Бунт в горах

№48(798) 2 – 8 декабря 2016 г. 30 Ноября 2016 4.5

Дорога вдоль Черемоша: тут не то что ехать — ходить опасно, фото Вячеслав БЕРЛОГ

В горном селе Устерики Верховинского р-на Ивано-Франковской обл. уж который месяц бунтует народ.

Люди регулярно собираются на сход, пишут письма президенту и премьеру, ездят в Киев в ОБСЕ и, конечно же, подают в суд на обидчиков.

Обидчики же, по их мнению, — это сельские председатели, которые — в рамках админреформы — объединили Устерики с другим селом — Белоберезкой.

«Выхода» нет

Возмущенные таким поворотом событий жители Устерик потребовали все это аннулировать. Написали в прокуратуру.

Тем временем райсовет принял решение: все вернуть на круги своя и Белоберезовское объединение территориальной общины «скасувати».

Но поскольку в законе «Про добровільне об'єднання територіальних громад» механизм «входа» прописан, а вот «выхода» — нет, то так все и замерло по сей день в непонятности.

В конце концов Устерики решили жить автономно. Правда, не совсем представляя, за какие средства.

Субсидии и прочая помощь от державы — в рамках реформы — предназначена лишь для объединенных территориальных общин (ОТО), а коль их нет, то и денег нет.

Главным же итогом борьбы против админреформы, причем не только в этом селе, но и по всему району, стал собственный «майдан».

Поэтому когда мы с фотокором приехали в Устерики, то в центральном месте сбора села — в клубе — нас встречали активисты во главе с председателем новосозданной общественной организации «Верховина-майдан» Святославом Бельмегой.

Сельский клуб в Устериках — «лобное место»: здесь все веча проходят, фото Вячеслав БЕРЛОГ

Собравшиеся говорили одновременно, каждый — свое, в основном о подробностях борьбы против Белоберезки и собственного головы сельсовета, который, как оказалось, под их натиском не так давно вообще плюнул на все и подал в отставку.

Теперь у них с ним «холодная война», которая, по словам одного из активистов, вполне может перерасти в «горячую», потому что «він такий, що може й стрельнути».

Черемош — наш

Если отбросить эмоции, то конфликт в принципе начался не столько из-за председателей сельсоветов, сколько из-за местных депутатов, которые сначала приняли на сесии решение об объединении с другим селом, где, кстати, некогда был их общий колхоз, а потом от своих же подписей отказались.

Активисты вызывали милицию, та собирала показания, проводила следствие — была ли сессия на самом деле, ставили подписи или же их кто-то подделал?

Может, в итоге дошло б и до графологической экспертизы, но село решило собрать новые подписи — уже не депутатов, а рядовых граждан.

И почти все дружно расписались на листках опроса, который так и назвали — «Проти об'єднання».

— У нас голосують 400—420 виборців, а взагалі в списку є 500 з лишнім. За один день ми зібрали 400 голосів проти того, щоб нас приєднували до Білоберізки! — объяснял один из «ватажків» активистов Юрий Цисарук. — Коли ще в тому році ВР прийняла закон «Про добровільне об'єднання громад», то керівники області почали рватися і робити ці об'єднані громади будь-що! Вони думали, що вскочать у перший вагон і вхоплять як більше грошей.

, фото Вячеслав БЕРЛОГ

— Для того, щоб реально це об'єднання відбулося, спочатку йде обговорення в громаді, потім скликається сесія, — поддержала колегу по борьбе жительница Устерик. Она представилась просто Марией.

— У нас зробили все наоборот! Без мене мене женили! — кричали сразу несколько активистов. — Три голови сільських рад — Білоберізької, Хоростівської і наш устеріцький зібрались, випили по сто грамів і написали потрібні рішення!

— Ми назвали те «об'єднання» «Бухар», — включился в общий хор Святослав Бельмега. — Знаєте, як розшифровується? «Білоберізька-Устеріцька-Хоростівська автономна республіка».

— Ми хочемо визначитися — що в нас в селі є, — говорил г-н Бельмега. — Які межі населеного пункту, що буде припадати на наше село, а що нам не дадуть, що з цими лісами буде, водними об'єктами і т. д. Тоді зрозуміємо вартість всього, що маємо!

Они уверены, что часть Черемоша — горной реки, которая течет вдоль сельской дороги, — их собственность. И горы, и лес, окружающие Устерики, — тоже.

Пока село инвентаризацию не проводило, но уже точно знает, в чем был смысл председателям «пити по чарці»:

— Держава їм на перших порах — рік чи два — обіцяла давати великі гроші на розвиток інфраструктури. Приміром, на те, щоб збудувати школи, садок доробити... У нас тут будується садок уже 30 років! — возмущались активисты и обещали показать долгострой на окраине села. — От ці голови написали кошторис, а їм пообіцяли — якщо об'єднаються — дати 28 млн. грн.!.. Далі. У нас тут будуються дамби вже 8 років. Під дамбу дають 12 млн., але якщо буде громада.

«Ну и в чем проблема? — недоумеваю я. — Садик нужен? Нужен. И дамба тоже. Вот бы и объединились».

— Там усім заправляє білоберізький голова, — настаивали жители Устерик. — Він у себе закрив початкову школу. Вже йде мова про те, щоб закрити в себе лікарню. І в нас все позакриває! А на що гроші витрачатиме — це як йому буде вигідно!..

Коломыйки петь будете?

Но, пожалуй, больше всего народ возмутился, когда прочитал в районной газете объявление, что на такое-то число назначены выборы «голови об'єднаної громади».

«Тоді ми поїхали в районну раду, — рассказывает Юрий Цисарук. — На сесії районної ради приймається рішення про створення комісії про повторні слухання в селі.

На збори в село приїхав і пан Соловей, депутат ВР від нашого округа з БПП. Приїхали районні керівники...Тут зійшовся цілий клуб і фойє було заповнене, ще на дворі люди стояли, ждали.

П'ять годин нам «втирали», як буде добре в «колгоспі», як ми будемо файно жити, нам дадуть все, навіть тапочки білі кожному... Ще й з області, з Офісу реформ, агітували. Вони два роки проїдали гроші Євросоюзу, а тепер вирішили зайнятись реформами. Вони як комсомольці — як припікає, то починають бігати!

А я кажу: «Вам Устерік не треба. Вам треба держлісгосп, що на території нашого села знаходиться. А від нього йде 60% прибуткового податку в громаду... У нас є багато людей, хто там працює, й тих, хто знайшов роботу у Верховині. І наше село орієнтується більше на районний центр, де є основні установи і організації, ніж на Білоберізку!»

Втім, ми зрозуміли, що ніхто нас захищати не буде.

Тоді звертаємось у Київ до ЦВК — про нестворення в нас у селі виборчої комісії й про те, що ні одна людина не подала кандидатуру на депутата цієї громади, тим більше на голову.

Беремо 20 чоловік, гуцульський одяг і — на Київ. Приїжджаємо, а там думають, що ми концерт їм будемо ставити!

Ми образились, звісно. Наш куратор у ЦВК, здається, пан Шелудько, нас не прийняв. Магера був у відрядженні...

Одне слово, нам все ж у Центрвиборчкомі сказали: вибори по цьому закону призначає ВР, а ми лише їх проводимо, тож не маємо права відмінити.

Ми воювали на рівні області. Потім зрозуміли, що це все хочуть покласти під сукно. І в прокуратуру писали знов, і в міліцію, а тоді почали перекривати дороги».

— Єдиний, хто нас підтримав, це районна рада. Після того, як ми прийняли рішення про переобладнання і реконструкцію дитячого садочка, вона пообіцяла нам 50 тис. грн.

Впрочем, все понимают, что эта разовая помощь ситуацию не спасет, а вот как быть дальше — никто из собравшихся даже теоретически не представлял.

«В засаде»

«Как вообще могло случиться, чтобы в селе, где чуть ли не каждый второй либо родственник, либо кум-сват, а еще много однофамильцев, и не разберешь — где кто... И чтобы такое эпохальное событие, как объединение общин, проходило тайно? И чтобы депутаты — опять же, все друг друга знают «змалечку», дружат, по-соседски в гости ходят, — и чтоб они вот так скрыли сам факт принятия решения об образовании Белоберезовской ОТО?»

После общения с активистами в клубе села Устерики вопросов появилось еще больше.

Роман Бельмега устал от склок и ушел из председателей, фото Вячеслав БЕРЛОГ

Предложила собравшимся отправиться «во вражий стан» — т. е. к уже бывшему главе сельсовета Роману Бельмеге и с ним всем вместе общаться под диктофон.

Воцарилась нехорошая тишина.

Тогда попросила хотя бы показать дорогу к его дому.

Народ не желал. А один из присутствующих объяснил: дескать, никто с вами не пойдет, потому что тот может и за ружье взяться.

«Хорошо, — сказала я, — адрес найду в справочной».

«Я поеду», — вызвался доброволец довольно внушительной комплекции, однако предупредил: из машины не выйдет.

Рисковать жизнью добровольца не хотелось, но повидаться с экс-председателем сельсовета надо было. Поэтому попутчику мы предложили сидеть «в засаде» тихо, а лучше вообще прилечь на заднем сиденье, чтоб никто его не увидал через окно машины.

Забегая наперед, скажу: предосторожности были явно напрасными.

В нас никто не собирался стрелять, как, впрочем, и в активиста, засевшего в машине.

Роман Бельмега хлопотал по хозяйству. Поговорить с корреспондентами согласился, хотя, чувствовалось, ему эти воспоминания о неудачном создании ОТО уже в печенках сидят.

Хозяйка заварила травяной чай, поставила на стол мисочку с медом.

— Що вам сказати? — начал бывший сельский председатель. — На мою думку, вся ця історія — банальна помста мого опонента за програш на виборах. Він житель села, теперішній активіст, який агітує проти об'єднання... Але знайте: громаду збурюють штучно.

Собрание на панихиду

«...Активісти створили тут незареєстровану територіальну громаду, скликали людей. Постановили: цьому селу належать і ліси, і ріка, і надра. Тобто ніхто не каже, що на даний час це державне... Шкода, що ви на ті сходи не приїжджали...

Село Устеріки об'єдналось в Білоберізьку громаду 24 червня 2015 року, — продолжал г-н Бельмега. — Вибори відбулися 25 жовтня того ж року.

А тепер блукає в пресі, що, мовляв, громада не знала про об'єднання, а голова сфальсифікував документи! Зверталася громада у ЦВК. ЦВК дала завдання обласному управлінню поліції провести розслідування — чи дійсно сесія відбувалася, чи дійсно голосування було?

Поліція провела розслідування, допитала мене, всіх депутатів. Але депутати, які були на сесії, злукавили — і по цей день кажуть, що сесії не було, ми не чули, не знали, не голосували. Відмовилися шестеро. А шестеро інших сказали, що була.

До речі, розслідування довело: все правда, все відбувалося. Але активісти кажуть: ні, про все вони взнали з преси!

У січні 2016 року суд першої інстанції виніс рішення не на їхню користь. Вони не подавали касацію, бо нема сенсу.

Ці активісти хочуть свідомість людей перевернули. Кажуть: якщо об'єднатись з Білоберізкою, то пошту закриють, а пенсіонерам пенсію платити не будуть. Але люди у все це повірили! На сьогоднішній день ситуацію помінять неможливо.

Причому тих активістів дуже підтримує голова районної ради: він не хоче, щоб Устеріки входили в об'єднану громаду через те, що на території села є Гриньовське лісове господарство. І на даний час податки платять до районного і обласного бюджету. А при входженні села Устеріки в Білоберізьку громаду найбільші податки переходять автоматично саме туди.

Тобто ні голова райради, ні начальник податкової не можуть цього допустити! Отут собака заритий.

До речі, коли голова райради приїхав у село, щоби скликати громаду на збори, то він точно знав — відбуватиметься захід без сільського голови, тобто без мене. Бо саме тоді було 40 днів, як померла моя мама. Й я був на панахиді у церкві.

Який же цинізм треба мати, щоб, знаючи про мою біду, скликати народ! А сам же такий божий чоловік, монастирями ходить... Це все спеціально робилось, аби без мене! Оця підлість мене шокує...»

— Ви краще до Білоберізки їдьте, — предложил Роман Бельмега. — Самі й переконаєтесь: варто було об'єднуватися чи ні.

«Хорошо б было, чтобы с устерикскими активистами все вместе и выяснили отношения», — сказала я бывшему сельскому председателю.

На что тот лишь печально усмехнулся: сомневаюсь, говорит, что кто-то согласится.

Так, собственно, и вышло.

Киев — Ивано-Франковск — Киев

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Чужие здесь не топят: Кто уничтожает теплоснабжение в...

Крупнейшую частную теплоснабжающую компанию Украины, работающую на альтернативных...

Коломия оголосила суверенітет

«Гройсман, колишній досвідчений міський голова, вже починає забувати проблеми, які...

Соло для саксофона и лопаты

Деятельность землячества ивано-франковцев в столице напомнила мне анекдот советских...

Тихое Прикарпатье

Для центральной власти возможная дестабилизация, активизация протестных выступлений...

Загрузка...

Братья во холсте

Это сегодня скансенами — этнографическими комплексами — никого не удивишь, а...

Гончарный круг

В 1992 г., когда днепровский керамист Сергей Горбань решил заняться гончарным делом, оно...

Глубоко скрытый потенциал Украины

Cорокамиллионная страна таит значительный потенциал, только нужно его использовать

Кабаньи услуги

Интернет становится все более популярной площадкой для поиска работы в Украине....

Эхо из Мьянмы докатилось до Украины

На Театральной площади Черновцов в рамках фестиваля «Мастерская города»...

Диетолог и психолог Татьяна Годард о нераскрученном...

Тема халяльной еды в Украине пока не раскрыта, и, кроме живущих у нас мусульман, мало...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Блоги

Авторские колонки

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка