Ярослава Руденко: «Карантин – це час зупинитися і задуматися»

13 Апреля 2020 5

Викликаний пандемією карантин вніс корективи до графіків багатьох зірок. Хтось із них скасував концерти і змушений сидіти вдома. Але заслужена артистка України Ярослава Руденко підкорятися обставинам не планує. Вона переконана, що на щастя чекати не треба – воно завжди поруч.

Ярослава, енергійна та позитивна, не сидить склавши руки: репетирує, готує смачні страви, саджає город, вчить мови і бере участь у зйомках «Корисної програми» на «Інтері» (з вівторка до суботи о 10:00).

– Ярослава, сьогодні інформаційний простір заповнений новинами про пандемію. Одні панікують, інші заспокоюють. А ваше ставлення до ситуації?

– Я завжди себе тримаю в руках. І це дуже важливо. Тому що до будь-якої ситуації потрібно підходити з холодною головою і без паніки. Стосовно всесвітньої пандемії, то хочу відзначити, що до цієї ситуації ставлюся дуже серйозно. Дослухаюсь порад епідеміологів та вчених з усього світу. Дуже прикро, що люди хворіють і, на жаль, помирають... Надіюся, що найближчим часом винайдуть вакцину, яка спроможна буде нас захистити.

– Що зараз з вашою концертною діяльністю?

– Стоїть на карантинній паузі. Із студентами займаюсь дистанційно – сучасні технології дозволяють. Саме зараз, коли у мене так багато часу, займаюся пошуком нового репертуару. Мрію. Вибудовую творчі плани.

– Чим заповнені ваші дні?

– Як правило, коли у мене з'являється можливість відпочити, я для початку висипаюся. Тому що тоді починаєш по-іншому дивитися на світ. Далі, я впевнена, що в порядку повинно бути все, що тебе оточує – від письмового столу до шафи з одягом, кухні і так далі. Не люблю сидіти без діла – вдома в Києві вже по третьому колу помила вікна.

А ще була тиждень в рідному селі на Полтавщині. Цього року плануємо садити великий город, бо хочемо вживати натуральні продукти, які не містять в собі хімічних речовин. Вже посадили цибулю, посіяли петрушку, моркву, червоний буряк, селеру. Після 1 травня приділимо увагу картоплі. Я дівчина родом із села, тому дуже люблю цю справу. Праця на землі мене абсолютно не втомлює, а навіть надихає. Потім і співається краще.

– Ярослава, чому ви вибрали цю професію, у вас в роду були артисти?

– Я народилася в простій родині. Мама — вчителька, батька не було. Дідусь і бабуся — колгоспники. Але, не маючи музичної освіти, наша сім'я гарно співала, володіла різними інструментами і могла дати фору будь-якому професійному артистові. У моїй родині українська народна пісня завжди була на першому місці. І я не виняток. Недавно в мене вийшов новий кліп на пісню «Побажаю тобі, мамо», у зйомках якого взяла участь моя родина. Будиночок, біля якого стоять мої дідусь із бабусею, належав ще моїй прабабусі Агапії, яка прожила 102 роки. Вона співала в церковному хорі. Маленькою я слухала, як вона з іншими бабусями співає старовинні українські пісні на лавочці. Це вона прищепила мені любов до фольклору.

На жаль, із нами вже немає і прабабусі Агапії, і бабусі Галі, але вони назавжди в моєму серці.

Мені досить двох днів, щоб погостювати на рідній землі, і я на два місяці заряджаюся такою енергією та позитивом, які потім у Києві допомагають мені творити, співати, працювати та далі добиватися поставлених цілей.

– Напевно, у вашій родині є свої власні сімейні традиції?

– Звичайно. Ми обов’язково зустрічаємося всі разом на свята – дні народження, Новий рік, Великдень. Вибираємо страви і рецепти, фарбуємо яйця, печемо паску і ще багато іншого. Традиційно на Великдень у селі подають багато страв: від закусок до витончених десертів. Особлива увага приділяється м'ясному. Наприклад, кілька століть поспіль на Великдень українки подавали домашню ковбасу. Її поява на столі знаменувала закінчення посту і початок веселих і ситих свят. Ця смачна ковбаска вже давно стала нашою національною стравою, без якої не обходиться майже жоден великодній кошик.

– Традиції та смаколики – невідємна частина святкового столу. Саме домашній ковбасі присвячений один із випусків «Корисної програми», в якій ви нещодавно взяли участь.

– Мій дідусь Григорій дуже любить домашню ковбасу. Він готує її у великій кількості, тому мені завжди було цікаво, скільки цей продукт може зберігатися, щоб не втратити свою якість і корисні властивості. А головне, чи можна знайти в магазинах якісний продукт? Під час зйомок я отримала відповіді на всі свої запитання. Зберігати свіжу ковбасу можна не більше 3-х місяців в морозильній камері.

Але є ще один чудовий метод тривалого зберігання готових ковбас. Він використовувався ще нашими предками, і треба зауважити, зарекомендував себе як найкращий. Готову продукцію укладали в глиняні горщики і заливали розтопленим смальцем. Таким чином можна зберігати смажені, варені і копчені ковбасні вироби. Крім того, не обов'язково використовувати керамічну посудину – згодяться й одноразові форми з харчової фольги, пластикові або скляні контейнери.

Зараз багато хто сидить вдома і з радістю б випробували якийсь корисний рецепт. Поділіться секретами приготування своєї улюбленої «карантиннoї» страви.

– Незвичайний і смачний салат з червоною рибою і чорносливом стане прикрасою будь-якого столу. Все просто: вам потрібно тільки запекти й нарізати овочі та рибу. Отже, буряк і картоплю збризніть оливковою олією, загорніть у фольгу і запікайте в духовці до м'якості. Овочі та слабосолону червону рибу наріжте невеликими смужками. Болгарський перець помийте, видаліть серцевину і накришіть, як і інші овочі. Чорнослив попередньо запарте окропом на 20 хв., а видаливши кісточки, покришіть на невеликі шматочки. З'єднайте всі інгредієнти в мисці, заправте оливковою олією. Прикрасьте салат зеленню кропу, посоліть і поперчіть. Це просто і дуже корисно.

– Для багатьох на карантині основною розвагою став похід до холодильника. Як, сидячи вдома, не набрати вагу?

– А я мрію набрати вагу. Зазвичай я дуже завантажена своїми кількома офіційними роботами. Бо я є солісткою двох державних колективів – Національної філармонії та ансамблю Збройних сил України. А також – доцент Національного педагогічного Університету імені Михайла Драгоманова. І це ще не все. А скільки зйомок, концертів! Ще я сама наводжу лад у нашому будинку та квартирі. Тому енергії витрачаю дуже багато. Інколи тільки увечері згадую, що ще не снідала. В час карантину, надіюся, відпочину та наберу кілограмів шість.

Взагалі, якщо чесно, я маю задоволення від того, що сиджу вдома зі своїми рідними. За останні кілька років це перший раз, коли у мене випала така відпустка вдома. Влаштовую собі детокс у всіх сенсах. Намагаюся розвантажити свій організм по максимуму. Ментальному, інформаційному, соціальному детоксу допомагає ізоляція від зовнішнього світу, коли є можливість скоротити зайве спілкування і прислухатися до себе. Це дуже допомагає очистити голову.

– Зараз кожен переживає карантин по-своєму: хтось насолоджується тим, що нарешті може повернутися до улюблених хобі і приділяти більше часу близьким, а хтось мріє скоріше повернутися до роботи…

– Думаю, карантин – це час зупинитися і задуматися: а чи все так в нашому житті? Можна усамітнитися, подумати, почитати гарну літературу, зробити те, про що давно мріяли. Наприклад, мені карантин дав можливість вивчати англійську та китайську мови. Раніше на це не вистачало часу. Самоосвіта дуже корисна кожному із нас. По-перше, ми інформаційно збагачуємся, а по-друге – тренуємо пам’ять.

– Після початку карантину закрилися всі салони краси і спортзали. Як підтримуєте красу – доглядаєте за обличчям, волоссям?

– Чесно скажу, я і до карантину особливо не навідувалася у салони краси. Волосся фарбую сама, косметологічні процедури теж вмію вдома зробити. От манікюр і педикюр – тільки в улюбленого майстра. В час карантину сама роблю ці процедури. І до речі, в мене непогано виходить.

– Як пережити ізоляцію і не впасти в депресію?

– Мені допомагає планування. Я пишу Увечері список справ на наступний день, і галочка навпроти кожного приносить величезне задоволення. Внутрішня самоорганізація і дисципліна дуже допомагають. Хочеться, аби ми всі швидко подолали цей вірус.

Залишайтеся вдома, дотримуйтеся дисципліни! Будьте здорові, і довгих, щасливих вам років життя!

Владислава ГРИБАНОВА

Законность, профессионализм и честь

Сегодня в редакции «2000» не совсем обычный гость. Он – мастер спорта по вольной...

Илья Мечников: Нобелевский лауреат и борец с...

Сегодня, когда умы и чувства всего, без преувеличения, человечества, заняты проблемами...

Знай наших

О нем писали: «Иногда мы даже не догадываемся, что те, кто творил историю, живут рядом...

Олександр Марусич: «Безнадійних проблем не буває»

Завдання пацієнта — знайти фахівця, для якого проблема іншої людини стане особистим...

Борис Тодуров: «Черных трансплантологов в Украине...

Надеюсь, к концу года мы сможем сделать полноценную трансплантацию легких

На тюремном «приходе»

Двадцать лет несет пастырское служение в Запорожском СИЗО протоиерей Виктор Усатюк

«Киевская Русь»: перезагрузка

Наша главная цель — научить людей думать, анализировать, искать в событиях...

Михаил Юдовский: «Я читаю радости для»

Михаил Юдовский рассказал «2000», что научился читать в три года, что в чтении...

Мария Бузина: «У меня всегда было желание защитить...

Если бы мы не отрекались от своих героев, наша жизнь стала бы красочней, богаче и...

Наталья Бельченко: «Читая сыну истории о Муми-троллях,...

Наталья Бельченко рассказала «2000», что чтение для нее — это способ...

Давид Петросян: «Для меня книга не цель, а метод»

Давид Петросян рассказал «2000», что приучился к чтению благодаря «Жизни Дэвида...

Елена Андрейчикова: «Покажите, где у вас хранятся...

Елена Андрейчикова рассказала «2000», что в детстве, еще не умея читать,...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка