Американский компромисс в украинско-польской истории

№41 (878) 12 — 18 октября 2018 г. 10 Октября 2018 0

В сегодняшнем обзоре региональной прессы: польский дипломат на страницах львовского сайта ищет варианты решения вековых противоречий, а винницкие журналисты — следы былого процветания на «костях» советского химического гиганта.

«Миротворцы» для учебника

«Над Віслою та Дніпром безуспішно шукають шляхів виходу з найглибшої після 1991 року кризи в польсько-українських відносинах», — утверждает польский дипломат и общественный деятель, бывший вице-консул Генерального консульства Польши во Львове Якуб Геральд. Кризис возник из-за различных взглядов и непримиримых позиций относительно трактовки тех или иных исторических событий.

В статье «Нескінченний урок історії», опубликованной на львовском интернет-портале Zaxid.net, автор утверждает: выход из, казалось бы, тупиковой ситуации есть.

Якуб Герольд напоминает, что еще в 2008 г. при президентах Викторе Ющенко и Лехе Качиньском отношения к историческим противоречиям были не столь радикальны. Тогда главы государств даже озвучили идею написания совместного украинско-польского учебника истории, где были бы максимально корректно изложены взгляды обеих сторон на спорные события. Однако когда за дело взялись профессиональные историки — все пошло прахом. Ни украинские, ни польские ученые мужи сдавать свои позиции и делать шаги навстречу друг другу оказались не готовы.

«Найбільша суперечка стосується оцінки подій Волинської різні», — пишет автор.

Но это не единственный камень преткновения.

«Польська сторона звернула увагу, що українські підручники ігнорують або спотворюють події 17 вересня 1939 року (советское вторжение в Польшу. — «2000») чи також важливі конференції в Тегерані, Ялті та Потсдамі. Поляки також стверджують, що великим недоліком є оминання польсько-українських відносин в період між 1943 і 1945 роками — опис наших відносин закінчується 1939 роком. Постійні закиди поляків стосуються також замовчування факту польського походження багатьох осіб, котрі відіграли важливу роль у нашій спільній історії».

«Існує також багато зауваг від української сторони. Аналізуючи ХVII століття, українські дослідники звертають увагу на однобічне подання причини повстання Богдана Хмельницького. Поляки нібито вбачають в ньому лише особистий конфлікт Хмельницького з чигиринським підстаростою Данилом Чаплинським. За словами українців, є суттєві відмінності в інтерпретації таких понять, як «креси», «Поділля», «Волинь», «Україна». Також вони зауважують, що поляки замовчують тему відсутності довгострокового бачення урядом ІІ Речі Посполитої відносин з іншими національностями, котрі мешкали в її східних воєводствах, — яскравим прикладом цього мала б бути їхня примусова полонізація. Особливу увагу було приділено браку інформації про присутність українців у лавах польської армії під час Другої світової війни або неперевіреним твердженням про сліпу підтримку Німеччини переважною більшістю членів ОУН і УНДО».

Какой же выход предлагает Якуб Герольд?

«Я пропоную створити команду науковці з-за меж Польщі та України, які підготують історичний посібник для учнів середніх шкіл обох країн. Група могла б працювати під керівництвом видатного американського історика, професора Єльського університету Тімоті Снайдера. Публікація буде присвячена історії польсько-українських відносин з особливим акцентом на ХХ та ХХІ століттях. Посібник буде перекладено на обидві мови, і він буде безкоштовним. Патронаж над цією справою повинні взяти на себе спільно президенти Польщі та України, вони ж мають і профінансувати проект.

Головною метою цієї ініціативи буде популяризація відносин між Польщею та Україною під час уроків новітньої історії. Не йдеться про заміну наявних підручників, а про представлення комплексу наших відносин з іншого ракурсу».

В поддержку своей идеи автор приводит и такой аргумент.

«Польсько-український науковий досвід доводить, що навіть найкраща книга польського чи українського історика, де трактуються наші відносини, не стане акцептабельною для широких кіл в сусідній країні. Автора звинуватять у браку об'єктивності. Робота ж міжнародної команди не буде обтяжуватись підозрою у тенденційності, написанні політичного замовлення або уникненні важких тем. Засадничою умовою для реалізації проекту буде заборона хоч найменшого втручання з польського чи українського боку на всіх етапах розробки контенту».

Скелет химического «динозавра»

В некоторой степени историческим можно назвать и репортаж наших винницких коллег из интернет-издания «Вежа», побывавших на развалинах некогда процветавшего Винницкого химического завода им. Свердлова.

«Хімзавод колись був найбільшим у місті підприємством й багато в чому першим на теренах колишнього СРСР. Він виробляв досить великий перелік продукції: від суперфосфатів до миючих засобів, забезпечував тисячі людей робочими місцями та впливав на розбудову Вінниці. Тепер це переважно постапокаліптичне звалище», — пишет журналист издания Николай Геркалюк.

В исторической справке автор сообщает:

«Суперфосфатний завод у Вінниці побудували в 1912 році, в першу чергу збудували цех для виробництва сірчаної кислоти. Новий етап в його історії розпочався з грудня 1922 року. Вже протягом наступного року завод виробив удвічі більше сировини, ніж у 1913 році. В 1926 році на підприємстві оновили устаткування, виробництво сірчаної кислоти стало більш механізованим. На той момент Вінницький суперфосфатний завод вже був найбільшим підприємством міста.

В період між 70-ми та початком 90-х на хімічному заводі працювало від 3 500 до 4 500 людей. Фактично це було маленьке місто з усією необхідною інфраструктурою. У 80-ті підприємство щорічно готувало близько 300 тисяч тонн суперфосфату. А частка миючих засобів, що були створені тут, на весь радянський ринок складала 36%.

Наприкінці 90-х спадкоємцем колишнього гіганта із заборгованістю близько 37 мільйонів гривень стало ДП ВО «Хімпром». Для того щоб підприємство не збанкрутувало, за рішеннями судів почали розпродувати майно заводу: басейн оздоровчого комплексу, дитячі літні табори тощо. Всі ці заходи мало допомогли.

15 травня 2002 року Вінницький господарський суд відкрив справу про банкрутство «Хімпрому». В 2005 році комітет кредиторів прийняв рішення про ліквідацію «Хімпрому», його підтримала міжвідомча комісія Міністерства промислової політики. На цьому закінчилась майже столітня історія найбільшого у Вінниці підприємства».

Впрочем, закончилась не совсем. В «наследство» потомкам химический гигант оставил т. н. Белую гору — «звалище фосфогіпсу, вінницький терикон: він почав рости відколи ще тільки з'явився завод і зараз має висоту п'ятиповерхового будинку».

«За словами представників Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на прилеглих до «Хімпрому» територіях постійно беруть проби води. Там є перевищення по вмісту фосфатів, але не критичне. Та все ж з часом наслідки для здоров'я від сусідства з Білою горою можуть бути негативні. Адже вплив фосфатів на організм людини не є миттєвим».

Материал на сайте «Вежа» сопровождается великолепным фоторепортажем Андрея Завертаного. Иллюстрации наглядно демонстрируют, во что превратился некогда процветающий завод, переживший две мировые войны, а также революции и локальные военные конфликты. Но павший «под натиском» современных «хозяйственников».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Santa Barbara Hills Park — райский уголок на острове Афродиты

Солнечный остров Кипр — жемчужина Средиземноморья — не оставит равнодушным...

Треть Донбасса — минное поле

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ — актуальные темы, пребывающие в фокусе...

Морковные уроки и капкан из жимолости

Клише, которые устарели: развитое сельское хозяйство ни в коей мере не означает...

Родина-мать зовет

Украина начинает внедрять международные стандарты по борьбе с размыванием базы...

Евробляхерам дали срок до выборов

За мечту о качественном и недорогом авто европейской сборки для рядового украинца...

Загрузка...

«Деволынизация» Житомирщины

Город Новоград-Волынский может исчезнуть с географических карт. Как сообщает...

КОТтеджи для бездомных

Деревянные «многоквартирные апартаменты» расположены во дворе дома по ул....

«Письма счастья» возвращаются?

Нацполиция возобновила фотофиксацию превышения скорости на дорогах. Пока что в...

Парад зеленых идей

В начале ноября в Эдинбурге состоится финал крупнейшего в мире ежегодного конкурса...

На ноль делить нельзя, даже если очень хочется

Говорить о нынешних успехах отечественной экономики сложно: мы пока не преумножаем...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка