Тетяна Трофименко: «Читання — це найцікавіше заняття у світі»

№17 (863) 27 апреля — 3 мая 2018 г. 24 Апреля 2018 0

Тетяна Трофименко розповіла «2000», що у підлітковому віці знала напам'ять цілу книгу вибраних віршів Ліни Костенко, стовідсотково надає перевагу електронним книжкам, читає завжди й всюди, навіть між заняттями сексом, а найважливішою книгою свого життя вважає Святе Письмо.

Хто вона: літературний критик, кандидат філологічних наук, заступник директора з наукової роботи Харківського літературного музею.

— Чому й для чого ти читаєш книги?

— Книги я читаю тому, що це найцікавіше заняття у світі. За великим рахунком мене ніколи не цікавило нічого, крім літератури, але життя жорстоке: на філфаці ти змушений вивчати також морфологію, соціологію чи — що взагалі за межами нормального — економічну теорію. Далі, навіть якщо ти маєш диплом філолога чи кандидата філологічних наук, твоє життя не обов'язково буде пов'язане з книжками — можна до пенсії викладати українську мову за професійним спрямуванням і не встигати читати. Ба більше: навіть коли ти працюєш у літературному музеї, читати тобі перешкоджатимуть адміністративні й організаційні обов'язки! Тому я іноді думаю, що пересічні люди поза професійною сферою мають більше часу й можливостей для читання, ніж ті, для кого це є фахом, але важливо опиратися цим прикрим обставинам.

— Де ти зазвичай читаєш?

— Я читаю скрізь і завжди — у метро, потязі, літаку; у черзі до лікаря й доки принесуть замовлення в кав'ярні; між заняттями сексом також намагаюся читати — це добре перевіряє витримку партнера, а у випадку, коли смаки не збігаються, додає драйву. Ще я дуже люблю ділитися цитатами, так що іноді можу шокувати цим своє оточення.

— Надаєш перевагу паперовим книжкам чи електронним?

— Я стовідсотково на боці розвитку електронної книжки — не бачу жодного сенсу захаращувати простір пилозбірниками у вигляді книжкових шаф. Паперові книжки дорогі, вони займають багато місця в сумці, абсолютно незручні у використанні. Від однієї думки про те, що в якійсь поїздці мені дадуть зо три такі книжки й наплічник стане непідйомним, я впадаю в депресію. Натомість від усвідомлення, що в телефоні є десяток текстів чи аудіокниг, настрій відразу покращується.

— Що входить до кола твого читання?

— В основному я читаю сучукрліт — те, що прийнято називати книжковими новинками, які складають актуальний літпроцес і є об'єктом власне літературної критики. Щомісяця пишу огляди для сайту «Новинарня» — цей проект був задуманий значною мірою як пародійний, бо я довго наполягала, що жанр огляду профанує фах. Нині мало не на всіх суспільних сайтах є розділ «культура» з підрозділом «що почитати» — досить часто ми бачимо там обкладинки з анотаціями під довільно обраним підзаголовком на кшталт «десять романів про алкоголізм, які неодмінно треба прочитати до першого травня». Є ще інший «літературознавчий» бізнес — написати сім разів про ту саму книжку під різними заголовками, і це також не може не дратувати.

Тож початково я планувала тільки тролити такі «порадники», але за два роки вийшло й багато серйозних оглядів — наприклад, про нонфікшн чи поезію (у цих жанрах у нас традиційно краща ситуація, ніж у прозі). Коли українських новинок не з'являється, є можливість почитати свіжі переклади — як правило, після цього відбувається певне пожвавлення на сторінці «Непозбувної бентеги» у Фейсбуці, де читачі діляться враженнями від неякісних текстів, а перекладачі доводять їм, що вони нічого в цьому не розуміють.

— Яка книга найбільше вплинула на тебе в юнацтві?

— У підлітковому віці на мене впливало багато книг — з деякими наслідками доводиться боротись і досі. Наприклад, я знала напам'ять синє «Вибране» Ліни Костенко — і досі можу цілий день говорити цитатами з її віршів, хоча пієтет перед авторкою за цей час суттєво згас. Я ковтала усі підписні серії «Классиков и современников» чи детективи Агати Крісті й Конан Дойля водночас із текстами авторів «розстріляного відродження» і «серебряного века», які тоді можна було дістати в бібліотеках і книгарнях Лозової — районного центру в Харківській області, де я вчилася у школі. З одного боку Теффі й Аверченко, з іншого — листування Симоненка з Перепадею. Головним було виборсатися з совка головного мозку, який насаджувала система освіти.

— Що ти читаєш зараз?

— Зараз готую огляд «під Арсенал» — прочитала мелодраму з елементами фантастики Дари Корній, кримінальний детектив із життя Харкова початку двотисячних журналіста Андрія Войніцкого та збірку оповідань Владислава Івченка. Якщо пощастить отримати нові романи Андрія Куркова та Гаськи Шиян, огляд буде повністю присвячено сучукрпрозі, а це не так і просто — пишуть мало! Також перечитую старі добрі «Рекреації», «Музей покинутих секретів» та інші тексти для курсу сучасної української літератури в Українському католицькому університеті, де викладаю на програмі Artes Liberales. Ближчим часом маю надію перечитати й власні рецензії для збірки, яка вийде в харківському видавництві «Віват».

— Як виглядає твоя бібліотека?

— При всьому бажанні позбутися паперових книжок мені це не вдається, тому й удома, й на робочому місці в музеї на полицях можна побачити мікс класики з сучукрлітом, 1920-х із бароко, довідників із монографіями тощо. Але ідеальну бібліотеку я уявляю як теку під назвою «Книжки» у комп'ютері.

— Топ-5 головних книг твого життя?

— Не знаю, чи буду оригінальною, але головна для мене книга — це Святе Письмо. Решта можуть бути більш або менш значущими чи цікавими, але в рейтингу нижче.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...
Загрузка...

Олег Безбородько: «В поэзии меня привлекает музыка»

Олег Безбородько рассказал «2000», что не может себя представить без поэзии...

Игорь Кретов: «Я сознательно шел на риск, сделав...

«Миссия этого уникального человека — лечить и творить. А моя — создавать для...

Вано Крюґер: «Читайте майбутнє — воно вже написане»

Вано Крюґер розповів «2000», що в молоді роки на нього найбільше вплинули Гоголь,...

Антон Слепаков: «Я хотел стать таким же ироничным,...

Солист «Вагоновожатых» рассказал «2000», что у него нет и никогда не было...

Запрет русских сказок — лучшая для них реклама

Когда вы в последний раз держали в руках литературно-художественный журнал? Наверняка...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка