Михайло Волинець: Вугілля в Україні зараз видобувають методами часів Стаханова

31 Июля 2019 2 4.6

Україна і досі зберігає досить розвинений індустріальний комплекс та промислові потужності, в т.ч. потужну енергетичну галузь. Попри це маємо парадоксальну ситуацію. Вугільна промисловість, яка є двигуном і паливом для стратегічно важливих секторів вітчизняної економіки, перебуває у катастрофічному стані. Які виклики сьогодні переживає наша вугільна галузь, чому вона опинилася у такому критичному становищі та як знайти вихід з цієї ситуації? Про це «2000» поспілкувались із головою Незалежної профспілки гірників і Конфедерації вільних профспілок України Михайлом Волинцем.

Ситі корупціонери голодних гірників не розуміють

-- Пане Михайле, Україна за останні п’ять років пережила чимало потрясінь -- політичних, економічних, воєнних. Так чи інакше всі ці події торкнулися і вугільної промисловості.

-- Ми все ж таки пережили п’ять зимових періодів, і не було таких катаклізмів, як в Алчевську Луганської області. Правда, в той час країна мала великі резерви, не було війни, і вся держава, усі ми разом допомагали алчевцям пережити трагедію. 

До того ж не треба забувати, що останні п’ять зим видалися досить теплими. Однак і за таких умов через високі тарифи люди мерзли, бо були змушені економити електроенергію, заощаджувати на опаленні. Це елементи енергетичної бідності. Я сам відчув це у власній квартирі на Подолі: тепломережі за цей час не змінилися, і подача електроенергії не змінилася, але економили по всьому будинку і на опаленні, і на гарячій воді. Це ненормальна ситуація. Тотальна економія неприпустима.

Вугільна галузь є базою і фундаментом всієї промисловості. З вугілля виробляється електроенергія в першу чергу. Вугілля є продукцією для коксохімічних підприємств, для хімії, металургії, вугілля використовується і на залізниці, і в побуті. У нас колосальні запаси цього ресурсу. Якщо ми будемо видобувати вугілля так, як нині -- по 35 млн т на рік, то нам його вистачить на 830 років. Розвіданих запасів нафти -- на 33 роки, розвіданих  родовищ природного газу -- на 26 років. Інакше кажучи, альтернатив вугіллю немає.

Однак при цьому динаміка експорту/імпорту вугілля така: 2012 р. ми експортували понад 6 млн т вугілля, а в 2017-му купили з-за кордону 19 млн 100 тис. т. Минулого року ми імпортували вже 21 млн 300 тис. Я зробив попередні підрахунки: виходить, що до кінця 2019-го буде закуплено за кордоном 22 млн т вугілля. Якби з цих 80 млрд грн., які витрачаються на закупівлю імпортованого вугілля, направити хоча б 10% на підтримку власної вугільної галузі, то завтра ми б самі забезпечили свої теплові електростанції вугіллям. І якщо не піти цим шляхом, якщо наше суспільство не битиме на сполох, ми  переживатимемо тяжкі зими.

Що для цього потрібно зробити? По-перше, коли є заборгованість по заробітній платі 1 млрд грн. (і це тільки на державних шахтах), то зрозуміло, що під землею нікому буде працювати. Молоді люди не  працюватимуть під землею за 5 тис. грн. До того ж і ця зарплата частіше нараховується, ніж виплачується. От і починаються страйки. А коли шахтарі страйкують, на них вішають усіх собак, звинувачують у тому, що, мовляв, вони тягнуть ковдру на себе.

Отже необхідна увага не просто держави, а конкретних відповідальних осіб, уряду.  Базове міністерство енергетики та вугільної промисловості не виконує свої функції стратега й інституції, котра має сформувати баланс теплоносіїв, баланс вуглевидобутку, розробити не липову, не фейкову, а справжню стратегію паливно-енергетичного комплексу в цілому. Це спільна робота Мінекономіки та розвитку, Мінфіну, віце-прем’єра, який відповідає за ПЕК.

Також необхідно залучити галузеву, міжгалузеву науку, регіональні органи управління, обласні адміністрації тих областей, де є підприємства вугільної галузі, мерів шахтарських міст, профспілки та трудові колективи. Ми здатні запропонувати таку програму. Вона буде відображати ті інструменти, які необхідні для розвитку вугільної галузі, стабілізації ситуації та залучення інвестицій у галузь. Потрібно чітко вказувати терміни реалізації запланованих кроків, визначити персональну  відповідальність за їх виконання. Все це не зовсім просто, але ми знаємо, як це реалізувати. Подібну програму ми вже розробляли в той час, коли Юлія Тимошенко була віце-прем’єром і відповідала за ПЕК.

-- В ЗМІ часто можна бачити інформацію про нечувану за розмахом корупцію в галузі. Вугільна промисловість завжди була об’єктом втілення найсміливіших корупційних схем, та, схоже, що останні п’ять років ознаменували собою нечувані корупційні експерименти.     

Корупція -- одна з ключових проблем. «Смотрящі» грабують вугільну галузь останні п’ять років просто під нуль. Натомість шахтарі заробляють копійки, ризикуючи своїм життям. І вони знають: після чергового страйку трохи загасять заборгованість по зарплаті, а далі знов буде те саме.

Не можу говорити про це без хвилювання. Так, наші незалежні профспілки не мовчать, але самотужки їм проблему не розв’язати. Трапляється, що  шахтарі, змучені й деморалізовані, вже не здатні за себе постояти, отоді їхні дружини виходять на дорогу, перекриваючи рух. Саме так було нещодавно, коли гірники шахти «Південнодонбаська» (в зоні розмежування, там, де канонада і обстріли) перекрили дорогу, щоб привернути увагу у зв’язку з невиплатою зарплати.

А гірники з Луганської області на шахті Гірській залишилися під землею: на перше місце вони поставили вимогу збереження шахти від затоплення. Річ у тім, що в попередні роки накопичилася велика заборгованість перед постачальником електроенергії. На це ніхто не звертав уваги. Раптом різко стали вимагати погашення заборгованості. Це неможливо. Ні міністерство, ні Кабмін в цілому не пропонують механізму розблокування ланцюга неплатежів, а просто вимикають подачу електроенергії на підприємство. А це означає затоплення шахти.

Шахтарі розуміють, що внаслідок цього в їхньому місті не буде жодного робочого міста. Тому вони й спустилися під землю і заявили: ми готові отут помирати разом з нашою шахтою, бо шахта наша годувальниця. Це був просто крик душі!

Я як віце-президент світових профспілок відразу інформував Міжнародну організацію праці, світові профспілки про цей ганебний випадок. Після цього відновили подачу електроенергії, людям пообіцяли виплатити зарплату. Однак щойно гірники вийшли на поверхню – електроенергію знов вимкнули, шахта працює в режимі життєзабезпечення.

Буквально перед нашою зустріччю я розмовляв із гірниками з цієї шахти. Я їм пояснив, що треба протриматися при тактиці таких дій кілька днів, не допустити закриття шахти, але й не втягуватися у складну боротьбу такими методами, як голодування та перебування під землею, бо це шкідливо для здоров’я гірників.

Між тим галузь за час після президентських виборів грабують ще більше, ніж півроку тому. Тобто фінансові й економічні групи, ще більше конкуруючи між собою, заблокували все, і апетити їхні зросли.

-- Тобто розуміють, що в них «дембельський акорд», і наостанок треба пришвидшитись.

-- Так, згоден з вами, вони це розуміють і поводять себе надзвичайно агресивно. От за те, про що ми з вами говоримо зараз, ми можемо відповісти. Тому я хочу назвати конкретні прізвища -- принаймні, щоб було за що відповідати.

Так, у Львівсько-Волинському басейні є такий собі Андрій Венгрин: вкрадено понад 3 млрд грн. Венгрин має високих покровителів у СБУ, на рівні керівництва Львівської та Волинської облдержадміністрацій, на рівні політеліти із Києва, уряду, адміністрації екс-президента.

Я не звинувачую офіс президента Зеленського; хочеться вірити, що вони володіють ситуацією і накопичують матеріал стосовно масштабів корупції. Ми зі свого боку намагаємося їх інформувати про факти корупції. Надсилаємо листи і так само відверто називаємо, хто «смотрящий», хто скільки вкрав, яка схема, як вона працює, яке прикриття від силових структур та від відверто кримінальних осіб.

На сході Віталій Кропачев також намагається утриматися на своїх позиціях, і так само грабунок триває без будь-яких застережень.

Інші групи роблять спроби зайти на ринок вугілля: може, це й непогано, що вони почали боротися одне з одним. Але дуже важливо, щоб держава і контролюючі органи негайно втрутилися і змогли виправити ситуацію в галузі.

Безгосподарність + тотальний непрофесіоналізм

-- У нас, на жаль, про вугільну промисловість згадують, коли стається якась трагедія на шахті, або коли шахтарі страйкують, завдаючи клопоту розманіженим чиновникам з урядового кварталу брязканням касок по бруківці. Проблема ж заборгованостей не розв’язується  з року в рік. Принаймні фонд зарплати – це мала б бути захищена стаття, яка фінансується з бюджету в першу чергу. Чому навіть це не виконується?

-- Починаючи з 2014 -- 2015 рр., коли від Петра Порошенка був призначений міністром енергетики Володимир Демчишин, котрий відповідно призначив Олександра Крука, людину з цукеркової фабрики, керівником департаменту вугільної промисловості, звідтоді й почалися великі проблеми. Спеціалістів люстрували або поставили у такі умови, щоб ті самі відійшли від справ. Те саме повторив  Ігор Насалик. Із шести заступників міністра у Насалика п’ятеро жодного відношення до енергетики не мають: той керував м’ясокомбінатом, той чаї подавав у офісах.

І міністр зі своїм оточенням включилися в корупційні схеми разом зі «смотрящими». Вони довели галузь до повного банкрутства. На посади гендиректорів і директорів шахт призначали переважно людей з непідконтрольних територій -- тих, хто погоджувався працювати за корумпованими схемами. Одразу умови ставилися: ми тебе призначаємо, ми розуміємо, що твоя сім’я перебуває на тій території, і ти будеш підписувати будь-які документи. Все просто. Відвантажили партію вугілля, вкрали гроші, а цього виконуючого обов’язки замінили після страйку шахтарів на такого ж самого в.о. -- тільки з іншим прізвищем.  Таку карусель запустив Ігор Насалик. Він балотувався нардепом до Верховної Ради в Івано-Франківській області, і шахтарі з Львівщини  їздили у Калуш і просили тамтешніх жителів не голосувати за нього і допомогти позбутися Ігоря Насалика на посаді.

-- Сказати пану Насалику «остаточне прощавай».

--  Так, вони це мали на увазі. Я просто вражений: урядовці й правоохоронні органи, замість того, щоб реагувати на факти корупції й безгосподарності, наче очікують, що окремі патріотичні сили і самі гірники мають позбутися корупційних явищ самостійно. Це якийсь абсурд.

Ще однією болючою проблемою для галузі є втрата спеціалістів та кадрів через велику трудову міграцію з Україні. Я ще минулого року звернувся до світових профспілок з проханням направити місію в Україну і вивчити таке явище, як неконтрольована міграція, її причини та наслідки. Представники з Франції, Чехії, Польщі, коли зустрічаються з нашими мігрантами на Заході, добре розуміють, що люди виїхали від безвиході, аби заробити якусь копійку, та  готові виконувати некваліфіковану роботу за значно менші гроші. Це також  дестабілізує ситуацію на ринку праці в країнах Євросоюзу. Ми  серед європейських профспілок шукаємо собі союзників -- аби тиснути на нашу владу, тому що зміни необхідні реальні і негайні, як того хочуть люди.

У червні в Женеві відбулася 108-а сесія Міжнародної конференції праці. Я туди направив не одну скаргу, не один документ із чітким поясненням, що відбувається на ринку праці, причин невиплати заробітної плати, тиску на незалежні профспілки. Україну внесли до п’ятірки  країн у світі з найбільшими порушеннями прав найманих працівників, а також незалежних профспілок. Якщо так триватиме і далі, я змушений буду подавати інформацію про порушення прав людини. А це не виключає застосування певних санкцій щодо вищого державного керівництва.

Подібне застосовувалося щодо режиму Лукашенка та його оточення двічі; було прийняте рішення по застосуванню спеціального параграфа щодо влади Казахстану. Якщо не будуть зроблені висновки, то можуть вдатися до торговельно-економічних санкцій. Тобто ми намагаємося задіяти і світові механізми, оскільки вплив транснаціональних компаній досить серйозний в Україні. Сюди не приходять інвестиції і не приходять серйозні гравці світового ринку -- солідні компанії, які працюють легально, переважно приходять «сірі», із сумнівним капіталом.

Тому не сидимо склавши руки, робимо все можливе -- як в Україні, так і за її межами, -- щоб захистити людей найманої праці.

Зараз є великі проблеми з підготовкою до опалювального періоду. Запаси вугілля на складах катастрофічно зменшуються. Купити його за кордоном не буде за що. Світові фінансові структури не дадуть кредити. Тому альтернативи нашому вугіллю немає. Ситуацію потрібно вирішувати негайно.

«Генерали» вугільних схем і реформаторське Ватерлоо фельдмаршала Насалика 

-- Ви згадали про пана Насалика. Він, вступаючи на посаду, обіцяв грандіозні реформи. Загалом його плани полягали в тому, що половину шахт треба законсервувати, половину вивести на рентабельність. А з вашої професійної точки зору, в якому напрямку повинні проводитися реформи у вугільній галузі, які кроки мають бути першочерговими?

-- Насалик політик і дуже віддалена від конкретних справ особа. На посаді міністра енергетики та вугілля він не зміг себе проявити позитивно. Так, доповідаючи на засіданні уряду і представляючи Концепцію реформування вугільної галузі, він говорив: частина шахт буде виведена на рентабельність, частину шахт доведеться закрити, а частина буде приватизована. А коли він зустрічався з шахтарями, то казав, що жодна шахта не буде закрита. Кожній аудиторії він говорив те, що вона хотіла почути. Він також обіцяв, що всі 33 шахти будуть виведені на рентабельність, збиткових шахт не буде.

Зараз умовно 4 шахти з 33-х державних є прибутковими. Але вони є такими тільки в уяві міністра та його оточення. Насправді ці шахти постійно відключаються від подачі електроенергії, вони не можуть сплатити податки у місцевий та центральний бюджети, не можуть відрахувати кошти в пенсійний фонд і в фонд страхування. Є заборгованість по заробітній платі. Не сплачуються борги за електроенергію. То які вони прибуткові?

Таке саме й оточення в Насалика: безпринципні люди, яких він призначав на посади заступників міністра, керівників департаментів, управлінь,  повторювали те саме, що й він, довівши до банкрутства весь ПЕК.

На шахтах видобутку уранової руди та ж самісінька ситуація, ті ж самі «смотрящі». Така ж проблема і з зарплатнею, технічним забезпеченням, створенням безпечних умов праці.

Мені тяжко про це казати, але доводиться констатувати надзвичайно складну ситуацію в галузі. Але хочу наголосити: ми знаємо, що необхідно робити. Ми бачимо, куди рухатись.

-- Якою ви бачите стратегію реформування: це має бути приватизація шахт чи певна комплексна програма по серйозному капіталовкладенню у галузь з боку держави?

Як профспілковець мав би відразу сказати, що не варто рухатися в напрямку приватизації, тому що представникам трудових колективів,  профспілкам легше будувати відносини з менеджерами державного сектора. Але виходячи з нинішньої ситуації в Україні і тенденцій останніх  років, масштабів корупції саме в державному секторі, скажу, що право на життя мають різні форми власності.

Якщо в концепції та у стратегії реформування вугільної галузі була  передбачена приватизація, і про це говорилося впродовж п’яти років, то чому ви, пани, не приватизували жодної шахти? Тому що їм вигідно було грабувати державу. Для приватизації не було зроблено нічого.

Однак ми маємо бути пильними, адже під соусом приватизації шахту можуть віддати в чиїсь недоброчесні руки, і буде вигідно затопити шахту, звинувативши самих шахтарів, що вони, мовляв, не відкачали воду. А потім здати все обладнання на металобрухт, а з держбюджету отримати великі кошти на реструктуризацію/закриття шахт. Нам про ці схеми відомо.

Однак є цікавий досвід у країнах ЕС, найперше -- в Німеччині. Об’єктивно окремі шахти у нас треба буде закрити, бо вони розроблені вже до такого стану, що ніхто не дасть інвестицій, щоб відновити їх роботу. А є шахти, де давно відпрацьовані запаси вугілля, але шахтарям платять зарплату, бо в місті нема жодного нового робочого місця.

Ми говоримо: хочете реструктуризувати, то кажіть, які шахти будуть реструктуризовані, а які потраплять у список на закриття. Зважаючи на це, покажіть нам, скільки буде створено нових робочих місць, де будуть зайняті люди, як це позначиться на житті людей шахтарських міст. Та ніхто не каже, яка шахта буде закриватися, в який спосіб це відбуватиметься.

Пам’ятаю (це вже було при міністрі Насалику), нас запросили в кінозал парламенту і зробили презентацію: «Стратегія розвитку паливно-енергетичного комплексу України». Йшлося і про вугільну галузь. В останній момент нам дали великий «талмуд». Відкриваю і читаю: в Україні буде закрито 48 шахт (а у нас всього 49 на підконтрольній Києву території).

Питаю: які конкретно шахти? як стосовно робочих місць? Яким чином це буде здійснюватися? Замість відповіді -- паніка! Бо при цьому були присутні посли країн ЄС і десятки телекамер. А під цю стратегію, її  розробку вкрали кілька мільярдів, освоїли мільярди допомоги від ЄС і США.

Їм не вдалось отримати гарну картинку, змальовуючи реформаторські «успіхи», і через кілька місяців у тому ж залі організували спільне засідання колегії Міністерства енергетики та парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Щодо вугільної галузі було запропоновано: шахти в Україні будуть приватизовані, частина буде закрита. Я знов спитав: які шахти будуть приватизовані, коли, а які потраплять у список закриття. Знов німа сцена, і знов присутні посли тих країн, які надавали допомогу на реструктуризацію.

На презентації «Розробка стратегії паливно-енергетичного комплексу до 2035 року» я навів приклад передачі на одному із телеканалів: сиділи «грантоїди» і розповідали, що шахти будуть закриті, а на їх місці будуть вирощувати біомасу, що буде використовуватися для вироблення електроенергії в Україні. Я тоді пояснив і дипломатам, і всім там присутнім, що шахта - це не тільки «баня» на поверхні, механічні майстерні і контора, а  й шахтні поля розташовані на глибині 700 м і  більше. От там і видобувається вугілля. Територія на поверхні заасфальтована або забетонована -- там не можна виростити біомасу. Поруч терикон. На териконі теж не можна виростити біомасу. І всім стало зрозуміло, які  масштаби обману, що гроші, виділені на реструктуризацію та створення робочих місць, просто вкрадені.

А потім Гройсман почав як прем’єр-міністр піаритись на темі вугілля. Але де ж приватизація, де реструктуризація, де стабільна робота вугільних підприємств? Нічого цього немає. Брехня, обман, некомпетентність і безвідповідальність.

Необхідно формувати певну політику держави по підтримці і розвитку паливно-енергетичного комплексу. Вугільна галузь в усьому світі збиткова і має підтримку з боку держави. Потрібно думати не просто про те, як видобути вугілля, спалити його і подати електроенергію. Ще треба подумати про споживача цієї електроенергії, і чи він зможе без надмірної  економії забезпечити свої елементарні життєві потреби.

Зусиллями товариша Стаханова

-- Я був  на одному заході, де любитель грантів взагалі сказав, що вугільна промисловість, шахти -- це все минуле століття, їх, мовляв,  треба закривати, а шахтарів перевчати на айтішників. Ось так вони бачать реформування галузі. Ви казали про технічне переоснащення шахт. Яка доля цієї програми? Що зроблено для збільшення продуктивності видобутку вугілля, забезпеченню адекватних і сучасних норм з безпеки праці шахтарів?

--  Так, знаю багатьох таких грантоїдів. Вони разом з представниками влади, з окремими депутатами ВР благополучно освоїли десь 5 млрд дол. на «реформи» в країні. Написали звіти, урядовці отримали величезні зарплати нібито під реформи, попризначали некомпетентних людей на посади, і на цьому все скінчилося.

Я був на подібному звіті: у мене просто німіли ноги від такої несправедливості, від нахабства так подавати матеріали. Я піднявся і сказав: зараз шахтарі перекрили кордон з Польщею, щоб привернути увагу до невиплати заробітної плати. На такому ж звіті через деякий час знов повторили: найкраща реформа у вугільній галузі! Я не витримав: 5 хвилин тому стався вибух на шахті «Степова», загинуло восьмеро людей, ще тридцять травмовані.

Нікому це не було потрібно -- вони пішли одразу на фуршет.

Я як профспілковий і громадський діяч часто зустрічаюся з такими людьми у Брюсселі та на інших майданчиках: доводиться не тільки сперечатися, а й апелювати до їхньої совісті, аби вони мали елементарну порядність і не писали брехливих звітів у різні інстанції. 

Нам реально треба адаптуватися до справжніх ринкових умов в галузі енергетики і зберегти свій потенціал. Нові електростанції не закладаються, а альтернативна енергетика може сьогодні видати лише 1,5% необхідного обсягу. Треба об’єктивно ставитися до цього.

Так, у Німеччині, яка багато років розвиває альтернативну енергетику, видобувають таким чином тільки 30% всього об’єму електроенергії. І вони так само видобувають буре вугілля і завозять зі всього світу кам’яне. Електростанції вони нікуди не діли. Шахти і кар’єри з бурого вугілля працюють. Закрили лише шахти, які видобувають кам’яне вугілля на великих глибинах. Але вони везуть дороге імпортне вугілля з усього світу. А нам не треба везти з-за кордону, у нас є величезні запаси. У нас є шахти, є трудові колективи. У нас економіка і підприємства побудовані так, що все розташоване поруч: ось шахта, на цій же території збагачувальна фабрика, далі мережі електростанцій і теплова електростанція. Тут же металургійний комбінат чи машинобудівельний, все поруч. Не треба везти вугілля із штату Пенсільванія чи вкладати інвестиції в заморожені шахти у горах Апачі. Не треба везти вугілля 3000 км до порту Балтімор, вантажити його на маленькі судна по 65 тис. т і везти в порт Південний в Одеській області.

--  Коли говорять «нерентабельна шахта», то ми розуміємо, що в неї свого часу просто не було вкладено відповідні кошти. Точиться багато розмов про застаріле обладнання, яке не дозволяє не те що збільшувати видобуток, а й утримувати його на нинішньому рівні.

-- Це особлива тема. Більшість державних шахт перевели лави на ручний спосіб видобутку вугілля, на відбійні молотки. Вугілля видобувалося в такий спосіб 80--90 років тому, в часи Стаханова. Це важка рабська праця. Шахтарі втрачають здоров’я. Це не тільки навантаження на м’язи, це вібрація і запиленість. Це результат «реформ». Це діяльність влади за останні п’ять років. Щоб бути в теплі і мати електроенергію у своїх домівках, необхідно буде купувати дороге імпортне вугілля, переважно в Росії. Ми будемо фінансувати Росію, Китай чи кого завгодно, крім України. А там часом наші громадяни, особливо молоді люди, змушені будуть виїжджати за кордон.

загрузка...

Загрузка...

Украина после выборов

Хотя после президентских и внеочередных парламентских выборов в Украине прошло...

Многострадальный Чернобыль – теперь и в комиксах

Американская типография уже отпечатала первый тираж посвященного нашей трагедии...

Без Трампа и Путина: штаб Нетаньяху вынужден...

Украина и Индия — это не США и Россия, а визит в Киев для Нетаньяху равнозначен...

Когда миром правят клоуны

Коронованные клоуны в интеллектуальных костылях не нуждаются: они полагаются на...

Судить Украину за трагедию MH17 предлагают...

Канадский юрист Джон Филпот поделился сомнениями относительно грядущего суда над...

Загрузка...

Мясо на пару с чумой

С начала 2019 из-за АЧС стране потеряла около 170 тыс. свиней

По колено в воде посреди Днепра

Древнейшая река Европы катастрофически мелеет

Дадут ли «огня» батареям?

В случае остановки транзита возможен дефицит газа в ежесуточном объеме в 50 млн....

Налоговая амнистия

Чрезмерная охота на обывателей и потакание чиновникам-коррупционерам могут отбить у...

«Террорист» анциструс

Черное море и водоемы Украины осваивают новые организмы, не характерные для наших...

Бизнесменам песок, а киевлянам мусор

Ситуация опасна еще и тем, что свалка находится в непосредственной близости от...

Комментарии 2
Войдите, чтобы оставить комментарий
Валерий
01 Августа 2019, Валерий

" Якщо так триватиме і далі, я змушений буду подавати інформацію про порушення прав людини. А це не виключає застосування певних санкцій щодо вищого державного керівництва. " Ах- ах - ах ! Как испугались " можновладцi ". Самое страшное то , что этот самый Волинец давным -давно перешёл в разряд владетельных господ . И вся статья проходит по разряду : блеяние ягнят . Хотя уже давно надо действовать по принципу :
к топору зовите Русь ! В наших условиях - к обушку зовите шахтёров !. Но я уверен , что
Волынец не способен на такие призывы - он дано входит в состав прикормленной
прослойки коррумпированых чиновников .

- 2 +
Василий Владимирович
31 Июля 2019, Василий Владимирович

Какой умный человек этот пан Мыхайло. И все он знает: сколько импортировали, сколько экспортировали, сколько украли, кто украл и т.п., но вот сути происходящего похоже не усек. Ведь к нынешнему состоянию дел в государстве, в частности в угольной отрасли, Украина шла на протяжении всех 28 лет т.н. независимости, а уж сильно в этом преуспели за последние 5 лет правления самой демократичной и справедливой власти. К этому приложили усилия в свое время и сами шахтеры под руководством мудрых профсоюзных босов. Это сущность самой системы, в основе которой неразрешимое противоречие между трудом и капиталом, классику не нужно забывать. И будете вы и дети ваши и внуки ваши до конца своей жизни перекрывать дороги, бастовать под землей, но результат будет ничтожным. А вот и концовка этой статьи: «Коммуняку на гиляку! Чемодан, вокзал, Россия! Слава героям! Украине слава!».

- 5 +

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка