Народ — не сміття

№42 (434) 17 - 23 октября 2008 г. 17 Октября 2008 0

Нас зацікавила приписка під перелицьованою «Енеїдою» І. П. Котляревського у інтерпретації Володимира Ткача «Є-Ной та Ю. Лена».

Наш народ поетичний та мудрий, і варто було б взагалі завести рубрику «Поезія покаліченого помаранчевим переворотом суспільства», «Поезія убитих помаранчевих надій». А потім видати окремою книгою «Поезія жертв 2004-го» або «Під жорнами помаранчевих». Та мало які там назви можна було б придумати! Певне, було б цікаво. А за назвами справа не стане.

Якщо сказати на добрім слові,
То будьте ви усі здорові.
«2000» хто візьме в руки,
У того будуть мудрі й внуки.
І старшим буде що читати:
Статей багато для науки
Там кожен може підшукати.

А щодо Ющенка, то це лише гнила полова, навіяна «помаранчевими» вітрами, яка запорошила, затьмарила очі декому з співвітчизників. Це той шмат нашої історії, який витягли з великого аморального смітника, що його створювали ще в кінці далеких п'ятдесятих років минулого століття різного роду покидьки, нездари-бандерівці, а за ними — ще одна плеяда — вирощених американською агентурою впливу, підкинула нам Горбачових, які прикривали свою личину зрадництва високими комуністичними гаслами. А насправді вони вже тоді, корумпувавши владу, почали грабувати, розкрадати і знищувати велику Країну Рад. Це вони її й зруйнували.

Виступаючи проти Кучми і «кучмізму», спостерігаючи за розгулом бандитизму й грабіжництва, люди, самі того не усвідомлюючи, голосували, власне, не за Ющенка, а за радянську владу, за ту стабільність, яку вони втратили.

Бо народ за старою звичкою вірив, що Ющенко і Юля виступають проти тих, хто так нагло і підло відібрав у народу все, що їм дала радянська влада, — і землю, і фабрики та заводи, і дитсадки, і лікарні, і будинки культури, і стадіони, і дитячі майданчики, і різні гуртки, де діти могли безкоштовно навчатися, розвивати свої таланти та здібності.

Люди бачили, що гинуть самі. Гинуть їхні надії і сподівання. Гинуть їхні міста і села. Сотні сіл і десятки міст знищено за неповні 20 років. Знищено те, що надбано з такими труднощами, коли довелося пройти через трагічні і жебрацькі роки. Люди бачили, що в політиці, як і в економіці, панує безлад, а спритні ділки виловлюють у цій каламутній волі величезні прибутки.

Гине досвід, яким люди могли б скористатися і для себе, і для інших. Втрачено квартири і гуртожитки, де вони були повноправними господарями. А все це відібрали нагло і безцеремонно, обманним шляхом, через ваучери і корупцію. Народ хотів врятувати і мораль, і своє місце в житті і мати захисток від держави. Ось що вело всіх на майдан. А не Ющенко.

А він уявив із себе Бога. Уявив, що йому все можна. І почав насаджувати фашизм, тероризувати людей, розпускаючи ними ж обрану Верховну Раду, підтягати війська до Києва для узурпації влади. Чи це не геноцид? Він загеноцидив увесь світ. Більше ні на що не здатний. Він колотить усю країну і тільки заради того, щоб продовжити своє царювання на цій праведній українській землі. Він дозволив тикати в «морду» журналістам, верховодити Конституційним Судом, підминати під себе суди і суддів, православну церкву під католицьку і т. д.

Люди хотіли бачити в ньому рятівника від біди, яка так зненацька нагрянула на них. А натомість побачили, що вони гірко помилилися. Бо замість радянської стабільності вигулькнула до них потворна «морда» фашизму у вигляді недобитків ОУН-УПА, у вигляді озвірілих залишків шуцманів і поліцаїв.

А вибравши Ющенка і відчувши на собі його «діяння», люди побачили справжнє обличчя капіталізму. Народ зрозумів, що він такий само, як і ті, проти кого вони так ревно виступали, ішли на майдан, мерзли і мокли там під дощами. І тільки за те, щоб він сів у крісло президента і наробив стільки біди і шкоди.

І тільки тепер люди побачили, що саме Ющенко, перебуваючи на посаді голови Нацбанку України, разом з іншими стояв коло керма всієї цієї вакханалії. Та пізно. Йому не можна навіть оголосити імпічмент. Бо, як виявляється, й Конституція підібгана під них. Таким, як він, не можна довіряти влади. Але ж вона, принесена на американських штиках, віддана в їхні руки. І важко, виявляється, її відібрати.

Кожен забився у свою нору і поглядає крізь щілину телевізорів та мережу інтернету на західноєвропейське та американське благополуччя, не усвідомлюючи того, що добробут, райське життя Заходу складається із їхньої праці і вивезених від нас капіталів, які в усі часи і постійно стікалися на Захід та в Америку.

Ющенко довершує розорення України, уявивши, що він — цар України, що він її Бог і неподільний господар, а Україна ж — це його одноосібна і неподільна вотчина.

А тому в українського народу сьогодні немає важливішого завдання, як найшвидше звільнитися від бездарної і злочинної диктатури оточення Ющенка і його самого. Адже ці люди роблять все для того, щоб знищити Україну, її економіку і природні ресурси, штовхають її до конфронтації з Росією, до прірви воєнної катастрофи.

За те ми й даруємо цю посвяту.

Усе розтерзають, розкрадуть, розтлять.

У кого душа наливається кров'ю,

З катів у герої провівши УПА,

Не може до Бога іти він з любов'ю,

Бо в нього душа ще до правди сліпа...

Грузинському фюреру кум найвірніший,

Ракети і танки в дарунок дає.

Усе в Україну, що є найпідліше,

Із смітників світу для нас дістає...

Молітеся, міцно узявшись за руки,

Бо ви, українці, — народ — не сміття.

Нехай ще сичать помаранчів гадюки,

Ми геть їх розтопчем, щоб квітло життя.

Агресорів НАТО народи осудять,

І хто б не казав, що Європа — це рай,

Допоки молитися Ющенку будуть,

Не матиме щастя прекрасний наш край.

Черкаси

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Польша как приманка для украинцев

Достаточно оснований считать, что реклама успехов Польши — один из сюжетов давно...

Любой процент за ваши деньги

Явка на выборы-15 на юго-востоке будет крайне низкая, и те, кто придут, проголосуют за...

В России — фашисты, у нас — хулиганы

Да, автору украинские фашисты явно милее российских.

Реальные фашисты сидят в высоких креслах

Неосознанный протест против преступной системы власти аккумулируется и...

Европа перед угрозой сепсиса?

Любое государство, соглашаясь на сближение с Украиной, дает сигнал не только элите...

Место каждого в партии определяет хозяин

В таких образованиях, где лидер обладает контрольным пакетом акций, о демократии, тем...

Загрузка...

Толкотня у корыта вместо политического процесса

Не всякого, кто вылез на сцену, можно считать драматическим актером

Европа прогнулась перед Януковичем

Европа сменила в наших глазах статус Тимошенко — политического заключенного на...

Зачем рожать новых украинцев, если старых некуда...

Зачем нас постоянно призывают рожать новых украинцев, если старых никуда пристроить...

Заведомо невыполнимая задача

Комментарии к статье Сергея Лозунько: «Украина заплатит пять годовых бюджетов за...

Унылый цирк жонглера Пиховшека

Как знать, не выйди Юлия Владимировна в 2001 г. на свободу, возможны ли были и ее...

Яценюк и ливийская демократия

Комментарии к материалу Александра Леонтьева: «Купание оранжевого коня».

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Маркетгид
Загрузка...
Авторские колонки

Блоги

Ошибка