Тихоокеанський «віраж» CША

№6(806) 10 — 16 февраля 2017 г. 10 Февраля 2017 5

На відміну від свого попередника президента-демократа Обами, який сприяв активному просуванню ідеї створення багатостороннього торговельно-економічного співробітництва в рамках так званого Транстихоокеанського партнерства (ТТП), новий господар Білого дому ніколи не ідентифікував себе як «тихоокеанський президент». Тому у відеозверненні, присвяченому його планам на перші 100 днів правління, президент-республіканець Трамп заявив про намір за будь-яку ціну відмовитися від участі в Угоді про ТТП, яку США підписали 4 лютого 2016 р. в Окленді (Нова Зеландія). Без перебільшення, таке рішення Вашингтона викликало неабиякий резонанс по обидва боки Тихого океану.

Передісторія створення ТТП як зони вільної торгівлі в Азійсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) така: вперше цю ідею запропонували в 2003 р. три країни регіону — Нова Зеландія, Сінгапур і Чилі. Через два роки до країн-ініціаторів приєднався Бруней, а в 2006 р. Угода про створення ТТП між цими країнами набула чинності. У 2008 р. президент Обама, який заявив про «необхідність повернення США в Східну Азію», надав угоді по-справжньому стратегічного значення. Врешті-решт після тривалих переговорів з її дійсними та потенційними учасниками (Австралія, Бруней, В'єтнам, Канада, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сінгапур, Чилі) текст документа було остаточно узгоджено та підписано.

Згідно з домовленістю Угода про ТТП набувала чинності після ратифікації всіма її учасниками, на що відводилося два роки. Функціонування ТТП передбачає зниження тарифних бартерів і приведення в країнах-членах до спільного знаменника трудового права, екологічного законодавства та низки інших нормативних актів. Але головна мета ТТП — перебудова чинної моделі світової торгівлі та виведення її на якісно новий рівень.

Особливість Транстихоокеанського партнерства полягає в орієнтації на формування інституціональної однорідності економік країн-членів, ідентичних норм у таких галузях, як урядові закупівлі, конкуренція, діяльність монополій і державних корпорацій, захист прав інтелектуальної власності, охорона довкілля тощо. Новацією ТТП є створення механізму розв'язання спорів у форматі «інвестор-держава». «Мирний» порядок вирішення спорів між інвестором і країною, що приймає, передбачав консультації і переговори без будь-яких дискримінаційних заходів.

Було також досягнуто значного прогресу в галузі інвестування, фінансових послуг і страхування. У прийнятій учасниками ТТП «Спільній декларації органів макроекономічної політики країн—членів Тихоокеанського партнерства» відзначено значущість макроекономічної стабільності для всіх її членів. Передбачено багатосторонній діалог з питань макроекономічної політики в рамках спеціальної групи — Group of TPP Macroeconomic Officials.

На щорічних зустрічах, на які можуть запрошуватися представники МВФ, мають обговорюватися звіти, комюніке та інші документи, що стосуються питань макроекономічної політики, а також політики в галузі валютних курсів і заходів щодо усунення макроекономічних диспропорцій. Що ж до організаційної структури, яка включає раду директорів і топ-менеджмент фінансових інститутів, то будь-які національні переваги в рамках ТТП при призначенні на керівні посади заборонені. Аналіз тексту Угоди про ТТП показує, що її учасникам вдалося досягти домовленостей нового типу, котрі містять найвищі серед існуючих у міжнародній торгівлі стандарти і норми, яких немає у Світовій організації торгівлі (СОТ).

Після підписання угоди країни-члени вступили у дворічний період її ратифікації. На даний час у ТТП формально залишаються п'ять країн — його засновники 2005 р. та Японія, котра встигла ратифікувати угоду в листопаді 2016 р. Сім країн ще не ратифікували цей документ, тому подальше існування ТТП так само, як і склад, залишаються невизначеними.

Під час правління адміністрації Обами реалізація програми Транстихоокеанського партнерства стала частиною широкомасштабної стратегії, спрямованої на зміцнення політичних і економічних позицій США у конкурентній боротьбі з Китаєм за стратегічне лідерство в АТР. Було проголошено, що метою проекту є створення в АТР преференційного торговельного режиму в рамках СОТ. Свого часу Обама неодноразово заявляв, що відмова від ТТП здатна послабити позиції США в регіоні та можливості визначати правила глобальної торгівлі, які сформовані на американських цінностях та інтересах.

До речі, тоді реалізацію ТТП підтримували низка великих американських компаній і середній бізнес. Проте наприкінці правління адміністрації Обами ситуація в бізнесових колах і конгресі США змінилась не на користь підтримки Транстихоокеанського партнерства. Останнім часом ряд великих американських монополій (Arconic, Corning, International Paper, DowChemical, Dell, Ford, JohnsonJohnson, Lockheed Martin, US Steel, Tesla) через зростання проблеми зайнятості в США та нові виклики глобалізації переглянули свої підходи до перспектив розвитку бізнесу в форматі багатосторонньої взаємодії в окремих регіонах світу.

Заради об'єктивності варто зазначити, що цільові мотивації участі у ТТП для кожної тихоокеанської держави мають суттєві відмінності. Для США — це спроба продовжити виконання ролі азійсько-тихоокеанського лідера у створенні нормативних правил у галузі торговельно-економічних, технологічних і екологічних стандартів, а також у сфері надання валютно-фінансових послуг та інвестицій. Для Китаю — це спроба перехопити лідерство у США у вищезазначених сферах з метою встановлення контролю над економічною ситуацією в рамках ТТП, на яке припадає понад 40% світового ВВП і не менш 30% світової торгівлі. Отже, вихід США з ТТП начебто в інтересах захисту американського ринку від навали дешевих азійських товарів буде непоганою послугою Китаю, який за цих умов мусить збільшити обсяг експорту не тільки до країн Азії, а й інших регіонів світу. Питання лише в тому, чи допоможе Америці політика торговельного протекціонізму, яку президент Трамп має намір поширити на Канаду і Мексику як учасників Північноамериканської угоди про вільну торгівлю (НАФТА), що набула чинності в 1994 р.

Незважаючи на мотиваційні розбіжності, участь у співпраці на багатосторонній основі має значний позитивний потенціал як для США, так і для Китаю. Наприклад, у Пекіні не відкидають можливість завдяки співпраці з членами ТТП прискорити проведення економічних реформ. Стосовно адміністрації Обами, то на офіційному рівні вона не заперечувала можливість участі Китаю в ТТП для опрацювання нових правил лібералізації торгівлі на ХХІ ст., зокрема в контексті досягнутих домовленостей щодо підписання Двостороннього договору про інвестиції.

Утім, в американському експертному середовищі побутує думка, що за допомогою тільки економічних ініціатив США не в змозі забезпечити лідерські позиції в регіоні. Тому зрозуміло, чому адміністрація Обами намагалася компенсувати економічні механізми американського впливу в АТР військово-політичними методами.

Дефіцит можливостей ТТП забезпечити американське лідерство в регіоні розуміють і в Вашингтоні. Так, колишній заступник помічника держсекретаря США з питань Південної Азії Е. Фейгенбаум ще на початку 2015 р. писав: «при всьому значенні ТПП даний проект у жодному разі не зможе задовольнити інтереси США в регіоні».

Варто зазначити, що оцінки американських експертів стосовно результатів участі або неучасті США в ТТП розподілилися досить критично: одні вважають, що без США реалізація ТТП приречена на крах, інші — що очолити цей проект може Китай, завдяки чому Америка буде здатна повернути на власну територію велику кількість робочих місць. Проте деякі аналітики заперечують тезу про те, що неучасть США в ТТП поверне американським промисловим компаніям робочі місця.

Частина експертів зазначають, що вихід США з ТТП дозволить Пекіну перехопити регіональне лідерство у Вашингтона. Тим більш, що вже створено такий механізм, як Регіональне всеохоплююче економічне партнерство (РВЕП), до складу якого входять Китай, Японія, Індія, Австралія, Нова Зеландія та Республіка Корея. Разом з 10 країнами—членами Асоціації Південно-Східної Азії (АСЕАН) — усього 16 держав. Крім того, в регіоні діє форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) у складі 21 економіки світу. Зазначена організація виконує роль переговорного майданчика й координатора торговельно-економічної та інвестиційної діяльності в межах АТР. Однак це не позбавляє АТЕС від істотних протиріч між США і Китаєм щодо напрямів та організаційних форм її розвитку.

Деякі американські економісти стверджують, що цінність ТТП для США дуже низька, оскільки торговельні бар'єри й тарифи в регіоні залишаються невисокими, і вони незрівнянні з ефектом курсових валютних коливань. Справді, міжнародна торгівля в США — це 14% ВВП, тобто не настільки значний обсяг, щоб пояснювати цим структурні зміни в американській економіці. Також цілком природним є процес переміщення робочих місць в Мексику та Китай. У будь-якому випадку у США залишається можливість диверсифікації зовнішньої торгівлі, а саме торгувати з іншими країнами АТР. Участь США в ТТП скасувала б тисячі імпортних зборів, які накладають країни, чия економіка стрімко зростає: В'єтнам, Малайзія, Індонезія. Завдяки ТТП збільшився б американський експорт на ринки цих країн, що допомогло б США розв'язати проблему зайнятості.

Можна припустити, що в довготерміновій перспективі відмова від членства в ТТП підштовхне США і Китай до укладання двосторонньої угоди про вільну торгівлю, що імовірно приведе до збільшення рівня зайнятості в США. При цьому сам Китай не проти очолити альтернативне ТТП торговельне партнерство в регіоні. Нині китайське керівництво дає зрозуміти, що може скористатися виходом США із ТТП для підтримки розвитку «відкритих і прозорих економічних домовленостей у регіоні». Так, голова КНР Сі Цзіньпін у листопаді 2016 р. під час офіційного візиту до Чилі заявив про готовність країни до будівництва Азійсько-Тихоокеанської зони вільної торгівлі разом з іншими державами регіону.

Найближчі союзники США в АТР — Японія, Південна Корея та Австралія — не в захваті від нинішніх ініціатив Вашингтона щодо переформатування азійсько-тихоокеанської системи співробітництва. Побоювання різких змін торговельно-економічних відносин у регіоні, заснованих на принципах неолібералізму, цілком виправдані, оскільки вони підривають взаємну довіру та змушують переглянути величезну базу чинних домовленостей. Нещодавно прем'єр-міністр Японії заявив, що розраховує на проведення переговорів з Трампом з питань подальшого розвитку «вільної і справедливої торгівлі».

У свою чергу Австралія розпочала переговори з Японією, Новою Зеландією та Сінгапуром про можливість продовження проекту ТПП без США у форматі «12 мінус 1». Керівництво Австралії не вважає за доцільне відмовитися від проекту, тому що зобов'язане забезпечити функціонування внутрішнього ринку праці. Прем'єр-міністр Нової Зеландії також висловив сподівання, що проект продовжить існування з іншими партнерами.

Східноазійські партнери США Малайзія, Сінгапур і Індонезія вважають, що — незалежно від позиції нової американської адміністрації щодо ТТП — вони продовжать контакти зі своїми бізнесовими партнерами для зміцнення двосторонніх торгово-економічних зв'язків, тому що США є одним з основних торговельних партнерів та інвесторів. З такою позицією виступають політики та представники бізнесових структур Малайзії, які при цьому вважають, що вихід США стане додатковим стимулом для розвитку партнерства в рамках РВЕП. Як повідомляють місцеві ЗМІ, Куала-Лумпур має надію, що адміністрація США згодом перегляне своє рішення щодо ТТП.

Прем'єр-міністр Сінгапуру Лі Сянь Лун також сподівається, що американське керівництво може змінити ставлення до участі США в ТТП, у результаті чого стабільність і процвітання регіону матимуть додатковий стимул. На думку прем'єр-міністра, спроби змінити угоду можуть ускладнити процес її ратифікації, який розпочали Японія та Нова Зеландія. Утім, голова кабінету міністрів Сінгапуру не виключає повністю імовірність набуття чинності угоди в якійсь іншій формі.

У підсумку зазначимо, що багато що в Угоді про ТТП було зав'язано на вигідних Сполученим Штатам преференціях. Мається на увазі, що інші учасники партнерства погоджувалися брати на себе високі стандарти та відкривати свої ринки в обмін на безмитний доступ на найбільший ринок у світі — північноамериканський. Стає очевидно, що ТТП без участі США недієздатне. На думку авторитетних експертів, внесення змін у текст угоди буде означати її денонсацію, а запуск нових переговорів може її остаточно знищити. Тому цілком імовірно, що ця угода в форматі від 4 лютого 2016 р. не набере чинності, а торговельно-економічне партнерство, що об'єднує 40% світового ВВП і 3,4 млрд. населення світу, може не відбутися.

Отже, подальша доля ТТП буде залежати від багатьох геополітичних факторів і геоекономічних обставин, які формуватимуться під впливом провідних регіональних і глобальних акторів в умовах нестабільної міжнародної системи. При цьому слід розуміти, що ідеї створення нових регіональних інтеграційних інституцій не в змозі заповнити концептуально-теоретичний дефіцит альтернативних моделей глобалізації, яка на даному етапі розвитку переживає гостру кризу.

Майбутній устрій світу евентуально визначатиметься не технологічними та інституціональними новаціями, а передусім успіхом ідей соціально-гуманітарного виміру. Питання в даному контексті полягає в тому, чи зможе 45-й президент США разом зі своєю адміністрацією та прибічниками подолати з позицій політичного реалізму, тобто раціоналізму та здорового глузду, тенденції та прихильників неоліберального проекту міжнародної спільноти, побудованої на засадах американського глобалізму. Зрозуміло, що проблеми ТТП та інших інтеграційних проектів є похідними від вирішення головного завдання — побудови достатньо справедливого в соціально-економічному вимірі світового порядку.

Доволі невизначені перспективи ще однієї багатосторонньої міжнародної угоди — Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства (ТТІП) з Євросоюзом, яке вважається таким, що доповнює ТТП. У Вашингтоні про цю угоду практично не згадують, а в ЄС вважають переговори замороженими. Зазначимо, що учасниця ТТІП — Канада — перебуває в процесі ратифікації спільної торговельної угоди з ЄС.

Якщо брати до уваги наслідки провалу чи переформатування складу ТТП на Україну, то можна стверджувати, що ці явища на нашій економіці серйозно не позначаться. Річ у тім, що реальний обсяг торгівлі України з країнами АТР невеликий, а отже, не є критичним для національної економіки. До того ж український експорт (переважно сировинний) значно поступається імпорту з країн цього регіону. Наша торгівля з азійськими країнами не підпадає під правила ТТП та інших регіональних структур, оскільки Україна не є членом жодної з них.

Набагато важливішим для України є те, що внаслідок суперечливих трансформацій у відносинах між головними «гравцями» в АТР можуть радикально змінитися норми й правила регіональної та глобальної торгівлі. Нарешті, якщо від виходу США з ТТП постраждає Китай — наш головний партнер в Азії, це може негативно позначитися на двосторонніх торговельно-економічних відносинах. Зрозуміло, що до цих неминучих і неоднозначних за своїми результатами змін треба ретельно готуватися.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Когда страсть похожа на кризис

Несмотря на то, что и польская пресса, и некоторые представители польского политикума...

«Украинцы — наши братья. Об этом нельзя забывать»

Отношения с Киевом для Варшавы очень важны, но сейчас у Польши нет партнера в Украине....

Конец нашей дружбы?

Глава польского МИД Витольд Ващиковский анонсировал создание черного списка...

Универсальный повод

Король Салман мотивировал репрессии тем, что часть высокопоставленных чиновников...

Парадокс узбекского террора: в стране мир, за ее...

Узбекские сторонники джихада полностью утратили связь со своей страной, и...

Загрузка...

Программа действий для Меркель: как сохранить...

Канцлеру придется взять под контроль фундаментальные перемены, непреднамеренно...

Решительная борьба с призраком

4 ноября в московском спортивном комплексе «Лужники» состоялся митинг-концерт...

Почему Собчак заговорила о незаконности аннексии...

Либеральная группировка планировала воспользоваться кампанией Собчак, чтобы заявить...

Светлое будущее Китая уже сейчас

КНР побеждает бедность и болезни, ставит рекорды и новые цели

«Китай открыл двери миру, продемонстрировав силу и...

«Обычно мы слушаем официальные заявления чиновников из МИДа, но на этом съезде мы...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка