Чи призведуть вибори у Таврійському національному університеті імені В.І.Вернадського до поповнення рядів ректорів-плагіаторів?

18 Октября 2021

В Україні вистачає ректорів університетів, небезпідставно обвинувачених у тому, що в їхніх дисертаціях має місце плагіат: С.Ніколаєнко (НУБіП), Т.Кагановська (ХНУ ім. В.Н.Каразіна), В.Євдокимов (Державний університет «Житомирська політехніка») та інші.

З високою долею ймовірності цей «клуб» найближчим часом поповниться ще одним «членом». Ним може стати Бортняк Валерій Анатолійович – в.о.ректора Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Він є прима-кандидатом серед претендентів, що беруть участь у виборах очільника цього ЗВО.

Із програмою кандидата Бортняка можна ознайомитись на сайті університету. У ній Бортняк, зокрема, обіцяє «дотримуватись … принципів академічної доброчесності», а також «домогтися надання періодичним науковим виданням стандартів категорії А фахових видань України» (тобто включення в міжнародні наукометричні бази Scopus i Web of Science).

Під періодичними науковими виданнями маються на увазі «Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського», які на сьогодні віднесені МОН до категорії «Б».

Втім, маємо усі підстави стверджувати, що обидві обіцянки претендента нездійсненні. Так, «Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Юридичні науки» не тільки не отримають категорію «А», а й навпаки: завдячуючи саме В. Бортняку будуть позбавлені категорії «Б» і вилучені з Переліку наукових фахових видань України.

З тієї причини, що В.Бортняк у власній діяльності принципів академічної доброчесності не дотримується: він займається плагіатом.

Причому давно і послідовно, починаючи зі своєї кандидатської дисертації «Механізм стягнення податкового боргу (адміністративно-правовий аспект)» (2008) (Додаток 1). Та навіть ще раніше -- зі статті 2007 року «Щодо поняття системи органів, які контролюють справляння податків та зборів» (Право України – 2007. -- №10), яка майже повністю переписана зі статті О.В. Кухаря «Правовий статус органів, які контролюють справляння податків та зборів» (2004). (Додаток 2).

Відтоді закладена традиція плагіату Бортняком не переривалася. Про це свідчить, приміром, його стаття 2014 року «Державний фінансовий контроль: система, принципи та особливості структурної ієрархії» (Форум права-2014-3). (Додаток 3).

Втім, справжній вибух плагіатної активності В. Бортняка припадає на 2020 рік. Серед публікацій цього року – статті у «Вчених записках ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Юридичні науки»: «Контроль як функція управління фінансовою діяльністю держави» (Том 31(70) №1 -- 2020) і «Адміністративно-правові відносини у сфері здійснення фінансового контролю» (Том 31(70) №3 -- 2020).

Обидві містять плагіат «в особливо великих розмірах», а перша – ще й фрагменти, ідентичні частинам тексту курсових робіт російських студентів: «Государственный и муниципальный финансовый контроль» (2012) студентки 3-го курсу Міжнародного інституту фінансів, управління і бізнесу Тюменського державного університету Язовских В.А. і «Порядок осуществления контроля Счетной Палаты РФ за деятельностью структурных подразделений ОВД» (Санкт-Петербург, 2008). (Додаток 4).

До речі, увага до текстів юних авторів спостерігалась ще у дисертації Бортняка, де одним із джерел текстових запозичень без посилань стала курсова робота студента Кобилінського А.С. «Фінансовий облік розрахунків з бюджетом» (Рівне, 2000). (Додаток 1).

(Зазначимо: навіть якщо студенти самі некоректно запозичили фрагменти, які потім скопіював Бортняк, це не робить його автором цих текстів).

На відміну від першої стаття «Адміністративно-правові відносини у сфері здійснення фінансового контролю» милує око виключно українськими джерелами плагіату. При цьому В.Бортняк добряче «обібрав» публікації своїх співвітчизників. На цьому тлі «високоморальні» слова цієї статті Бортняка про те, «що на державну політику … впливають … групи, що піклуються про свої власні інтереси і лише на словах підтримують інтереси суспільства. Часто корисливі інтереси державних службовців мають пріоритет над громадськими інтересами», -- викликають когнітивний дисонанс. Оскільки ці щемливі своїм правдолюбством речення також є плагіатом! Вони без посилань на джерело та з незначним перефразуванням списані зі статті Д.В. Радько «Регулятивні адміністративно-правові відносини за участю фінансових компаній» (2011).

Там же – великі шматки зі статей І. Драної «Особливості адміністративно-правових відносин щодо протидії відмиванню коштів у нотаріальній діяльності» (2012) і Л. Острівної «Адміністративно-правові відносини у сфері аудиторської діяльності щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2013). «Перефарбовуючи» запозичені фрагменти, Бортняк не лише замінював «нотаріальну діяльність» або «діяльність щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів» на «фінансовий контроль», а й внаслідок перефразування породжував недолугі з точки зору правової науки твердження. При цьому у запозичених фрагментах ретельно копіювались визначення, висновки, ремарки і зауваження, які в оригіналах подано безпосередньо від лиця їхніх авторів: «На нашу думку», «На наш погляд», «авторське визначення», «Вважаємо» (перетворено на: «Ми вважаємо»), «Таке визначення здається нам не дуже вдалим» (перетворено на: «Це визначення нам не здається дуже вдалим» (Додаток 5).

Отже, академічного плагіату лише у цих двох статтях Бортняка, опублікованих у науковому виданні Університету, ректором якого він збирається стати, цілком достатньо для вилучення Вчених записок ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Юридичні науки з Переліку наукових фахових видань. Тому замість мріяння про обіцяну Бортняком категорію «А» слід забути й про категорію «Б» (щонайменше – на рік).

Адже згідно з юстованим наказом МОН від 15.01.2018 №32 «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України»: «При виявленні підстав для виключення видання з категорії «Б», воно виключається з Переліку». Підставами ж для виключення є насамперед: «порушення при опублікуванні видання редакцією, авторами публікацій, рецензентами принципів академічної доброчесності, передбачених законодавством».

Тобто (ст.42 закону України «Про освіту») порушень у вигляді академічного плагіату, фальсифікацій (яких теж вистачає в публікаціях Бортняка) і фабрикацій.

Й навряд чи може втішити співробітників ТНУ, котрі планували публікувати статті у цьому виданні, те, що подібні «подарунки» В. Бортняк зробив багатьом науковим виданням юридичного спрямування категорії Б: «Форум права»,  «Університетські наукові записки» Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, «Право України», «Правничий вісник Університету «КРОК», «Журнал східноєвропейського права» (Додатки 6 і 7).

Виходячи з усього вищесказаного, можна стверджувати, що у разі обрання Бортняка ректором ТНУ йому навряд чи вдасться реалізувати ще два пункти своєї програми: «розробити цикл заходів для популяризації бренду університету на території України та за її межами» та «підтримувати позитивний імідж університету на міжнародному та українському рівнях».

Тому що ректор-плагіатор не є сумісним із позитивним іміджем очолюваного ним університету, а академічна недоброчесність -- із брендом, що його можна популяризувати. Принаймні, на міжнародному рівні.

 

Леонід ЧЕКАНОВСЬКИЙ

Опасные связи

Вероятно, ещё до конца года Европа получит связь 5-го поколения и все экономические...

Зеленый шантаж

Откуда зелёные шантажисты черпают энергию и материальную поддержку? Напрашивается...

Когда обеспеченность важнее географии

Несмотря на разгром левого фланга украинской политики, запрос на идеи...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка