«Вашими молитвами...»

№44(794) 4 — 10 ноября 2016 г. 03 Ноября 2016 2 3.7

Объединятся ли три конфессии

Протоиерей Евгений уверен: «І державним структурам треба мати страх Божий» , фото Вячеслав БЕРЛОГ

Пересказывать слухи, конечно, дело неблагодарное.

Но если они бередят душу, да так, что не дают покоя денно и нощно, терзают сомнениями, — негоже на них не обращать внимания.

Тем более если это касается весьма болезненной для всех прихожан УАПЦ темы: объединения православных церквей.

Вдоволь наобщавшись с парафиянами Львовской епархии, пришла к выводу: слухи слухами, но, видать, родились неспроста.

Чьи-то коварные планы

Это я о том, что якобы «в планах» руководства страны — как можно быстрее объединить УАПЦ с УПЦ (Киевского патриархата) и с УПЦ (Московского).

Согласно задумкам, якобы во главе такой церковной «сборной» должен стоять нынешний глава УПЦ (КП) Филарет.

А чтобы прихожане и автокефальной церкви, и Московского патриархата поддержали идею с Филаретом, для этого вроде бы запущен механизм по дискредитации всех церквей, кроме, понятно, филаретовских.

Дискредитацию же якобы начали с автокефалии. А скандал, который разгорелся в Тернополе со священником Мстиславом, — звенья все той же цепи.

То есть, уверяли меня, вброс в СМИ видеозаписи из ночного клуба был не случаен. Коварный же замысел, по их мнению, состоял в том, чтобы сделать это в нужное время.

— На самом деле ЧП случилось в сентябре, а показали кадры по телевизору только через месяц! Это, полагаем, сделано было для того, чтобы потрафить Филарету, который именно сейчас собирается в тур по западным областям — туда, где пока еще сильна автокефалия, — пытались аргументировать свои тревоги парафияне.

Короче, если отмести слухи с «госпланами» и «потрафлением», то в чистом остатке будет следующее. С одной стороны, объединяться с другими православными хотят. С другой — не желают, чтобы ими руководил Филарет. Вот такая история.

Разобраться в ней я попросила митрофорного протоиерея Львовской епархии Украинской автокефальной православной церкви Евгения ТОЛОЧКЕВИЧА, инспектора Духовной семинарии святого апостола Иоанна Богослова.

Беседовать предложил в самом что ни на есть святом месте — в церкви, у аналоя.

И поскольку еще на первом своем православном Соборе в Киеве, кстати, ровно 95 лет назад, были провозглашены три основных тезиса УАПЦ — «автокефалія, соборноправність, українізація» — и с тех пор ничего не изменилось, то и общались мы с отцом Евгением исключительно по-украински.

Пока никто не воскрес

«...Після 90-х років, коли фактично вже розпався Союз, всі колишні республіки, ставши самостійними державами, схотіли бути володарями на своїй землі, — монолог протоиерей Евгений начал издалека. — Велику профілюючу роль у цих процесах відігравала церква...

І от маємо в Україні три конфесії православні, окрім яких є ще й різні протестантські течії, католицькі, греко-католицькі.

Більшість вірян — це православні, я тут не кажу про конфесійність, бо усі визнають Троїцю єдину. Канони православні виконуються — і в Київському патріархаті, і в Автокефальній церкві, і в Українській православній Московського патріархату.

У нас немає євхаристійного єднання... Щоб вам пояснити, це значить — ставати до престолу і завершувати літургії рівночасно, коли під час літургії перетворюються хліб і вино на тіло і кров Христа Спасителя... Але за моїми плечами вже 35 років священнослужіння, й за цей час ще ніхто не воскрес із мертвих...

Це я веду до того, що у всіх трьох наших православних конфесіях є спільний фундамент — літургії, пости. В нас все єдине. Приймаються таїнства хрещення і миропомазання...

Тобто до канонічного об'єднання нема ніяких перешкоджань. Але присутній відтінок з політичної точки зору.

В Україні церква відділена від держави конституційною статтею. В той час як у сусідів-католиків, в Польщі, фактично узаконена релігія. Ясна річ, такою державою, де є однодумність церкви і влади, легше керувати.

Упродовж багатьох років в Україні — і при Кравчуку, і при Кучмі, особливо при Ющенку, та й нині — дуже багато говорять про утворення єдиної помісної церкви. Але окрім розмов, до чогось путнього так і не дійшло. Певне ж, що є сила, і, думаю, одна, яка це тормозить...»

— То, може, знаєте — хто протидіє?

— Не хочеться показувати пальцем, то не є етично... Але ми ж бачимо: як тільки доходить діло до того, щоби об'єднавчим комісіям трьох конфесій сідати за стіл, УПЦ Київського патріархату зразу висуває такі умови, які зараз неприйнятні... Можливо, з роками трохи вже б обшліфувалося, але не зараз.

— Справа в назві?

— Переважно так. Ми пропонували, щоб була Українська автокефальна православна церква Київського патріархату. Но їхня сторона не дала на це згоди. Фактично усе можна робити по-мудрому, але тут іде боротьба.

Кое-что о всепрощении

— Даруйте, скажу крамольну річ. Гадаю, борються не стільки за паству, скільки за майно.

— Так. За храми, споруди. За 25 років існування церков, таких як Українська православна церква Московського патріархату, Київського патріархату, Автокефальна, усі отримали єпископат, свої структури парафіяльного керівництва. Ясна річ, що поступитися місцем не хочеться... Втім, насправді нема й механізму об'єднання, а його варто опрацювати. І державним структурам треба мати страх Божий, не переманювати предстоятелів церков, не нашіптувати їм те-то й те-то.

— Основою духовного життя є всепрощення. Чи не так? То, можливо, на цій тезі й варто почати процес об'єднання «з чистого аркуша»? Може, тоді б і АТО не було, і війна би вщухла.

— Наша церква не є осторонь, а бере активну участь, подає руку допомоги бійцям, що зараз на війні, захищають свою землю. По всіх храмах творимо молитву, щоби Господь призупинив кровопролиття.

— Але по той бік — ті, кого ми називаємо сепаратистами, бандитами, вони також захищають свій дім, свою землю, свою церкву, до речі, православну. І як бути тут?

— Бачите, доки не закерує мудрий глузд навіть в отих наших сусідів-ворогів, то не вщухне... Але в них же також є церква, єпископат, доноситься до людей Святе Письмо, Євангеліє. Але чомусь немає тої руки, щоб зупинити. Бог дає життя, щоб ми втішались. Але зараз панує зло і ненависть. Ми молимося за ворогів наших, щоб Господь зм'ягчив їхні серця на краще відношення. І щоби був мир і спокій.

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №1

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №2

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №3

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №4

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №5

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №6

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №7

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

  • Часовня трех святителей, Львов

    Часовня трех святителей, Львов, фото №8

    Часовня трех святителей, Львов

    фото Вячеслав БЕРЛОГ

Фото 1 из 8

— Зрештою, для прихожан найважливіше — довіряти священикові. Натомість ми маємо чимало невтішних прикладів, коли святі отці виявляються вже не такими й святими. Маю на увазі не тільки УАПЦ і негарну історію з отцем Мстиславом. Кажу й про тих священиків Київського патріархату, які на початку 90-х отримували богословську освіту мало не за два місяці на курсах. Гадаю, на «богобоязненность» їх там ніхто не перевіряв... Відверто кажучи, на декому з них тавро не було де ставити — настільки грішили як до «курсів», так і після, коли вже мали приход... Тож розкажіть нашим читачам про себе — хто, звідки, наскільки сильна в вас віра?

— Рік народження мій — 1953-й. Здобував освіту середню, спеціальну, відслужив армію два роки, в Москві самій... Але з дитинства дуже мріяв стати на душпастирську дорогу. Бо зі мною батьки мали трошки клопіт: я ходив в храм, а тоді в нас це було заборонено.

«Після армії доля мене повела в Софіївську лавру, під Москвою, — продолжал протоиерей. — Це був центр православія в СРСР. Я вперше зрозумів і відчув, що таке духовна семінарія і академія, Сергіїв Посад.

Саме доля мене привела туди... Бо в той час я працював на вовнопрядильній фабриці заступником голови фабкому. І коли начальство було у відпустці, я підготовив документи, а облсовпроф рекомендував мене до вищої профспілкової школи в Москві.

Рівночасно я поступав у семінарію. Здав один екзамен там, здав і тут... А тоді кажу: «Боже, де я потрібний, туди мене й скеруй».

І таким чином я став священиком. Висвячував мене світлої пам'яті владика Володимир Сабодан... А після закінчення духовних шкіл зі Львова скерував мене митрополит Львівсько-Тернопільський Миколай, дуже хороша, така ґрунтовна людина. І вже як він скерував — у Пустомитівський район, село Лисеничі, то ми там вже 9 років служимо одній церкві.

А спочатку течія пішла міжконфесійна: почали греко-католики забирати той храм... Але люди прийшли до мене й сказали: ми будемо самі будувати.

За 40 днів фундамент на церкву було зроблено... А за 12 років ми ввійшли в новозбудований храм у селі.

Що стосується щирості й довіри, про яку питаєте... Знаєте, наш предстоятель митрополит Київський і всієї України Макарій на сході свою душпастирську діяльність вів, вклав велику працю. Доброти, завзятості, справедливості — цього в нього не віднімеш. Тому що він бореться за сущу правду.

Натомість ми всі бачимо ліцемірство, фальш, коли преса пише, когось із священиків підставляють, телебачення смакує...

Так, ми повинні одне одного зупиняти, якщо людина схибила, нагадати, щоб відновив у своїй пам'яті слова Божії. Та коли людина впала в гріх, це не значить, що її треба розіп'яти — і все!»

— Як священик що особисто ви можете собі дозволити, образно кажучи, коли без ряси?

— Коли ми ще вчились в московських духовних школах, то мали надзвичайно хороших професорів. Вони настільки були духовні, навіть світські...

Особливо вчитель з університету Ломоносова, викладала нам російську мову. Вона була пенсійного віку, дуже побожна жінка, знала все богослужіння. І вчила нас: чи ти, чоловіче, будеш в рясі, чи в фелонії, чи ти будеш в спортивнім костюмі, — ти є священик. Бо тебе святили, і почила Божа благодать, де архієрей клав руки і читав молитву, — це не те, що зняти благодать, зняти сан як, вибачте, зняти шкарпетку з ноги.

Из досье «2000». 4 июня 2015 г. Поместный собор Украинской автокефальной православной церкви избрал предстоятелем УАПЦ с титулом Митрополита Киевского и всея Украины владыку Макария (Малетича).

«УАПЦ не є кишеньковою, керованою та підвладною тимчасовим інтересам можновладців Церквою, — сказано в обращении Архиерейского собора и Патриаршего совета автокефальной церкви, размещенном на официальном сайте Львовской епархии uaoc.lviv.ua. — Оскільки є Церквою народу України та тих мучеників, які, відстоюючи та відбудовуючи Українську Церкву, віддали своє життя... На жаль, влада не хоче цього усвідомити!

УАПЦ та дух автокефалії неможливо зламати — пам'ятайте про це, чиновники та недруги нашої Церкви».

2000 во Львове

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Терминал для молитвы

В Украине появился новый сервис — заказ молитвы через электронную платежную...

«Портал» на Армянской

«Надменные бездельники последней советской поры, циничные и образованные, нежные и...

Садовой: о сердце и душе

На «Самопоміч» йде дуже серйозна атака. Як, власне, й на місто Львів, і на Садового

О чем бы я спросил Януковича

Судя по допросу экс-президента, восстановление полной картины событий на майдане не...

Соло для саксофона и лопаты

Деятельность землячества ивано-франковцев в столице напомнила мне анекдот советских...

Тихое Прикарпатье

Для центральной власти возможная дестабилизация, активизация протестных выступлений...

МАФы отправят в армию

Рациональное применение демонтированным МАФам нашли в Днепре. По решению...

Комментарии 2
Войдите, чтобы оставить комментарий
Аналитик
07 Ноября 2016, Аналитик

Официально: Украинская автокефальная православная церковь и Украинская православная церковь Киевского патриархата - канонически НЕПРИЗНАННЫЕ православные церкви Украины - по сути своей - сепаратисты.
Это те самые "святые отцы" молитвами которых сеялась рознь между конфессиями и нациями и в итоге привела к гражданской войне на Украине. Это они воспитывали "патриотизм" у своих прихожан, основанный на непринятии "ворожой московськой церкви и мовы".
Кто и против кого воюет в АТО, если его бойцов поддерживают "святые отцы" церквей, не признанных официальной церковью?
АТО, поддерживаемое "отцами" таких церквей имеет больше оснований именоваться бандформированием. Не за единство Украины оно воюет, а на разжигание смуты в стране, её раскол и уничтожение.
И пока будут существовать раскольнические церкви на Украине, будет продолжаться наказание свыше: насылание бед на страну и исход её паствы.

- 2 +
Валерий
07 Ноября 2016, Валерий

Казалось бы , священник, должен говорить о Боге , а не о политике . Ан нет , не тут то было .
" Ми молимся за врагов наших , дабы Господь смягчил их сердца к лучшему отношению .
И чтобы был мир и покой ." Но вот почему не приходит в голову святому отцу, попросить Господа о смягчении сердец его паствы и его собственного сердца ? Люди , которых вы все ( в том числе и Л. Денисенко) называете сепаратистами, воюют не не во Львове ,
не во Львове происходят теракты , не во Львове гибнут женщины и дети . Ах , господа ,
господа , неисправимые вы фарисеи .А посему не видать вам господней благодати .

- 3 +
Блоги

Авторские колонки

Ошибка