Україна. Погляди у майбутнє

29 Декабря 2019 1 4

«Велика слава і велика руїна»

Фактично ніде у світі немає політичних спільнот (держав), які б являли собою монокультурне утворення і не мали б внутрішніх протиріч. Частіше вони складаються з декількох субкультурних спільнот, які претендують на право вищої істини. Це стосується і України.

Людські раси справді не є рівними. Як не є рівними й люди у функціональному відношенні. Проте історична роль кожної раси, нації далеко не однакова. З цього приводу українцям, я думаю, не вистачає гонору прямо заявити: ситій та зарозумілій Європі не зашкодило б вклонитися змученій, виснаженій лихоліттями нації, яка «стіною незборимою» віками стояла на сторожі європейської цивілізації і як хвилеріз розбивала навали хижаків з азійської «глибинки».

Хоча треба підкреслити, що сучасні історики і політики страждають українським «центропопулізмом».

Центропопулізм -- у надмірному возвеличенні України, протиставленні українців іншим народам, зокрема, росіянам.

Надійна ознака справжньої величі народу -- відсутність боязні почути неприємні слова на свою адресу. «Я сам себе, дурний дурю, та ще й співаючи орю» (Т.Г.Шевченко), «Нікого ми не кращі, а життя у нас безпросвітне» (М.Гоголь) і т.д. Як потрібен нам холодний душ історії, «о, роде суєтний, проклятий..!»

Видатний учений і письменник Микола Руденко з гіркотою мовив: «Так, схоже, що головний ворог України -- це сам українець».

Справді, історія наша така («велика слава і велика руїна»), що у ній було куди більше підневільного існування нашого народу -- народу внутрішньо вільного, незборимого! І на жаль, у нас сформувалась антидержавна ментальність, байдужа до справ нації, якою заправляли чужі сили. Ось звідки слізне шевченківське : «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю…»

Наш у минулому підневільний народ, на мій погляд, не звик називати речі своїми іменами, тому й не може сформувати справжню, патріотичну еліту, тобто зробити вибір між гідними і негідними людьми. Але ж визначає рівень життя саме еліта -- духовна, наукова, політична, ділова. І я думаю, що звинив у незавидному становищі нашої нації не «українець взагалі», а «елітний українець».

Про ідентичність українського етносу

Але, на жаль, навіть після майже тридцятилітнього незалежного існування говорити про єдину духовно-культурну ідентичність українського народу неможливо. Фактично він продовжує бути поділеним на три основні субетноси: центрально-північно-український, західноукраїнський та південноукраїнський. (В Україні є й інші етнокультурні співтовариства, але вони належать до інших культурних традицій). Сформувиалися вони історично і в умовах тривалого окремого існування набули значних відмінностей.

Центрально-північно-український субетнос з часів Переяславської Ради (1654р) будувався на православній -- культурній та духовній -- традиції у тісному єднанні з етнічно спорідненим російським народом.

Історичним міфом для цього регіону є героїзація козацького минулого, з яким асоціюється в народі захист його національної та віросповідальної ідентичності. Стрижневою подією в цій боротьбі є національно-визвольна війна українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького.

Західноукраїнський субетнос, початок якого поклала Берестейська унія (1596 p.), був інтегрований у західно-католицький цивілізаційний світ і впритул до Другої світової війни перебував у складі різних європейських держав: Речі Посполитої, Польщі, Австро-Угорщини та ін. Сутністю його національно-патріотичного міфу є переконання у своєму месіанстві, у виключних здобутках по збереженню чистоти української нації й досягненню її державної незалежності.

Примітивні постулати націоналізму XIX ст. вони намагаються пристосувати до сучасного життя. Проте, будучи в силу своєї природи нездібним до позитиву, націоналізм отруїв і нинішню реальність, і своїх агресивних прибічників.

Один із головних символів цього міфу -- націоналістичний рух опору часів Другої світової.

Третій субетнос, південно-східноукраїнський, який проживає переважно на півдні й сході країни, своїм створенням як українського цілком зобов’язаний територіальному формуванню України радянського періоду. Згідно з урядовим декретом до її складу включені землі, заселені переважно росіянами, -- Донбас, Новоросія, Крим.

Історичним міфом є пам’ять про освоєння цього краю Російською імперією в кінці XVIII—у першій половині XIX ст., а також переконання в тому, що він є природною частиною російського світу.

Якщо порівнювати ступінь взаємної культурно-історичної близькості, то більшою вона, беззаперечно, виявиться між центрально-українським та південно-східноукраїнським субетносами. Вони, на відміну від західноукраїнського субетносу, зберегли пам’ять про своє єдине київськоруське минуле, про що свідчать пам’ятники князям -- Святославу, Володимиру Святому, Ярославу Мудрому та ін., які встановлені в Києві, Чернігові, Переяславі, Новгороді-Сіверському, Запоріжжі, Харкові, Севастополі. В Західноукраїнському регіоні ви такого не побачите. Глибина історичної пам’яті в цьому регіоні не розповсюджується далі Данила Галицького, який презентується як король Галицько-Волинської держави другої половини XIII ст.

Очікувалося, що об’єднані у своїй незалежній державі названі субкультурні утворення будуть мати стремління до консолідації. Але цього не відбулося, бо кожна сторона бажала, щоб відбулося об’єднання на основі її культурної традиції.

Найбільш радикальним виявився західноукраїнський (галицький) субетнос, який чомусь привласнив собі право вважатися єдиним носієм та виразником найвищої української істини. Тільки він, мовляв, знає, що таке український патріотизм, якою повинна бути Україна, куди їй необхідно інтегруватися, якою мовою розмовляти й навіть думати.

Загальна історія України й Росії піддана анафемі.

Велика Вітчизняна війна 1941--1945 pp. втратила назву Вітчизняної.

Радянські воїни-визволителі принижені героїзацією націонал-фашистів, які співпрацювали з гітлерівськими головорізами. Пакт Молотова-Ріббентропа, який дозволив зібрати всі українські землі у єдину державу, оголошений злочинною змовою двох агресорів.

Україна з самого початку незалежності активно запозичувала в політику ідеологію минулого зусиллями швидких на дії і незрілих в судженнях цинічних ура-націоналістичних демагогів.

Що нас чекає попереду, виходячи з положень пасіонарної теорії?

Лев Гумильов проаналізував історію десятків цивілізацій, що з'являлися і зникали на історичній арені, визначаючи загальні і особливі риси розвитку, чинники, що забезпечують народження і підйом етносів, взаємодію народів між собою і специфіку внутрішньонаціонального розвитку. У міру того як зменшується пасіонарна енергія, старість етносу неминуча.

Кожен народ на Землі проходить свій шлях від зародження до зникнення. Точку народження етносу відстежити практично неможливо. Розвиваючи ідеї Вернадського і Чижевского, Гумильов зв'язував пасіонарний поштовх з космічними чинниками.

Після зародження етносу починається інкубаційний період, коли пасіонарії намагаються розбурхати суспільство, підпорядкувавши його векторові своїх спрямувань. Коли активних людей стає досить багато, і вони захоплюють лідируючі позиції, починається підйом, що часто супроводжується боротьбою між самими пасіонаріями. Після чого відбувається надлом -- різкий спад енергетики..

Особливо яскраво це виявляється, якщо в попередні періоди зусилля етносу витрачалися не на творення, а переважно на руйнування.

Далі йде розпад, більшість західноєвропейських націй зараз вже дуже літні. До кінця XVIII ст. бурхлива юність українства залишилася позаду. Пасіонарна енергія зменшилася, у тому числі і за рахунок вливання найбільш енергійних вихідців з України в петербурзьку еліту, де вони ставали полководцями, політичними діячами, творцями загальноімперської культури. Багато активних людей до цього часу вважало за краще зосередити свої зусилля на підприємницькому, науковому і просвітницькому теренах. Разом з Російською імперією другої половини XIX--початку XX вв. і післявоєнним Радянським Союзом Україна пізнала найбільший за свою історію економічний підйом. Тим важче переживається нинішній спад, викликаний руйнуванням старих і слабкістю нових соціально-економічних зв'язків.

З точки зору енергетики, український етнос може вважатися ще молодим. Політика, якщо вона буде спрямована на покращення життєвого рівня населення, реорганізація системи охорони здоров’я й пропаганда здорового способу життя дасть можливість швидко відновити чисельність корінного населення. Навіть невеличке покращення економічного рівня в Україні в перші декілька років XXI ст. сприяло підвищенню народжуваності.

Народ України має непоганий рівень освіти й значний творчий потенціал. Україна має великі можливості як це було за часів СРСР, стати однією з ведучих «майстерень світу» й великим центром прикладної науки.

Геополітичне майбутнє України.

У Європі, яка стрімко старіє, молодий та енергійний народ, який зможе скористатися своєю благодатною землею, зробивши її чистою й плодючою, обов’язково буде приваблювати сили й ресурси з інших країн.

Коли Україна проголосила незалежність, західні аналітики, враховуючи її потенціал, прогнозували, що невдовзі європейці звикнуть їсти український хліб, овочі, ягоди та м’ясо, носити одяг, який вироблять у нас, користуватися машинами й електронікою, яка буде вироблятися на нашій території, співати українські пісні.

У XIX столітті німці і французи їхали у наші краї на постійне місце проживання. У ХХ ст. велика кількість росіян мріяли на пенсії жити в Україні.

Враховуючи умови насування на ці країни соціальних, кліматичних і політичних проблем, ситуація може повторитися.

Нам необхідно тільки визначитися із завданнями, почати роботу, й тих, хто буде нам допомагати, буде більше, ніж тих, хто нам заважає.

Зрозуміло, що потужні світові держави у своїй боротьбі за перерозподіл світу не зацікавлені у народженні сильної, здорової і конкурентоспроможної України. Та справа полегшується тим, що сучасна цивілізація дедалі більше втягується у світову кризу, занурюється у тотальний хаос. Найімовірніший сценарій вже недалекого майбутнього передбачає обвальне накопичення цивілізаційних суперечностей, болючий розпад імперій і політичних утворень, нестримне зростання ідейного, політичного і технологічного хаосу, дестабілізацію глобальної економіки і остаточний розпад системи міжнародної безпеки, «розповзання» соціальної тканини і локальні екологічні катастрофи.

Ми не в змозі зупинити планетарну кризу. Але у нас є шанс пройти через «вушко голки» глобального апокаліпсису і вистояти в цій драматичній ситуації, більше того – використати її для внутрішнього перетворення і піднесення на вищий рівень життєдіяльності.

Для цього Україні потрібно форсувати перехід до нової цивілізації, до нової екологічної ніші, який передбачає рішучий прорив на вищий рівень розвитку. І докласти зусиль для ініціювання такого переходу у глобальних масштабах, знайти друзів та союзників для спільного розв’язання спільних проблем.

Водночас Україні необхідно діяти самостійно і покладатися лише на власні сили.

загрузка...
Loading...

Загрузка...

В Украине коронавирусом заразились 942 человека

В Украине зарегистрировано 942 случая заражения коронавирусной инфекцией.

Из-за гастролей в России MARUV не может вернуться на...

Украинская певица MARUV (Анна Корсун), которая недавно давала концерт в России, застряла...

В украинской "Википедии" создана миллионная статья

23 марта в украинской "Википедии" была создана миллионная статья.

Украина закроет границы из-за коронавируса: что...

Министерство иностранных дел опубликовало разъяснения для украинцев, которые...

Вернется ли страна в советскую эпоху

Абсурдно рисовать наше прошлое исключительно в черных красках. Это уже история, и...

Любить какую Украину

Перспективы страны драматически сужаются под безумные славословия якобы страстно...

Загрузка...

COVID в Украине

Прогноз неутешителен. Страна в ожидании скачка заболеваемости, вызванного массовыми...

Ясно, що діло темне...

Коли після «революції гідності» політики почали гаряче дебатувати щодо...

Забыв о строительстве Украинского государства

Продолжая историко-документальный рассказ о ноу-хау гитлеровских спецслужб в области...

Никто не виноват?

Отсутствие авиасообщения между Россией и Грузией больно бьет по карману грузинского...

Есть ли выход для человечества из цивилизационного...

Двадцатый век стал во многом переломным в истории человечества. Взбунтовавшаяся...

Лидеры или лузеры

Одна молоденькая елочка способна за год «утилизировать» до килограмма вредных...

Комментарии 1
Войдите, чтобы оставить комментарий
Владимир Онавамнадо
30 Декабря 2019, Владимир Онавамнадо

"Народ України має непоганий рівень освіти й значний творчий потенціал. Україна має великі можливості як це було за часів СРСР, стати однією з ведучих «майстерень світу» й великим центром прикладної науки."
Вроде все верно, но два раза "МАЕ", а надо писать "МАЛА" и начинать не с прихода к власти фашиствующих бандерлогов, а с момента когда ренегаты кравчуки пересадили украинцев с "Мрии" на кравчучки.

- 16 +
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка