Війна на самознищення

28 Марта 2019 4.2

«Війна є запереченням істини й гуманності. Справа не тільки у вбивстві людей, оскільки людина повинна так чи інакше померти, а у свідомому і затятому поширенні ненависті й брехні, які мало-помалу прививаються людям».

Так говорив відомий політик Джавахарлал Неру, який із часу утворення незалежної Індії (1947 р.) до смерті (1964 р.) беззмінно посідав пост прем’єр-міністра і міністра закордонних справ цієї держави.

Зі студентської лави нам відомо, що війна є засобом вирішення спірних питань, якщо не вдається мирним, дипломатичним. Однак війна, як дурна куля, великого розуму не має. Перш за все здорового глузду лишилися ті, хто її провокує. Не кажучи про тисячі безневинно загиблих, зокрема дітей, знищено на мільйони людського добра (будинки, залізниці тощо). Хтось колись усе це будував, шпарував задля нащадків. Тепер знайшлися такі, яким все це нічого не вартує, не болить. Руйнувати накоплене людською працею – це неперевершена дурість і Божий гріх (руйнувати – не будувати). Війну легко розпочати, але важко закінчити.

Не прояв інтелекту і моралі

Кому вигідна війна, зокрема на сході України? Тим, хто гине на фронті за патріотичну ідею? Ні. Це герої, найкращий, елітний (репродуктивний) прошарок українського (етнічного) суспільства. Вигідна тим, хто на війні, наприклад, збагачується, хто прагне популярності чи слави (дешевої) в суспільстві? Хоча, забігаючи наперед, в кінцевому підсумку війна нікому не вигідна. І найгірше! Злиденне життя, безробіття змусили багатьох узятися за зброю і спробувати ціною власного життя поліпшити своє матеріальне існування. І в цьому «винна» передусім теперішня соціально-економічна система в Україні (ті, хто її створював у часи «перебудови»).

Звісно, війна має об’єктивні причини. Передусім це політичні інтереси окремих країн, їхніх блоків і систем, боротьба за політичне лідерство у світі  або в окремому регіоні. Так було завжди, як постав «цивілізований» світ. Однак, як нас учили і що стало вже аксіомою, війна є концентрованим вираженням економіки. За нею завжди стоять люди з великими гаманцями. Колись говорили – велика буржуазія, а зараз – олігархи. Отож, сьогоднішня політична ситуація на Євразійському континенті, включаючи військовий конфлікт на сході України (та й у світі загалом), пов’язана з ресурсною (енергетичною), а також екологічною (як еколог мушу сказати) проблемами. Адже йде боротьба за виживання, за «місце під сонцем». Тому теперішні, наприклад, газо-нафтові суперечки і намагання монополізувати вплив на нові джерела сировини з часом переростають (і вже стали де-факто) із політичних у військові, локального (Кувейт, 1991 р., Ірак, 2005 р., Україна, 2014–2019 рр.) і світового масштабу. Як божий білий день відомо, що це питання сивобороде, старе. Тому й не станемо на ньому зупинятися.

Однак відкрито заявимо, що війна – це не вираження високого інтелекту і моралі тих, хто її організовує, передусім політиків. У цьому контексті приходять на думку слова французького мислителя ХVІІ ст. де Лабрюєра: «Вище великого політика я ставлю тільки того, хто не бажає ним стати, оскільки з кожним днем усе більше переконуюсь, що цей світ не вартує того, щоб тратити на нього сили». 

Війна відкидає нас (переносно) у кам’яний вік. Неандертальці, кидаючись камінням, нищили ним (спільно з кліматичними змінами – зледенінням) велетенських тварин (мамонтів, печерних ведмедів тощо). У них також не було іншого виходу – треба було виживати.

Отож, війна породжується передусім споживацькими інтересами. Тому – як влаштувати світ, щоб люди (у переважній більшості) прагнули більше до духовних цінностей (читали, захоплювалися живописом тощо)?

У цьому контексті інтригує трипільська енеолітична культура, представники якої протягом двох тисячоліть (ІV–ІІІ тис. до н. е.) рідко вступали у військові сутички. На місці їхніх поселень мало слідів, що вказували б на вбивства людей.

Наведу уроки історії, які треба було б знати теперішнім політикам. Хто правив у прадавній Аратті – першому державному утворенню на теренах України-Руси? Жерці, мудреці. Задля того щоб тримати підлеглий народ в енергетичній напрузі, вони організовували самоспалення на величезному багатті – велелюдно, перед усім натовпом. Особливо щоб підняти дух людей, віддавши себе на самопожертву, підкресливши важливість того, заради чого вони віддають дорогоцінне життя.

У тривалих війнах римлян (за імператора Траяна) з даками, що жили в межах нинішньої Румунії (пращури румун), мав місце такий випадок. Щоб перемогти жменькою племені величезне військо римських легіонерів, вождь даків (можливо, Буребіста, Децебал; 40-ті рр. до н. е. – 90-ті рр. н. е) зібрав усе населення над високою прірвою і, несучи на руках, мов немовля, тіло свого єдиного сина, продовжувача роду і спадкоємця, кинув його з обриву на вкопані біля підніжжя гострі мечі. Так він віддавав у жертву богам своє найцінніше в житті – рідного сина! Дух племені від такого вчинку вождя піднявся миттєво і несамовито. І, як наслідок, у битві даки здобувають перемогу.

Давній китайський мислитель, один з творців філософії і релігії даосизму Ян Чжу (близко 414–334 рр. до н. е.), автор трактату «Ле-цзи», справедливо вважав, що кожний, хто прагне слави, повинен бути безкорисливим. Він іде до влади, одягаючи на голову терновий вінок. Для нього не існує особистого, він вже не належить собі, а тільки людям. Найбільше багатство такої людини – безсмертя у пам’яті народу, а стиль життя – пекельна праця на користь суспільства.

«З усіх злочинів найбільш тяжкий – це безсердечність»

Яка мораль війни, зокрема нинішньої у Донбасі? У ЗМІ мало не щодня чуємо: загинув чи поранений у зоні військових дій на сході наш військовослужбовець. Але найбільше страждають безневинні діти. Наприклад, декілька «кадрів» з жорстокої дійсності війни.

Перший – тринадцятирічний хлопчик у Луганській області закриває собою від вибуху снаряда маленьку сестричку. Сам гине (смерть настала миттєво), врятувавши друге життя. Дитячий героїзм. Вдумайтеся, люди добрі! Що воно, те хлопча, тоді відчувало?

Другий – гинуть діти на спортивному майданчику, граючи мирно у футбол, від обстрілу в Донецьку. Розкидані курточки, метрова яма від вибуху. Таке хтось пам’ятає з дорослих зі свого дитинства? А вони, загиблі діти, мали право ще довго жити. Як зрозуміти невимовне горе їхніх батьків? Ради чого політики (крикуни на майданах) і військові в зоні конфлікту приносять у жертву (невідомо кому) дитячі життя?

Китайський мислитель, основоположник державної релігійної доктрини в давньому Китаї Конфуцій (551–479 рр. до н. е.) говорив: «З усіх злочинів найбільш тяжкий – це безсердечність». Дійсно, немає людського серця в тих, хто вбиває на війні (і керує цими вбивствами). Не кажучи вже про порушення (чи незнання) одної з десяти Божих заповідей. А чомусь церква про це мовчить?! Ясна річ, що на війні закони мирного часу не діють. Однак ще один «кадр» про безсердечність війни. Молодий солдат після обстрілу в зоні АТО знімає бронежилет і сідає на краю бліндажа читати Біблію. У цей час лунає черговий вибух і сліпий осколок влучає прямо в серце. Питається, де тут справедливість і сердечність?

Знову ж таки – хто в цьому винен? Ще з початків нашої незалежності, коли почалася нескінченна (перманентна) економічна криза, коли ознакою життя стало безробіття, бездуховність (з корінням радянських часів), було ясно, що все те, що ми спостерігали, закінчиться погано. Так, перед очима образ молодих хлопців: в одній руці пляшка пива, у другій сигарета, з вуст – нецензурні слова. Ці молоді люди безневинно тинялися без діла, без виховання і без належної освіти. На сьогодні їм дали роботу, дали заняття – вбивати одне одного (у певній мірі за плату, що не коштує життя).

Адже ні державні діячі, ні багаті бізнесмени своїх дітей на війну не відправляють. За рахунок простих людей відстоюють свої честолюбні й по великому рахунку приватні економічні інтереси. І тут варто нагадати слова відомого бенгальського поета, лауреата Нобелівської премії Рабіндраната Тагора: «Будь-яка банда повинна хоч трохи бути моральною, інакше вона себе перестріляє».

Чи будуть у майбутньому люди жити без війни? Чи стануть вони розумними і добрими жителями на Землі? Адже приходимо у цей світ тимчасово, а відходимо у вічність, не беручи нічого матеріального. Залишаємо про себе тільки добру або погану пам’ять.

Зараз ми на порозі катастрофи глобального масштабу. Світ розділився на дві частини. На тих, хто за існуючий світовий порядок, і тих, хто категорично проти. Чи не за горами наступна світова війна?

Страждає довкілля та життя в усіх його проявах

І, нарешті, дуже важливе питання. Багато написано в пресі про події на Донбасі з точки зору емоційного світосприйняття, геополітики, громадської активності тощо, але дуже мало – про наслідки цього військового конфлікту для середовища життєдіяльності людей.

Від розв’язаного на території України військового конфлікту страждають не лише люди. Страждає довкілля та життя в усіх його проявах. На превеликий жаль, у дні війни Україна практично не приділяє уваги охороні довкілля. Натомість саме екологічні наслідки стануть найбільш тривалими в часі та потребуватимуть найбільших зусиль для їхньої ліквідації у майбутньому. Фактично, держава припинила фінансування охорони природи, проте почала фінансувати її знищення.

Війна перекинулась і на заповідні території в Луганській і Донецькій областях. У межах зони військових дій розміщено 135 природно-заповідних об’єктів – понад третина всього природно-заповідного фонду Східного регіону України. Серед рослин, поширених на цій території, до Червоної книги України занесені 124 види, до Європейського червоного списку – 36 видів.

Провальський степ

Бойові дії за роки війни велися в межах Луганського та Українського степового природних заповідників, національних природних парків «Меотида» і «Святі Гори», регіонального ландшафтного парку «Донецький Кряж». Пожежі пошкодили ділянки заповідної природи заказників «Нагольчанський», «Волнухинський», «Білоріченський», «Білогорівський», «Піщаний» на Луганщині. Найбільше постраждали власне степові заповідники.

Відділення Луганського природного заповідника «Провальський степ» зараз на окупованій території. У його межах велись бойові дії. Проїзд важкої техніки, перш за все танків, заповідною територією перетворив її на мереживо доріг.

Степ піддавався обстрілам з російської сторони. Від пожеж він горів, майже знищена вибухами снарядів Грушівська ділянка відділення. Схили заповідних балок заміновані.

На території іншого відділення Луганського заповідника – «Трьохізбенський степ», що знаходиться у прифронтовій зоні, також велися бойові дії. Повсюди розкидано багато снарядів, які не вибухнули. Степ трансформовано бойовою технікою.

Подібна, якщо не гірша, ситуація і в Українському степовому природному заповіднику, розкиданому окремими клаптиками у різних місцях Донецької області. Найбільше постраждало його відділення  «Кальміуське», де були запеклі бої. Вся територія перерита вибухами снарядів. Частина (близько 400 га) іншого відділення – «Крейдяна флора» – замінована, кілька раз були пожежі. Заповідне відділення «Хомутівський степ» також частково (приблизно 30 га) заміновано. Усі ці три відділення Українського степового природного заповідника – на окупованій території.

Запитую в політиків, запеклих охоронців природи (типу Борейка): а як тут бути із дотриманням Закону України «Про природно-заповідний фонд України»? Всі мовчать…

Нам загрожує техногенна катастрофа

Отже, ареною боїв на Донбасі став регіон з найвищим антропогенним навантаженням в Європі, де територія насичена техногенно небезпечними об’єктами: шахтами, продуктопроводами, підприємствами військово-промислового комплексу (ВПК), які є джерелом величезної загрози не тільки для Донбасу і не лише для України. Власне, підприємства ВПК є вкрай вразливими мішенями для артилерійського та ракетного обстрілу, коли потрапляння одного снаряда призводить до техногенної аварії. І не тільки до руйнації підприємства, а й до екологічної катастрофи.

За період збройного конфлікту в зоні бойових дій на Донбасі постраждало понад 600 підприємств. Від влучень артилерії загорілися та вибухнули кілька екологічно небезпечних виробництв, серед яких Авдіївський та Ясинівський коксохімічні заводи, Лисичанський нафтопереробний та Краматорський верстатобудівний заводи, завод із виробництва вибухівки в Петровському на Луганщині, Луганська ТЕС та ін.

Через обстріли Луганської ТЕС у м. Щастя існує небезпека реальної техногенної катастрофи. На станції є водень і кисень. Якщо вибухне водень, масштаби катастрофи будуть неймовірні. Такий вибух можна прирівняти до потужності водневої бомби.

Пошкодження ліній електропередачі внаслідок артилерійських обстрілів спричинює відключення обладнання для відкачування води з шахт, що призводить до їхнього затоплення. Затоплення шахт – верхівка айсберга. Шахтні води створюють агресивне геологічне середовище з незворотними змінами у гідрологічному режимі території.

Так що – не за горами другий Чорнобиль? Перший нічого не навчив? Невже не зрозуміло, що будь-яке військове протистояння в індустріальному районі загрожує величезними екологічними катаклізмами. У сучасних умовах (та й іще з атомними підприємствами) війна закінчиться катастрофічно для всіх (не тільки для тих, хто там воює).

Щоб цього не сталося, Україна й уся світова спільнота, у своїй переважній більшості, під егідою ООН повинні зробити все, щоб припинити військовий конфлікт на Донбасі. На совісті нинішніх політиків (які при владі) уже тисячі смертей наших чи не найкращих молодих хлопців. А вони могли б жити, любити, їхні дружини – народжувати дітей.

Негайно треба схаменутися. Як би там не було, але, мабуть, правий той, хто сказав: «Українське керівництво з глузду з’їхало». Тому ще раз нагадаю: війну легко почати, але важко закінчити. Але її рано чи пізно треба закінчувати. І чим скоріше, тим краще. Інакше спрацює принцип: що далі в ліс, то більше дров.

В. І. ГЕТЬМАН,

доцент, кандидат географічних наук,

кафедра заповідної справи

Державної екологічної академії післядипломної освіти

та управління,

Міністерство екології та природних ресурсів України


Загрузка...

В ООН заявили о нехватке средств на гуманитарную...

У ООН есть только 3% от 187 миллионов долларов, необходимых для оказания гуманитарной...

Порошенко намерен зачистить Донбасс, – блогер

Украинский блогер Мартин Брест заявил, что президент Украины Петр Порошенко провел с...

Волкер ожидает ответа от России по миротворцам в...

Спецпредставитель США по Украине Курт Волкер констатирует, что еще не получил от...

Закон о реинтеграции Донбасса вступил в силу

Закон об особенностях госполитики по обеспечению государственного суверенитета...

Лукашенко заявил о готовности отправить миротворцев...

Президент Беларуси согласен послать миротворцев, если будет договоренность между...

Загрузка...

Православные празднуют Вербное воскресенье

Сегодня, 21 апреля греко-католики и христиане восточного обряда отмечают Вербное...

Активистка Femen разделась на участке, где голосовал...

Активистка движения Femen разделать у избирательного участка в Киеве, где голосовал...

Явка на востоке Украины вдвое превышает явку на...

Сайт Центральной избирательной комиссии сообщает, что по состоянию на 11:00 во втором...

Центризбирком Украины назначил выборы в 66...

Назначены первые выборы депутатов сельских, поселковых и городских советов, а также...

Елену Зеленскую убрали с «Миротворца»

С сайта «Миротворец» исчезли данные о супруге кандидата в президенты Владимира...

В Украине стартовал второй тур выборов президента

В воскресенье, 21 апреля, в Украине стартовал второй тур президентских выборов....

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Лентаинформ
Загрузка...
Ошибка