Вано Крюґер: «Читайте майбутнє — воно вже написане»

№13 (859) 30 марта – 5 апреля 2018 г. 27 Марта 2018 0

Вано Крюґер

Вано Крюґер розповів «2000», що в молоді роки на нього найбільше вплинули Гоголь, Гончаров, Чехов і Булгаков, а мислити його вчили де Сад, Ніцше і Фройд, що останнім часом він читає тільки філософію й поезію, а конкретно саме зараз — перечитує свою власну книжку, яка готується до друку.

Хто він: найбільш екстравагантний поет «сучукрліту». Справжнє ім'я — Іван Коломієць. Автор книг «Ніжна посмішка Берії», «Зіґґі Фрейд і Ктулху», «Вертеп на Куренівці», «Прощальний поцілунок Ілліча», «Ервеюей». Називає свій поетичний стиль «некрокомунізмом».

— Чому й для чого ти читаєш книги?

— Працювати з текстом — моя профільна діяльність. Я себе навіть інакше і не ідентифікую, аніж «той, хто працює з текстом».

Академік Іван Павлов казав, що людина на дев'яносто відсотків — це те, що вона їсть і п'є; це його парафраз древніх лікарів. Павлівська формула чудово застосовується і до читання — хтось є тим, що він читає, і ширше — хтось є тим, на що він дивиться. Саме тому одна з буддійських мавпочок закриває собі лапками очі — буддійський принцип ґіґієни. Фрідріх Ніцше писав про буддизм саме не як про реліґію, а як про ґіґієну.

Я взагалі дуже фізіолоґічно сприймаю текст. Пам'ятаю, колись в Києво-Могилянській академії Олександр Івашина задав нам читати «Піднесений об'єкт ідеології» Славоя Жижека. Я прокинувся зранку, у незвичний для себе час зі всіма фізіолоґічними наслідками. Проте вже на другій сторінці тексту я став дихати на повні груди... А найперший мій семінар в Києво-Могилянській академії був у Бориса Чумаченка. Мені випало першим відповідати, і я заслужив від нього комплімент: «Ви уважно читаєте».

Читання — це розширення оптики, що дозволяє бачити більше, значно більше. Читання стосується не лишень книжок у вузькому сенсі цього слова — це вселенський, космічний процес. Адже все навколо є знаковими системами, все навколо підлягає розшифруванню. У 2008 році після війни Росії з Грузією я написав статтю «Кто кого геноцидит?», в якій проґнозував, що наступною жертвою російської аґресії стане Україна. Тому моє побажання: читайте майбутнє — воно вже написане.

— Де ти зазвичай читаєш?

— Мені для читання потрібне усамітнення, тому, зазвичай, читаю в себе на дивані. А от у громадському транспорті читання мені не подобається — значно цікавіше просто вглядатися у вікно. Хоча це теж читання.

— Надаєш перевагу паперовим книжкам чи електронним?

— Паперовим, звісно. Книжка — не тільки безпосередньо записана на ній інформація, а й артефакт, тобто ще кілька додаткових шарів інформації. Читання електронних книг і читання аналоґових — зовсім різні процеси з точки зору нейрофізіолоґії.

Те ж саме стосується і письма: я завжди спочатку пишу текст від руки — і лишень потім набираю його на комп'ютері. Це зовсім різна механіка, що відчутно навіть на рівні лексики — писати/розписувати і друкувати/набирати. В першому є творчість, друге — механізоване і уніфіковане.

Рука є продовженням мозку, разом вони утворюють єдиний механізм. Джордано Бруно пише про руку як про молодшого брата людського розуму. Фрідріх Енґельс повторює ці думки Бруно без посилань, проте Бруно він точно читав — його всі читали і досі читають.

Пишу я, до речі, теж переважно в себе на дивані. Але, на відміну від читання, можу щось занотувати і їдучи в громадському транспорті. До речі, впевнений, що якщо підрахувати, скільки я читаю з паперу, а скільки — з монітора свого комп'ютера, то цифра все ж переможе аналоґ.

— Що входить до кола твого читання?

— Давно вже вирішив зосередитися суто на двох сферах: філософії і поезії. Зрештою, в своїх найдовершеніших формах вони зливаються.

— Яка книга найбільше вплинула на тебе в юнацтві?

— Це буде ціла низка книжок, що їх я зачитав в дитинстві, і які і зараз стоять у мене на полиці. Гоголь — у мене «Вечера на хуторе...», «Миргород» і «Петербургские повести» під однією палітуркою, Гончаров — «Обломов», оповідання Чехова, Булгаков — «Мастер и Маргарита». У мене бабуся — вчитель російської мови і літератури, тож російську клясику я прочитав раніше од української.

Проте це ще не весь список — він також містить двотомник Карела Чапека, виданий у «Дніпрі», а надто роман «Фабрика Абсолюту», «Кіберіаду» Станіслава Лема, також видану «Дніпром», три повісті Астрід Ліндґрен, видані «Веселкою» під однією палітуркою, а надто «Брати Лев'яче Серце» — нещодавно Laurus видав її «Щоденники воєнного часу 1939—1945», і тепер вони стоять у мене на полиці поруч.

— Що ти читаєш зараз?

— Себе. Той самий Laurus готує до друку мою філософськи-літературознавчу книгу Critique, тож маю добре вичитати верстку і внести остаточні правки.

В мене є давня мрія — видати своїх улюблених поетів книжковою серією: Миколу Воробйова, Василя Герасим'юка, Василя Голобородька, Михайла Григорова, Олега Лишегу, Петра Мідянку. Вже готова книжка Василя Голобородька «Дозволені забави», мені залишилося внести правки у верстку — і буквально щойно перед тим, як це писати, я працював із архівом Михайла Григорова. Його велика книжка, що включатиме і раніше друковані, і раніше ніколи не друковані книги, вочевидь, називатиметься моновіршем Василя Голобородька, присвяченого йому: «Розчахнута квітка».

— Як виглядає твоя бібліотека?

— На жаль, зовсім не так, як мені того хотілося. Замість хоча б однієї кімнати з книжковими шафами до стелі, заставленими в один ряд, — три переповнені шафи з книжками в два-три ряди і завали книжок на дивані, на кріслі і на підлозі — хто у мене гостював, той знає. Просто я собі взяв за правило: книжки, з якими я працюю, мають бути у моїй власній бібліотеці, а не в університетській чи котрійсь із публічних.

Фейсбуком гуляє світлина «бібліотеки Умберто Еко» — кілька кімнат, вщент заповнених книжками під два поверхи. Я спеціяльно перевірив: реальна бібліотека дона Умберто мала значно менш романтичний вигляд, проте це й не має значення, бо я хочу, щоб моя бібліотека виглядала саме як на тій фейковій світлині. Адже сила міфу якраз в тому, що він досконаліший од реальності.

— Топ-5 головних книг твого життя?

— Це книжки, що навчили мене мислити: маркіз де Сад — «120 днів Содома», Фрідріх Ніцше — «До ґенеалоґії моралі», Зиґмунд Фройд — «Тлумачення сновидінь», «Тотем і табу», «Я і Воно».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...
Загрузка...

Андрей Данилевич:«Наш проект — азбука жизни, и это...

«За откровенность мы никому не платим. У нас все по-честному»

Андрей Данилевич: «Наш проект - это азбука жизни,...

Самое рейтинговое на украинском телевидении социальное ток-шоу отмечает свой первый...

Тетяна Трофименко: «Читання — це найцікавіше заняття...

Тетяна Трофименко розповіла «2000», що у підлітковому віці знала напам'ять цілу...

Олег Безбородько: «В поэзии меня привлекает музыка»

Олег Безбородько рассказал «2000», что не может себя представить без поэзии...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка