Пам'яті Вченого

24 Августа 2016 5

Смерть завжди приходить несподівано. Як нахабний злодій проникає крізь зачинені двері та забирає найцінніше. Доки людина живе, працює і перебуває серед нас, здається, що так буде завжди. Та лишень коли вже нічого не можна змінити, коли слова стають марними і пустими, а втрата глибокою і безпросвітною, приходить усвідомлення важливості того, кого ми втратили.

10 серпня не стало великого вченого. На 88-му році життя помер академік НАН України, доктор біологічних наук, професор, лауреат державних премій, заслужений діяч науки і техніки Дмитро Михайлович ГРОДЗИНСЬКИЙ.

Незважаючи на важкий стан здоров'я, він до останнього часу завідував відділом біофізики і радіобіології київського Iнституту клітинної біології та генетичної інженерії.

Дмитро Гродзинський народився 5 серпня 1929 р. в Білій Церкві Київської обл. в родині науковців, викладачів Білоцерківського сільськогосподарського інституту. З ранніх років Дмитро Михайлович проявляв цікавість до дослідницької роботи, що визначило його життєвий шлях. У 1952 р. він закінчив агрономічний факультет Білоцерківського сільгоспінституту, одночасно навчався на заочному відділенні механіко-математичного факультету МГУ ім. Ломоносова.

У 1955-му на базі Iнституту фізіології рослин захистив кандидатську дисертацію, присвячену вивченню дії на рослини малих доз радіації.

Незабаром у цьому ж інституті заснував відділ біофізики і радіобіології, через 9 років захистив докторську дисертацію, а через рік одержав звання професора. З 1974-го по 1985 р. обіймав посаду директора цього інституту, а в 1990 р. став академіком АН УРСР.

З 1991-го завідував кафедрою радіобіології при Київському національному університеті ім. Шевченка. У тому ж році очолив Національну комісію з радіаційного захисту при Верховній Раді. Був президентом радіобіологічного товариства України, членом Європейського товариства фізіологів рослин, почесним членом Російського товариства фізіологів рослин. Був удостоєний державних нагород і премій у галузі науки і техніки, мав два ордени Ярослава Мудрого. У 2009 р. ім'ям братів Гродзинських названа вулиця в Білій Церкві.

Д. Гродзинський зробив вагомий внесок у вітчизняну і світову науку. Сформулював основи теорії надійності біологічних систем, був автором понад 800 наукових праць та 30 монографій. Знав п'ять іноземних мов, до останніх днів перебував у курсі новітніх досягнень сучасної науки. Під його наставництвом сформувалася наукова школа, підготовлено 70 кандидатів та 10 докторів наук, багато з яких успішно працюють як в українських, так і в зарубіжних наукових установах.

Після Чорнобильської катастрофи відділ біофізики і радіобіології, який очолював Дмитро Михайлович, зайняв провідні позиції в дослідженнях радіобіологічних наслідків і ризиків радіаційного забруднення уражених територій. Вчений з перших днів аварії на ЧАЕС виступав проти засекречування правди про її масштаби.

Дмитро Михайлович був унікальною особистістю. Широта світогляду, енциклопедичні пізнання, невтомна творча енергія та захопленість улюбленою справою були його відмінними рисами. В особистому спілкуванні це була щира та чуйна людина, справедливий керівник відділу, який цікавився потребами співробітників і підлеглих, мудрий наставник, що по-батьківськи опікувався кожним своїм аспірантом.

Він мав мужність відкрито виступати проти згубних реформ системи НАНУ, продовжував робити все від нього залежне, щоб зберегти в країні фундаментальну науку. Вчений був далекий від різного роду політичних віянь, але залишався патріотом Батьківщини. В 2013 р., незадовго до зміни політичного курсу країни, академік передбачав насування кризи у вітчизняній науці. В газеті «Дзеркало тижня» він опублікував статтю «Безрассудство или чей-то замысел?», в якій писав:

«Признаки деградации науки в Украине, происходящие вследствие откровенно выражаемого отрицательного отношения власти к этой важнейшей форме деятельности, проявляются все более отчетливо. Уровень образования катастрофически снижается, престиж науки падает, лучшие молодые ученые тысячами уезжают навсегда из страны или уходят из донельзя обнищавших научных учреждений в сферу бизнеса, приборный парк исследовательских центров не обновляется, нет элементарных условий для проведения современных экспериментов.

...Видимо, в состоянии науки имеются точки необратимости, перейдя которые, восстановить уже ничего не удастся. Хочется надеяться на то, что мы еще не исчерпали до дна терпение сословия людей, посвятивших себя науке, так нарочито отторгаемой в наши дни обществом. Однако дно это очень близко, и если не пойти навстречу велению времени и не дать науке и образованию высшего приоритета, будет слишком поздно избегнуть судьбы неразвивающихся стран. И это войдет в историю как великий позор: неразвивающаяся страна в центре Европы!»

Сьогодні його слова звучать як пророцтво. Тим не менш учений до останнього дня вірив у відродження української науки, особливо в умовах, коли країна переживає тотальну кризу і перед науковим співтовариством стоїть завдання зберегти те, що було напрацьовано попередніми поколіннями вчених, які заклали основи української науки. В особі Дмитра Михайловича наука втратила одного з найвидатніших діячів сучасності.

У смерті нічого не можна змінити. Ніхто не владний над законами буття. Нам залишається тільки зберегти пам'ять про прекрасну людину. Зберегти і продовжити справу, якій він служив. Працювати на благо науки так, як працював він, з тим же завзяттям та самовідданістю.

та генетичної інженерії НАН України

a.berestyanaya@ya.ru

B4-Гродзинський.tif

Автор: Анастасія БЕРЕСТЯНА, кандидат біологічних наук, молодший науковий співробітник Інституту клітинної біології

Чуждое насилие

Не забывайте хвалить ребенка за успехи, напоминать ему, как он для вас важен и дорог....

За Благодатью

С именем благодатного молитвенника Зосимова обитель связана неразрывно и напрямую:...

Донбасс, звонят колокола: война, война, война...

Носители полярных точек зрения уже не формируют точку зрения большинства — сила ВСУ...

Технологический вассалитет

Полная пересадка украинских военных летчиков на американское «железо» поставит...

Визит Зеленского на Фанар и перспективы закона о...

Если власть продавит признание УПЦ неукраинской церковью, это развяжет руки...

Основной вопрос — соборность

Митрополит Киккский Никифор считает, что Епифаний «принадлежит к раскольническим...

Взрыв на Азовском море

При выходе из Керченского пролива у мыса Фонарь 24.10.2020 года вечером произошел взрыв на...

Что стоит за «повышением в звании» экзарха Фанара на...

Варфоломей с Порошенко заложили все основания для усугубления конфликта между...

Бюджетный билет в небо

Опытный пилот не пассивный наблюдатель. Он считывает массу информации о состоянии...

В ожидании тени

В условиях неопределенности бизнес стремится вывести доходы «в тень» и...

Перспективность открытых данных

В Украине проанализируют влияние открытия данных на различные отрасли экономики и...

Наследство Курченко: возрождение или коммерческая...

Оживление десятка интернет-порталов, нескольких печатных изданий и радиостанций...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка