якого стало неможливо ні розробляти, ні виносити на обговорення ГП-2025, ворожіння над ним триває — в розрахунку рано чи пізно пропхнути документ в закритому режимі.

Не так давно до «Київпроекту» письмово звернувся представник Департаменту містобудування та архітектури з вимогою надати той IАОП, який був розділом до чинного ГП-2020. Це вказувало на те, що передані матеріали департаментом втрачені, і розробникам нового IАОП для ГП-2025 тепер конче потрібна шпаргалка!

Прикладом ще однієї халепи може бути пастка, яку путчисти готували для потенційних конкурентів, а втрапили у неї самі. Плекаючи намір зробити свій Генплан-2025 після прийняття безстроковим і вносити після цього у нього зміни винятково на власний розсуд через контрольоване ними КО «Центр містобудування та архітектури» (КО «Iнститут генерального плану м. Києва»), змовники підготували відповідні пропозиції щодо внесення змін до законодавства. Вони розраховували на те, що поки ті пройдуть усі розгляди і погодження, поки будуть прийняті і введені в дію, їхній кишеньковий Генплан-2025 буде уже прийнятий і автоматично стане після цього безстроковим і захищеним від небажаного для них стороннього втручання.

Але не так сталося, як гадалося. У 2011 р. ініційований путчистами ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», в прикінцевих положеннях якого записано, що всі діючі на момент його прийняття генеральні плани стають безстроковими, був прийнятий, а вони свого ГП-2025 так і не розробили і не прийняли. I через це безстроковим для Києва став чинний Генплан-2020, проти якого вони все і затівали!

Водночас ця прикра подія звела нанівець і дію запроваджених ними нових ДБН, якими допускається внесення порушень чинного ГП-2020 під виглядом змін до нього, до нового генплану-2025 в обхід чинного. Після того як чинний Генплан-2020 став безстроковим і питання розробки альтернативного ГП-2025 відпало саме собою, то й цей запобіжний захід, що давав можливість власникам київських будівельних компаній ухилитися від відповідальності за порушення чинного ГП-2020, автоматично перестав діяти. I всі їхні зусилля, спрямовані на те, щоб змінити і ДБН, і закони на свою користь, дали прямо протилежний результат.

Але всупереч тому, що чинний Генплан-2020 став іще й безстроковим, роботи над альтернативним ГП-2025 були продовжені і тривають в порушення закону до цього дня. На теперішній час в електронному вигляді існує одночасно три ГП-2025. I який з них остаточний, вже, мабуть, ніхто через цю плутанину й не скаже.

Не спромігшись створити новий генплан, його розробники і їхні підмайстри у пошуках рятівного виходу безпідставно перейшли до розробки Детальних планів територій (ДПТ). ДПТ на конкретній території деталізують та удосконалюють те, що міститься в загальному вигляді у генплані. Тож постає питання: до якого саме генплану здійснюється тепер розробка ДПТ — до чинного і безстрокового, тобто до ГП-2020, чи до неіснуючого де-юре і де-факто проекту ГП-2025? Якщо до чинного і безстрокового, тобто до ГП-2020, то ці ДПТ йому не відповідають. А якщо до проекту ГП-2025, то до проектів генпланів ДПТ не розробляються взагалі — вони розробляються тільки до затверджених генпланів. Таким чином, здійснюється спроба проскочити стадію розробки і прийняття ГП-2025 і протягти частинами те, що не вдається протягти в цілому.

До того ж ДПТ виготовляються коштом власників будівельних компаній. Оплачені замовниками ДПТ відображають тільки інтереси і наміри забудовників. Iнтереси і права киян, закладені у ГП-2020, при цьому відверто нехтуються.

ГП-2025 зазнав невдачі. То в чому ж все-таки її причина? У протидії професійного середовища і представників громадськості? Почасти. У браку адміністративного ресурсу? Його було надміру. Справжня причина в іншому. У тому, що гроші можуть хоч і багато, але не все. Бо все насправді вирішують тільки кадри. А кращих перекупити у Києві не просто не вдалося — навіть не планувалося.

Усвідомлення правової реальності

Відсутність підтримки ГП-2025 у професійному середовищі і в суспільстві намагалися компенсувати адміністративним ресурсом настільки безсоромно, що й сам ГП-2025, аби тільки захистити його від нищівної критики, не поганьбилися назвати особистим «інноваційним проектом» президента Віктора Януковича.

Але разом з мерством Черновецького, президентством Януковича і прем'єрством Азарова афера з ГП-2025 у минуле не відійшла. Тепер у її продовженні виявляє зацікавленість вже інший президент і поставлений ним прем'єр, яких, схоже, разом з їхнім оточенням також втягують у авантюру.

Усе це можна було б списати на гримаси нашого часу, якби порушення чинного і безстрокового Генплану-2020 не мало для Києва і киян драматичних наслідків. На сьогоднішній день кількість порушень у містобудівній сфері тільки в частині виділення земельних ділянок під забудову вже сягнула у Києві мало не 4000.

Забудовники, які чинили порушення, що мають ознаки злочинів, і чиновники, що їм незаконно сприяли, усе ще сподіваються, що після прийняття ГП-2025 питання про кримінальну відповідальність відпаде для них саме по собі. I немає кому їм пояснити, що відповідно до ст. 58 Конституції України і рішення Конституційного Суду 1-рп/99 закон не має зворотної сили, а до події чи факту застосовуються тільки ті закони і норми права, які діяли на момент, коли ті були вчинені або мали місце.

З цього вбачається, що навіть за умови прийняття ГП-2025 не матиме рятівної для порушників ГП-2020 зворотної дії у часі. I відповідати за порушення доведеться відповідно до ГП-2020, бо ГП-2025 у разі його гіпотетичного прийняття діятиме тільки на майбутнє, а на минуле своєї дії не поширюватиме. Коли усвідомлення цієї правової реальності настане, усім, хто тепер безкарно порушує чинний і безстроковий ГП-2020, доведеться або тікати, або писати явку з повинною.

Громадська рада при ГУ МВС України в місті Києві за поданням Комісії з моніторингу економічних злочинів, захисту власності і культурних цінностей від злочинних зазіхань іще майже три роки тому звернулася до ГУ МВС України в м. Києві, до Генеральної прокуратури і до Комітету ВР з попередження і протидії корупції з проханням вивчити ситуацію, що склалася через незаконну розробку за рахунок бюджетних коштів альтернативного Генплану-2025 при чинному і безстроковому Генплані-2020.

Однак перевірка за матеріалами, переданими ВР до Генпрокуратури, а Генпрокуратурою до Державної фінансової інспекції, що була запланована тут іще на IV квартал 2014 р., раз по раз відкладається — через продовження мораторію на перевірки, введеного Кабміном.

I хоча вже встановлено й документально підтверджено, що мораторій на перевірку використання бюджетних коштів не розповсюджується, за останніми відомостями перевірка законності витрачання бюджетних коштів на розробку ГП-2025 з планів проведення перевірок Державною фінансовою інспекцією взагалі зникла!

А на реагування міліції-поліції сподівань немає через співучасть їхніх працівників у скоєнні і приховуванні порушень, що мають ознаки злочинів. Протидія перевірці йде і «ззовні», і «зсередини», і «згори».

Це можна проілюструвати на прикладі лише одного законопроекту.

Від Міністерства регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства як суб'єкта законодавчої ініціативи готується до подачі у Верховну Раду проект закону, за яким китайський інвестор вкладає 15 млрд. дол. у спорудження в Києві прибуткових будинків, — а взамін отримує для цього безоплатно у свою власність київську землю, звільняється від пайового внеску на розвиток міста, власними силами на свій розсуд мурує прибуткові будинки, сам стає їхнім власником і сам здійснює як їхній власних підприємницьку діяльність.

Цей новий проект влади жодним чином не відповідає інтересам киян та суперечить ГП-2020. Але заради інвестицій Мінрегіонбуд як центральний орган влади, нехтуючи законом, свідомо йде на порушення чинного і безстрокового генплану столиці.

Що матимуть від цього кияни? Одні збитки. Вони залишаються без землі, без коштів, без права власності на споруджені об'єкти і на прибутки від їхньої експлуатації.

I це далеко не останній карколомний план, на виконання якого нібито державна влада, діючи під диктовку власників будівельних компаній, згоди киян не питає.

Київ не продається

У Києві є тільки один замовник і тільки один центр прийняття рішень — це кияни. I тільки їм належить право вирішувати, чому в Києві, де вони мешкають, бути, а чому не бувати.

Вихід? Він полягає у прямому народному правлінні. У верховенстві права. У побудові правової держави, де править закон.

У тому числі й у виконанні чинного і безстрокового Генплану-2020, який є для Києва непорушним законом. Захистити чинний і безстроковий ГП-2020 — значить захистити і Київ, і себе, і своїх нащадків від навали «тисячі замовників, тисячі інвесторів», від злоякісного перетворення столиці на мегаполіс. Але для цього і киянам слід стати іншими. Не важко здогадатися, якими...

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

По чиновничьим «канонам»

Главным же «толкачом» скандальной «реформы» остается Департамента бюджета...

Что общего у министра и бригадира грузчиков?

Лесники, завателье, завлабы и завкафедрами, начцехов, прорабы и бригадиры, присяжные...

Иран и Россия: дискомфортный альянс

Иран выбрал сотрудничество с Москвой в качестве противовеса Соединенным Штатам

Стратегические издержки пыток: как Америка...

Израиль и США действуют в одном ключе: без преференций не будет и компромиссов

Дрон — «скорая помощь» готов к вылету

Беспилотные летательные аппараты способны не только доставлять пиво, продукты и...

Восстание Васила

«Верните торговлю с Россией!» — с таким призывом обратились к Президенту...

Покажи свое IT

Все стали перепечатывать новости о масштабной акции протеста «Гройсман, не кошмарь...

Хозяйка железной горы и марганцевых руд

Занимая немногим более 5% территории Украины, Днепропетровская область может по праву...

Рейдерство под прикрытием реформ

Хаос и некомпетентность. Реформа здравоохранения по-херсонски

Индустрия питания убивает наших детей

В Полтаве ужаснулись педиатрической статистике и предложили естественный выход из...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка