Ясно, що діло темне...

28 Марта 2020 5

Коли після «революції гідності» політики почали гаряче дебатувати щодо скасування мораторію на продаж землі, і  в державі знову запахло смаленим, я вирішив подбати про себе та членів своєї родини. Ми нічого не дістали від приватизації: ні часток державного майна, ні безоплатного житла, і тому я спробував отримати хоча б земельні бони, право на які надане нам Законом України від 06.03.1992 №2173-ХП «Про приватизаційні папери».
Якщо хто вже забув, що це таке, то нагадаю: земельні бони — це приватизаційні папери, якими передбачене право громадян України на безоплатне отримання частки земельного фонду держави.  
У встановленому порядку я звернувся до уповноваженого працювати з цінними паперами місцевого відділення АТ Ощадбанку, однак зазнав невдачі: там земельних бон не тільки в очі не бачили, а й навіть не чули про них. За дорученням групи громадських активістів, які так само не могли реалізувати своє законне право отримати земельні бони, я звернувся до голови правління АТ Ощадбанк п-а Пишного з проханням надати роз’яснення, чому  АТ Ощадбанк, на який покладено відповідальність за роботу з цінними приватизаційними паперами, не видає земельних бон. На це п. Пишний письмово повідомив, що АТ Ощадбанк видаватиме земельні бони як приватизаційні папери тільки тоді, коли їх емітує Національний банк України.
Отримавши таке роз’яснення, я звернувся з тим же запитанням і до Нацбанку України. Той відповів, що емітує земельні бони тільки тоді, коли Верховна Рада України закладе в Державний бюджет України кошти для їхньої емісії. Але оскільки кошти на це ВРУ, починаючи з 1992 р., в Державний бюджет не закладала, то і земельні бони Нацбанком не були емітовані.
Після цього я звернувся до ВРУ з проханням пояснити, чому до держбюджету не закладаються кошти, необхідні Нацбанку  для емісії земельних бон. ВРУ повідомила, що не закладала у держбюджет коштів на випуск земельних бон, бо для цього до ВРУ має звернутися Кабінет Міністрів, а той такого звернення до ВРУ не подавав.
Тоді я звернувся до КМУ з проханням пояснити, чим викликане зволікання із подачею звернення до ВРУ з проханням закласти до Державного бюджету України кошти, необхідні  Нацбанку для емісії земельних бон як приватизаційних паперів на виконання Закону України від 06.03.1992 №2173-ХП «Про приватизаційні папери».
КМУ направив моє звернення для надання  відповіді до вищих органів виконавчої влади, що входять до його складу. І після цього я став отримувати звідти такі відповіді, які свідчать про те, що нас знову хочуть одурити.
Думати так підстави у мене вже були. Якось мене як журналіста запросили попрацювати у газеті Аграрної партії України. Група журналістів  дістала завдання записати на цифрові аудіоносії з’їзд партії, розшифрувати записи і опублікувати їх у партійній газеті «Україна аграрна».

На з’їзд з’їхалося сільське начальство: директори радгоспів і голови колгоспів. Йшлося про те, як їм стати великими землевласниками так само, як директори промислових підприємств стали власниками заводів і фабрик. Одним із питань було, як не віддавати землі на паї, притримуючи їх для себе, доки всі претенденти вимруть. А за це селянам дати дожити віку: орати їм городи, давати машини завезти добрива чи паливо,  і так аж доки не повезуть усіх, кому не дадуть паїв, на цвинтар... Бо, бач, про них, убогих, крім начальства, і подбати буде вже нікому, а самі дати ради землі вони голіруч не взмозі.
Як доповідачі казали, так і було надруковано. Коли газета вийшла, зчинився скандал. Тираж газети було знищено і надруковано новий, у якому про це не було ні слова.
Тож не дивно, що в мене, коли я став клопотатися про земельні бони, виникло відчуття, що так, як сільське начальство планувало замарудити селян, тепер у питаннях з бонами хочуть замарудити і заморочити і весь народ України. І заволодіти землею, яка йому належить за ст.13 Конституції України як єдиному власнику, без його відома й участі. Та залишався іще  якийсь сумнів. Однак  тепер, коли від розмов про скасування мораторію на продаж землі ті, хто на неї вже давно гострить зуби і зазіхає, граючись у велику політику, перейшли до нахабного й відвертого пропихання закону про продаж землі сільськогосподарського призначення без виконання ЗУ «Про приватизаційні папери» через підібрану за спеціальними політтехнологіями монобільшість у парламенті, у мене в цьому вже немає жодного сумніву. Нас хочуть пограбувати разом з нашими спадкоємцями і нащадками! Остаточно і нещадно. І час вчинити опір.
Це тепер ясно як божий день. А тоді, щоб не зволікати і не нарікати потім на самого себе,  я 20 жовтня 2017 р. подав до Кабінету Міністрів скаргу за №41-К-023327/26П, у якій звернувся до прем’єр-міністра В. Гройсмана з проханням надати відповідь, чому, починаючи з 1992 року, Кабінет Міністрів, порушуючи Закон України від 06.03.1992 №2173-ХП «Про приватизаційні папери», не вносить до ВР пропозиції виділити в держбюджеті кошти, необхідні Нацбанкові, щоб емітувати приватизаційні папери — земельні бони для безоплатного отримання громадянами, які постійно проживали в Україні станом на 24.08.1991 р., належної їм частки державного земельного фонду.
До поданої скарги я надав у додатку свою статтю «Бон вояж у землі мертвих», присвячену цій проблемі і опубліковану у №32 (829) тижневика  «2000» за 11—17 серпня  2017 р.
У скарзі і в статті я звернув увагу прем’єр-міністра Гройсмана на те, що зволікання уряду з прийняттям рішення про емісію земельних бон створює загрози праву вказаної категорії українських громадян, яка стрімко старіє і вимирає, документально оформити своє право власності на частку землі державного земельного фонду і на законних підставах вступити у право володіння, управління та розпорядження нею з правом заповідання спадкоємцям і нащадкам,  отримавши відповідно до закону належні їм земельні бони.

Я пояснив, що у відповідності до прийнятих Кабінетом Міністрів рішень про випуск приватизаційних паперів АТ «Ощадбанк» організував видачу приватизаційних майнових сертифікатів та приватизаційних житлових чеків. А видачі земельних бон АТ «Ощадбанк» згідно з ч.2 ст.З, ч.2 ст.4 Закону України «Про приватизаційні папери» не провадив, бо їх емісія Національним банком не здійснювалася через невиконання Кабінетом Міністрів закону від 06.03.1992 №2173-ХП «Про приватизаційні папери».
Відповідно до статей Закону України «Про звернення громадян» я просив розглянути скаргу у моїй присутності та за моєї участі, а про результати розгляду скарги  офіційно надати мені вмотивовану письмову відповідь.
Однак моя скарга прем’єр-міністром Гройсманом розглянута не була. Відповідь за його підписом мені також не була надана. Відтоді не стало на посаді вже й самого В.Гройсмана. Оновився і склад КМУ. А от політика на обезземелення українців лишилася незмінною.
Листом Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ мені без номера і без дати за підписом головного спеціаліста Віталія Шведа (дата відправлення на поштовому штемпелі 23.10.2017) було повідомлено, що подана мною скарга відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про звернення громадян» була передана до Міністерства аграрної політики та продовольства, Міністерства фінансів і Фонду державного майна.
Мене до розгляду скарги -- всупереч офіційно заявленому в скарзі бажанню --  залучено не було, чим було порушене моє законне право брати участь у розгляді скарги.  Розгляд скарги відбувався заочно, а мені були надані відписки не по суті піднятого у скарзі питання. При цьому, як з’ясувалося, направлення скарги на розгляд для надання відповіді по суті щодо емісії земельних бон не входило до повноважень тих урядових установ, яким скаргу було направлено на розгляд.
Так, у повідомленні від 22.11.2017 за №10-22-220898 Фонду держмайна про результати розгляду скарги про невиконання КМУ ЗУ «Про цінні папери» сказано: «Порушені у Вашому зверненні питання не належать до повноважень Фонду».
При цьому виникає питання, чи було про це відомо Управлінню з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ, який пересилав скаргу на розгляд неналежній установі.
Втім, даючи таку відповідь, Фонд держмайна не брав до уваги, що теж має якщо й не безпосереднє, то принаймні дотичне відношення до земельних бон як до одного з видів приватизаційних паперів. Так, наприклад, у пункті 4.2 спільного Наказу НБУ та Фонду держмайна № 467 від 2 листопада 1992 р. вказано, що при наявності приватизаційного платіжного доручення громадянам України в установах Ощадного банку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки окремо на кожний вид приватизаційних паперів (майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони) за номінальною вартістю, встановленою чинним законодавством. З цього вбачається, що на Фонд держмайна також покладаються певні функції, пов’язані з земельними бонами. Однак Фонд держмайна при наданні відповіді на скаргу про це не згадує і на пункт 4.2 спільного наказу № 467 від 2 листопада 1992 р. не посилається.
Незрозуміло, навіщо було Управлінню з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ навправляти скаргу на розгляд до Фонду держмайна, якщо фонд  рішення про направлення до ВР пропозиції про внесення до держбюджету 2018 р. витрат на емісію земельних бон НБУ не приймає, бо це прерогатива Кабінету Міністрів як колективного органу. Невже Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ не знає про це?
Те саме стосується і направлення скарги Управлінням з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ на розгляд Міністерству аграрної політики та продовольства.
Вважаючи, що розгляд скарги про невиконання Кабінетом Міністрів ЗУ «Про цінні папери» не входить до його повноважень, Міністерство аграрної політики та продовольства надало Держгеокадастру відповідно до листа КМУ від 23.10.2017 за №41-К-023327/26П (номер скарги) доручення від 24.10.2017 за №К-17662 розглянути скаргу і надати відповідь щодо неотримання земельних бонів.
Виходить, що Управління з питань роботи із зверненнями громадян і цього разу не знало, що розгляд скарги про невиконання КМУ ЗУ «Про цінні папери» не входить до повноважень  Мінагрополітики.
А от на розгляд Держгеокадастру скарга Мінагропромом була передана цілком правомірно відповідно до його правомочностей. У повідомленні Фонду держмайна  від 22.11.2017 за №10-22-220898 сказано про це, зокрема, таке: «Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері земельних відносин, та відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, є Держгеокадастр».
Однак скарга не була належним чином розглянута і Держагеокадастром, а його відповідь свідомо надана не по суті скарги.
Держгеокадастр листом від 16.11.2017 за №31-28-013-17716/2-17 надав інформацію про те, що земельні бони не випускалися, що й так уже відомо, а «безоплатна приватизація земельних ділянок громадянами здійснюється в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України». Чому земельні бони не емітувалися до цього часу та чи планує Держгеокадастр ініціювати у Кабміні питання про направлення до ВР звернення про виділення у держбюджеті на поточний рік коштів на випуск земельних бонів, у відповіді Держгеокадастру не сказано нічого.  Стаття 118 Земельного кодексу України, на відміну від земельних бон,  не гарантує громадячнам права на отримання частки державного земельного фонду як фактично, в натурі, так і номінально.
Це не відповідь на підняте питання. Бо у скарзі йдеться не про отримання земельної ділянки, а про отримання земельних бон, що не одне й те саме. Принагідно у відповіді Держгеокадастру згадуються й інші статті Земельного кодексу, які не стосуються  порушеного питання. Але про постанову ВР від 31 жовтня 1991 р. «Про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду», пунктом 8.2 якої було встановлено, що безоплатна приватизація землі здійснюється за допомогою земельних бонів, у відповіді Держгеокадастру навіть не згадується. З цього вбачається, що Держгеокадастр у відповіді на скаргу свідомо уникає навіть згадки про  земельні бони, про їх емісію та про механізм здійснення безоплатної приватизації землі за допомогою земельних бон.  

У відповіді Держагеокадастру від 16.11.2017 за №31-28-013-17716/2-17 застосовано підміну предмету розгляду як спосіб ухилення від надання відповіді по суті. Питання про отримання земельних бон, яке є у скарзі головним, Держагеокадастр у відповіді взагалі обминає.  
Ухилення від надання прямої відповіді тим більше незрозуміле, бо з листа Мінагрополітики вбачається, що це питання все-таки входить до повноважень Держгеокадастру, оскільки «...Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері земельних відносин, та відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, є Держгеокадастр». Суспільство має право знати, як Держгеокадастр узагальнює практику саботажу емісії земельних бон Урядом України.
З викладеного можна зробити висновок, що Держгеокадастр насправді не є «центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері земельних відносин, та відповідно до покладених на нього завдань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції», а натомість існує якийсь інший тіньовий центральний орган, який і ухвалює замість Держгеокадастру рішення про направлення чи ненаправлення Кабміном звернення до ВР щодо внесення у бюджет рядка про фінансування випуску Нацбанком земельних бон.
Управління з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ направило скаргу на розгляд та надання відповіді і до Міністерства фінансів. Але й Міністерство фінансів не надало відповіді по суті.  
Листом Міністерства фінансів від 10.11.2017 за №14030-12/23-4257/3433 за підписом тодішнього першого заступника міністра фінансів О. Маркарової повідомлено, що скаргу «про використання земельних бонів для приватизації земельного фонду» в межах компетенції міністерства розглянуто. І от які це виявилися межі.
У відповіді О. Маркарової (№14030-12/23-4257/3433 від 10.11.є2017), зокрема, сказано: «Законодавство не містить поняття «земельні бони».
Таке твердження першого заступника міністра фінансів не відповідає дійсності і суперечить документапльно встановленим фактам. Насамперед суперечить Закону України «Про приватизаційні папери», в якому приватизаційні папери для безоплатного отримання частки державного земельного фонду названо земельними бонами, а також постанові Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 р. «Про концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду», пунктом 8.2 якої було встановлено, що безоплатна приватизація землі здійснюється за допомогою земельних бон. У пункті 4.2 спільного наказу Національного банку та Фонду державного майна № 467 від 2 листопада 1992 р. також зазначено, що при наявності приватизаційного платіжного доручення громадянам України в установах Ощадного банку України відкриваються приватизаційні депозитні рахунки окремо на кожний вид приватизаційних паперів (майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони) за номінальною вартістю, встановленою чинним законодавством.  А 15 березня 1993 р. НБУ було видано наказ № 30 «Про затвердження Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів» (на даний момент втратив чинність), у розділі 1 якого зазначалось, що номінальна вартість земельного бона буде визначена додатково.
 Цим документально встановлено, що твердження першого заступника міністра фінансів О. Маркарової про те, нібито «законодавство не містить поняття «земельні бони», документально спростовується. Термін «земельні бони» застосовується у офіційному вжитку, законах, норматитвно-правових актах і документообігу органів державної влади. Якщо, як вважала О. Маркарова,  „законодавство не містить поняття „земельні бони”, то з цього випливає, що або органи державної влади, які визнають існування земельних бон, діють поза законом, або тогочасний перший заступник міністра фінансів живе у паралельній реальності за іншими неписаними законами, а не за тими, за якими має жити Україна.
Не ясно, як слід розуміти і таку сентенцію тодішнього першого заступника міністра фінансів: «Положення статей Закону України «Про приватизаційні папери», які засвідчують право власності на безоплатне одержання громадянами України частки державного житлового і земельного фонду, вводяться в дію після прийняття законів про приватизацію цих майнових об’єктів».
За її логікою виходить, що закон про приватизацію державного земельного фонду іще й досі не прийнятий, і тому не емітуються і земельні бони? А як же тоді на цей час здійснюється приватизація землі? Незаконно? І які це матиме згодом правові наслідки для тих, хто її приватизував не на земельні бони, а в інший спосіб?!
Міністерство фінансів, як і всі інші, теж не надало відповіді, чому КМУ ось уже понад чверть століття постійно ухиляється від виконання Закону України «Про приватизаційні папери», який зобов’язує уряд вчинити дії для забезпечення емісії земельних бон і приватизації землі відповідно до використання громадянами цього виду приватизаційних паперів.
З цього вбачаєтьсяч, що скарга, направлена Управлінням з питань роботи із зверненнями громадян Секретаріату КМУ на розгляд до Мінфіну, розглянута Мінфіном по суті також не була, а надана відповідь не містить відповіді на конкретно поставлене  питання про земельні бони.
То хто ж приймає таке рішення? І чи існує в такому разі як реальний суб’єкт вищої виконавчої влади Кабінет Міністрів України, який номінально нібито є, а як виникає питання безпосередньо до нього як до виконавця встановлених законом зобов’язань, то він де-факто зникає, а його представляють тільки усілякі його складові, до повноважень яких правомочності Кабінету Міністрів або не входять, або вони ухиляються від їх виконання? Хто в Україні той суб’єкт влади, який має дати відповідь на скаргу, у якій йдеться про емісію земельних бон на виконання ЗУ «Про цінні папери», якщо всі від відповіді на це питання тільки ухиляються?  
З наведених фактів вбачається, що Кабінет Міністрів України самоусунувся від виконання Закону України «Про цінні папери» в частині емісії і видачі громадянам земельних бон, що може свідчити про заангажованість і вмотивованість впливових представників чинної влади та пов’язаних з ними осіб, які вже в сумнівний спосіб контролюють в Україні сотні тисяч гектарів землі, зокрема, й сільськогосподарського призначення, і об’єктивно не зацікавлені в емісії земельних бон та в безоплатній передачі на них громадянам, які мають на це законні права, часток у державному земельному фонді та в запровадженні обігу землі на інших, ніж їм вигідно, засадах, в т.ч. і з обов’язковою виплатою власникам земельних бонів за користування їхніми частками у державному земельному фонді земельної ренти, що для більшості громадян, котрі сягнули критично похилого віку, а також для їхніх спадкоємців і нащадків могло б стати важливою формою соціального захисту.
Урядовий саботаж емісії земельних бон має ознаки корупційної змови осіб, уповноважених на виконання функцій законодавчої і виконавчої влади,  і представників корумпованого і тіньового бізнесу, які розраховують на те, що громадяни, які мають законне право безоплатно отримати належну їм частку державного земельного фонду на земельні бони в натурі або на регулярну виплату їм земельної ренти за користування їхньою часткою, вимруть, так і не дочекавшись емісії земельних бон, і вся земля після цього залишиться у розпорядженні корумпованих чиновників і псевдодепутатів, які наживатимуться на її розподілі і розпродажі так само, як тепер місцеві князьки наживаються на так званих  «відумерлих земельних паях», кількість яких перевищила на селі півмільйона. Запобігти цьому корупційному шабашу може тільки емісія земельних бон, безоплатна передача громадянам, котрі мають на це право, часток державного земельного фонду і запровадження на основі такого розподілу цивілізованого і юридично  впорядкованого ринку обігу землі.
З огляду на неналежний розгляд скарги від 20 жовтня 2017 р. за №41-К-023327/26П я в лютому 2018 р. подав повторну скаргу на невиконання Кабінетом Міністрів України вимог Закону України від 06.03.1992 №2173-ХП «Про приватизаційні папери» в частині емісії земельних бон. У цій скарзі я настійливо просив прем’єр-міністра надати конкретну, чесну, пряму, однозначну і вмотивовану письмову відповідь. Два роки я чекав на цю чесну відповідь Кабінету Мінстрів. Не дочекався. Зате натомість діждався гвалтовного пропихання у ВР монобільшістю закону про продаж землі сільськогосподарського призначення без виконання ЗУ «Про цінні папери» в обхід емісії земельних бон та статті 13 Конституції України.
Соціальні хижаки знову вдарили в спину громадянам України.
Я вичерпав засоби захисту своїх конституційних і громадянських прав і, якщо в Україні закон не діє, а Конституція зневажена, готовий до опору за правом, яке надає Загальна декларація прав людини.
А ви готові?

Храм уединённого размышления

Наша распрекрасная действительность, тем паче в условиях  способствующей...

Стратегия по возвращению Крыма – реальность или...

В последнее время в СМИ появились публикации о том, что в Киеве разрабатывается...

Проблемы законодательной и исполнительной власти в...

На момент распада СССР Украина по уровню своего развития входила в десятку...

Бить мертвых, чтобы живые боялись

Легкое сумасшествие имеет свойство превращаться в полное безумие. Именно так выглядит...

Беспамятство

Острая дискуссия в СМИ, вызванная скандальным откровением премьера Дениса Шмыгаля о...

Про фронтовиків і дітей війни моєї родини

Я хочу розповісти про долю моїх рідних на прізвище Зосімови, про їхню долю, яка припала...

«Пчёлы против коронавируса? Фантазия!»

Столь категорично заявил позвонивший мне земляк по поводу высказанной в авторских...

Поки серця живі – пам’ятаймо!

Точиться чимало суперечок: чи була війна проти фашизму 1941–1945 років Великою?  

Закон о декомунизации придется менять

Мой дед – Григорий Крамаренко, во Вторую мировую войну воевал командиром батальона....

Виктор БОБРОВСКИЙ: Песни в подарок

Здравствуйте, уважаемая редакция. Пишет вам давнишний ваш читатель Бобровский Виктор...

Любить без условий

Несколько мыслей, не относящихся к коронавирусуы

Великий праздник забвению не подлежит

В еженедельнике «2000» (13–19.03.2020) был опубликован материал Руслана Павленко «9...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка