«Создавать» Украину комфортнее в Польше

№ 6 (894) 8 — 14 февраля 2019 г. 06 Февраля 2019 0

Фрагмент оформления украинской кнайпы во Вроцлаве

Вроцлав — Полтава, Ивано-Франковск, Кропивницкий — неизвестный пока город. Эти точки отмечены на нашей сегодняшней «Медиакарте». А вместо путеводителей — региональные СМИ.

Борщ от «Гоголя»

«Я не націоналіст, і взагалі далекий від політики. Але мені запала в душу дуже давно почута фраза «Нічого не залежить від того, є Україна, чи ні. Якщо ти є, створи Україну навколо себе», — так говорит Сергей Тандур. Ему 53 года, он родом из Полтавы, но вот уже много лет живет в Польше, занимается бизнесом, открыл во Вроцлаве украинскую кнайпу (кафе), хотел бы вернуться на родину, но, увы, не видит здесь для себя перспектив.

Интервью с украинцем, реализующим себя за границей, записала журналист сайта «Полтава 365» Ольга Стенько. Мы приведем наиболее характерные фрагменты беседы.

«Взагалі я почав їздити й працювати за кордоном десь з 1989 року. Це були різноманітні проекти в різних країнах Східної Європи, — рассказывает о себе Сергей Тандур. — Я маю дві освіти. За однією — авіатор, закінчив авіаційне училище. За другою освітою я математик. Коли надія, що щось зміниться в Україні, почала згасати, я вирішив, що треба змінити ситуацію особисто для себе. Я дуже люблю Чехію, але не почав бізнес там, бо чехи дуже консервативні: в них старочеська кухня, і прийти до них із чимось своїм можна хіба в столиці, де багато іноземців, готових сприймати експерименти».

« — Що значить ваша назва — KRES?

— Це значить все те, чого немає в Польщі, якщо так перекласти. Тобто kres — це межа, кінець. Поляки сприймають креси — Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська область. А ми позиціонуємо це як те, чого немає в Польщі: чеське пиво, грузинське вино, східноєвропейська кухня. Десь так.

— У вас нетривіальне оформлення для Польщі: гостей зустрічають зображення Миколи Гоголя та героїв його творів. Чому саме вони?

— Від того місця, де жили мої пращури, до Диканьки лише кілометрів 15. Ми взагалі спочатку хотіли назвати ресторан «Гоголь». Але потім спустилися на землю і залишили в такому форматі. А тема близька: з дитинства, коли я приїжджаю до родичів у село, я відчуваю там особливу атмосферу — всі всіх знають, вітаються, підтримують один одного. Таке враження, ніби всі один одному родичі. І там я зустрічаю ніби всіх гоголівських персонажів. Ось ця атмосфера і втілилася в такій формі.

— Хто ваші клієнти — українці чи поляки?

— Важко сказати. Тут різні смаки — в поляків і українців. Навіть український борщ, зварений у Києві й тут, буде смакувати по-різному. В процесі нашого пристосування часто бувало, що заходили люди віком років, скажімо, від шістдесяти й старші, й питали, чи в нас тут українці працюють — мовляв, якщо не українці, то ми не будемо сідати. Зараз у мене працюють багато студентів із України — практично, всі, хто навчається тут і хоче перед батьками зарекомендувати свою самостійність.

— Чому ви підкреслюєте, що ви українець? Адже вже давно могли стати чехом чи поляком.

— Я думаю, коли ти маєш свою основу, то в будь-якій країні відчуватимеш себе комфортно. Я не можу сказати, що я коли-небудь стану чехом чи поляком — цього не станеться. Можна бути громадянином будь-якої країни, але коріння треба знати і берегти.

— Як думаєте, чи готова Україна до повернення заробітчан? Є реальні зміни?

— Важко сказати однозначно. Я багато працював в різних країнах Європи. І якщо по правді, я намагався кілька разів розвивати бізнес в Україні, спираючись на свій закордонний досвід. На жаль, зараз я бачу, що це практично неможливо. Ще за часів президентства Ющенка я намагався розвивати бізнес в Україні і якось ввозив партію комп'ютерної техніки. Всі документи були в порядку, але спочатку з мене митники вимагали експертний висновок швейцарської сторони, а коли я його надав — партнер терміново вислав кур'єром зі Швейцарії — почали вимагати заплатити за дослідження місцевим експертам. Які насправді виявилися зовсім не експертами в цій сфері — тут я, скоріше, міг би виступати експертом.

Подібних випадків за ці роки маю немало. Останній випадок — цього літа в Полтаві ми обідали з другом в ресторанчику, як раптом приїхали податківці «з перевіркою». Ми сиділи й спостерігали, як їм накривають стіл, як виносять в їх машину з кухні ящики й пакунки... В Польщі ви такого ніколи й ніде не зустрінете.

— Тобто, ви до України не повернетеся...

— Розумієте, я став ближче до України тут, ніж був в Україні. Бо в мене більше свободи бути українцем».

Угроза суицида — это просьба о помощи

«На Косівщині у липні минулого року наречені звели рахунки з життям за місяць до весілля. Смерть дівчини настала через отруєння невідомою речовиною, яка спричинила серцеву недостатність. Її хлопець вистрелив у себе з мисливського карабіна, коли дізнався про смерть коханої...

В Івано-Франківську жінка позбавила себе життя на кухні, коли у іншій кімнаті було троє її маленьких дітей. Найстарший — восьмирічний син — побачив, що сталося, вивів менших дітей, віком одного і шести років, на вулицю та почав шукати допомоги...».

Эти шокирующие случаи приводит в своем материале журналист ивано-франковской газеты «Галицький кореспондент» Марта Баранецкая. Следом за этим наша коллега публикует не менее шокирующую статистику.

«Загалом у 2018 році поліцейські області отримали 163 заяви про скоєння самогубства. Найбільше таких випадків зафіксували в Івано-Франківську — 25, трохи менше на Калущині — 19, 16 — на Косівщині та 15 заяв на Коломийщині. Найчастіше прикарпатці вкорочують собі віку шляхом повішання. Серед самогубців на Прикарпатті 134 чоловіки, 29 жінок, також вкоротили собі віку троє неповнолітніх».

В своей публикации автор «спробувала дізнатися, що штовхає людей здійснити суїцид та як вберегти себе і близьких від непоправного».

«Законодавство України передбачає, що того, хто може зашкодити собі чи іншим, госпіталізують примусово. Люди часто не зважають на це, втім погрози собі чи іншим — це сигнал про необхідність допомоги.

Михайло Винник, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри психіатрії, наркології, медичної психології Івано-Франківського національного медичного університету наголошує на тому, що найближче оточення мусить бити на сполох, якщо поведінку можна вважати суїцидальною.

«В окремих випадках люди відкрито заявляють про наміри, також часом це може бути шантажно-демонстративна поведінка. Людина каже (здебільшого близьким), що її не розуміють, не хочуть допомогти, що вона піде із життя, може бути демонстрація суїциду, — це свого роду шантаж. І біда в тому, що навіть якщо самого суїциду не буде, людина може позбавити себе життя із необережності», — зазначає лікар.

За словами професора, є місце також прихованим проявам суїцидальних думок, до них можна віднести швидку їзду автомобілем, розмови про те, що людина втомилася від життя, тощо.

У будь-якому випадку, якщо людина сигналізує про проблему, на цей сигнал необхідно відреагувати. З одного боку, людина хоче заподіяти собі смерть, з іншого — навіть в останню хвилину думає, як себе врятувати».

С кем породниться Кропивницкому?

«Когда-то, в советские времена, у Кировограда было два города-побратима: болгарский Добрич (с 49-го до 90-го — Толбухин) и Павлодар, Казахстан, — напоминает журналист газеты «Україна-Центр» (г. Кропивницкий) Елена Никитина. — На прошлой неделе тема возможного зарубежного партнера и друга снова всплыла. Как сообщила журналистам замначальника управления экономики горсовета Татьяна Тимченко, определение и документальное оформление городов-побратимов предусмотрено «Программой формирования положительного международного и инвестиционного имиджа Кропивницкого на 2018—2020 годы».

После этого наши коллеги провели своеобразный опрос экспертов на тему: «Какой зарубежный город идеально подошел бы в побратимы Кропивницкому». Опросили людей, «много путешествующих и имеющих возможность посмотреть, сравнить и проанализировать».

Приводим наиболее интересные, на наш взгляд, ответы.

Виктория Талашкевич: «Я думаю, что город-побратим должен иметь исторические, культурные, экономические связи с Кропивницким. Или, например, в этом городе должен быть вуз, который сотрудничает с нашими университетами. Также очень важно расстояние, которое есть между городами, чтобы молодежным, спортивным, культурным делегациям можно было поехать, посмотреть, обменяться опытом, в том числе официальным делегациям из числа чиновников. И чтобы на это не ушел весь годовой бюджет департамента экономики. Я бы рекомендовала рассматривать города в Польше, Венгрии, Румынии, Сербии. Города, приблизительно равные по количеству населения и экономическому развитию».

Андрей Богданович: «Логично сразу искать город, названный в честь драматурга. Шекспир? Бомаршевск? Ну или в честь писателя. Вот в России Тургенев, по-моему, есть».

Виктор Токарев: «Правильно было бы дружить с каким-то сербским городом, ибо наши края когда-то называли Новой Сербией».

Анна Кузнецова: «Я бы предложила небольшой городок Упсала, который находится в часе-полутора езды от Стокгольма. Есть что-то общее с Кропивницким. Упсала знаменита своим старым университетом и вообще научной школой, вузами. Там есть шикарный городской театр, где играет своя труппа. В городе есть река, тоже небольшая, как Ингул. Красивые набережные с видом на церковь. Единственное — никогда город не переименовывали, историческое название сохранилось с момента основания».

Интересно, у наших читателей из Кропивницкого имеются какие-то свои варианты? Если да, сообщите их редакции «2000». И тогда городские власти Кропивницкого узнают мнение не только «экспертов», но и простых жителей своего города.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...
Загрузка...

«Ми вижили, бо мали надію...»

Издательский дом Дмитрия Бураго представляет книгу «Незрадлива совість України....

Сергей Детюк: «Для меня книга книг — «Маленький...

Сергей Детюк рассказал «2000», что не может читать в суете, что в юности однажды не...

Малые да удалые

Начнем новый год с короткой прозы. В нынешней подборке два украинских писателя и два...

Они рождены, чтоб анекдоты сделать былью

Как, если не издевательством над великим певцом, назвать украинизацию его пения в...

Знай наших!

Украинская молодежь дебатирует умело

Англия, Англия!

Осенью приходит долгожданная прохлада, дети отправляются в ненавистную школу, а на...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Лентаинформ
Загрузка...
Ошибка