Белоберезка и ее соседи

№48(798) 2 – 8 декабря 2016 г. 30 Ноября 2016 0

Сельская школа на зависть соседям, фото Вячеслав БЕРЛОГ

Между селами Белоберезка и Устерики — всего-то десять километров.

Но преодолеть этот путь немыслимо сложно по двум причинам.

Во-первых, речной камень вместо асфальта — не лучший вариант для транспорта: машину кидает на увесистых «брилах» из стороны в сторону так, что кажется, еще чуть-чуть — и рухнешь с берега прямиком в Черемош.

Во-вторых, неприязнь устериковских жителей к белоберезовским зародилась не вчера, а еще с тех времен, когда у них была центральная колхозная усадьба. Следовательно, одним — «почет и внимание», а другим — нет.

Неприязнь стократ усилилась, когда Устерики поняли, что не только появилась Белоберезовская объединенная территориальная громада и их туда «включили», но и что — опять же! — главный офис, «усадьба» этой самой громады, будет не в их селе, а в соседнем.

Может, конечно, дело и не в усадьбе, а в принципе — том самом, который иногда затмевает и логику, и здравый смысл.

Такими сомнениями весьма осторожно, но все же делились с нами некоторые жители села Устерики.

В Белоберезке, которая по численности вдвое превосходит соседей, именно «устериковский принцип» — как основную причину распрей — лишь подтвердили.

Дмитрий Иванюк к компромиссам готов, фото Вячеслав БЕРЛОГ

— У нашого народу є дуже шкідлива риса: впертість, — уверен глава Белоберезовской территориальной громады, по факту — еще и сельский председатель Дмитрий Иванюк. — Кожен хоче бути виграшною стороною! І не поступиться!

«Если все это понимают, то почему нельзя было изначально встретиться двум селам, допустим, и не у вас, и не у них, а где-то на нейтральной полосе? Обсудить перспективы совместного проживания. И тогда бы не было ни бунтов, ни писем президенту и ОБСЕ?» — интересовалась у собеседника.

— Я вже стільки разів їм це пояснював! — отвечает он. — Говорив: «Дивіться, якщо б ми об'єдналися ще спочатку, то уже рік би жили так, як сусідні громади: отримали б інфраструктурну субвенцію, і щось би вже встигли зробити, побудувати... Наприклад, цю ж дорогу, по якій важко їхати. Чи покращили б будинок культури, школи, опалення!» Але там вперто стоять на своєму.

Говорю ему: но пока все это образование — Белоберезовскую объединенную территориальную общину — соседнее село считает нелегитимным.

— Якщо би було так, — объясняет он, — то, по-перше, за це хтось би неодмінно відповідав, бо і міліція працювала, і прокуратура — вже б з'ясували й посадили! По-друге, якщо б так, як Устеріки кажуть, то чому вони звертаються сюди по своїх земельних питаннях?

Думаю, жители Устерик несут сюда свои заявления не потому, що в душе уже на стороне Белоберезки, а просто потому, что вынуждены.

— Чому зробили центр у Білоберізці? — продолжает Дмитрий Иванюк. — Згідно з методикою про об'єднання, у центрі повинна бути розвинута інфраструктура. А в нас є дільнична лікарня, «швидка», амбулаторія.

А еще школа — многоэтажное здание внушительных размеров с залами и просторными классами.

Мало того, еще и достроили недавно дополнительное помещение. Тут его называют «интернат»: это для тех учеников, кто живет далеко, за перевалом. Если родители согласны, то чтобы дети не добирались по сложной горной дороге после уроков домой, а наутро снова в школу, ученики могут с понедельника по пятницу жить здесь. Тут их кормят, поят, домашние задания, конечно же, с ними педагоги делают.

Можно б было, конечно, и без «интерната», но школьный автобус по горным тропам не всегда может проехать. Особенно зимой.

Говорю председателю: да, школа у вас действительно на зависть не то что любому селу, но и городу.

— А ви знаєте, що з школами районна рада дійшла до абсурду? — спрашивает меня Дмитрий Иванович и сам же отвечает: — Там прийняли рішення і хочуть, щоб стати «засновником» кожної школи! Для чого? Щоб кожні 3 роки перезатверджувався районною радою директор! Отакий ідіотизм... Я вважаю, що вони перевищили свої повноваження. Ми ліпше знаємо, хто може бути у нас директором — чи він хазяїн, чи професіонал в своїй роботі, а не районна рада у Білоберізці буде нам когось назначати!

Так его, видать, эта новость возмущает, что он даже вышел на крылечко и закурил, хотя говорит, что бросил.

И мы снова вернулись к теме: почему центр объединенной общины все-таки здесь, а не в другом месте.

Кого из детей ни спроси, все свое будущее видят только в Белоберезке, фото Вячеслав БЕРЛОГ

Оказывается, тут большие планы.

— Ми думаємо на перспективу, — говорит председатель, — щоб об'єдналися Білоберізка, Устеріки, Хорицево, ще одне село Косівського району — Розтоки. Вони межують з нами. А чому ні? Ми дали їм ініціативного листа. І вони сказали, що подивляться — якщо в нас буде покращення, то вони однозначно підуть до нас, а не до Кутів — це селище міського типу Косівського району. На даний момент вони ще не об'єднані».

Везде деревенские медпункты закрывают, а тут — наоборот, фото Вячеслав БЕРЛОГ

— Нащо вам Устеріки, якщо вони так ворогують з вами? Чому не хочете, приміром, з Верховиною об'єднатися? — допытываюсь у собеседника. — Це взагалі райцентр, дуже розвинена інфраструктура.

— Не бачу в тому покращення. Усі села будуть підпорядковуватись одному царькові, що сидить «в районі». І треба іти на поклін, щоб він щось виділив на те село. І в нас буде, як у районній раді — один депутат від одного села. Що ж може вирішити один голос?.. Скільки за 25 років незалежності Устерікам допоміг район коштами? Нехай вони самі себе запитають... А в нас є розрахунки, проект бюджету на 2017 рік. На освіту є п'ять мільйонів триста тисяч гривень. І це свої гроші. Так що сусідам нема чого боятися: школу не закриють, а з сумісної скарбниці ще й будуть їм гроші на покращення матеріальної бази.

Кроме амбулатории, тут есть и своя «скорая», фото Вячеслав БЕРЛОГ

«Я дуже схвально ставлюся до цієї децентралізації, — развивает мысль собеседник. — То є дуже файна реформа. Якщо би вона була швидше зроблена, то й війни б на сході не було. Бо люди були б об'єднані і знали: оце їхнє майно, і вони б не допустили, щоби з ним щось робили. Але у цій децентралізації політика замішана... Звідси й проблеми.

От, приміром, приїхали журналісти з однієї галицької газети, про ситуацію з об'єднанням питали... І написали, що я наче сказав, що то «сепаратисти в Устеріках». Й знову з того, що притухало, зробили конфлікт, розумієте?»

— Я на компроміси готовий, — говорит Дмитрий Иванюк. — Неконфліктна людина... Зустрічаюся з Устеріками, вони кажуть: «Воно-то так, але для чого ми тоді це все починали?» Ну не хочуть вони бути програшною стороною, і хоч ти що!

Сказал, что попытается убедить еще раз.

Потому что с 1 января 2017-го по закону они должны начинать жить по-новому — как объединенная громада.

И если придут, так сказать, к консенсусу, обещал позвонить в редакцию.

Пока звонка не было.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Бунт в горах

«Офіс реформ два роки проїдав гроші Євросоюзу,а тепер, як комсомольці, припекло...

Украинские Эмираты: нефть, газ, курорты и большие...

В Ивано-Франковской области разведано 224 месторождения 25 полезных ископаемых, из...

Путеводитель по промышленным гигантам

По аналогии с главными городами государств крупные промышленные центры иногда...

Молочные реки украинского Висконсина

Полтавщина составляет 4,8% страны по площади и 3,3% — по населению, но это не...

Капелланы и картошка

«Люди завжди намагаються зробити все, щоб підтримати священика: чи він їде в АТО, чи...

Юрий Сивак: все началось с вечернего платья

23-летний уроженец Ужгорода Юрий Сивак занимается модельным бизнесом всего три года,...

Атмосфера фонарных огней

 Анастасия Томашевская на Lviv Fashion Week она привезла новую коллекцию —...

Ансамбль песни и пляцки

Львовское общество в Киеве официально объявило, что вступить в него могут не только...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Блоги

Авторские колонки

Ошибка