«Так хочется кого-то «люструвати»!»

№3v(731) 30 января — 5 февраля 2015 г. 30 Января 2015 9 3.3

Ольга Сикора: «Что-то не слышно, чтоб олигархи свои миллионы на АТО отдавали»Из всего перечня персон, «люстрированных» новоиспеченными депутатами ВР, выделялся, пожалуй, лишь генерал Воробьев, которого 25 октября 2014-го они предали анафеме, уволили с должности замначальника Генштаба МО.

Дней десять назад, когда еще не было президентского указа, так сказать, о «помиловании», и генерал все так же был невостребованным, да и никто особо не рвался публично защищать его, народный депутат седьмого созыва из фракции «Батькивщина» Ольга СИКОРА, с которой я встретилась в городе Калуш Ивано-Франковской области, сказала:

— Это преступление — «люстрировать» таких военных, как Геннадий Петрович!

Вообще-то Ольга Мирославовна никогда с ним не встречалась. Но вывод о профессиональных и человеческих качествах сделала после одной истории.

Не знаю, кто вы, но — спасибо

«...Як депутат Верховної Ради я намагалась минулого року вирішувати певні питання, з якими звертались до мене батальйони, перебуваючи на передовій... Я не мала відношення до комітету з оборони, але мій телефон знають усі мої виборці. І коли якась проблема, то вже не має значення — якого ти фаху, в якому комітеті: тобі телефонують, і ти маєш щось робити.

До речі, номер мобільного генерала Воробйова, який тоді працював в Генштабі, мені колись дала колега по фракції Олександра Кужель. Вона сказала, що це «единственный человек, который послушает и решит вопрос». Я не знаю, де він працював при Кучмі, при Януковичі, але усвідомила: це настільки порядна людина, що кожне моє прохання (а це були прохання за бійців батальйонів) було у нього на контролі.

2 вересня під Вуглегорськом в кільце взяли наш міліцейський батальйон «Івано-Франківськ». Я телефоную й кажу: «Геннадій Петрович, людей розстрілюють з «Градів». Вони тримаються до кінця, сказали, що не підуть з поля бою, але у них нема бронетехніки, взагалі немає нічого, бо міліції за нашим українським законодавством «не положена» броня! От вони з одним автоматом Калашнікова відстрілюються». Кажу генералові: «Дайте їм броню! Я вже добу у всіх добиваюся цього, але ніхто нічим не допомагає!»

І от приходить смс-ка з батальйону: «Ольга Мирославівна, я не знаю, хто ви, але щиро дякуємо вам. Нам підійшла броня».

Уявіть той жахливий час: тобі, жінці, цивільній особі, телефонують бійці, бо більше ні до кого зі своїх високих військових начальників достукатися не можуть! І я не мала контакту ні з керівником Генштабу, ні з міністром оборони — їхні телефони недоступні, засекречені. І єдина людина, яка виявилась не тільки доступною, а й справді зарадила біді, — саме він попав під люстрацію!

Ця звістка мене страшенно обурила. Сьогодні таких людей потрібно берегти, не відсторонювати від влади.... Але якісь крикуни розказують про люстрацію, люструють, звільняють з посад тих, хто міг би служити і багато користі принести українській державі.

Зіштовхнулася недавно з такою ситуацією. У нас теж є певні люстратори, які і на війні не воювали, і на майдані не були, але вони люструють! І вже чую — на рівні відгомону — розмови «ось ми зараз пролюструємо Сікору».

За що Сікору люструвати? Сікора не є міліонером. Сікора є вихідцем із простої української родини. Я ніколи не брала участь у жодних корупційних схемах. Не мала партквитка ПР, якщо це так важливо. Не працювала в органах влади минулої, плюс чесно виконувала свою місію як депутат.

На майдані застудила гайморові пазухи так, що дихати не могла, тому три години мене оперували. І прямо з лікарні знов поїхала підтримувати наших... Їздила по шпиталях, де були поранені, допомагала воїнам АТО.

А сьогодні хтось, абсолютно не причетний до всього, що ми відстоювали, каже: «Так хочется кого-то «люструвати!» Мені смішно з цього».

Уйти на 3,5 тыс. грн.

«Є інший аспект, — продолжает Ольга Мирославовна. — Мера міста Калуш, котрий був «абсолютний «регіонал» в гіршому розумінні і котрий підтримував в 2012 році представника ПР на виборах, — його ніхто не люструє, до нього ніхто не приходив у кабінет!

Сьогодні його команда, що хвацько підтримувала «регіоналів», як спрут сується у владу і фактично вже взяла цю владу в регіоні!

Але коли сидить у нас в районній адміністрації людина, яка просто мала партквиток ПР, навіть не державний службовець, не займає керівної посади, — от у неї вже вчепилися! Її треба люструвати!

Чому не люструвати тих, хто замішаний в корупційних схемах, чи тих, хто приклався до розстрілу на майдані? Чому не люструвати тих, хто ховався за плечі людей, що їхали тоді на Київ?

Але чому треба люструвати пенсіонера, який по своїй глупості, щоб втриматися на роботі, під тиском, під пресом взяв квиток ПР?

Якщо ми хочемо очистити суспільство, то треба очистити його незалежно від партійної приналежності.

У багатьох наших, так би мовити, демократичних партій теж дуже багато корупціонерів, яких треба люструвати. Але це повинні виконувати не люди з вулиці, а робити законодавчо. І очолювати різні люстраційні комітети, різні служби подібні повинні не ті, хто гучніше крикнув «Слава Україні!».

Дуже гарно колись сказав мені один старенький дідусь: «У нас, на жаль, люди думали, що два рази прапором махнуть, три рази «Слава Україні!» крикнуть — і це вже буде держава».

Треба жити по-іншому. Люструвати чиновника — на предмет корупції, а не на предмет того, як він на словах любить Україну, а потім бере участь у корупційних схемах..

Колись кувалася ціла кузня кадрів. Люди проходили певні щаблі. У 2008 році мені запропонували очолити районну адміністрацію, я сказала, що не готова.

В мене стало здорового глузду відмовитись, щоб потім не було соромно. Я розуміла, що чиновник такого рангу повинен бути високопрофесійним, він повинен все знати, бо очолює команду, яка має дбати за благополуччя району. І коли сьогодні дивлюся, що люди з вулиці, без якихось знань і навиків, без розуміння перспективи розвитку регіону спокійненько подають документи, тому що десь там належать до якоїсь політичної сили, що при владі! І легко потрапляють в бажані крісла.

А що ж там такого в цій посаді? Там всього 3,5 тис. зарплати без ніяких преміальних, бо район дотаційний!

Тоді стає питання: якщо ти готовий залишити бізнес, більш оплачувану роботу і піти на 3,5 тис., — значить, ти розраховуєш на якийсь дивіденд? А якщо ти розраховуєш на дивіденди, то це є абсолютно корупційним. Так, може, ми не тих сьогодні люструємо?»

400 «открытых» километров

«Всі 23 роки від розвалу Радянського Союзу жодна влада — патріотична, не патріотична, злочинна чи навпаки — ніхто не виховував патріотизм у людях! — говорит Ольга Сикора. — Працювали лише на роз'єднання: тут — бандерівці, там — москалі... На відміну від Росії, те, що ми називаємо пропагандою, вони виховували оцей теоретичний стержень суспільства щодо своєї держави.

І хоч сьогодні важко говорити про позитив з огляду на те, що відбувається у державі, але люди в Україні самі по собі — схід і захід — починають об'єднуватися на рівні духовності, моральності. Тобто громадяни полюбили один одного, а держава знову нічого не робить у цьому напрямку!

Якщо ми хотіли, щоб любили Україну на сході й там ходили в українські школи, тоді зробіть ці українські школи найкращими, найзабезпеченішими комп'ютерними класами, викладачами вищого рівня. І тоді людина сама віддасть дитину, бо їй там буде ліпше! Жодним чином ніхто нічого не робив у Криму, хіба що при Ющенку поміняли табличку із села «Полевое» на «Польове».

Ще в березні 2014-го, коли починалися події на сході, в парламенті ми говорили, що 400 км кордону відкриті! Говорили так само в квітні, а потім — в травні, в червні, і по цей день говоримо, коли кордону як такого вже нема. То хто винен? Невже за роки незалежності жодна влада цього не бачила?

Можна було б і тепер закрити очі, якби не гинули люди. На Донбасі живе проста українська родина в старенькій дідівській хаті. І в цю хату попав снаряд. Розбомбив, люди лишилися без нічого. Хто їм допоможе? Хто прихистить не колись, а зараз, тому що і дах над головою, і їжа потрібні негайно. Але для того, щоб цих людей уберегти, треба було набагато раніше — задовго до снарядів — певні кроки робити. Та всім було не до цього».

В хоромах конче-засповских

«Дуже велику надію і сподівання українське суспільство покладало на нинішню Верховну Раду, — продолжает Ольга Мирославовна. — І тепер, коли надії згасаюсь, стає ще болісніше.

От виступають депутати ВР і кажуть: ми не маємо ніяких зимових канікул, ми нікуди не йдемо, ми будемо працювати! А як сьогодні виглядає їхня праця? Один тиждень — робота в комітетах, у яких ніхто не працює. Мертва тиша! Слідуючий тиждень — робота в округах, в яких так само ніхто не буде працювати. Під виглядом «роботи в комітетах» і «роботи в округах» вони просто взяли собі два тижні канікул.

От було б цікаво зробити запит: хто в цей час перетнув кордон? Частина депутатів, я більш ніж упевнена, відпочивають на морях-океанах. І коли українське суспільство побачить засмаглих відпочилих політиків, що повернулися з курортів, певно, буде сильно розчароване. Можливо, захоче поставити питання: за що ви, панове політики, туди їхали, за які гроші? Але навряд чи одержить чесну відповідь.

Тобто нічого не змінилося в країні. Як обманювали з екранів телевізорів, так і обманюють далі. А люди на цю брехню досі ведуться.

Як просто, виявляється, обдурити суспільство! І в мене виникає запитання до українських громадян: скільки ви будете піддаватися оцій брехні?

На парламентських виборах 2014 року на моєму окрузі одна жінка, лікар за фахом, сказала дуже гарну фразу:

«У мене немає жодних питань до Путіна, він веде політику своєї країни так, як він вважає за потрібне, у мене не може бути до нього претензії — це президент іншої країни. Але захищати свої кордони повинні ми, а не сподіватись на те, нападе Путін чи ні... У мене немає претензій до нашої влади, бо ми знаємо, хто вони там є. Але у мене є претензії до українського народу — кого ви вибираєте? Ви хочете, щоб олігарх, який літає власними літаками, жирує, живучи у хоромах конче-заспівських, — щоб він захищав вас?! Якщо ви голосуєте і даєте мандат довіри тому, хто не розуміє, як ви живете на 2000 грн., то чого ж ви від нього хочете?»

Так от я міркую, що люди, які все це розуміють, просто перестали ходити на вибори. І всіх міряють під одну гребінку. Свого часу, будучи народним депутатом, теж страждала від такого ставлення. На свій округ я їздила постійно: з Києва в п'ятницю сідала в поїзд, о 7-й ранку в суботу прибувала у Франківськ, а о 9-й вже була на роботі. І в мене на цей час вже черги людей стояли. В основному земельні питання, юридичні, стосунки із владою... Образливо, що чиновники, маючи зарплату в 10 тис., просто футболять людей, не збираючись навіть торкатись їхніх проблем...

Я це кажу до того, що прийом громадян для депутата повинен бути не винятком, не якоюсь надзвичайною подією, а буденною справою. Але коли відкриваю новини й читаю стрічку: «Депутат такий-то здійснив прийом громадян». О-о-о! І це вже на всіх сайтах! І фотографії — профіль, анфас, як він людей приймав! Народ читає: бачте, яка людина!..

Два роки — весь час сьомої каденції — кожної суботи і неділі, звечора і зранку, вела прийом. Жодного разу не поїхала відпочивати, ніяких у мене не було канікул, відпускних, не оздоровлювалась за державний рахунок. Просто працювала на громаду, яка мене обрала. І не вважала це чимось надзвичайним, про що неодмінно треба негайно сповістити на весь світ».

Каска в кредит

«...Тоді я покладала дуже великі надії, що ВР буде іншою, стане думати за Україну, продукувати ті закони, які полегшать життя, — говорит Ольга Сикора. — Що буде змінена пенсійна реформа, Податковий кодекс у кращий бік, будуть підняті зарплати.

Але ж подивіться, яка у нас інфляція страшна! У моєї мами пенсія 1600 грн. Чи може вона й такі, як вона, а це більшість пенсіонерів, нині вижити без допомоги?

От коли перед депутатами виступала голова Нацбанку пані Гонтарєва із своїми роздумами з приводу без вісти зниклого золотовалютного резерву, я просто була шокована.

Гонтарєва виступала у нас на фракції. На питання про монетарну політику сказала, що «я не знаю этого вопроса, но я научусь». Поясніть, як можна було призначити людину на Нацбанк, яка абсолютно не має жодного уявлення про монетарну політику держави?! Це нонсенс.

Але бачу проблему ще в чому? У нас політики закриті від суспільства. Воно не може подивитися на сайтах міністерств і відомств — на що ідуть гроші. Якби громадяни дізналися, то дали б цьому оцінку. Але все — в закритому режимі.

Сумно, коли спостерігаю, як в політику потрапляють ті, які вчора були бійцями на фронті, а сьогодні є представниками ВР. І вони так само, як і решта, починають нести політичну «пургу», яка ні в що не виливається, ні в які позитивні кроки. Тоді для чого це все? Заради яких особистих дивідендів?

Я закрила свою бізнесову діяльність, ставши депутатом. Але зараз у мене враження, що всі прогалини нинішні політики хочуть закрити за рахунок тиску на бізнес. Навіть не на середній, а саме на малий.

Дуже боюсь, що позакриваються маленькі підприємства, які ще були на грані виживання, але вже не в силах працювати в умовах нового податкового тиску. Нехай скоротили кількість податків, зробили 14 чи 9, але їх просто згрупували! Тобто залишилось те ж саме, навіть гірше.

Сьогодні ми дуже багато говоримо про допомогу суспільства, громадян армії. Я була свідком, коли до мене приходили молоді матері, які відправляли чоловіків на війну, — брали кредит у банку для того, щоб купити бронежилет, каску. Волонтери збирають гроші і везуть продукти, одяг в АТО.

Та чи ви чули, щоб хтось з олігархів дав свої особисті кошти — мільйон, можливо, мільярд гривень на армію? Тобто все з ніг на голову: пенсіонер з пенсії відправляє смс-ку 5 грн., пенсіонер несе заощадження, які зібрав на смерть, щоб віддати на армію. Але я ще не бачила жодного багатія, який би сказав, що стільки-то своїх статків віддав на армію.

Найстрашніше, що ми починаємо звикати до війни. Ще вчора картинка в інтернеті й телебаченні, де вбивають людей, приводила в паніку нас. А сьогодні якось... Убили 10 чи убили 20 — вже так болісно не зачіпає. Нас починають адаптувати, щоб ми жили саме в такому суспільстві. Але це не є нормально.

І я хочу сказати, що ніяка Європа нас не візьме з таким замороженим конфліктом, ні в який Євросоюз, ні в яке НАТО ми не прийдемо.

Оці всі байки, що нам не дадуть кредити, якщо вголос скажемо про війну... А скільки тих кредитів можна брати?

От кажуть: «Якщо б ми визнали війну війною, нам би не дали кредити на соціально-економічний розвиток». А так наче дають? І навіть якщо дають, то у мене є підозра, що вони зникають, назвемо це так красиво.

Запитайте в будь-якого громадянина України, чи він знає, на що потрачені ці кошти. Ніхто не знає. На що пішло? Невідомо. Але якщо б ми знаходились у визнаній війні, нам би надали військову допомогу. Тобто нам би дали допомогу і зброєю, і матеріальне забезпечення армії. Причому це була б безкоштовна допомога.

Але очевидно, що нікому це не потрібно. Нам потрібні кредити, з яких дуже легко «краяти».

Не так давно їздила до Верховини, проїжджала Яремчу... Там є дорогою тунель. Їдучи на машині, звернула увагу, що там є охорона!

Маленька залізниця, але вона під військовою охороною. Тоді в мене питання: а де охорона моста стратегічного значення у Маріуполі? Та охорона, яка могла б завадити терактові? Тобто її не було? Чому?

Завтра на відновлення цього моста підуть гроші, якась приватна фірма буде відновлювати це. І покладе собі мільярди гривень у кишеню.

І як би сумно не було на душі, все одно свої монологи хочу закінчити на оптимістичній ноті.

Просто хочеться вірити, що Україна не буде йти далі революційними процесами, а піде еволюційним шляхом. Сподіваюсь, що ситуація виправиться. Будуть створені такі умови для роботи чиновників, що вони почнуть працювати на державу, а не на власну кишеню. Люди так еволюційно відшліфуються, що нарешті той, хто покликаний тримати важелі впливу, зрозуміє, що від нього залежить дуже багато... І якимось чином, можливо, не майданами, все ж суспільство очиститься — не люстраціями, а свідомістю.

Я дуже цього хочу. Тому що тут живуть мої діти, моя онука. Вони не збираються тікати з країни й бажають, щоб вона залишилась цілісною, стала багатою і комфортною для проживання.

Зрештою, нам усім цього хочеться».

Киев — Ивано-Франковск — Калуш — Коломыя

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...

Загрузка...

«И срочно позвонил в Кремль»: в Москве оценили...

В России сомневаются в продолжении грозной риторики и мер по люстрации от Зеленского...

Саша БОРОВИК: "Чем Зеленский лучше Порошенко,...

Своих политических оппонентов надо побеждать в честной политической борьбе, а не...

Нарядить чиновников Порошенко в бракованные...

Зеленский выступил с предложением распространить люстрацию на чиновников...

Конституционный Суд продолжит рассматривать законы о...

На состоявшемся 4 июля заседании КСУ решения не приняты

Люстрационный комитет подал иск к Зеленскому с...

«Общественный люстрационный комитет» подал иск против президента Украины...

Как мы очистили власть, не помыв рук

Украинская люстрация или Чем Янукович похож на нациста

Загрузка...
Комментарии 9
Войдите, чтобы оставить комментарий
Вероника
12 Февраля 2015, Вероника

А почему эта мама не возмутилась, когда нас назвали "недочеловеками"? Когда нам гарант Конституции заявил, что мы будем сидеть в подвалах и наши дети не будут ходить в школу? Она не хотела этого слышать? Почему она тогда ничего не сказала?!

- 4 +
Вероника
12 Февраля 2015, Вероника

А где была эта мама, когда проводили ротацию! Почему ни одна мать тогда не сказала "Геть війну!"Вы стояли и орали за продолжение войны!!!! А что такое ротация? "Мого сина поверніть, а інший хай іде воювати". А надо было тогда уже матерям думать о своих детях! Позор! Женщины выступали за войну! А теперь вам жалко своих детей! А матерям Донбасса не жалко своих сыновей и дочерей?! Их сыновья стояли и стоят за свою землю, за свои дома. Хоть один днрвец пришел в Ивано-Франковск? Так почему он должен спокойно смотреть как унижтожают его родной край? Приезжайте из Ивано-Франковска и посмотрите, что сделали с пос. Октябрьским Донецка ( и не только) их дети под четким руководством Порошенко. Да вам там и стотой доли не покажут, что творится здесь. А вы приезжайте и побеседуйте с матерями Донбасса. После того горя, что принес Киев не будет, слышите, не будет никакого духовного родства между Востоком и Западом, как Вы говорите.

- 4 +
Juri Arhangelski
05 Февраля 2015, Juri Arhangelski

«Будуть створені такі умови для роботи чиновників, що вони почнуть працювати на державу, а не на власну кишеню». Прочитал только этот вывод автора и понял – всю статью читать не стоит: общо. Можно было бы ещё написать автору: чиновники будут правильно использовать таблицу умножения!

- 5 +
Валерий
04 Февраля 2015, Валерий

Эта пани скакала на майдане? Скакала! Есть хорошая украинская присказка: "Бачили
очI, що купували, Iжте хоч повилазьте !" Самое печальное, что тысячи людей

- 6 +
Вячеслав
02 Февраля 2015, Вячеслав

"Просто хочеться вірити, що Україна не буде йти далі революційними процесами, а піде еволюційним шляхом" - Вам, как депутату, не достаточно только верить но и делать всё в этом направлении обязаны! Революция- путь дураков, эволюция - путь умных. Работа на местах это здорово, но я не помню этого депутата на трибуне рады призывающего к миру! Как вы переживаете за броню для ВСУ, а как насчет брони для мирных жителей по которым стреляют эти же ВСУ? Эта депутат такое же примитивно мыслящее существо как и 449 существующих. Очень жаль украинский народ, но выбирали то сами.

- 14 +
sokker

В том то и дело, что раз за разом выбирать не из кого. Уже давно, пожалуй с самого начала "незалежности", выбирают не лучших, а меньшее из двух или нескольких зол.

- 4 +
+ Показать все комментарии

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка