Життя, віддане театру…

17 Мая 2016 1

Народний артист України Петро Бенюк в ролі Калитки у виставі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

У кожного народу є такі постаті, які творять його культурну історію – певна еліта нації. Однією із таких постатей є народний артист України, актор Львівського національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької Петро Михайлович Бенюк, який цього року святкує свій сімдесятилітній ювілей.(Народився 4 березня 1946 р.)

У перший тиждень травня атмосфера у глядацькій залі театру була по-особливому тепла. І це не дивно, адже тут відбувся бенефіс улюбленця публіки, провідного актора театру, маестро сцени Петра Михайловича Бенюка. Його знають і люблять шанувальники Мельпомени. А люблять, бо є за що, оскільки уже понад сорок років на сцені театру Петро Михайлович тішить своїм талантом глядача.

Уродженець села Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області, закінчивши Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, потрапив до театру ім. М. Заньковецької, який став для нього рідним на все життя. Його творчої наснаги вистачило б на плеяду акторів, але він ніколи не зупиняється на досягнутому, удосконалюючи свою майстерність у кожному образі.

Незвично приємним виявився бенефіс актора, адже тривав аж чотири дні, протягом яких його можна було побачити в різних амплуа: Калитка у виставі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч», Леонтій Заєць у «Блазнях мимоволі» і Дмитро в «Останньому гречкосії» О. Огородника, Барон у «Шаріці» Я. Барнича. І всюди він зумів магічною силою власної акторської гри зачарувати публіку, змусити глядача перебувати з ним на одній емоційній хвилі протягом вистави: або співпереживати і навіть плакати, або ж від душі сміятися. Власне у цьому і полягає талант справжнього актора.

Для нього немає «рядових» вистав і ролей, кожного разу він вносить у роль щось нове, особливе. І саме тому часто буває так, що ролі, які не є головними у виставі, дуже часто у виконанні Петра Михайловича стають саме такими. Наприклад, було так із одними з улюблених ролей актора: Онисима у виставі Я. Стельмаха «Коханий нелюб», а також друга, помічника народного депутата в «У.Б.Н.», в яких він зумів високомайстерно передати двох зовсім протилежних по характеру персонажів і саме завдяки цьому вистави отримали великий успіх і багато років з аншлагами проходили в театрі.

Проте, не обійшлося й без «ложки дьогтю», адже зараз вони зникли з афіш: «У.Б.Н.» показують дуже рідко (при тому ввівши на роль іншого актора), а «Коханого нелюба» взагалі уже декілька років непомітно у репертуарі театру. Мабуть, це відбувається тому, що «Бенюк, по суті, революціонер, який не боїться казати правду у вічі, не боїться боротися за справедливість, не боїться жити морально» – як писала колись у одній зі статей Наталія Борська. Прикро й те, що й не виділили час на привітання актора на сцені театру, вручення йому грамот й нагород (як переважно буває під час подібних форматів).

Але беззаперечним доказом високого таланту актора є вдячний глядач. Саме він постає головним критиком актора, і тим, без кого театр не зможе існувати. А вистави з участю Петра Михайловича збирають аншлаги – ось що є беззаперечним успіхом його творчої діяльності. І на вистави бенефісу глядачі теж прийшли подякувати йому за багаторічну, невтомну, а головне – плідну працю. Приїхав привітати ювіляра і його брат – народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, актор Київського національного академічного драматичного театру ім. І. Франка Богдан Бенюк.

Ювіляр тішив присутніх своєю талановитою грою, а глядачі вітали його квітами, подарунками і бурхливими хвилями овацій. Мабуть саме у цьому й полягає справжнє визнання актора і найвища самоціль його творчого буття.

Улыбка Свободы

Забавные мини-скульптуры Колодко украшают столичный мост Сабадшаг (Свобода)

Кистью и шпагой

60 лет назад в прокат вышел фильм французского режиссера Бернара Бордери «Три...

Несколько слов о живописце Валерии Орле

В наши нелегкие времена, когда ковид существенно мешает проведению любого культурного...

Десять дней одного года

Ученые первыми заговорили о необходимости демократических гарантий от произвола....

О червячках, околовластье и комфорте

Моя цель — на каждом этапе получать удовольствие от собственного развития Я хочу...

Интервью Раисы Орловой с Наумом Коржавиным

Наум Коржавин: «Самиздат был большей частью чисто стихийным делом»

Джанни Родари: когда сказка реальней самой реальности

Волшебный голос Джельсомино оказывается сильнее и силы денег, и силы пропагандистской...

Приглашение переоценить жизнь

Суета жизни и узость кругозора меняют свои объекты, но не свою суть

Лента про афонский монастырь в кинотеатрах Украины

В кинотеатрах Украины начинается прокат документального фильма «Где ты, Адам?» 30...

Андре Тан о детской моде: «Дайте ребенку насладиться...

«Чем детская мода отличается от взрослой? Детей не заставишь носить неудобные вещи...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка