Забута верба

№3(756) 22 — 28 января 2016 г. 21 Января 2016 5

Про енергозалежність і безгосподарне використання енергетичних ресурсів нині у нас не говорить хіба що лінивий. Втім, як свідчить практика, вирішення цих проблем, попри їх вагомий вплив на економіку та господарський комплекс держави, наразі надто далеко від самих лише розмов і намірів не відійшло. Принаймні щодо використання величезного ресурсу відновлювальних джерел енергії, в тому числі біомаси, розумно задіявши яку, можна було б покрити майже чверть(!) валових енергетичних потреб країни.

Звичайні лише агровідходи (солома, стебла кукурудзи, лушпиння соняшника та ін.) у тандемі з енергетичними культурами, як твердять науковці Iнституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України, можуть творити дива в енергетичній сфері.

Ентузіасти цієї науково-дослідної установи створили одну з найбільших колекцій енергетичних культур у країні, мають ґрунтовні науково-методичні розробки щодо їх вирощування, та парадокс — усе це нині майже незатребуване. Найбільше ж розчарування — розкішна плантація енергетичної верби, у створення якої тут вклали душу, сили і знання, а в результаті про перспективне починання, схоже, усі просто забули.

[img:79307]

Садили з надією на великі перспективи

В Iнституті сільського господарства Західного Полісся (IСГЗП), що розміщений у селі Шубків Рівненського р-ну Рівненської обл., енергетичними культурами почали займатися у 2010 р. Були розпочаті науково-дослідні роботи щодо порівняння продуктивності та ефективності вирощування різних їх видів для біопалива, створено демонстраційний полігон, який нині налічує 24 ділянки з різними культурами, зокрема колекцію з 9 різновидів енергетичної верби.

Власне, саме енергетична верба тоді стала чільною в перспективній енергетичній стратегії області. Йшлося про створення промислових плантацій цієї диво-рослини на заболочених і низькопродуктивних землях, непридатних для ефективного вирощування сільгоспкультур, а відтак — про масове виробництво твердого альтернативного палива, що сприяло б не лише поступовому зменшенню газової залежності області, а й дало б відчутний економічний та екологічний ефект. Підвалини ж для реалізації ідеї закладали саме науковці IСГЗП, який очолює доктор сільськогосподарських наук Володимир Польовий.

«Енергетична верба, яку садили ентузіасти інституту, вдалася на славу», — з гордістю мовить Людмила Лукащук

— Завдання найперше полягало в тому, щоб розробити програму вирощування енергетичної верби на Рівненщині та створити розсадник, який би давав змогу забезпечувати щорічні потреби області у садивному матеріалі, — розповідає заступник директора з наукової роботи інституту Людмила Лукащук. — Рівненщина була першопрохідцем у цьому. В жодній області не було подібної програми, яка б фінансувалася з обласного кошторису. Тож ми з ентузіазмом взялися за цю цікаву та перспективну ідею.

Зайве й казати, що торувати нову стежку нелегко. I йдеться не лише про розробку програми. Практичний досвід довелося збирати по крихтах у різних куточках держави, бо займаються ґрунтовно цим фактично лише поодинокі ентузіасти. Непросто було, зокрема, визначитися, який же з видів верби найліпше вирощувати в наших ґрунтово-кліматичних умовах. Зрештою, проаналізувавши все науково, зупинилися на вербі японській, а придбали необхідні ліцензійні саджанці у колег зі Львівщини — в дослідній станції садівництва.

— Підготували ґрунт, нарізали культиватором борозни, і увесь колектив інституту — до роботи... — пригадує Людмила Яківна. — Це було навесні 2011 р. Садили вербу всі, хто фізично працездатний. У нас загалом 60 осіб працюють, але, скажу відверто, нелегко було. Бо ж вручну посадили аж чотири гектари верби, і на кожному — 40 тис. саджанців. Це дуже щільно, але саме так має бути на розсаднику, на промислових же плантаціях ми рекомендуємо садити більш ніж удвічі рідше — 18 тис. на гектарі. Впоралися за два дні і, дякувати Богу, одразу пішов дощ.

Вам і не переказати, як хвилювалися за те, щоб верба прийнялася, щоб почувалася гарно, ледве не щодня їздили на плантацію, а розміщена вона в ДП НЕБ «Еліта», яке підпорядковується нашому інституту, фотографували, в якому стані саджанці. Вдалася вона у нас на славу, виправдала всі надії!

Поки верба підростала, фахівці IСГЗП і технологію створення її промислових плантацій у Рівненській області розробили, і підготували та розповсюдили серед товаровиробників області відповідні методичні рекомендації з технології вирощування цієї енергетичної культури, в яких деталізували абсолютно увесь процес — від підбору ділянок і до збирання врожаю. Нині тут можна одержати не лише фахові консультації щодо будь-якого питання відповідного напряму, а й наукову допомогу в розробці бізнес-проектів з вирощування біоенергетичних культур.

img:79309, 400, right]

— От тільки відомо: не буде успішною та справа, яка не має логічного завершення, — приєднується до розмови завлабораторією кормовиробництва та біоенергетичної сировини Роман Шевчук. —Так і з нашою вербою вийшло. Ми виконали повністю усі завдання, які були обумовлені відповідною обласною програмою (розрахована вона була на 2010—2011 рр.), і надалі всіляко пропагуємо цю перспективну справу, зокрема, на наших традиційних Днях поля та різноманітних семінарах і нарадах, присвячених питанню біоенергетики, але, на жаль, належного розвитку це починання не одержало.

Навесні 2012 р. у рамках обласної програми було реалізовано майже 800 тис. саджанців для закладення плантацій у Костопільському, Дубровицькому, Рокитнівському, Володимирецькому та Березнівському р-нах на загальній площі 26 га. Крім того, громадська організація «Рівненський центр маркетингових досліджень» реалізовувала проект «Створення біоенергетичного парку енергетичної верби» у селі Берег Дубенського р-ну. Там створено плантацію на площі 10 га. Оце й усе. Впродовж кількох наступних років справа, з якою були пов'язані такі великі надії, стоїть на місці. I це при тому, що розсадник, який ми створили, дає можливість щороку реалізовувати майже 5 млн. саджанців енергетичної верби, тобто щорічно можна закладати в області промислові плантації на площі 300—400 га.

Потрібен замкнутий цикл

Чому ж марнується таке прогресивне починання, яке в умовах здорожчання традиційних енергоносіїв більш ніж на часі і яке, як свідчить досвід провідних європейських країн, вигідне і економічно, й екологічно?

Аби проект запрацював, переконана Людмила Лукащук, потрібна послідовна і комплексна увага до цього питання з боку держави, підкріплена відповідними інвестиціями. Адже аби досягти необхідного економічного ефекту, найоптимальніше вирощувати вербу на значних площах і забезпечити повний цикл виробництва біосировини та її переробки.

Тобто не просто виростити енергетичну рослину та продати сировину, а й одразу виготовити паливні пелети. Iдеальний же варіант — на одному й тому ж підприємстві продукувати ще й теплову енергію та забезпечувати нею, приміром, об'єкти соціальної сфери на певній адміністративній території.

—Такий позитивний приклад, щоправда у приватному варіанті, є — компанія Salix energi на Волині вирощує енергетичну вербу на понад 1,5 тис. га у кількох районах Волинської обл. і в тамтешньому селищі Iваничі постачає тепло в райдержадміністрацію, податкову, відділ освіти, дитячий садочок, школи, музей, районну лікарню, — зазначає Людмила Яківна.

— До речі, приватний бізнес не дуже й хоче цим займатися, Salix energi — це швидше виняток, — додає Роман Шевчук. — Адже зиск із цього зможуть мати аж через три роки від початку роботи — коли виросте верба. В умовах же нинішньої економічної нестабільності це значний період, відтак ризикувати бізнесмени не хочуть.

Хоча за консультаціями з питань вирощування біоенергетичних культур, каже Роман Васильович, в Iнститут сільського господарства Західного Полісся все ж таки багато хто звертається. Зокрема, дрібні аграрні підприємці, які мають в своєму активі малопродуктивні, заболочені чи короткочасно затоплювані землі, мало придатні для вирощування сільськогосподарських культур, а також сільгоспвиробники, яким потрібне паливо передовсім для обігріву власних тваринницьких та інших приміщень.

Питання ж виробництва біопалива з метою його реалізації на внутрішньому чи зовнішньому ринках не ставиться. Причина в тому, що для перепрофілювання виробництва на вирощування, зокрема, енергетичної верби необхідне інвестування коштів для придбання спеціальної техніки, яка досить дорога. Це буде економічно ефективним лише за великомасштабного вирощування культури.

А верба-то золота!

— Ось це наша красуня! — лагідно торкнувшись віття верби, мовить Людмила Лукащук. — Бачите, яка вже вигналася, — до шести метрів висотою, діаметр пагонів — до 4 см. Але є й міцніші. Наша верба вже вдруге досягла оптимального віку для збору врожаю. От тільки не це було метою створення розсадника. Він мав дати життя тисячам гектарів енергетичної культури по всій області.

I для цього в жодному випадку не потрібні родючі землі — верба невибаглива, завдяки добре розвиненій кореневій системі прекрасно себе почуває і на заболочених, і на мінеральних, супіщаних і суглинистих ґрунтах. Таких земель багато в зоні Полісся.

— Нині лише на Рівненщині облогує 120 тис. гектарів сільськогосподарських земель — це 18,8% їх площі. Переважно це низькопродуктивні землі поліської зони області. То хіба ж не по-господарськи було б використати їх для вирощування енергетичних культур? — ставить Роман Шевчук запитання, яке після спілкування з ентузіастами інституту вже стало для мене риторичним, і демонструє щойно зрізаний енергетичний пагін диво-верби. Окремо він виглядає ще більш вражаюче, а люди поруч — мов ліліпути біля Гулівера.

— Я її називаю золотою травою, — говорить Роман Васильович. — За рік додає у висоту два і більше метри. З одного гектара верби, за оцінками експертів, можна зібрати від 10 до 15 т сухої маси в рік, а за сприятливих грунтово-кліматичних умов урожайність зростає і до 25—30 т.

Це перевищує за продуктивністю традиційні лісові насадження у 14(!) разів. Заготовляти біомасу верби можна кожного року, проте доведено, що економічно вигідно збирати урожай кожні три роки. А продуктивність плантацій триває понад 20—25 років.

До всіх перелічених переваг енергетична верба ще й витривала культура (не боїться морозів і затоплення), а догляд за нею фактично зводиться до зрізання однорічного приросту після першого року вирощування — аби стимулювати кущення, а відтак і формування більшої кількості біомаси.

Захищати від бур'янів теж необхідно тільки впродовж першого року. Далі ж гінка енергетична лоза просто не дає їм жодного шансу. А ще — верба за рахунок опалого листя збагачує ґрунт органікою, як природний фільтр очищає від пестицидів тощо.

До речі, використання твердого палива з верби у порівнянні з іншими його видами ще й сприяє зменшенню викидів у атмосферу парникових газів.

Сіда, міскантус, свічграс...

—Ось це наша старожилка — сільфія пронизанолиста. Дослідна плантація із цією культурою створена в нашому інституті ще в 1972 р., — після відвідин розсадника верби з гордістю ведуть на ділянки з іншими енергетичними культурами Людмила Лукащук і Роман Шевчук. — Тоді вона вивчалася як кормова культура, адже має високу цукристість (до 14%), прекрасно силосується, дає по 3—4 укоси за сезон, невибаглива та практично не дає шансів для бур'янів. Коли ж ми зайнялися питаннями біоенергетики, дослідили й ці її властивості. Проте, крім високої калорійності біомаси, на жаль, рослина має і високу зольність. У біоенергетичному конвеєрі її, звісно, можна використовувати, але як перспективну енергетичну рослину ми її поки не розглядаємо.

Проте чималі надії пов'язані з іншими культурами. Тут їх у нас аж 24. Це одна з найбільших колекцій енергетичних культур в Україні — є і швидкоростучі дерева, і трав'янисті рослини. Ось енергетична тополя, там — міскантус, свічграс, гірчак забайкальський та гірчак Вейріха, сіда багаторічна, топін-соняшник...

— А яка все ж таки найперспективніша?

— Якоїсь однієї ідеальної культури немає, — каже Роман Шевчук. — Кожна має свої переваги та недоліки для вирощування в тих чи інших умовах, які треба враховувати. Наприклад, енергетична тополя невибаглива, має високі врожайність (10—12 т сухої маси з гектара) та тепловіддачу (17—18 МДж), однак погано переносить підвищену кислотність ґрунту та потребує достатньо вологи, світла й тепла.

А от сіда багаторічна боїться перезволоження. Ця трав'яниста енергетична рослина, яка належить до роду багаторічних мальв, дуже перспективна. Після скидання листя здерев'янілі стебла сіди мають низький вміст вологи та просто унікально високий вміст лігніну — це дуже важливо для виготовлення пелет. Зольність при спалюванні становитиме не більше 1,5%...

— А це що за дивина? — показую на ділянку з рослинами, що своїми гігантськими розмірами вигідно конкурують з сусідніми «енергетиками».

— Та це міскантус-гігантеус, — усміхається Роман Шевчук. — Серед групи трав'янистих енергетичних культур вона одна з найперспективніших. Ця рослина з чотириметровим стеблом і волосистим пухнастим суцвіттям містить 64—71% целюлози, при спалюванні вміст золи становить лише 2,2%. Міскантус невибагливий до ґрунту, полюбляє вологу, але погано переносить високу кислотність. Дуже перспективний серед «багаторічників» свічграс, який ще називають просом лозовидним. Ця культура дуже економна щодо створення плантацій та догляду, невибаглива і при цьому радує високими врожаями біомаси.

— А от із однорічних рослин справжньою знахідкою для біоенергетиків є сорго цукрове, — розповідає Людмила Яківна. — Iз його стебел добувають цукровий сироп, який застосовується для виробництва біоетанолу. Стебла після віджимання та підсушування можна використовувати як тверде паливо.

Крім того, з подрібненої зеленої маси сорго цукрового виробляють біогаз у біогазових установках (метантеках). Середня ж врожайність зеленої маси цукрового сорго становить в середньому 40—60 т з гектара, вихід біоетанолу — 1,8—2,7 т, також 10—15 т твердого біопалива або 7,0—10,6 тис. куб. м біогазу.

Енергія — для тепла, енергетика — для душі...

Згідно з даними Державної служби статистики України за 2013 р., частка відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому енергоспоживанні у нашій державі становила 3,62%, в тому числі біомаса — 2,28, або 2,7 млн. т умовного палива. Зрозуміло, що в 2014—2015 рр. ці цифри навряд чи зросли. Це по факту. А можливості? Можливості, як з'ясувалося, більші вдесятеро(!).

Загалом, як зауважила Людмила Лукащук, Україна має потенціал біомаси (первинні агровідходи та енергетичні культури), доступної для виробництва енергії, на рівні 27 млн. т умовного палива в рік. Тобто, якщо порівняти з цифрою в 2,7 млн. т, яке є реальністю, очевидним стає, що використовуємо ми цей ресурс лише на 10% можливого. Відтак, якби його задіяти, часточка біомаси у валовому енергоспоживанні країни з рівня 2,28% могла б сягнути 22,8%, тобто майже чверті.

— У 2014 р. в Україні було прийнято низку урядових постанов, спрямованих на стимулювання заміщення природного газу альтернативними видами палива та енергії з метою гармонізації сектору відновлювальних джерел енергії України з європейськими, — розповідає Людмила Яківна про обнадійливі кроки влади в цій сфері. — Це, зокрема, «Національний план дій з відновлювальної енергетики до 2020 року». Згідно з цим документом, до 2020 р. внесок ВДЕ до валового кінцевого енергоспоживання має досягти 11%. Біомаса у цій цифрі має скласти 85%.

Проте деякі аспекти ще потребують законодавчого врегулювання. Зокрема, питання внесення енергетичних культур до реєстру сільськогосподарських. Адже більшість із них не мають «аграрного статусу», що ускладнює їх вирощування на землях сільгосппризначення.

— Та ми все ж таки сподіваємося, що біоенергетика з часом матиме належні увагу та розвиток і в державі, і на Рівненщині зокрема, — додає Людмила Яківна. — Ми так старалися, аби виростити хороший розсадник енергетичної верби, тож вона просто мусить добром послугувати громаді нашої області. Та й колекція інших енергетичних культур, яку ми створили, та наші дослідження теж мусять принести користь.

— До речі, ці рослини не лише мають величезний ресурс для виробництва теплової енергії, а й мають неабиякої сили енергетику, — додає Роман Шевчук. — Переконався в цьому на собі. Коли, буває, вже немає ні сил писати, ні настрою, я завжди йду сюди. Пройдуся поміж нашими енергетичними культурами — вмить усе змінюється. Найбільше ж люблю міскантус. Достатньо тільки рукою провести по його розкішній зелені, як додається сил, оптимізму та бадьорості.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Лампочку можно не менять 10 лет

Светодиодные системы позволяют делать то, что не могут другие технологии, —...

Кругляк преткновения

Сколько стоит мораторий на вывоз необработанной древесины

Градусы против киловатт-чаcов

Платежки за услуги ЖКХ — сколько остается на другие нужды

Возмущению действиями власти нет предела

Я получил платежку за отопление (за половину октября) на 1428 грн. 64 коп.

Газовая и очень калорийная реформа

НАК «Нафтогаз Украины» объявила о намерении со следующего года начать реформу...

Лунная деревня. Марс мне — дом родной

В Днепре стараются не отставать от последних тенденций освоения космоса

Дурная кровь

ВОЗ настаивает, чтобы к 2020 г. все доноры были добровольными и безоплатными.У нас таких...

Киевское водохранилище: Лучше зарыблять, чем...

21 ноября в Киевское водохранилище было выпущено более 100 тыс. мальков растительноядных...

Клубника, пчелы и кролики

«Иностранные специалисты постоянно пытаются уйти от ответственности. То у нас...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка