Політична свідомість і її стан в Україні

05 Ноября 2019 4

Політична свідомість -- це відображення в духовному житті людей політичних інтересів і уявлень різних соціальних груп, національних спільнот, суспільства в цілому.

Політична свідомість впливає на політичне життя суспільства, а через нього -- на економічні, духовні, культурні відносини.

Проявляється вона на рівні всього суспільства, нації, класів, соціальних груп.

Особливо зростає значення політичної свідомості на переломних етапах розвитку суспільства.

На формування політичної свідомості впливає багато факторів: кризовий стан економіки, соціальної сфери, падіння моралі, зростання злочинності.

Особлива роль в її формуванні належить ЗМІ, в першу чергу телебаченню, а також політичним партіям та громадським організаціям.

Масова політична свідомість населення буває двох видів: авторитарна, яка орієнтується на сильну владу, культ сили, авторитет, негативне відношення до політичних прав громадян; демократична, яка орієнтується на народовладдя, політичні свободи, плюралізм, демократію.

Рівень політичної свідомості населення є важливим чинником, який має великий вплив на формування політичної системи і політичного життя суспільства.

Політичну свідомість українського народу визначають сьогодні втрата багатьма людьми надії на позитивні зрушення в країні і житті кожного громадянина. Почуття байдужості, апатії, настрою «моя хата скраю» насаджуються і підтримуються владою, що існує майже 30 років. Влада називає такий стан «стабільністю» і намагається не допустити його розхитування. Вона виробила технології для підтримки нестабільної рівноваги в суспільстві: найдієвішим засобом купірувати обурення населення є швидке й різке зубожіння переважної більшості й таке саме різке необґрунтоване збагачення меншості. Безліч громадян були просто паралізовані тягарем життя, що раптово обрушився на них і не полишає довгий час.

Соціологи зазначають, що відбувається поступове звикання до зубожіння у зв’язку з втратою сподівань на відновлення колишнього рівня життя. Сплеском надії на зміни була так звана «помаранчева» революція. Але вожді революції не виправдали сподівань великої кількості населення на позитивні зміни.

Те ж саме відбулось і після «революції гідності».

А що змінюється зараз, після сплеску обурення населення попередньою владою на чолі з Порошенком? Значна частина виборців проголосували проти Порошенка, на рівні емоцій віддавши свої голоси за Зе, не відаючи при цьому, на що він здатний і чи є взагалі така політична партія, як «Слуга народу». І що ми маємо після піврічного перебування цих людей при владі? (Див. статтю Віктора Зосімова «Дух Руины: шестой этап» на 2000.ua.)

Причини такої поведінки наших людей можна визначити наступні.

Особливо важлива, на думку соціологів, -- стомлення українців. І вона не зводиться до стомлення від нестатків. До нестатків додаються спустошення, викликане нестерпною вульгарністю влади. Людину втомлює приниження її спрямувань, осміяння ідеалів, відволікання її до негідного. Ті, хто при владі, згуртовують своїх прибічників не навколо ідеалів та високих цінностей, а круговою порукою неподобств і вад. А режим, який існує сьогодні, не обіцяє швидкого позбавлення від багаторічного стомлення. Люди втрачають надію на появу авторитетної політичної сили або особистості, за якою можна було б йти до позитивних змін. Вони пристосовуються жити в таких умовах, намагаються вижити самотужки. Результат відомий. Населення скорочується, вимирає.

Соціальну свідомість основної маси населення України визначає криза моралі в країні. Наприклад, тільки в Києві «Мерседесів-600» більше, ніж у всій ФРН.

Масові зловживання на всіх рівнях, фальсифікації, брутальне нехтування законом спонукали багатьох відмовитися від активної боротьби, змиритися з існуючим ладом. Люди розгублені, деморалізовані. Політичні партії лівого спрямування практично зникли, та й інші партії існують в основному в особі їх власників. Влада і суспільство живуть в паралельних світах, по своїх зовсім протилежних законах. Влада відпрацьовує стратегії розвитку та благополуччя для особистого, внутрішнього споживання – суспільство продовжує скочуватися до подальшого зубожіння та жебрацтва.

Філософія нинішнього часу: треба мати гроші. А в який спосіб -- вже не має значення. «Багато грошей» -- це не ті гроші, які заробляють на роботі.

«Багато грошей» заробити щоденною працею не можна! Вони мають бути обов’язково «лівими» -- такими, що мовби падають на голову нізвідки, заробленими легко (як тепер кажуть, «без напряга»).

На відміну від кревно зароблених, ними не шкода розкидатися. А це вже -- красиве життя. І про це мріє чи не кожна сьогоднішня юнка, починаючи від своїх п’ятнадцяти.

Вічні ж цінності, як-от: кохання, відданість чи жіноча цнота, видаються їм старомодними й малоцінними в сучасному житті.

Це є жіноча філософія часу!

Чоловіча філософія часу: осідлати золотого тільця -- найвища мета. Для цього всі способи прийнятні, і немає жодних моральних заборон, зокрема, обдурити інших.

У цьому переконані й ті, кого сьогодні називають людьми бізнесу.

Існує переконання: треба вміти бути негідником і мати можливість красти. Це і є «світлий» образ підприємця пострадянської доби.

Аксіомою стало: той дурний, хто не може вкрасти хоча б для високої мети -- для блага своєї сім’ї та дітей.

Думка про добробут за будь-яку ціну перестала бути аморальною.

Товщина гаманця -- найбільша чеснота чоловіка.

Це є головна філософія часу!

Філософія суспільства: споживацтво, яке позбавило наше життя сенсу.

Філософія споживацтва вразила всі клітини суспільства й поширюється навіть на ті його верства, які дотепер вважалися інтелектуально зрілими.

Хто винний?

Несправедливо звинувачувати всіх людей у гонитві за матеріальними цінностями, адже до цього змушує життя. У цьому сенсі масовій свідомості громадян завдано непоправної морально-психологічної травми. Адже ніхто вже не вірить у те, що бізнесом може бути, скажімо, маленька крамниця з продажу кераміки чи фермерство. Ось кольорові метали чи феросплави, газ, нафта чи алюміній -- інша справа. Тоді шестисоті «мерси», Канари, ресторани…

Так мислить кожен із тих, про кого кажуть: «дурень думкою багатіє».

Саме сучасний політикум має відповідати за це!

Класик казав: «Жити згідно з Конституцією не право, а привілей вільних людей».

Те, що відбувається у нас в Україні, підтверджує, що ми живемо в кримінально-олігархічній державі і цих привілеїв позбавлені геть!

Віктор Зосімов

загрузка...
Loading...

Загрузка...
Загрузка...
Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка