Люди заробляють — земля плаче

№25(703) 20 — 26 июня 2014 г. 18 Июня 2014 5

Старателі, які зібралися неподалік Володимирця, намагалися привернути увагу до себе і словами, і мовчазним бунтом

В №22 «2000» порушено проблему незаконного видобутку бурштину на Рівненщині та окреслено її загальні аспекти. Та, на жаль, попри зусилля для врегулювання ситуації, вона з кожним днем стає все більш неконтрольованою. Деклароване бажання ввести старательську діяльність у законне русло наразі, навпаки, призвело до повної вседозволеності.

В умовах, коли держава фактично перебуває в стані війни, розкрадання багатств її надр набуває катастрофічних масштабів — на Поліссі відкрився такий собі західний бурштиновий фронт. Нам вдалося побувати на копальнях і побачити все на власні очі.

Копають і старі, і малі

Коли під'їжджала до лісу, що розлігся на десятки кілометрів від околиці с. Жовкині, що у Володимирецькому районі Рівненщини, нічого особливого спершу не помітила. Хоча знала, що цей куточок краю — один із найбагатших на «сонячний камінь», що десь тут, буквально під ногами, лежить багатство, яке могло б неабияк допомогти стати на ноги державі. Аж тут місцевий житель Анатолій Ковальчук звернув мою увагу на кілька автомобілів на узліссі та хлопчаків на мотоциклах. Побачивши нас, вони чимдуж почали втікати, а лісом рознеслося гучне «Караул!».

— Не бійтеся! Це свої! Не бійтеся! — на увесь голос закричав Анатолій Кузьмич, коли зайшли в гущавину. Сотні людей тим часом вибиралися з глибоких ям та, наполохані, ринулися по в'язкому піску у протилежну сторону. Аж коли засторога пролунала разів п'ять, копачі зупинилися й вичікувально завмерли. Більшість завбачливо повідверталися, особливо коли помітили у моїх руках фотоапарат. Я теж завмерла, але від несподіванки, бо аж такого не очікувала побачити — проїхавши перед цим через усе село, таке невеличке і тихе, помітила усього кілька чоловік. Тепер з'ясувалося, що всі місцеві жителі тут.

Лопата — ото й увесь інструмент у більшості добувників бурштину

— Наші люди, прошкуючи до лісу, так і кажуть: «Йдемо на роботу», — пояснює Анатолій Кузьмич.

— А що нам робити? — обіпершись на лопату та втираючи спітніле чоло, обізвалася одна з жінок. — У мене он двоє дітей — треба ж їх якось годувати!

— I в мене так само, — додала інша жінка, котра навіть вибратися з величезної ями не встигла і по цих словах, вже не звертаючи на непроханих гостей увагу, продовжила копати. Щоправда, ще показала жменьку свого сьогоднішнього бурштинового скарбу.

Решта або так і стояли, відвернувшись, або теж продовжили копати, а дехто спокійно сів обідати. Охочих спілкуватися майже не виявилося. Взагалі ці люди відчутно відрізнялися від копачів, яких доводилося бачити нещодавно під стінами обласної ради. Можливо, тому, що там згуртувалися самі чоловіки, які рішуче йшли відстоювати своє право законно копати бурштин, а тут були навіть жінки й діти, фактично цілі сім'ї.

Уночі ліс світиться, мов столиця

— Ходімте вже звідси. Ходімте. — попросив мене Анатолій Кузьмич, перервавши мої безкінечні журналістські розпитування під сердитими поглядами копачів.

— Ну ходімте.

— Не можу дивитися на ліс — серце обливається кров'ю. Пам'ятаю, як його садили, — скрушно сказав чоловік. — А тепер самі бачите, що з того лишилося. Я принципово жодного разу не копав бурштин. Подивіться на берізки — вони ж просто згниють. А в урочищі Юкмань взагалі катастрофа, бо там бурштин вимивають із землі мотопомпами. А колись же там були родючі землі — пшениці збирали по 45 центнерів з гектара. «Убрали» все. Якщо ці ями в лісі ще можна обійти, то там. Межі воронки ще не показник, що навколо безпечно, — грунт вимивається на 6—7, а то й 10 метрів углиб. Навіть худоба провалюється. Причому добувають там бурштин не наші люди, а з інших областей. З часом, схоже, наше село поглине болото.

— Це точно! Ще рік-два — і під хатами почнуть бурштин шукати, — бідкається секретар Жовкинівської сільради Валентина Ковальчук. — Все перекопано — і випаси, і паї, і ліс, навіть під дорогою вже риють. Ми рахували приблизно — на території сільради перекопано вже 400 га землі. А скільки перемито мотопомпами! Скоро вже не буде навіть де корів випасати та сіна накосити.

Сільрада у Жовкинях — одному з найбагатших на бурштин сіл

Сільрада у Жовкинях — одному з найбагатших на бурштин сіл

— А чи можна навести лад, якщо дозволити легально копати? — запитую, згадуючи нинішні ініціативи обласної влади.

— Єдиний вихід — перекрити ринок збуту, — відповідає Анатолій Кузьмич. — Тепер де хоч можна продати бурштин. Приймальники просто по сільських хатах «працюють». То про який порядок можна говорити?

— Ми, коли були дітьми, інколи теж знаходили бурштин в канаві, але й мови не було, щоб його десь продавати, — приєднується до розмови землевпорядник сільської ради Світлана Погрібна. — Просто гралися тими камінцями. Подивишся було на сонце, а воно аж сяє! Нинішні діти, полюючи за цим добром, навіть у школу не ходять — які тільки причини не вигадують, аби відпроситися з уроків! А бурштином вже не граються, а в 14—15 років купують мотоцикли за 45 тис. грн. I це самі, без допомоги батьків. Можна заробити до 500 грн. за день, навіть не копаючи, а збираючи рештки на поверхні, де камінь перед тим вимивали мотопомпами або викопували. Особливо після дощу. А хто має мотопомпи, хоч і платить за «кришу», заробляє великі гроші.

Тим часом проблема не набула б таких масштабів, якби бурштин добували тільки безробітні жителі Жовкинь — на них припадає зовсім невеличка його частина. Незаконним старательством займаються мешканці не лише Володимиреччини та й взагалі Рівненщини, а навіть заїжджі з Донеччини та інших областей. Зокрема, ті копачі, яких я бачила вздовж дороги до Володимирця, виявляється, з Тернопільщини. А знають тут про це, бо урочище належить до земель сільради. Кажуть, чужі навіть намети поставили та мобільний магазин.

— Взимку через «гостей» у нас бунт піднявся, бо вони запросто їздили по полях і озимині, — веде далі Анатолій Кузьмич. — Наші люди намагалися їх не пускати — щодня приїжджало не менше 2—3 тис. чоловік. Машини стояли колонами. А в нас разом зі старими та малими в селі лише 900 чоловік, та й то дехто лише приписаний.

Найбільше активізувався незаконний видобуток бурштину років зо три тому. Особливо вражаюча картина вночі — кажуть, територія навколо маленьких Жовкинь і ліс світяться, мов столиця. Старателі з шахтарськими ліхтариками зізнаються, що темної пори навіть легше копати.

Однак попри те що крізь село проходять мільйони бурштинових грошей, у місцевих бюджетних установах довелося побачити зовсім не столичний добробут. Найбільше вразило приміщення сільради. Трохи ліпші, але теж конче потребують ремонту, місцевий дитячий садочок, фельдшерсько-акушерський пункт, школа, якій потрібен спортзал. А про дорогу взагалі зайве говорити. Та ще й самі бурштинокопачі її далі руйнують.

— Річний бюджет сільради становить разом із дотацією 602 тис. грн. На території ради немає жодного підприємства, а офіційно працевлаштовані 72 людини — для кого вистачило місць у бюджетних установах, — дає коротку, але промовисту характеристику Валентина Ковальчук. Ще більш промовиста вона, коли йдеться про розцінки на бурштин.

— Село наше золоте, та золота щось не видно, — каже у відповідь на мої прикрі погляди на зчорнілий куток стелі у дитсадочку вихователька Олена Волошина. У Жовкинях, та й багатьох інших селах Полісся, бурштинові скарби стали і дарунком, і прокляттям.

Працювати на державу

Жовкині — це лише невеличкий зріз загальної ситуації із незаконним видобутком бурштину. Таких сіл на Рівненщині безліч, і проблема, що виникла в середині 90-х, давно вийшла за рівень не лише району, а й області.

Зворотною дорогою із Жовкинь довелося побачити черговий бурштиновий бунт — понад тисяча копачів, прагнучи привернути увагу до себе, майже на цілий день заблокували роботу ТОВ «Центр «Сонячне ремесло» — одного з двох підприємств на Рівненщині, які мають ліцензію на видобуток бурштину. Основна вимога — дозволити їм легально видобувати сонячний камінь.

— Нам набридло, що нас ганяють, як собак, ми хочемо працювати відкрито! — в один голос кричали старателі. — Ми готові здавати бурштин державі і платити що треба у бюджет.

Хтось кинув лопати та відвернувся, інші — продовжували копати.

Хтось кинув лопати та відвернувся, інші — продовжували копати

— Але не в Київ, а сюди, в район, — під загальне схвалення додав один з копачів. — Щоб у нас будували дороги, школи, спортивні комплекси, а не бари, де споюють народ. Ми не претендуємо на землю — просто відведіть нам для копання якусь ділянку, вирубайте ліс, щоб він не пропадав, і поставте державного приймальника. Будемо в сільраді чи де купувати квиток і пред'являти перед роботою.

Представники місцевої влади, котрі приїхали на зустріч з бунтівниками, пояснили, що рекомендації щодо законодавчого врегулювання ситуації вже напрацьовані і направлені керівництву держави. Але на прохання призупинити незаконний видобуток бурштину люди не пристали. Вони не вірять, що таки зможуть легально вести старательство, бо вже багато років чують самі обіцянки.

Зазначимо, те, яким бачить вихід із ситуації влада на рівні сіл і районів, тобто люди, що найбільше заглиблені в проблему і зацікавлені в її вирішенні, збігається з думкою простих старателів.

Бурштин без статусу

Свої пропозиції районні та обласна ради краю з року в рік скеровують у Верховну Раду й Кабмін. Проте там уперто нічого не чують і не бачать.

Провідний аргумент прохачів наступний: оскільки побороти незаконний видобуток бурштину силовими методами неможливо, потрібно спрямувати його в законне русло. Стартом має стати виведення сонячного каменю із переліку дорогоцінного каміння. По-перше, бурштин не є таким, по-друге і головне, перебування в цьому переліку означає надзвичайно складну процедуру одержання ліцензій, а отже, практично унеможливлює видобуток приватними підприємствами, тим паче фізичними особами чи старательськими артілями. А саме цього домагаються люди.

Наступний крок — розробка чітких правил щодо видобутку бурштину, які мають бути відображені у законі. Пропозиції напрацьовані давно.

— Востаннє районна рада ухвалила звернення до в. о. Президента України та Кабінету Міністрів у березні. В офіційному листі — повна картина і рекомендації щодо вирішення питання, — розповідає голова Володимирецької районної ради Василь Ковенько. (Одразу зауважу, що думку, яка буде викладена, варіаціями так чи інакше підтримують керівники усіх п'яти бурштиноносних районів області. — Авт.)

Бурштин добувають і жінки

— Ми пропонуємо запровадити тимчасовий особливий порядок видобутку бурштину на порушених землях. Для початку доручити органам місцевого самоврядування визначити на підвідомчій території розміри ділянок порушених земель та зафіксувати це у відповідних рішеннях. Саме сільські та селищні ради треба наділити правом давати щоденні дозволи на видобуток бурштину. Звичайно ж, за погодженням із власниками земельних ділянок та землекористувачами. Розцінки райрада пропонує такі: копачі бурштину мають платити за право видобутку по 50 грн. у день, обов'язково авансом, придбавши десятиденний дозвіл у сільраді.

Власник мотопомпи повинен сплатити 4 тис. грн. у день. 70% суми залишатиметься в сільському бюджеті, решта перераховуватиметься в районний. Дозвіл давати лише тим власникам мотопомп, які мають не менше чотирьох зареєстрованих працівників на один агрегат.

Депутати райради, розповів Василь Ковенько, також вважають за необхідне чітко регламентувати час видобутку — з 9-ї до 18-ї год., а також наголошують на обов'язковій рекультивації земель і суворій відповідальності за порушення правил: кожен випадок — штраф 10 тис. грн. із власника мотопомпи, 500 грн. — з копача.

Представники органів місцевого самоврядування області пропонують аналогічні правила запровадити як постійні і відобразити законодавчо. До речі, закон «Про бурштин» після 2010 р., коли президент наклав на нього вето, Верховна Рада більше не розглядала.

— Була б на те добра воля, пройти необхідну процедуру й ухвалити закон можна за кілька днів, — наголошує його автор, колишній народний депутат (I, IV та VI скликань), а нині голова Федерації профспілок Рівненщини Микола Шершун. — Це дозволило б зняти усі негаразди навколо бурштинової проблеми. Зокрема, спрямувати її у законне русло, запровадити спрощену та скорочену процедури отримання дозволів, зменшити витрати підприємців для започаткування діяльності, збільшити надходження до державного і місцевих бюджетів, поліпшити безпеку праці, відновити землі на відпрацьованих площах, створити нові робочі місця.

Анатолій Ковальчук принципово жодного разу не копав бурштин

Покинуті бурштинові ями не такі небезпечні, як воронки після мотопомп

Законопроект визначає основні правові, економічні, організаційні та екологічні засади відносин та діяльності, пов'язані з особливостями користування надрами для видобутку бурштину-сирцю, а також з його реалізацією, зберіганням, перевезенням та обробкою на території України. Свого часу переконати колег підтримати його було непросто — не усвідомлюючи глибини проблеми, ті навіть глузували: мовляв, давайте ще закон про сало ухвалимо. Зрештою підтримали законопроект, але у президента була інша думка.

Тим часом стосовно варіанта закону про бурштин, який розглядався у 2010 р., у багатьох сумніви. Найперше — у самих старателів. Вони вважають, що у виграші будуть лише представники бізнесу та багаті земляки, які вже у спрощеному порядку зможуть придбати ліцензії і дозволи та гірничі відводи й привласнять вигідні ділянки. (До слова, про родовища промислового значення не йдеться — це має бути прерогативою держави.)

Отож люди, які копають сонячний камінь вручну, або стануть наймитами, або знову обходитимуть закон. Можливий наслідок — ще більша конфронтація серед місцевого населення та війни між багатіями за те, хто вхопить ласий шматок. Зрозуміло, про викоренення корупційних схем у цих умовах може повірити тільки зовсім наївна людина.

— На мою думку, закон у варіанті 2010 р. був відкоригований під великий бізнес, — коментує Василь Шіпко, колишній голова Клесівської селищної ради, яка є епіцентром бурштинових проблем. — Дати цьому раду можна, тільки коли отримають відповідні повноваження місцеві громади, якщо налагодити роботу старательських артілей з простих жителів, які потерпають від безробіття. Крім того, потрібні зміни у дотичні закони: «Про надра», «Про землі», «Про видобуток корисних копалин» та ін. Без узгоджених коректив з ними закон про бурштин буде просто паралізований.

Отже, всі основні акценти збігаються: більше повноважень на місця, якомога чіткіший, прозоріший і простіший порядок видобутку та рівні права для старателів. У будь-якому випадку відповідний законопроект мав би перед ухваленням у Верховній Раді пройти громадське обговорення на Рівненщині — із залученням старателів та органів місцевого самоврядування, на очах яких відбувається бурштинове свавілля, а вони абсолютно безсилі.

Анатолій Ковальчук принципово жодного разу не копав бурштин

Анатолій Ковальчук принципово жодного разу не копав бурштин

Та наразі жодна ініціатива ввести ситуацію у правове русло і в жодному варіанті не втілена в життя, хоча і місцева влада, і обласна вже перейшли на мову ультиматумів. Після вимоги терміново повернутися до розгляду закону про бурштин, яку висунула обласна та районні ради краю, минув місяць, але зрушень ніяких. Виходить, що варіант грабунку надр України вигідний надто багатьом.

«Тисячі людей обурені поведінкою високопосадовців, які ігнорують вирішення нагального питання, — йдеться у зверненні Сарненської райради до Верховної Ради, Кабінету Міністрів, народних депутатів України від Рівненської обл., прийнятому 13 травня. — Громада Сарненщини вимагає легалізації процесу видобутку бурштину. Неприйняття відповідного закону надалі може призвести до відкритої війни між населенням району та організованими злочинними угрупованнями.

Старателі погоджуються сплачувати податки державі, а не бандитам, керівникам правоохоронних органів області, народним депутатам, які «кришують» процес. Офіційний видобуток давав би немалі прибутки до бюджетів: бурштин би легально добувався, здавався, перероблявся, експортувався. За всі ці операції держава заробляла б чималі гроші, частину з яких можна було б використати на відновлення екології».

Аналогічних листів було безліч. Обіцяли пролобіювати розробку та ухвалення закону і народні депутати від Рівненщини. Нагадаю, що термін ультиматуму, який поставила Рівненська облрада, збігає 14 липня — якщо реагування не буде, депутати пообіцяли провести засідання під стінами Верховної Ради, а старателі — перекрити міжнародні траси.

P. S.

Тим часом у Рокитнівському районі 19—20 травня старателі з різних сіл перекрили на два дні дорогу і не пропускали транспорт ані з бурштиноносних територій, ані у зворотному напрямку. 4 червня майже 800 копачів перекрили трасу Київ—Ковель неподалік Федорівки Сарненського району, очікуючи на «зачистку» і конфіскацію мотопомп, про що оголосив новий керівник управління УМВС в Рівненській обл. На місце прибули спеціалізована техніка та бійці спецпідрозділу, проте до силового варіанту не дійшло.

Наступного дня люди пішли під райраду. Як розповів її голова Микола Драганчук, ситуація ускладнюється тим, що масово почали приїжджати старателі з інших регіонів, зокрема Кіровоградщини. З іншого боку, в страху перед старателями перебуває місцеве населення — йому вже навіть городи перекопують. Iнформація про локальні конфлікти надходить ледве не щодня, водночас зростають і обсяги незаконного видобутку сонячного каменю.

ФОТО АВТОРА

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...

Торговля — двигатель прогресса

В период с 12 по 15 сентября 2019 г. центром «Социс 2000» проведен анкетный опрос 275...

Гиг-экономика* не спасет Восточную Европу от утечки...

Для беднейших стран Европы новая эпоха на рынке труда оборачивается очередной...

Зачем украинцу револьвер

По данным Small Arms Survey (Женева, Швейцария), которая исследует вопросы обращения...

Европе пора перестать налегать на крепкое спиртное

Судя по данным нового отчета ВОЗ, европейцы — самые пьющие люди на планете. В 2016 г....

Украинцы пьют меньше, но умирают чаще

Официальные данные не могут в полной мере учесть потребление алкогольных напитков...

«Нет!» — 41 проценту украинцев

В 2017 г. в Соединенные Штаты по визе типа «B» въехали почти 6,4 млн. человек. Этот...

Загрузка...

Визовый рекорд заробитчан

МИД Чехии сообщает о рекордном интересе иностранцев к въездным визам в страну: так, за...

Два взгляда на историю Украины

В этом году исполнилось 80 лет с начала Второй мировой войны и 75 лет со дня освобождения...

Словаки — братерський народ

Словацька громада в Україні зовсім невеличка: лише 6,4 тис. осіб згідно з даними...

Свобода от голода — основополагающее право человека

За собой государство оставляет крупные инфраструктурные проекты: строительство дорог...

Мировая рисовая держава?

В Украине рис можно выращивать на 255 тыс. га — от Херсона до Чугуева

Затерянное шоссе

Дорог нет, но чиновники, которые делят деньги на их ремонт, — отнюдь не дураки

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка