Останній герой

17 Сентября 2004

Останній герой

Ярослав ПРОЦЬ, смт Шишаки Полтавської обл.

Почесне звання Герой Соціалістичної Праці, як можна дізнатися в довідниках, у Радянському Союзі було встановлене Президією Верховної Ради наприкінці 1938 року. І, як можна здогадатися, першим його було удостоєно Йосипа Сталіна. Потім цей найвищий ступінь відзнаки було присвоєно майже 20 тисячам осіб, які виявили трудовий героїзм чи зробили значний внесок у підвищення ефективності суспільного виробництва, сприяли піднесенню, як тоді писали, народного господарства, науки і культури.

А чи знає хтось із читачів «2000», кому судилося стати останнім Героєм Соціалістичної Праці? Гадаю, ствердну відповідь можуть дати лише одиниці.

Тому хочу запропонувати вам зустріч з людиною, яка гордо носить не тільки це високе звання, а також є Героєм України. Мова піде про засновника відомого не тільки на Полтавщині приватного підприємства «Агроекологія» Семена Антонця. Саме він є останнім у шерензі тих достойників, хто приміряв до лацкана піджака золоту медаль «Серп і Молот» та орден Леніна. Сталося це, як можна здогадатися, в 1991 році, який одні називають роком розпаду імперії, інші — роком великої зради.

Указ про присвоєння Семенові Антонцю звання Героя Соціалістичної Праці було підписано 14 серпня 1991 року. І зробив це тодішній президент СРСР Михайло Горбачов. Як потім стало відомо, свій історичний підпис під цим документом він поставив у Форосі.

А коли про це дізнався Семен Антонець?

— Про присвоєння мені цього високого звання як доконаний факт я вперше дізнався 17 серпня, — розповідає сам Герой, — коли повідомлення про це опублікували газети. Хоча про те, що до цього йшлося, я, звичайно, знав раніше з різних джерел. І ось наступного дня, 18 серпня, в райцентр Шишаки, де мали проходити обжинки, прибув перший тодішній секретар Полтавського обкому партії Олексій М'якота, щоб привітати мене з високою нагородою. Він саме повернувся з відрядження в Китай. Хтось тоді запитав його: «Як це ви з такого далекого рейсу та відразу до нас?» «Є на це причина, — коротко відповів він. — Антонця буду поздоровляти, Героя». І ось коли він тепло вітав мене, був людяний як ніколи. Мені здалося, що він відчував щось неладне. Бо через кілька днів — путч, стали обкоми закривати. А тоді він, пригадую, сказав мені: «Висока нагорода — це доля. Але навряд чи вона всміхнулася б тобі, якби про це раніше не поклопоталися Микола Слинько та лікар Касьян. Якби Касьян не підійшов у Москві до Лук'янова, а той не подзвонив у Київ до Вітольда Фокіна, а останній не зв'язався зі мною. Ось тоді ми з більшою щирістю почали це робити».

До чого тут слова про щирість? А було ось що.

Коли документи на Антонця пішли по інстанціях, помічник М'якоти повернувся від тодішнього голови обласної ради Івана Гопея і повідомив, що той чомусь вагається ставити підпис. Той відразу зв'язався з ним. У відповідь почув: «Та ви знаєте, тут була делегація протесту, кажуть, що це буде незаслужено.»? А знаєте, що то за «делегація» була? В особі однієї людини, яка мала якісь особисті порахунки. Згодом Гопей поставив підпис під нагородними документами на Антонця, а потім саме він на одній з нарад вручав йому Золоту зірку Героя. Але це було вже в грудні. А до того в смутний період нашої історії нагорода ще десь блукала владними коридорами. Дійшло навіть до того, що тодішній депутат Микола Касьян почав з'ясовувати у Москві, де ж нагорода для Антонця.

Власник останньої геройської нагороди розповів і про деякі інші цікаві подробиці.

В епоху горбачовської гласності проходила сесія Полтавської обласної ради. Виступаючи на ній, один з партійних діячів Микола Слинько зауважив, що чомусь стали рідше нагороджувати заслужених людей. От, приміром, чому такий, як Антонець, досі не Герой Соцпраці? А це людина, яка давно заслуговує на таке звання. В залі пролунали дружні оплески. Це було запротокольовано. І, до речі, стало документом до нагородної справи.

Одним з перших, хто поздоровив Антонця з присвоєнням звання Героя Соціалістичної Праці, був Федір Моргун, який як ніхто інший чудово знав про добрі справи Семена Свиридовича на ниві екологічного землеробства. Земля під його опікою десятиліттями не бачила плуга, не знала згубного впливу гербіцидів та отрутохімікатів. Вже будучи в Москві, Федір Трохимович цікавився нагородною справою Антонця.

Семен Свиридович згадує:

— Дзвонить одного разу з Білокам'яної Федір Трохимович: «Бери «столичної» та індика й приїжджай до нас. Ми тут з Борисом Іллічем Олійником вечеряємо. Будемо приливати Героя. Справа на тебе вже скрізь пройшла». Борис Олійник тоді обіймав дуже високу посаду і був вхожий до Горбачова. Тоді, пам'ятаю, я віджартувався: «Все, що просите, можу передати поїздом. А до чарки не прикладуся, поки указу не прочитаю».

Хтозна, як би розвивалися події, якби заколотники розпочали путч трохи раніше, чи став би тоді Антонець Героєм Соцпраці. Але шанс стати Героєм України він все одно мав би. І став ним у першій шерензі. Бо вже давно був авторитетною серед аграріїв України людиною. Почесним академіком Української аграрної академії наук, дійсним членом Української екологічної академії наук, українським Терентієм Мальцевим. Серед його останніх відзнак — нагорода Європейської асамблеї бізнесу (Оксфорд, Англія) і занесення до реєстру найвідоміших європейців, Міжнародна премія імені Володимира Винниченка Українського фонду культури. А нещодавно Семен Антонець удостоєний почесної відзнаки Аграрної партії Росії — медалі з образом славетного хлібороба XX ст. Терентія Мальцева.

Сьогодні господарство, засновником якого є Семен Антонець, — центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Міністерства аграрної політики України, УААН, базове господарство з перевірки ґрунтозахисної системи землеробства Національного аграрного університету, на його основі створено філію Полтавської державної аграрної академії.

Дорога до визнання в героя нашого часу не завжди була встелена трояндами. Але наш сучасник пройшов її з честю, про це можна прочитати в книзі журналістки й письменниці Лідії Віцені «Життя, що стало долею». Герой праці та України став її героєм. І це закономірно. Але не відполірованим до блиску героєм, а живою, справжньою людиною, яка намагається утвердити добро і порядок на землі.

У свої 69 літ він ще не сказав останнього слова. До нього як до авторитета в органічному землеробстві приїжджають, щоб порадитися, повчитися з Чехії, Німеччини, Швейцарії, Нідерландів. А нещодавно з Антонцем з великою приємністю познайомився колишній міністр екології Польщі.

Корабель Антонця, напнувши вітрила, впевненим курсом рухається вперед у майбутнє. Останній Герой першим відкриває нові горизонти.

Камо грядеши, Україно?

Положення доповіді підтверджуються численними фактами і цифрами, що роблять...

Недальновидная «трехходовка»

Передача имущественного комплекса «Мотор Сич» государственному госоргану со...

«Метод Смелянского»

«Укрпочта» получила возможность дополнительно зарабатывать на видах услуг, не...

«Непрестижные» сварщики, «ненужные» медсестры

Государственная служба статистики опубликовала любопытнейшую отчетность под...

Сотрудничество со временем

Время не допускает вольностей, если они переходят грань естественных вещей

Сети смерти

Суицидальная попытка представляет собой крик о помощи в невыносимой ситуации, а не по...

Сыщик в законе

Журналистские расследования мало чем отличаются от деятельности частных детективов

Шедевры, копии, подделки

Право управлять и властвовать не гарантировано бессрочно

Не с Европой единой нам жить суждено

Немалый потенциал в экономике, политике и иных сферах Украина способна обрести, если...

Вызовы для нового патриарха

Дипломатические чиновники — вновь в идеологическом «мейнстриме»

Смертельные весенние ручьи

Борьба с гололедицей и посыпание дорог составами, содержащими соль, привели к тому, что...

Свобода глазами киевлян

опрос взрослого населения Киева относительно восприятия свобод в повседневной жизни

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка