В Тернополі навколо ділянок для учасників АТО – знову конфлікт

22 Сентября 2017 1.3

Пішла з життя сім’я тернопільських учасників АТО, днями померла в 42 роки, слідом за чоловіком, відома в Україні героїчна медсестра Ірина Сивопляса. А  їх живим побратимам чиновнички пропонують земельні ділянки лише метр на два…

Ми, керівники ГО «За Президента Украхни» Володимир Марус, Роман Цвях та Кирило Стремоусов давно й успішно кріпимо інститут Президенства в Україні, дужої й ефективної державної влади. Повторюю ще раз – для нас не є прийнятним, коли Президента обирають, а за місяць вже малюють йому мішені на лобі, вимагають повісити й розстріляти.

Якщо не навчимося поважати свої державні органи, державні символи, державний прапор, державну Конституцію й мову, які ж ми тоді в біса патріоти? Але набагато важливіше ставити на місце тих чиновничків на місцях, шо плюндрують і Президента, і державу, і пам’ять загиблих героїв АТО. Ми це робимо постійно й по кілька разів на день.

Кілька тижнів тому Роман Цвях, перебуваючи в Тернополі, що його там вже за ефективне вирішення проблем народу з повагою називють «Спецназівець з Херсона», буквально за годину повернув городи мешканцям Шевченківських Гаїв. А ті городи, нагадую, забрав у них все той же «добродій», сільський голова Богдан Брич, до якого Роман прийшов з одним із учасників АТО, бо і тому пропонували тільки метр на два…

Все було як зазвичай: «Вам Президент обіцяв землю – то і йдіть до свого Президента», «Ти в мене зараз звідси вилетиш», «Тебе зараз заберуть», ну і все таке інше. Скільки ж я таких вже перебачив на своєму віку, але й зараз ще не можу звикнути до тої пихи, до того нахабства, до того презирства й зневаги до «простої» людини, до тої як вони вважають корони.

Звичайно ж, ладу з ділянками для воїнів АТО і в цьому випадку буде наведено, бо ми, як порадив нам пан Брич, підемо і до свого Президента, і до свого Авакова, і до свого Луценка, і до свого Барни. Що особливо дивує – повезло ж і місту, і області з керівниками. Бо маючи і Барну, і Надала, і Башту, можна жити та й не тужити.

Але ж отакі дрібні «людишки» постійно ганьблять і свій народ, і свого законно обраного Президента, і свою країну, і свою історію, і своїх героів. Та наголошую ще раз – в тих «бариг» немає жодних шансів. До того ж народ тернопільшини, а то є славетні нащадки героїчних воїнів УПА, люди дуже гарячі, з дуже загостреним почуттям справедливості. То й скоро всім тим злидням вже точно «жаба цицьки дасть»

Ще колись після Афгану, коли ситуація з героями була дуже схожа на нинішню, склав таку пісню. Записати її в студії зараз не в змозі, бо глупа ніч, але прочитайте будь ласка хоча б слова.

Эх, наливай, товарищ капитан,

Ты что - то слишком рано постарел.

Не доконал тебя Афганистан,

Хотя не раз был ранен и горел.

Ты под огнем от страха не хрипел,

Тебя хирург неслабо обкорнал,

Но все ж в чинах не слишком преуспел.

Поскольку зря под пули нас не гнал.

Наш батальон тебя похоронил,

Когда меня от пули заслонил.

Но пощадил, не взял Афганистан –

Эх, наливай, товарищ капитан!

Ты прав, бутылок дОфига в углу,

А что еще за радость у калек?

Зато не сел, как Витька, на иглу,

И не порезал вены, как Олег.

Однако жизнь дала серьезный крен.

Хотя, ты знаешь, я не хулиган.

Но в голове засел один рефрен –

И я хочу обратно в свой Афган!

Там минометы бешено гудят,

Но в кабинетах гады не сидят,

Не оскорбляет каждый шарлатан –

Эх, наливай, товарищ капитан.

Конечно, там был вовсе не курорт.

Но все ж я точно знал, в кого стрелять.

Так что ж теперь иду за третий сорт,

А за столом – опять всё та же …лядь.

Так невзначай откажут тормоза.

Я и врагу б того не пожелал -

Чтоб каждый «чмошник» тыкал здесь в глаза,

Что он меня туда не посылал!

А что я мог? Я слушал и молчал,

Ох, я б их всех в Афгане повстречал,

Меня в горах боялся сам шайтан -

Эх, наливай, товарищ капитан!

Ты посмотри, вон сколько орденов,

Дай Бог другим иметь по одному.

Я до сих пор кричу от страшных снов,

И вот теперь не нужен никому.

Но вы мне только дайте автомат –

Уж лучше в бой, чем снова в кабинет.

И я собой прикрою тех ребят,

Чтоб жили все, которых с нами нет.

Мы этот фильм обречены смотреть,

Мы можем спиться или умереть.

Но не отпустит нас Афганистан –

Эх. наливай, товарищ капитан.

Слава Україні!

Володимир МАРУС

Редакция может не разделять мнение автора материалов. Публикации подаются в авторской редакции.

МВС предупредило тернопольские власти

Отказавшиеся выполнять требования об ужесточении карантина в Тернополе будут...

Тернополь не будет усиливать карантин

Городские власти Тернополя отказались усиливать карантин, несмотря на внесение...

Для тернопольских учеников 3-х классов по плану...

Для тернопольских учеников 3-х классов по плану доставки предусмотрено 126 435 книг, в...

На Тернопольщине запретили игорный бизнес

Депутаты Тернопольского областного совета на очередной сессии приняли решение о...

На территории охотничьих угодий Тернопольской обл. 8...

На территории охотничьих угодий Тернопольской обл. 8 августа открылся сезон охоты на...

В Тернополе требуют не прекращать автобусное и ж/д...

Мэр Тернополя Сергей Надал выступает против усиления противоэпидемических мер в...

Почему минский протест не завершится украинским...

Бездельники, шпана, дураки с инициативой и просто мерзавцы понимают только одно: закон...

Минск: украинский Майдан или китайский Тяньаньмэнь?

Перед белорусами гамлетовский вопрос, на который украинцы получили ответ после 2014

Хотите жить, как мы - делайте, как мы!

Гоните "бацьку" - и будет вам украинское счастье

Две обезьяны с одной гранатой

Патриотизм по-украински: командиры, готовые отдать жизнь за подчиненных

Дело пахнет керосином

Почему в других странах дерьмо тонет, а у нас всплывает

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка