Обговорення пропозиції Президента

28 Марта 2003

Обговорення пропозиції Президента

Леонтій ПЕТРОВСЬКИЙ, керівник Центру ділових ініціатив

Влада повинна сказати людям відверто, що Україна перебуває в кризовому соціально-економічному стані, а не відволікати народ на якесь там обговорення пропозицій Президента. Ми маємо багато проблем, які не вирішуються.

По-перше, Україна не відповідає усталеним стандартам Євросоюзу щодо країн з ринковою і навіть перехідною економікою.

По-друге, діюча система влади не здатна вирішити проблеми економіки та соціальної сфери (не прийняті Податковий кодекс, закон про пенсійну реформу тощо).

Реформа політичної системи, яку проголосив у своєму Зверненні до українського народу Президент, сьогодні у всіх на вустах. Одні її підтримують, інші цілковито не сприймають. Та ніхто з них не здатен обґрунтувати своєї позиції. І це неважко зрозуміти. Причина напрочуд проста: той, хто готував це Звернення, сам добре не розуміє різниці між політичною та конституційно-адміністративною реформою.

Президентсько-парламентська чи парламентсько-президентська форма правління — це лише зміна акцентів управління державою, чітке визначення місця кожної гілки влади, їх відповідальність перед народом, в т. ч. Президента. І не більше.

Можливо, не всі, а якась незначна частина суспільства розуміє, що політична реформа давно вже відбулася. В 1991 році. Ми проголосили незалежність, перейшли від однопартійності до багатопартійності, змінили економічні відносини (від державної та кооперативної власності перейшли до приватної ), що закріплено в Конституції України.

Однак те, що видається народу сьогодні політичною реформою, є не що інше, як конституційно-адміністративна реформа. Але не справжня, а косметична.

Що ми сьогодні маємо?

Маємо Президента, який обирається всенародним голосуванням, маємо уряд, який затверджується Верховною Радою з подачі Президента. До того ж маємо Адміністрацію Президента, яка як орган влади не є легітимною, бо не передбачена Конституцією. Якщо повернутись на два десятки літ назад, то Адміністрація сьогодні виконує роль екс-ЦК КПУ (тільки сьогодні це ЦК ПЧ, де П — партія, Ч — чиновник). Але це лише на верхньому щаблі влади, а на рівні областей, районів тут взагалі нічого не зрозуміло.

Не може бути такого стану, щоб державні адміністрації, з одного боку, — орган контролюючий, а з другого — виконавчий. Одночасно!

Від цього всі наші біди в управлінні економікою.

Згоден, що в регіонах повинно бути «око государеве». Саме намісники (приємніше зватися губернаторами? Хто заперечує?) Президента (не голови адміністрацій) повинні відігравати роль безкомпромісного контролера за виконанням законів України, указів Президента, постанов уряду, а виконавча влада повинна бути під їх невсипущим контролем. Це нормально, і в цьому є логіка. Верховна Рада формує Кабінет Міністрів, місцеві ради формують свої виконавчі органи.

У Президента повинен бути апарат (не Адміністрація), який би виконував контрольно-ревізійні функції, і його намісники в областях (на районному рівні — помічники намісника), у яких був би мінімальний апарат. Намісник (губернатор) призначається Президентом, помічники — намісником (губернатором). У зворотному порядку підпорядковуються.

Президент у такому випадку буде знати реальну картину, що відбувається в країні, і приймати єдино правильні рішення. Це положення потрібно ввести в Конституцію терміново!

Обласні, районні, міські ради утворюють виконавчі органи. В такому випадку ми будемо мати вертикаль влади:

Президент — намісники (губернатори) — помічники намісників (губернаторів);

Верховна Рада — обласні, районні, міські, селищні ради;

Кабінет Міністрів — виконавчі органи областей, районів, міст, селищ.

За такої схеми ми будемо мати чітку підзвітність органів влади від нижчих до вищих.

Безумовно, виконавчі органи повинні мати зовсім інші функції, ніж сьогодні. Управляти їм практично нічим і ніким. Керівники державних, комунальних, кооперативних підприємств тільки з поваги ходять на наради, які організовує влада. Новостворені підприємства на основі приватної власності, за рідким винятком, доступу туди не мають, хоча саме вони вирішують основне завдання — наповнення місцевих бюджетів. Тому завдання виконавчої влади на нинішньому етапі — надання допомоги підприємствам, окремим галузям. Практичної. Наприклад, управління промисловості, транспорту і зв'язку повинно бути управлінням аналізу та прогнозування розвитку промисловості, транспорту і зв'язку. А звідси — і відповідні функціональні обов'язки: проведення моніторингу, маркетингових досліджень з метою надання рекомендацій щодо випуску, продаж, купівлі сировини, комплектуючих тощо.

А на який строк обирати Президента, депутатів Верховної Ради, пересічного українця мало турбує. Він не має довіри ні до Президента, ні до Верховної Ради, ні до уряду. Український народ заклопотаний нині тим, як забезпечити себе і свою сім'ю більш-менш пристойним життям. Зверхники постійно нам кажуть про економічне зростання. Де ж воно? На кишені громадян це не позначилося.

Щодо двопалатного парламенту. Як він буде обиратися ? А, можливо, призначатися? З якою метою він взагалі створюється? Покращити прийняття законів? Маю великий сумнів. Певне, тут закладені далекосяжні плани окремих представників кланових угруповань. За допомогою такого парламенту можна «поховати» будь-який проект, що не буде відповідати тим чи іншим промислово-фінансовим групам.

Щодо призначення прем'єра і формування складу Кабінету Міністрів. Коли ми переходимо до виборів на пропорційній основі, то прем'єр-міністром автоматично стає керівник партії, яка набрала більшість на виборах. І він вже формує уряд. Повністю. Це світові стандарти. До чого тут призначення силовиків Президентом? Це він робить і сьогодні. То ж які радикальні зміни пропонуються в пропозиціях? Ніяких.

Щодо виборів на пропорційній основі. Ідея дуже хороша, але у нас немає самодостатніх партій. Коли планку підняти до 10%ного бар'єру проходження, то до парламенту пройде КПУ, можливо, СПУ, СДПУ(о), Рух (за умови повернення в його лоно УНП і всіх, хто свого часу вийшов з нього).

Виборчі блоки не мають права брати участь у виборах. Ситуативні блоки довго не живуть — у них різні інтереси. До того ж наші партії нічого ще доброго не зробили для народу. І відкликати будь-якого депутата народ не здатен. Його можуть відкликати лише однопартійці. Про яку владу народу ми ведемо мову?

Щодо розпуску парламенту Президентом. Безумовно, Президент повинен мати засоби впливу на парламент. Але в пропозиціях чомусь не передбачений імпічмент Президента.

Конституційно-адміністративна реформа потрібна. Ми з нею запізнились як мінімум на 10 років. Але перед тим, як починати, вкрай необхідно прийняти закони. «Про закони України», «Про Кабінет Міністрів», «Про апарат Президента», «Про формування виконавчої влади в регіонах», «Про вибори».

Щодо всенародного обговорення. Це липа найвищого ґатунку. Це ми вже проходили. Мені доводиться спілкуватися з багатьма підприємцями. Це люди в більшості своїй політично освічені. Навіть вони не розуміють стратегічних планів влади і вважають Звернення за тактичний хід— дарування нардепам п'ятирічного «перебування» у Верховній Раді (хто з них відмовиться?), щоб більшість проголосувала за пропозиції. А головна з них — проведення виборів в один рік. Коли це положення буде проголосоване, то наступні вибори і народних депутатів, і Президента відбудуться в 2007 році, бо ніхто з депутатів не зголоситься проголосувати за розпуск парламенту в 2004 році. Ця думка має право на життя. І я б не сказав, що вона абсурдна.

А пропозиції мислячих людей ніколи не будуть враховані, бо вони не відповідатимуть замислам розробників, натомість з регіонів будуть надходити листи з одностайною підтримкою. Це аксіома. Навіщо ж тоді влада на місцях?

Камо грядеши, Україно?

Положення доповіді підтверджуються численними фактами і цифрами, що роблять...

Недальновидная «трехходовка»

Передача имущественного комплекса «Мотор Сич» государственному госоргану со...

«Метод Смелянского»

«Укрпочта» получила возможность дополнительно зарабатывать на видах услуг, не...

«Непрестижные» сварщики, «ненужные» медсестры

Государственная служба статистики опубликовала любопытнейшую отчетность под...

Сотрудничество со временем

Время не допускает вольностей, если они переходят грань естественных вещей

Сети смерти

Суицидальная попытка представляет собой крик о помощи в невыносимой ситуации, а не по...

Сыщик в законе

Журналистские расследования мало чем отличаются от деятельности частных детективов

Шедевры, копии, подделки

Право управлять и властвовать не гарантировано бессрочно

Не с Европой единой нам жить суждено

Немалый потенциал в экономике, политике и иных сферах Украина способна обрести, если...

Вызовы для нового патриарха

Дипломатические чиновники — вновь в идеологическом «мейнстриме»

Смертельные весенние ручьи

Борьба с гололедицей и посыпание дорог составами, содержащими соль, привели к тому, что...

Свобода глазами киевлян

опрос взрослого населения Киева относительно восприятия свобод в повседневной жизни

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка