І знову про українську ментальність. Сучасну

№39(923) 27 сентября — 3 октября 2019 г. 27 Сентября 2019 1

Головною проблемою України протягом всієї її історії є проблема державотворення.

Якщо подивитись на її історію, то ми побачимо багато аналогів між сучасною ситуацією в нашій країні, і певними історичними періодами. Мова йде не про останні три місяці, а ті проблеми, які мають місце за час сучасних перетворень в Україні, вже скоро буде 30 років, як вони тривають.

Є подібність із революційними подіями середини -- другої половини XVII століття та з революційними подіями 1917-го - 1921-х років.

У першій революції і в другій, так умовно назвемо, не склалося політичної еліти.

У середині XVII століття вона була в процесі свого становлення, що відповідно вкрай негативно позначалося на перебігу боротьби і розвитку революції. У XVII столітті еліта тільки формувалася - з представників різних прошарків, і так, на превеликий жаль, сталося, що вона не встигла «переваритися», стати більш-менш монолітним владним прошарком. А йшла боротьба між представниками окремих соціальних груп, відповідно дуже важко сприймалися ідеї незалежності української держави. За складних умов починався пошук компромісів з урядами сусідніх держав. І компроміси завжди відбувалися за рахунок українських інтересів. Далі - точилися міжусобиці. Тривала боротьба за збереження української держави. Інше питання - що уряди сусідніх держав використовували наявність суперечностей серед елітних угруповань, зіштовхували їх між собою і використовували у своїх інтересах.

Друга згадана революція, спроба здобути незалежність - знов та сама проблема. Ми прекрасно знаємо, що, на превеликий жаль, теж не вдалося сформувати українську політичну еліту. Вона теж була у процесі становлення. І часто інтереси окремих, скажімо, партійних чи інших угруповань, приходили в зіткнення і знову - різні підходи, різне бачення, міжусобиці і так далі.

Щось подібне ми бачимо й за останніх, умовно, 20-30 років. Еліта в процесі становлення. Відповідно інтереси національно-державні дуже часто відходять на задній план перед інтересами партій чи кланів тощо. Ось така перша подібність.

Друга подібність - не враховуються інтереси більшості населення. Вони враховувалися тільки за часів Богдана Хмельницького у середині XVII століття. А пізніше вже не бралася до уваги.Існує така ментальна риса українців, як прагматизм. Українець завжди хоче, щоб йому було хоч трошки краще, ніж сусідам. Тобто коли йде боротьба чи щось подібне, то для українця має бути результат не теоретичний, не стратегічний, а - «ось конкретно мені буде те і те». Чому я сказав за винятком Богдана Хмельницького, бо Богдан Хмельницький після довгих вагань, по суті, після Батозької перемоги 1652 року, де-факто визнав соціально-економічні завоювання поспільства. Тобто, крім козацтва, ще селян і міщан. Наприклад, селяни здобули особисту свободу на території української держави. Було ліквідовано великі й середні землеволодіння. Селяни та міщани, посполиті, отримали право власності на землю. До речі, ця проблема в Україні й до сьогодні не вирішена остаточно. А тоді селяни отримали право продавати, купувати і так далі. Далі була ліквідована, мабуть, відсотків на дев’яносто вісім, система феодальної залежності - різних форм залежності селян. Вони були вільні люди. Вони здобули право (жодної країни такої не було у Центральній та Східній Європі!) - покозачуючись, потрапляти в привілейований прошарок, тобто в козацтво. У реєстрове козацтво і звідтіля робити кар’єру. Тож надзвичайно якісні зрушення були у сфері соціально-економічних відносин -- на користь посполитих, нереєстрового козацтва і так далі.

А вже після смерті Хмельницького спроби інших гетьманів і представників еліти, підпорядковуючись інтересам державотворення, згортати ці здобутки, наприклад укладення Гадяцького договору, викликали опір. Тобто коли у складних відносинах були спроби відновити систему соціально-економічних відносин, яка існувала до 1648 року (модель, яка передбачала повернення селян у феодальне відання, повернення власників землі в підданих шляхти), наприклад, коли прийшов до влади гетьман Тетеря, це породжувало різке загострення соціальних відносин. І не дивно, що помилки уряду Виговського призвели до громадянської війни у державі, по суті, з 1658-го до середини 1663 року.

Ми знаємо, що соціально-економічні помилки, які були зроблені теж представниками еліти під час революції 1917-1921 рр., так само викликали незадоволення селян і знову породжували стихійні виступи.

І в нас останні події - теж та ж сама проблема. Чому так реагує населення? Тому що представники владної меншини, яку ми називаємо елітою, дуже мало дбали про задоволення інтересів громадян, вирішення проблем соціально-економічного характеру.

Таку подібність ми спробували змінити на останніх виборах Президента України і Верховної Ради 2019 року. Вони показали вкрай негативне ставлення населення до тої еліти, яка склалася за період незалежності. Якою вона була - нам відомо. А якою вона буде -- час покаже.

Але треба чесно й відверто визнати, що всі проблеми України (а точніше -- нації) існують і продовжують поки що існувати в негативному напрямку виключно з причини безвідповідальності, самообману, безпідставного самозаспокоєння, унікальної історичної наївності й внутрішньої переляканості українців.

Відсутнє усвідомлення необхідності праці над собою, над власним громадянським, патріотичним, а отже, й моральним удосконаленням, яке обов’язково вимагає готовності пожертвувати собою в ім’я Батьківщини.

Пиха (гординя) була і є чи не головною рисою нашого характеру, що постійно знаходить своє вираження в абсурдному прагненні українців бути трьома гетьманами з двох можливих.

Трагедія полягає в тому, що підліткова ментальність дорослих українців, які замість думати, щоразу лише розпускають вуха й слину розчуленості від захоплення лагідним словоблуддям «капітана» попереднього й кандидата на наступного.

Чергова хвиля еміграції в період незалежності -- це яскравий прояв нормальної абсурдності поведінки українців, породжений тією самою ментальністю. Здавалося б, чого тікати від щастя жити й будувати свою власну державу на кращих у Європі землях?

Страх - ось що керує поведінкою чи не більшості українців, страх бути викритим, виявленим у своїй внутрішній непривабливій суті, яка приховується за емоційними прагненнями зовнішньої привабливості.

А там, де страх, там і лицемірство, неправда, обман і самообман. Де є страх, там немає партнерства, солідарності громадян перед спільною бідою.

Небезпечне поєднання страху з пихою лежить в основі ментальності чи не більшості українців. А звідси й продажність…

Там - де страх, там і нездатність до боротьби за свободу і незалежність. Коли є що їсти, то при чому тут праця над собою, а тим паче -- свобода і незалежність…

Чи всі українці вміють тримати слово? - питання риторичне лише до пунктуальності німців, а й навіть до ділової обов’язковості євреїв чи японців, не кажучи вже про патріотичність поляків та про їхню готовність до самопожертви заради честі й шляхетності - нам ще далеко!

Що не заважає багатьом, за слушної нагоди, всіх їх лаяти й насміхатися, вважаючи гіршими за нас, українців.

Чи є в України майбутнє?

Є. І це буде тоді, коли українці - всі - скинуть із себе ярмо страху, брехні, пихи й лицемірства, натомість зодягнуться у шати правди, шанобливого, самовідданого ставлення до Матері - України й шляхетності у відносинах між собою. Перший крок ми зробили на останніх виборах.

Ми повинні не лише визнати свої вади, але узятися за працю над собою, об’єднатися в одній солідарній національно-патріотичній організації, щоб будувати Україну не за страх, а за совість.

Мабуть, ми повинні всі разом виконувати важливу місію становлення і розвитку національної свідомості, гідності, поваги до свого минулого і утвердження ідей незалежної України. Бо проблема свідомості часто є визначальною, ми недооцінюємо цих речей. Не економічні і соціальні відносини вирішують, а ментальність. А ментальність формується. Можна зруйнувати одну і насадити іншу ментальність. Ми бачимо на прикладі Кореї: за два покоління північ та південь пішли різними шляхами, і один корейський народ має різну історію за останні 40-50 років, а якщо дивитися на їхні вчинки, то складається враження, що це зовсім інший народ. Ось це і є роль ментальності та свідомості. І тут неможливо переоцінити значення культури в широкому розумінні цього слова.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...
Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка