Політична еліта й політичне лідерство

19 Июля 2019 2

Починаючи з ХІІ ст. термін «еліта» використовували для позначення товарів вищої якості. Поняття «еліта» означало найкращі сорти рослин і особини тварин, найпридатніші для відтворювання. У сфері суспільного життя поняття «еліта» застосовується для вирізнення груп «кращих» людей -- вищої знаті, духовенства, військових. Говорять: «Добірне товариство», «добірне коло людей».

Людство знало завжди: власники інтелекту й таланту становлять неоціненний капітал нації.

Давньогрецький філософ Сократ з цього приводу казав: «Справжнє благо держави» полягає не в безпосередній демократії, а в правлінні наймудріших, найдалекоглядніших і найкомпетентніших державних мужів».

Політична еліта -- самостійна, вища, відносно привілейована група людей, наділена особливими психологічними, соціальними й політичними якостями, яка бере безпосередню участь у затвердженні рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

Ще один давньогрецький філософ, Платон, дав таку характеристику політичній еліті: «Державні функції можуть виконувати тільки вибрані -- ті, хто отримав особливе виховання і має досвід управління державними справами. Людей, які не володіють належними знаннями, слід усунути від здійснення управлінських функцій, щоб уникнути хаосу в державному керівництві».

Виявляється, що для успіху держави мало наявності безпосередньої демократії, про яку ми говоримо вже майже 30 років, орієнтуючись на демократію західноєвропейських країн. Для результативної демократії ще слід мати мудрих, компетентних політиків, які б мали досвід управління державними справами, а головне, на мій погляд, щоб вони були патріотами своєї країни, свого народу і мали авторитет у населення.

Я не буду вдаватися в історію нашої демократії і питання, кого ми обираємо до державної влади. Це всім відомо.

Причина наших негараздів, на мій погляд, з одного боку, в політичній неосвіченості наших виборців, а з другого -- відсутність дійсної політичної еліти, яка б мала потрібні якості.

Італійський соціолог В. Парето визнавав еліту як групу, до якої належать найпродуктивніші та найздібніші в різних сферах діяльності особи, що отримали «найвищий індекс» у своїй діяльності.

Італійський соціолог Г. Моска, як і В. Парета, визначав еліту як політично найактивнішу групу людей, зорієнтованих на здобуття та утвердження влади. Він вважав, що основою суспільного розвитку є не економіка, а політика. Панівна еліта концентрує у своїх руках керівництво державним механізмом, а тому має безпосередній вплив на економічну ситуацію в країні.

Споглядаючи нашу дійсність, ми бачимо підтвердження цих висновків. Наші політики виявилися нездатними розбудувати економіку, а навпаки, отримавши в спадок від колишньої УРСР могутній економічний потенціал, все зруйнували, а нового нічого не побудували. Тому Україна сьогодні -- найбідніша країна в Європі.

Макс Вебер* застосовував поняття «харизма», тобто виняткова обдарованість. Харизматичний лідер -- особа, яка має особливі здібності, вірить у своє призначення, а його послідовники неодмінно повинні вірити у свого лідера.

В. Липинський -- український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму, розробив концепцію «національної аристократії».

Він обґрунтував існування еліти відповідно до потреб національного відродження. Він вважав, що ні етнографічна маса людей, ні окрема територія та мова не створять нації автоматично. Щоб сформувалася нація, потрібна активна група людей, здатна лідирувати в розвитку та пропагуванні сутнісних для нації політичних, державних, культурних цінностей. Ця група і є носієм національної ідеї, яку Липинський називав «національною аристократією».

Політична еліта складається з трьох взаємопов’язаних елементів:

- політична еліта, яка є часткою панівної, виступає носієм владних функцій;

- бюрократична еліта -- представники управлінського апарату;

- комунікаційна та ідеологічна еліта -- представники науки, культури, духівництва, ЗМІ.

За стилем керівництва політичною системою вирізняють наступні типи лідерства:

- диктаторський -- лідер прагне досягти своєї мети, спираючись на страх покарання;

- демократичний -- лідер не лише спирається на свої якості та авторитет, а й підтримує дух співробітництва, співучасті в обговоренні питань;

- авторитарний -- лідер мусить мати високі професійні та особисті якості, щоб перемогти опонентів;

- плутократичний (часто це лідери «тіньової економіки»);

- лідер-популіст, який спирається на популярні сьогоденні бажання, проблеми, пропонує прості й найбільш загальноприйнятні (на рівні розуміння мас) способи виходу зі складних ситуацій;

- лідер-професіонал (лідер постіндустріального суспільства), повага й довіра до якого базуються на його компетентності, особистій поведінці, ставленні виборців до нього; повинен вміти визначати пріоритетні цілі, давати науковий аналіз певної проблеми, будувати ієрархію проблем та визначати способи їх розвязання.

Підсумовуючи теоретичні розмірковування про політичне лідерство, треба мати на увазі: соціальна значущість політичного лідерства залежить від рівня політичної культури й активності мас суспільства.

Народ, нація без національної еліти -- збіговисько безбатченків, суспільство -- конгломерат космополітів. Без еліти неможливий розвиток.

Оце те, що ми маємо зараз.

Як показує історія, український народ завжди народжував людей, здатних бути елітою. Але не вмів раніше і тепер не вміє виховувати, захищати, плекати свою еліту.

Українська еліта була небажаною ні для польської держави, ні для російської. Тому обидві держави робили все можливе, аби знищити українську еліту як генератор сепаратизму, національної свідомості, національної гідності й спротиву. Застосовувалися різноманітні способи руйнації цього золотого скарбу України: підкупи, кар’єра, розбрат, асиміляція, міжетнічні шлюби… а також силові методи. Окупанти розуміли, що народ без еліти -- це робочі істоти й більше нічого. Знищуючи українську еліту, вороги цілили в саме серце народу.

Особливо руйнівною була концепція «героїзму»: той, хто зраджував український народ, українські інтереси, за чужинською ідеологією вважався героєм -- той, хто захищав Україну та українство, вважався «зрадником».

Прищеплювався світогляд, абсолютно протилежний природі: хочеш бути обласканим державою -- зрадь свій народ, хочеш бути героєм держави -- придушуй свій народ; хочеш бути оголошеним як «розумний», навіть «геніальний» -- залишай свій народ темним, несвідомим, дурнуватим, обдурюй його, видавай брехню за правду, а правду -- за брехню; оголошуй його розумним і мудрим, а сам роби, щоб він був ще темнішим, горлай, що ти захисник народних інтересів, а дій усупереч.

Запитання: чи здатні ми позбавитися всього того спадку, який отримали за всю свою історію? Чи позбавимось рабської психології, чи виховаємо свою патріотичну народну еліту?

Парламентські вибори повинні показати -- чи ми стали народом, чи досі збіговисько безбатченків.

* Макс Вебер -- німецький соціолог, філософ, історик, політичний економіст. Його ідеї справили значний вплив на розвиток суспільних наук, зокрема соціології. Поряд із Емілем Дюркгаймом і Карлом Марксом вважається одним з основоположників соціологічної науки.

загрузка...
Loading...

Загрузка...

Необходим отказ от логики и умопостроений...

Для эффективного проведения саммита Зеленскому следует отказаться от умопостроений,...

Условные успехи Парижа: репутацию миротворца...

Несмотря на некоторые тактические успехи, президент Зеленский никак существенно не...

Саммит «нормандской четверки»: лучше, чем можно было...

Нормандская встреча не принесла чудес, но и не обернулась консервированием тупика...

Что получили США взамен потраченных в Афганистане $2...

В Вашингтоне неустанно напоминают об огромных суммах, выделяемых Киеву «на...

Парижский саммит: есть ли мир в конце туннеля?

Французские чиновники отмечают, что цель саммита состоит в выполнении Минских...

Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка