Від задимлення до штучного інтелекту

№6(940) 7 - 13 февраля 2020 г. 05 Февраля 2020 5

Реіндустріалізація України: першочергові заходи

Від автора. В роботі викладені сформовані автором уявлення щодо стратегії інноваційного розвитку промисловості України на основі комплексу сучасних механізмів, інструментів та системних заходів, виходячи з надзвичайно тяжкого її стану і існуючого світового антикризового досвіду. В ній визначені особливості невідкладних та першочергових кроків щодо інноваційної реіндустріалізації (неоіндустріалізації) країни та викладені заходи з реформування базових політик, що у сукупності створюють ефективні умови для досягнення короткочасних та стратегічних цілей розвитку промисловості.

Заходи передбачають безпосередній запуск розвитку виробництва на наявних та тих, що будуть вдосконалені, промислових потужностях і організацію прискореної інноваційної реіндустріалізації України. Заплановані принципові зміни у системі управління процесом реіндустріалізації, законодавче-нормативній базі, інституціонального укладу, принципах, механізмах та інструментах фінансово-кредитного та інвестиційного забезпечення підприємств, вдосконалення амортизаційної, податкової, митної та інших політик. Планується запуск у дію підприємств, що мають потужності з випуску конкурентоздатної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку, імпортозаміщення та розвитку експорту. Передбачається створення замкнених технологічних ланцюгів та відповідних кластерних утворень, здатних за короткий термін забезпечити масштабний випуск швидкоокупної інноваційної продукції, виконання підготовчих робіт для формування сучасного високоефективного промислового комплексу на базі інноваційно-інформаційних технологій.

Зазначені заходи спрямовані на комплексне забезпечення провідних галузей економіки держави (агропромислового комплексу, енергетики, транспорту, міських господарств, будівництва, ІТ-технологій та інших) конкурентоздатними системами машин і іншою продукцією. Це створює умови для мультиплікації ефекту в галузях спільно з промисловістю, перетворюючи промисловість, що оновляється, у реальний локомотив соціально-економічного розвитку країни.

[img:139301]

Забезпечення ефективного розвитку економіки і належного рівня життя людей в Україні є ключовою і вкрай складною проблемою у нинішніх умовах. На жаль, зараз ми маємо одні із найгірших в Європі результатів економічного розвитку та рівня життя населення. Це зумовлює необхідність прийняття стратегії, реалізація якої дозволить забезпечити прискорений економічний розвиток. Тільки в такому випадку країна зможе в короткий термін по рівню наблизитися до основних показників економічного та соціального стану розвинених країн.

У вирішенні цієї задачі головна роль належить промисловості. Системний випереджаючий промисловий розвиток – основа економічних і соціальних успіхів розвинених країн.

Вибір подальшого шляху розвитку вітчизняної промисловості особливий. Деіндустріалізація досягла загрозливої для існування промисловості динаміки. Має місце системна розбалансованість основних факторів промислового розвитку і їх невідповідність рівню у розвинених країнах.Сформувалась значна кількість синергетично діючих чинників, які гальмують розвиток. Найбільш значимими з них є низький рівень виробництва, конкурентоздатності, незадовільна структура експорту та його підтримки, більш ніж критичний знос основних фондів, відділення банківсько-фінансового капіталу від потреб промисловості, лавиноподібний відтік кадрів. Відсутня повноцінна інноваційно-інвестиційна система. Мають місце недосконалість та неповнота нормативно-правового забезпечення, невідповідність положень, механізмів і норм регуляторної політики завданням прискореного розвитку, фактична відстороненість держави від управління промисловим розвитком.

Реальний стан промислового комплексу України, глибина кризи, свідчать про недієздатність наявної моделі промислового розвитку та про те, що такий багатоаспектний соціально-виробничий об’єкт як промисловість не може бути реформований і виведений на належний рівень традиційними підходами, зокрема, за рахунок ринкової самоорганізації чи окремими локальними методами. Потрібно змінювати не окремі елементи, а всю систему функціонування промисловості в цілому.

Реіндустріалізація країни назріла давно і зумовлена не тільки перебігом соціально-політичних процесів, а й об’єктивними законами зміни промислових укладів. Це свідчить про необхідність невідкладного формування комплексу антикризових заходів, реалізація яких здатна привести до масштабного продукування високої доданої вартості, та створення сучасних робочих місць.

Прискорений запуск

Прискорений запуск призначений для термінового вирішення основних завдань запуску в роботу існуючих, модернізації та створення нових інноваційних виробництв, у першу чергу, за рахунок організаційно-правових заходів та мінімального цільового кредитування об’єктів промисловості. Серед таких завдань- формування і відпрацювання ефективних механізмів та інструментів для прискореного її розвитку, сприятливих умов масштабного інвестування; задіяння наявного виробничого, науково-технічного, кадрового, організаційного і економічного потенціалів для максимального задоволення потреб галузей і сфер діяльності в державі, розширення внутрішнього ринку, експорту та імпортозаміщення, формування умов збалансованого розвитку господарської та соціальної сфер держави; створення значної кількості робочих місць, у тому числі, високотехнологічних, для використання кадрового потенціалу та зупинення трудової міграції населення; розширення та зростання внутрішнього попиту на вітчизняну продукцію, системне підвищення рівня життя; забезпечення стартових умов для розвитку інноваційних наукомістких виробництв; значне підвищення ефективності державного управління ( судової системи, демонополізації ринків, фінансово-кредитної системи, податкового адміністрування, боротьби з корупцією, “ сірими” зарплатами) та інше.

Зараз багатьом здається, що ручне управління промисловістю відійшло в історію. Але, на жаль, в епоху вітчизняного ліберального олігархізму саме таке управління у промисловості є домінуючим і руйнівним. Відсутність для промислового комплексу належно відпрацьованого законодавчого та нормативно-правового забезпечення, організуючої ідеології та реалізуючої її системи програм разом з відділеним фінансовим капіталом не дозволяють цьому вкрай важливому для держави утворенню успішно розвиватись на умовах потрібної країні ринкової самоорганізації.

Україна має значні можливості, які можуть бути ефективно задіяні при реіндустріалізації. До таких можливостей , в першу чергу, відносяться: підприємства з потужностями для випуску промислової продукції, яка має попит на внутрішньому ринку та окремих сегментах зовнішнього ринку, які сьогодні не завантажені, працюють не повний робочий тиждень або простоюють; фрагменти цілісних макроекономічних та галузеутворюючих комплексів (кластерів), які можуть бути у короткий термін доповнені та об’єднані у цілісні утворення, здатні вирішувати масштабні завдання по випуску інноваційної продукції для внутрішнього та зовнішніх ринків; промислові сировинні ресурси та досить кваліфікований, здатний до перенавчання кадровий потенціал; енергетична та транспортна інфраструктури; значні потреби внутрішнього ринку; кредитно-фінансова та інвестиційна системи, певні ресурси яких, після реформування, можуть бути ефективно використані у промисловому комплексі.

Мета реіндустріалізації: у короткий термін при необхідних витратах отримати максимальний соціально-економічний ефект від задіяння наявних можливостей промислового комплексу держави для вирішення зазначених завдань. При цьому потрібно створити необхідні та достатні умови для реалізації повних інноваційно-інвестиційних циклів у промисловості, забезпечити формування новітніх інноваційно-інформаційних технологій і виробництв, інтегрованих у світову систему промислового виробництва на основі неоіндустріального підходу.

Реіндустріалізація повинна задовольняти базовим умовам. По-перше – відповідати сучасним тенденціям розвитку світової промисловості, щоб мати орієнтири конкурентоздатності; по-друге – здійснюватись в умовах дефіциту власних фінансових ресурсів; по-третє – проводитись у вкрай стиснені терміни, щоб блокувати і випереджати наявні деструктивні процеси.

Очевидно, що задовольнити ці умови можливо лише при застосуванні інноваційних рішень у всіх складових політиках, які інтегруються у державній промисловій політиці. Такий підхід є характерним для неоіндустріалізації, яка здійснюється узгодженими зусиллями усіх суб’єктів, прямо чи дотично причетних до розвитку промисловості, насамперед, держави, на умовах державно-приватного партнерства з застосуванням ефективних ринкових механізмів.

Стратегічні підходи до реалізації державної промислової політики повинні забезпечити комплексне системне вирішення проблем виходу промисловості із кризи на базі прискореного інноваційного розвитку. При цьому потрібно використовувати засоби, методи та механізми, які дозволять раціонально використати наявні ресурси та локальні переваги України для досягнення високих темпів промислового розвитку.

Стратегія неоіндустріалізації

Детальний виклад запропонованої стратегії наведений у монографії автора цієї роботи (В.С.Новицький «Нова індустріалізація – реальний шанс для України», Київ, ВБ «Аванпост-прим», січень 2019, 80 с.), в матеріалах заходів Антикризової ради громадських організацій України. Далі викладені основні положення цієї стратегії.

Стратегія спрямована на те, щоб не просто переломити тенденцію розвитку на стабільно позитивну, а забезпечити середні темпи зростання 7-10% (у виробництвах високотехнологічної продукції - 10-15%) і створити передумови для сталого прискореного інноваційного розвитку промисловості та економіки в цілому. Це забезпечить формування конкурентоспроможного, інтегрованого у світову промислову систему, здатного до саморозвитку промислового комплексу, показники якого відповідають аналогам у розвинених країнах. Обсяги промислової продукції його повинні наближатись до $1 трлн. США (тут і далi – показники визначені експертним шляхом), кількість нових високоефективних робочих місць збільшитись на 5 млн., а промисловість – отримати принципово новий технологічний і виробничий уклад. І все це в умовах жорсткої обмеженості фінансових ресурсів.

Особливостями запропонованої стратегії є те, що, по - перше, вона виходить з розуміння, що сучасний світ вступив у новий період розвитку – дії четвертої промислової революції, в основі якої виробництво продукції на базі інноваційних, інформаційних технологій і комп'ютерно-інтегрованих систем, і стратегія передбачає активний їх розвиток. Враховується також необхідність використання певний час нинішнього виробничо-технологічного потенціалу.

По – друге, визначає ведучу роль держави, яка разом з бізнесом, наукою, громадськими організаціями здійснює спрямований інноваційний розвиток промисловості, який позиціонується як важливий національний пріоритет країни. Держава має цілеспрямовано сприяти розбудові промисловості на ринкових принципах і забезпечувати стратегічне планування та пряму підтримку інноваційної діяльності.

По-третє, пропонує досягати мету за рахунок реформування і реалізації всього комплексу причетних до цього політик: виробничої, бюджетної, податкової, митної, валютної, зовнішньо-економічної, кредитно-фінансової, амортизаційної, інноваційно-інвестиційної, технічної, інституціональної, кадрової, соціальної , інформаційної та управлінської, що дозволить системно і комплексно формувати найбільш сприятливі умови для прискореного промислового розвитку.

Заходи з реалізації вказаних політик здійснюються на засадах державно-приватного партнерства з застосуванням проектного підходу, врахуванням особливостей та локальних конкурентних переваг України.

Практика антикризового регулювання широко використовується у світі і може включати набір різних механізмів і інструментів, що ґрунтуються на різних теоретичних позиціях і враховують особливості систем, що підлягають регулюванню. Загальним для цього є посилення ролі держави , зокрема, у забезпеченні стратегічного планування та зростання виробництва промислової продукції, прямої підтримки інноваційної діяльності. Історичний приклад такого підходу – подолання глибокої економічної кризи у США в 30-х роках минулого століття.

У стратегії важлива роль відводиться комплексу iнвестицiйних проектів розвитку (ПР) та програм, які повинні здійснюватись спільно державою і бізнесом. Вони включають ряд традиційних для України напрямків розвитку високотехнологічних виробництв машинобудування: аеро-космічного, енергетичного, транспортного, суднобудівного, сільгоспмашинобудівного, хімічної, біотехнологічної, металургійної промисловості та інших.

Пріоритетним повинен бути розвиток інноваційно-інформаційних технологій і виробництв, що відповідають вимогам 4.0 Промислової революції: ІТ -технологій, штучного інтелекту, комп'ютерно-інтегрованих виробництв, нанотехнологій, наноматеріалів і виробів з них, впровадження технологій 3D принтерів.

Очевидно, що повинен бути міжгалузевий ПР, який би передбачав переоснащення підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) сучасними засобами виробництва і забезпечення ОПК спеціальними виробами в повному обсязі та потрібної номенклатури.

Пропонується сформувати та реалізувати такі ПР i програми по основних пріоритетних напрямках. По кожному напрямку формуються визначені та затверджені Кабінетом Міністрів України ПР, які охоплюють основні галузі.

Таким чином отримується поле можливих ПР, що після професійного багаторівневого відбору дозволить сформувати програму антикризових дій. Кожен з ПР вимагає врахування своєї специфіки в організації робіт, створення найбільш ефективного регуляторного середовища, ресурсного, технологічного, фінансового і нормативно-правового забезпечення.

Сучасний протекціонізм

В Україні наявні значні внутрішні потреби у різноманітних промислових товарах для забезпечення та розвитку усіх сфер життєдіяльності. В той же час, є певні потужності на багатьох промислових підприємствах, які при відносно невеликих витратах можуть виробляти конкурентоздатну продукцію і задовольняти ці потреби. У зв’язку з цим потрібно провести аудит, виявити можливості та альтернативи, узгодити з потенціальними замовниками номенклатуру та обсяги виробництва продукції, створити на цій основі відповідні програми насичення внутрішнього ринку, імпортозаміщення та розвитку експорту.

В нинішніх кризових умовах вкрай важливо цілеспрямовано використовувати можливості внутрішнього ринку не тільки як споживача промислової продукції, а й як важливого чинника розвитку всіх галузей і сфер економіки. Це зробить можливим відновлення та розширення виробництва багатьох видів промислової продукції. Для отримання потрібних результатів необхідно забезпечити на внутрішньому ринку сприятливі умови для доступу вітчизняної продукції переробних галузей до споживачів.

Слід внести необхідні зміни в порядок закупівлі продукції іноземних компаній при виконанні ПР, особливо за бюджетні кошти, а також до діючих угод з СОТ та ЄС. На час виходу економіки з кризи необхідно ввести обмеження на ціни та тарифи на енергетичні та транспортні послуги для промисловості. В сучасних умовах протекціонізм є майже обов'язковим компонентом реальних ринкових систем. Це необхідно враховувати в своїй діяльності.

Забезпечити споживачів вітчизняною промисловою продукцією можна у рамках спеціальної державної програми, в основу якої необхідно покласти поставки узгодженої замовниками і промисловими підприємствами за номенклатурою і обсягами продукції для народногосподарського комплексу України: господарств і інфраструктури регіонів і міст, аграрного сектору, великих підприємств і виробничих об‘єднань промисловості, будівельної, транспортної та енергетичної галузей, охорони здоров‘я, оборонного комплексу країни.

За рахунок синергії дій щодо зростання промислового виробництва та підвищення активності в галузях буде зроблено хороший старт економічного зростання. Нагальним стає прискорення реінтеграції Донбасу, задіяння його промислового потенціалу в економічному розвитку України.

Збільшення глибини переробки вітчизняної сировини і сировинної продукції у продукцію з більш високою доданою вартістю є одним з важливих положень запропонованої стратегії. Формування програм і проектів створення необхідних для цього технологічних ланцюгів переробних виробництв у різних галузях (аграрній, хімічній, деревообробній, будівельній, паперовій, металургійній, машинобудівній та інших) забезпечить отримання кінцевих продуктів і збереження доданої вартості та робочих місць в Україні. З огляду на порівняно не високі капітальні витрати за окремими проектами, значні очікувані результати, цей напрямок, при прийнятті необхідних державних рішень, може бути досить швидко активованим.

В Україні необхідно сформувати повноцінну національну систему підтримки експорту. Для розвитку експорту високотехнологічної продукції потрібне активне включення в роботу Експортно-кредитного агентства України щодо кредитування поставок на експорт продукції та створення системи страхування і гарантування виконання експортних контрактів.

Слід, активізувати діяльность посольств і торгових представництв, їх взаємодію з підрозділами міністерств, підприємствами. Необхідно відпрацювати та заключити з міжнародними інвестиційними установами відповідні угоди про співпрацю для отримання повноцінних інструментів з відповідними механізмами експортної підтримки визначеної продукції високотехнологічних галузей. Це суттєво покращить рівень конкурентоспроможності наших експортних позицій на міжнародних ринках, сприятиме покращанню структури експорту.

Треба прискорити створення системи акредитованих у країнах ЄС сертифікаційних центрів для забезпечення досліджень і оформлення документів щодо відповідності продукції, яка експортується, європейським вимогам якості та безпеки. Необхідно також максимально використати можливості зарубіжних державних установ і партнерів по бізнесу для якнайшвидшого отримання відповідних сертифікатів. Слід задіяти у повному обсязі виділені ЄС квоти по усіх напрямках та провести ефективну роботу по їх збільшенню. Потрібно сконцентрувати увагу на пошуку нових ринків (Азія, Африка, Південна Америка), де наша продукція буде конкурентоздатною. Важливим є розширення поставок продукції на традиційні ринки СНД, розвиток взаємовигідної виробничої кооперації, особливо в машинобудуванні.

Необхідно відновити позитивну практику формування і реалізації державних програм з імпортозаміщення, особливо в хімічній, деревообробні, легкій промисловості та машинобудівному комплексі.

Держава повинна збільшити свою підтримку малого та середнього промислового бізнесу, прийняти для цього відповідну державну програму його системного розвитку. В програмі слід передбачити формування ефективного, комплексного нормативно-провового, регуляторного, ресурсного та фінансово-кредитного забезпечення, створення інфраструктури для прискореного інноваційно спрямованого розвитку такого бізнесу в промисловості.

Стратегією передбачається проведення реконструкції та технічного переоснащення, підвищення технологічного рівня виробничої бази підприємств з високим потенціалом розвитку, поетапний перехід до цифрових виробництв. До основних галузейі промисловості, які потребують пріоритетної уваги, відносяться 15 комплексів, що по кількості відповідає рівню промислово розвинених країн. Серед таких галузей , у першу чергу, необхідно віднести наступні.

Аеро-космічне машинобудування

Україна, яка зробила вагомий внесок у розвиток космічної та авіаційної галузей, до теперішнього часу має у своєму розпорядженні значний інноваційний потенціал по створенню і виробництву аеро-космічної техніки (ракети-носії, транспортні модулі, інноваційні двигуни, супутники, системи управління, транспортні та пасажирські літаки та ін. ).

ПР у космічній галузі повинен передбачати: розширення державної підтримки галузі для збільшення виробництва і використання космічної техніки для потреб народного господарства; зростання експортних послуг по виведенню супутників на орбіту, поставок зразків космічної техніки та її комплектуючих; створення та освоєння виробництва техніки для регулярного орбітального сервісу;- освоєння нових напрямків та схем взаємодії з профільними іноземними компаніями та міжнародними структурами в цієї галузі.

У авіабудівній галузі, як можливий, може бути ПР зі створення сучасного виробничо-технологічного комплексу з серійного виробництва конкурентоспроможних літаків марки «Антонов», що включає формування ефективних систем: технології конструювання; комплектації обладнанням, матеріалами та приладами; створення сучасних виробничих потужностей; організації виробництва, просування літаків на ринки, якісного і оперативного після продажного обслуговування і сучасного проектного фінансування.

Вирішення проблем авіабудівної промисловості України не уявляється можливим без участі уряду. Досвід провідних авіабудівних компаній-лідерів, які за останні десятиріччя провели глибоку модернізацію усіх складових авіабудівного бізнесу, показує не можливість здійснення розвитку галузі без опори на потужну фінансову, податкову і, з рештою, політичну підтримку уряду.

Реалізація першочергових заходів щодо відродження авіабудівної галузі України забезпечить щорічний випуск 10-15 літаків з потенціалом збільшення до 25-30 літаків, а також модернізацію 15-20 вертольотів, нарощення відповідних відрахувань до бюджету. Це дозволить здійснити перезапуск серійного виробництва літаків «Антонов» в Україні.

Енергетичне машинобудування

Енергетичне машинобудування є однією з перспективних галузей, здатних суттєво вплинути на рівень енергетичної незалежності та стан економіки в цілому. ПР з цього напрямку можуть включати нарощування додаткових потужностей енергомашинобудівного комплексу, для чого потрібно здійснити комплекс заходів, серед яких першочерговими є: визначити «вузькі місця» і забезпечити їх «розшивку»; збільшити випуск основного і допоміжного енергетичного обладнання (турбіни, генератори, трансформатори, системи управління та інші) для нових електростанцій (ЕС), ремонту і модернізації ЕС в Україні та за кордоном; збільшити випуск інноваційної техніки для створення енергонезалежних садиб (вітро-станції, перетворювачі, теплові насоси, накопичувачі енергії та інші засоби). Реалізація напрямку може забезпечити збільшення обсягів випуску продукції - на 30-50%.

Також потрібно зосередитися на енергетиці для мобільного транспорту. Так, слід організувати (або відновити) виробництво. інноваційних поршневих двигунів для всіх видів транспорту,тепловозних дизелів, інноваційних силових агрегатів на базі зубчастих варіаторів для мобільної техніки,-- електромотор-варіаторів.

Реалізація розробок по цьому напрямку може забезпечити збільшення обсягів випуску наукоємної продукції на $600 - 700 млн.

Необхідно забезпечити проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт по напрямках перспективних засобів енергетики.

Виробництво електротехнічних засобів

Цей напрямок має забезпечувати потреби усіх сфер діяльності у конкурентних електротехнічних засобах. ПР з цього напрямку повинен включати: розширення виробництва конкурентоздатних засобів електротехніки промислового та побутового призначення; створення інноваційних енергозберігаючих електротехнічних засобів для вітрової та сонячної енергетики , побуту та промислових потреб.

Транспортне машинобудування

Ключовим завданням розвитку транспортного машинобудування є забезпечення переходу транспортної галузі країни на новий рухомий склад вітчизняного виробництва, що відповідає світовим стандартам, з доведення обсягів продукції до 50% від загального випуску машинобудівної продукції.

Галузь повинна стати одним з найважливіших пріоритетів промислового розвитку України, забезпечувати основні потреби держави у транспортних засобах. ПР для цієї галузі можуть передбачати: розширення виробництва нової конкурентоздатної вітчизняної техніки для залізниці: електровозів та тепловозів, вантажних та пасажирських вагонів усіх видів, техніки для метро, допоміжної техніки та запасних частин до неї;нарощування випуску конкурентоздатних вітчизняних трамваїв, тролейбусів, електробусів, вантажних (у тому числі- спеціальних) та легкових автомобілів, електробайків, велосипедів; модернізація потужностей та освоєння виробництва конкурентоздатної дорожно-будівельної і вантажопідйомної мобільної техніки (грейдери, екскаватори, мобільні крани, автонавантажувачі та інші); нарощування випуску агрегатів, вузлів, запасних частин та витратних матеріалів до мобільної техніки, в тому числі, закордонного виробництва; освоєння, у тому числі, спільно з іноземними партнерами, випуску еко-автомобілів з послідовним доведенням обсягів до 1 млн. штук в рік тощо.

Потрібна організація системи наукового забезпечення розвитку мобільної техніки, проведення НДДКР та створення виробництва інноваційних агрегатів і вузлів для мобільної техніки, серед яких: водо-водневі силові агрегати, нові акумулятори енергії, інтелектуалізовані трансмісії на базі силових варіаторів, інноваційні, у тому числі, інтелектуалізовані системи безпеки (швидкодіючі подушки безпеки багаторазового спрацювання, системи автоматичного пожежогасіння, системи «антисон», підвісок на нових фізичних принципах), інноваційні електронні прилади і електрообладнання та інші.

Суднобудування

Враховуючи те, що Україна має виходи в море та розгалужені річні транспортні артерії і значний досвід у суднобудуванні, маючи в своєму розпорядженні усі складові галузі, слід сформувати ПР з відродження суднобудування для виробництва суден різних типів для внутрішніх потреб та для експорту. У проекті передбачити: поетапне відродження суднобудівної галузі з наданням державної підтримки суднобудівним підприємствам; організацію виробництва, у тому числі, з провідними іноземними партнерами, катерів та інших суден, у тому числі – спеціальних, для задоволення потреб внутрішнього ринку та експорту; освоєння виробництва необхідних агрегатів, вузлів та матеріалів для забезпечення належного рівня націоналізації виробництва;- розширення співробітництва підприємств галузі з іноземними партнерами та замовниками.

Сільськогосподарське машинобудування

В українському аграрному секторі задіяні десятки тисяч тракторів, комбайнів та іншої техніки, об’єднаної у системи машин, що реалізують потрібні технологічні процеси. Це визначає необхідність та економіко-соціальну доцільність створення вітчизняного повноциклового високорозвиненого та диверсифікованого сільськогосподарського машинобудування.

ПР з цього напрямку повинні передбачати проектування та виробництво комплексних систем машин високої і надвисокої продуктивності для рослинництва, комплексної техніки для тваринництва, а також сучасного обладнання для переробки та зберігання продукції.

Першочергові заходи повинні включати підтримку та розвиток основних галузеутворюючих підприємств, зокрема, для тракторного та комбайнового виробництв. Вкрай важливо прискорити створення та організацію виробництва сучасних моделей та типорозмірних рядів техніки для комплексного забезпечення агротехнологій основних сільськогосподарських культур, у першу чергу на базі енергонасичених та універсальних тракторів марки ХТЗ, створення спільних машинобудівних підприємств для виготовлення сільськогосподарських машин, зокрема, зернозбиральних та кормозбиральних комбайнів, агрегатів (у тому числі – двигунів, і вузлів до них, які на теперішній час не виробляються в Україні).

Необхідне розширення виробництва конкурентоздатної техніки для комплексного забезпечення розвитку тваринництва у великих, середніх та малих господарствах, розробка та освоєння виробництва систем машин для ефективного зберігання, глибокої переробки, пакування продовольчої, фуражної та технічно-сировинної продукції; у першу чергу, освоїти виробництва інтегральних систем машин для глибокої переробки і зберігання зернових та круп’яних культур, соняшника, м’яса та молока. Потрібна підтримка агрегатних виробництв, зокрема, двигунів, мостів, трансмісій, холодильних агрегатів, електронних систем, а також диверсифікація виробництв з одночасним впровадженням нових енергозберігаючих технологій, цифрових та інтегральних систем управління.

Хімічна галузь

Рівень забезпечення потреби країни в хімічній продукції вітчизняними. підприємствами стрімко падає і складає близько 20%. Її імпорт перевищив показник $8 млрд. Ключовими проблемами, що потребують вирішення для підвищення рівня забезпечення країни хімічною продукцією вітчизняних підприємств, є: розвиток сировинної бази; введення в експлуатацію базових виробництв, які в останні роки були зупинені; проведення модернізації з метою суттєвого підвищення їх техніко-економічних і екологічних показників; системні заходи щодо росту конкурентоздатності хімічної галузі на основі інноваційно-інвестиційного розвитку, збільшення випуску кінцевої продукції з поглибленим рівнем переробки.

Основними стратегічними пріоритетами розвитку хімічної промисловості є формування конкурентної сировинної бази, створення базових виробництв на сучасній технологічній основі та розвиток технологічних ланцюгів поглибленої переробки сировини.

Заходи щодо реалізації стратегічних пріоритетів мають комплексний характер і входять до підготовленого в галузі проекту «Стратегії розвитку хімічної промисловості на період до 2030 року». Державі та бізнесу необхідно знайти ресурси для їх виконання.

Хімічна галузь може бути представлена кількома ПР. Перший – створення мережі високотехнологічних, в тому числі, малотоннажних виробництв хімічної продукції для різних галузей і сфер в країні. Цей проект має найважливіше значення для більш повного забезпечення нею вітчизняних споживачів і зменшення імпорту.

Другий – забезпечення АПК України комплексом мінеральних добрив та інших засобів підвищення ефективності родючості на основі вітчизняної сировини – калій та фосфоровмісних руд, наявних можливостей поставок в якості сировини природного газу та потребуючої розвитку виробничо-технологічної бази.

Третій – створення виробничо-технологічного комплексу з переробки ільменітового концентрату і виробництва з нього титанового прокату та двоокису титану, які мають динамічний ринок збуту і перспективи розвитку. Реалізація цього проекту дозволила б Україні зайняти одне з провідних місць в світі з виробництва та постачання титанової продукції для багатьох галузей.

Гірничо-металургійний комплекс

В якості ПР можливо сформувати важливий для металургійної галузі комплекс заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок модернізації і реконструкції діючих виробництв технологічних переділів, виведення з експлуатації застарілих виробництв і устаткування, в першу чергу - мартенівського виробництва, виконання програм поліпшення екологічної обстановки, створення високотехнологічних прокатних виробництв.

До складу проекту необхідно включити заходи з розвитку вітчизняного ринку споживання металопродукції, науково-технологічного та інфраструктурного забезпечення ефективної роботи галузі,- впровадження сучасних енергозберігаючих та енергоефективних технологій і обладнання.

Другим ПР за цим напрямком може бути формування і реалізація комплексу заходів щодо підвищення рівня роботи підприємств з видобутку залізорудної сировини. А саме – поліпшення якості продукції за рахунок вдосконалення технологій видобутку і збагачення. Основні заходи повинні передбачати забезпечення впровадження сучасних технологічних рішень при підготовці та організації робіт кар'єрів і шахт; застосування ефективних логістичних схем та транспортних засобів; впровадження новітніх енергозберігаючих технологій у основному та допоміжному виробництвах для підвищення їх ефективності та інші.

Дуже важливим є ПР, що передбачає розвиток виробництв продукції кольорових, рідкоземельних металів та сплавів, інших матеріалів, які є основою створення широкого кола високотехнологічних пристроїв та обладнання для надзвичайно важливих напрямків. Слід розробити відповідну комплексну програму робіт.

Виробництво наноматеріалів і виробів з них

ПР повинен забезпечити вивід національного машинобудування, будівельної, хімічної, фармацевтичної, електротехнічної та інших галузей на новий рівень. Його заходи повинні передбачати: розширення наукових досліджень у сфері функціональних та конструктивних матеріалів і створення конструкцій і технологій на їх основі; організацію виробництва наносировини для машинобудування, будівництва, хімічної, фармацевтичної, електротехнічної та інших галузей промисловості, у тому числі – для забезпечення виробництв на основі 3-D принтерів; розширення номенклатури виробів з наноматеріалів: різальних інструментів, опор тертя, фрикційних дисків, опорних елементів, композитів та інших; освоєння інноваційних виробів з нано-матеріалів: засобів мікроелектроніки, рентгенівських трубок, у тому числі- для отримання кольорового зображення, та інших.

Цифрові виробництва, ІТ-технології та штучний інтелект

Перший проект в цих напрямках повинен передбачати поетапний перехід основних та допоміжних галузей на використання цифрових виробництв; прискорений розвиток ІТ-технологій за рахунок створення для цього у регіонах інфраструктурних умов та організації системної роботи з замовниками на ці технології; стимулювання наукових досліджень із штучного інтелекту за рахунок пріоритетного надання грантів та формування реалізації цільових комплексних програм з цього напрямку; розробку та організацію виробництва засобів цифрової економіки, навчальних систем, інформаційної медицини, медіа-контентів та інших призначень, у тому числі за такими проривним напрямками як голографічні навчальні системи, образні комп'ютери, системи для нормалізації функціонально-фізіологічного стану людини та іншими.

Другий проект має орієнтуватися на комп'ютерно-інтегровані виробництва зі штучним інтелектом. Такі виробництва повинні скласти основу технологічного переоснащення різних галузей діяльності, в першу чергу - машинобудування. Проект повинен передбачати: створення системи наукового та конструкторського забезпечення розвитку комп'ютерно-інтегрованих виробництв зі штучним інтелектом – комплексного Науково-конструкторсько-технологічного центру; розробку типових проектів зазначених виробництв для провідних галузей; прискорений випуск необхідного технологічного обладнання та інтелектуалізованих систем управління; підготовку кадрів, у тому числі - розробників вищої кваліфікації та інженерів-наладчиків цих виробництв.

Важливість цього напрямку зумовлює необхідність розробки перспективної Державної програми з розвитку комп'ютерно-інтегрованих виробництв зі штучним інтелектом.

Відповідні ПР і заходи передбачаються у галузях, що традиційно існують та мають можливості прискореного інноваційного розвитку. До них відносяться галузі: біо-технологічна , деревообробна, легка промисловість,виробництва будівельної техніки та будматеріалів,складної побутової техніки та товарів соціально-культурного призначення.

Важливо також сформувати Міждержавний проект створення глобальної комплексної транспортно-логістичної системи (МКТЛС), яка б інтегрувала наземні, підземні, водні, надводні, повітряні та космічні шляхи. Це дозволить задіяти географічне положення України і ініціювати прискорений інноваційний розвиток транспортних систем всіх видів і типів.

Втримати баланс

Для розвитку механізмів та інструментів інноваційного розвитку вкрай актуальним є створення міжгалузевого ПР по запуску стартапів. Така система для створення швидкоокупних виробництв малих та середніх підприємств повинна включати загальнодержавні проекти, де необхідно передбачити : формування системи управління, розробки, експертизи, конкурсного відбору і затвердження загальнодержавних швидкоокупних інноваційно-інвестиційних проектів з високим відношенням ефект/витрати; систему преференцій для зазначених проектів; регіональні проекти з заходами щодо організації систем регіональних стартапів з урахуванням місцевих особливостей по інфраструктурі, сировині, кадровому та виробничому потенціалу; локальні проекти, по яких необхідно організувати підтримку місцевих стартапів щодо розвитку інноваційного потенціалу, переробки місцевої сировини та розбудови інфраструктури.

Втім необхідно витримати розумний баланс між сектором високотехнологічних виробництв (основи ефективного розвитку промисловості) і базовими виробництвами, які в даний час забезпечують потреби всіх сфер діяльності, експорт і технологічну стабільність країни.

Реалізація зазначених пріоритетів і ПР, що повинні бути сформовані на конкурсній основі та пройти відповідний відбір, не тільки створить умови для економічного розвитку, але сформує 1-2 мільйони привабливих робочих місць в основному виробництві та ще більше - у допоміжному. Це дозволить розширено відтворювати інтелектуальний потенціал і наблизить Україну до технологічно розвинених держав.

Для врахування специфіки в організації робіт, технологічному і нормативно-правовому забезпеченні при плануванні запропонованих ПР (в окремих випадках-програм), потрібно до переліку заходів увести всі необхідні інструменти, що забезпечують їх реалізацію. При розумному задіянні державно-приватного партнерства, реалізація названих та інших можливих напрямків стратегії розвитку забезпечить випереджаючий розвиток промисловості з темпами, що в три та більше разів перевищують середньоєвропейські. Важливіше завдання при цьому - забезпечення найбільш доцільного поєднання пріоритетних проектів з максимально можливим сформованим ресурсом.

Підходи до приватизації галузеутворюючих державних підприємств повинні бути вкрай виваженими. Рішення про приватизацію повинні прийматись тільки в тому разі, коли зміна власника дасть якісно новий, більш високий поточний результат та перспективу розвитку підприємств. Це особливо важливо для підприємств високотехнологічних галузей. Такі підприємства доцільно розглядати як основу для створення інтегральних виробничих та науково - виробницих структур ( корпорацій, концернів, кластерів).

                                                            

Основу інноваційного промислового комплексу України повинні скласти високотехнологічні виробництва. Це вимагає активної роботи щодо створення потужної інноваційної системи з відродженням інституцій галузевої науки, повноцінної інфраструктури.

В усіх регіонах України на базі індустріальних парків, технологічних центрів, підрозділів Національних наукових центрів, вищих навчальних закладів, інститутів НАНУ, фінансово-промислових структур необхідно сформувати мережу інноваційних майданчиків для розвитку визначених пріоритетних науково-технологічних напрямків з широким залученням талановитої молоді та створенням для них тисяч робочих місць. Ці майданчики повинні мати підготовлену виробничу, енергетичну та інформаційну інфраструктуру. Заходи сприятимуть швидкому старту зазначеного напрямку робіт.

Ресурсне забезпечення та його цільове використання

За оцінками експертів для модернізації і оновлення виробничо-технологічного комплексу України потрібні сотні мільярдів доларів США. Жодних спеціальних міжнародних програм оновлення економіки України не передбачається отже стратегію слід формувати, виходячи, в першу чергу, з власних можливостей.

Наголошую, що у нас немає виходу з нинішнього економічного глухого кута без корінних змін діяльності банківсько-кредитної системи. Зосередженність на безуспішному таргетуванні інфляції як основної мети її розвитку, відсутність позитивних результатів, говорить про не вірно визначені цілі і задачі.

Економіка країни, особливо, промисловість знаходиться в важкому, деградуючому стані. Тому основною метою економічної політики уряду та банківсько-фінансового сектору на найближче десятиліття повинні стати: забезпечення економічного росту, досягнення високого рівня життя громадян.

Для цього слід сформувати і реалізувати ефективні механізми, зокрема, зменшення вартості кредитів, в тому числі за рахунок зниження інфляції, визначення валютного курсу, підвищення рівня монетизації економіки, забезпечення фінансовими ресурсами розвитку галузей і сфер господарського комплексу країни.

Зараз, навпаки, найбільш динамічно, навіть бурхливо розвивається вкладання фінансів в депозитні сертифікати НБУ та ОВДЗ в обсягах, що перевищують 1 трильйон гривень. Але це вже не стільки клопіт банківсько-кредитної системи, як проблема державної економічної політики в країні.

Виходити треба з того, що банківсько-кредитний сектор є важливою складовою частиною економічної системи, його механізми та інструменти повинні забезпечувати як макроекономічну стабільність, так і розвиток реального сектора економіки. Тому необхідно законодавче підвищити відповідальність Національного банку за забезпечення економічного розвитку України.

Цьому сприятиме закріплення за Радою банку питань стратегії розвитку, визначення базових параметрів банківської системи та контроль за діяльністю правління НБУ, постійна системна взаємодія Уряду та НБУ щодо вироблення рішень як по валютному курсу, антиінфляційних заходах, так і по фінансуванню програм і проектів розвитку країни.

Ключовим у формуванні ефективної системи прискореного промислового зростання є найскоріше створення Банку розвитку України (БРУ), як спеціалізованої кредитної установи першого рівня, яка повинна стати основним інструментом ефективної системи забезпечення довгостроковими кредитами виконання інноваційно-інвестиційних проектів і програм на сприятливих умовах.

На основі цього банку можливо реалізувати сучасні механізми залучення широкого спектра внутрішніх та зарубіжних ресурсів забезпечення фінансування промислового розвитку. Необхідно невідкладно прийняти закон про його створення.

Можливі джерела для формування коштів БРУ:

-- засоби державного бюджету, в т.ч. на формування статутного фонду;

-- частина виручки від приватизації;

-- кредити, надані Кабміну або БРУ міжнародними організаціями економічного розвитку;

-- кредити, надані банками під реалізацію інвестиційних проектів, програм;

-- довгострокові кредити НБУ для БРУ під 1-2% за рахунок відповідної емісії;

-- засоби від позик Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку;

-- доходи від банківських операцій з цінними паперами;

-- доходи від випуску і поширення облігацій.

Потрібно консолідувати всі вільні кошти існуючих і нових можливих джерел ресурсів, активізувати на новій основі залучення іноземних ресурсів, але в нинішніх умовах розраховувати ми змушені, в першу чергу, на внутрішні сили. Прямі іноземні інвестиції у вітчизняну промисловість швидко зменшуються і чекати на позитивні зміни в цьому зараз немає підстав. Покращити фінансовий стан країни можна і необхідно при значному збільшенні фінансових результатів вітчизняної економіки, в першу чергу, за рахунок зростання виробництва і реалізації промислової продукції.

Провідну роль в інвестиційному забезпеченні підприємств відіграють їх власні кошти (до 70%), обсягів яких дуже мало для забезпечення оновлення виробничих фондів підприємств. Бюджетних ресурсів на цей напрямок майже не виділяється, але останнім часом з'явилися певні можливості використання для цих цілей коштів місцевих бюджетів і цим потрібно серйозно зайнятися.

Особливу увагу слід звернути на використання можливостей банківської системи за рахунок ресурсів, що виділяються Нацбанком на рефінансування, у тому числі за рахунок емісії, уповноваженим фінансовим установам, зокрема, БРУ, що буде створений, на реалізацію інвестиційних проектів та програм.

При цьому, Кабмін може проводити випуск облігацій внутрішньої позики на відповідну суму з прибутковістю 1-2%, з значним терміном дії. А жорсткий контроль та дієвий механізм використання коштів емісії на інвестиційне кредитування забезпечать мінімальний вплив на рівень інфляції.

Вкрай важливо переорієнтувати внутрішній депозитний обіг в межах НБУ-комерційні банки та ОВДЗ (де зараз знаходиться значна частка банківського капіталу) на цільовий інноваційний розвиток промисловості, економіки в цілому.

Значними ресурсами для інвестиційного забезпечення розвитку промисловості можуть бути кошти, отримані від проведення деофшоризації та детінізації бізнесу (за оцінкою експертів з країни виведено більше $150 млрд.).

Забезпечення більш повного отримання податків і зборів у різних сферах, які зараз недоотримуються (податки зведеного бюджету, неправомірне відшкодування ПДВ, ввізного мита , акцизів, кошти від приватизації та інше) суттєво посилить фінансові можливості країни.

Важливий економічний ресурс – близько 500 мільярдів гривень – у вигляді активів підприємств-боржників, який зараз заморожений у банківській системі, також повинен працювати на економіку держави і колективів підприємств. По цьому необхідно терміново прийняти рішення.

Значним джерелом фінансування розвитку підприємств можуть бути амортизаційні нарахування. Для оновлення виробничих фондів в діючих моделях індустріальних країн світу амортизація є найбільшим постійним інвестиційним ресурсом, частка якого досягає 70% і більше у загальних обсягах інвестицій. Нам потрібно сформувати таку модель в Україні.

Вирішення цього складного завдання потребує значної роботи з формування механізмів створення і використання амортизаційних фондів, проведення переоцінки основного капіталу, забезпечення цільового використання амортизаційних нарахувань і суттєвого підвищення ефективності промислового виробництва.

В умовах державно-приватного партнерства при реалізації проектів необхідно використовувати механізм кредитування з чітким визначенням умов об’єднання фінансових ресурсів вітчизняних і зарубіжних партнерів.

Треба розширити використання можливостей місцевих бюджетів, особливо для підтримки реалізації проектів на середніх і малих підприємствах. Зменшити боргове навантаження на бюджет до рівня, що значно зменшить відволікання державного бюджету на сплату відсотків по боргу. Забезпечити значне зменшення рівня імпортної складової в державних закупівлях, підтримати закупівлю вітчизняної продукції ( а не навпаки, як зараз).

Потрібно перейти до системного формування бюджету розвитку промисловості. Сформувати середньострокові проекти та узгодити Програму їх фінансування з МВФ, ЄБРР, іншими кредитними та інвестиційними організаціями. Забезпечити прискорене введення в дію Державної інноваційної кредитно-фінансової установи (ДІКФУ). Вдосконалити механізми надання державних гарантій при кредитуванні створення оборонних та критичних технологій і закупці високотехнологічного обладнання.

Реформа підвалин

Реалізація Стратегії обов’язково потребує цільового реформування інституціональної, інноваційної та кадрової політик, забезпечення концентрації виробництва, активного розвитку середнього та малого промислового бізнесу. Необхідне перетворення корпорацій олігархічного типу в сучасні, інноваційно орієнтовані промислово-фінансові структури, що інтегрують свою корпоративну політику з державною, а також відродження галузевої науки, створення системи вільних економічних мереж (майданчиків) під нові інноваційні виробництва, міжнародно визнаної системи сертифікації продукції та послуг, ринкової інноваційної інфраструктури, системи роботи з інтелектуальною власністю та формування нової технічної політики.

В рамках політики прискореного інноваційного розвитку промисловості в першу чергу необхідно : сформувати вдосконалену систему наукового та інформаційного забезпечення; відродити ланку галузевої науки; створити національний науковий центр розвитку промисловості (ННЦ) і систему наукових центрів (філій ННЦ) по комплексах галузей, на які покласти завдання розробки стратегічних і технологічних прогнозів, координації виконання стратегічно важливих проектів, інтеграції в галузеві, макроекономічні і глобальні технології розробок НАНУ, інших академій, галузевих інститутів, вищих навчальних закладів та інших суб'єктів науково -інноваційної діяльності; організувати довгострокові партнерські відносини промисловості з науковими організаціями та новими інноваційними структурами (технопарками, науковими парками, технологічними інкубаторами, R & D- центрами та ін.); створити ефективну систему ринкової інноваційної інфраструктури (бірж інновацій, майданчиків комунікацій і т.д.);вдосконалити систему роботи з інтелектуальною власністю (перш за все - її захисту, комерціалізації та введення в господарський обіг, в т.ч. - на експорт); розвинути інформаційну інфраструктуру промисловості для забезпечення доступу до всіх баз даних по інноваційних розробках, станів ринків, досягненнях вчених, винахідників і новаторів в рамках світового законодавства.

Потрібно розробити та впровадити дієвий механізм відбору критичних та стратегічно важливих інновацій. Запровадити систему їх державної підтримки для підприємств і організацій різних форм власності, у тому числі - відібраних на відкритих конкурсах високих технологій – через ДІКФУ та Держагенство перспективних досліджень.

Розробити та затвердити комплекс інноваційних проектів по пріоритетних напрямках розвитку промисловості з освоєнням продукції 5, 6 та 7-го технологічних укладів та задоволенням вимог 4-ї Промислової революції. Розробити, узгодити з країнами- учасниками та затвердити Міждержавні інноваційні проекти, що ініціюють та стимулюють розвиток інфраструктури та вітчизняного виробництва.

Привести у відповідність з типовими світовими стандартами положення про наукові та технологічні парки. Встановити порядок надання податкових канікул при кредитуванні на освоєння випуску інноваційної продукції для експорту та імпортозаміщення.

У кадровій політиці головні завдання - пристосування системи освіти до зростаючих вимог промисловості та закріплення робочих кадрів та молодих спеціалістів на підприємствах. Настав час запровадити системну підготовку генеральних (головних) конструкторів та працівників вищого рівня обласних державних адміністрацій, що відповідають за розвиток промисловості.

Важливо відродити систему підготовки та відбору кадрів вищого рівня в промислових структурах і державних органах управління з складу вітчизняних спеціалістів, які проявили себе в практичній діяльності. Те, що відбувається з кадрами зараз, є шкідливим і не може залишитись без змін, поєднання непрофесіоналізму з безпідставно високими амбіціями багатьох молодих посадовців складає загрозу розвитку України, а пряме зовнішнє управління є не ефективним і принизливим для держави в цілому.

При формуванні та реалізації виробничої політики необхідно задіяти механізми та інструменти для стимулювання максимального використання вітчизняного промислового потенціалу.

Сформувати проекти і програми поставок вітчизняної конкурентоздатної продукції підприємствам галузей економіки регіонів, міст, оборонної та соціальної сфер. На принципах державно – приватного партнерства прийняти необхідні рішення щодо їх безумовної реалізації, надання ресурсної, фінансової, нормативно - правової та податкової підтримки.

Слід розробити і затвердити програму дій , які дозволять прискорено змінити структуру промислового виробництва з різким зростанням частки високотехнологічної продукції в ній.

Запровадити стимулювання: формування інтегральних промислових утворень (концентрацію промислового капіталу);переходу на технологічну спеціалізацію виробництва; утворення спеціалізованих профільних концернів в ОПК; енерго- та ресурсозбереження; імпортозаміщення та зростання експортних поставок; виробництва засобів штучного інтелекту та гнучких комп’ютерно-інтегрованих виробництв.

У податковій політиці важливо ввести систему оподаткування при якій сумарні збори за імпорт будуть більші, ніж за складену в Україні техніку, а ці – більші, ніж за вироблену в нашій країні. Запровадити прогресивні системи оподаткування прибутку.

У митній політиці запровадити збільшені митні збори за ввіз техніки, аналоги якої виробляється в Україні, мінімізувати митні збори на технологічне обладнання для реконструкції, модернізації та розвитку підприємств, запровадити захист вітчизняного виробника від недобросовісної

конкуренції засобами, які не протирічать положенням ВТО.

При формуванні валютної політики потрібно оптимізувати валютний курс з врахуванням його впливу на розвиток вітчизняної економіки. Треба зняти всі обмеження на отримання валюти підприємствами.

В амортизаційній політиці для прискорення технічного переоснащення підприємств слід запровадити дієвий порядок використання амортизаційних відрахувань виключно на розвиток (реконструкцію, модернізацію) виробництва. Запровадити тимчасове регулювання цін та тарифів на послуги природних монополій, що впливають на розвиток промисловості.

У сфері зовнішньо-економічної діяльності необхідно створити систему забезпечення підприємств інформацією про потреби країн, особливо тих, де є дипломатичні представництва України. Ввести в обов’язки економічних місій посольств показники оцінки їх діяльності , які відображають зростання експорту України у країни перебування. Запровадити систему стимулювання експорту високотехнологічної продукції.

Головним у регуляторній політиці є перехід на типові європейські регулятори промислово-підприємницької діяльності.

Соціальна політика повинна підтримати промисловість через рекламування продукції українського виробника та активне інформування населення через ЗМІ про позитивний досвід вітчизняних підприємств у розвитку промислового виробництва.

У технічній політиці першочергові завдання – завершення переходу на міжнародні стандарти, зміни принципів конструювання «від досягнутого» до «потрібного», запровадження модульності з використанням кращих міжнародних комплектуючих. Необхідно ввести в дію стимули щодо переходу на створення і освоєння випуску систем машин та інтегральних систем машин для пріоритетних секторів реальної економіки.

Комплексне законодавче забезпечення

Промисловості нагально потрібний Промисловий кодекс, базовими складовими якого повинні стати «Закон про промисловість», «Закон про промислову політику», пакет законів для забезпечення прискореного інноваційного розвитку промисловості країни.

Зокрема, потрібно запровадити комплекс нормативно-правових актів щодо закупівлі за бюджетні та комунальні кошти техніки вітчизняного виробництва, стимулювання насичення ринку вітчизняними товарами та освоєння імпортозаміщуючої продукції.

Зміни в законодавчих актах повинні суттєво вдосконалити усі причетні до промисловості політики, на основі комплексної системи інтеграції промисловості з наукою і фінансами та заходів, які включають необхідні інструменти, методи та алгоритм системних перетворень.

У першу чергу потрібно прийняти закони, що впливають на загальну організацію фінансово-кредитної політики: створення БРУ, введення в дію Агенства з підтримки експорту, формування центрального органу управління промисловістю.

Потрібно внести зміни в нормативи з забезпечення прискореного інноваційно-інвестиційного розвитку, сформувати стимулюючі, стабільні умови для приватних, в тому числі, зарубіжних інвестицій, запуску підприємств, стимулювання енергоефективності, вкладання власних та кредитних коштів у розвиток промисловості. Забезпечити різке скорочення термінів отримання дозволів тощо.

Необхідно також розробити та прийняти розпорядчі документи, що визначають порядок організації виконання робіт по прискореному розвитку промисловості. Рішення повинні передбачити створення комунікаційних майданчиків для оперативного узгодження поточних питань реалізації проектів.

Вдосконалення системи управління

Системне реформування промисловості вимагає високопрофесійного формування і реалізації державної промислової політики і спеціальних компетенцій управлінських кадрів, які повинні не тільки ставити завдання , а і мати знання та досвід для забезпечення їх реалізації. Вирішувати такі завдання ефективно може вищий орган державного управління промислового розвитку сучасного типу - Міністерство промисловості (Державний офіс промислового розвитку України). Міністерство свою увагу повинно зосередити не тільки на технологічно-виробничих напрямках, а, особливо, на інвестиційному забезпеченні прискореного інноваційного розвитку галузей через управління системою формування ПР зовнішніх і внутрішнього ринків промислової продукції, ефективного нормативного забезпечення, управління розвитком новітніх технологій і техніки, міжнародного виробничого та технологічного співробітництва. Центр управління промисловістю (за рахунок створення умов) повинен бути в структурі вищої виконавчої влади.

У зв’язку з тим, що промисловість в силу своєї природи повинна на паритетних умовах взаємодіяти з усіма галузями та сферами життєдіяльності держави, центральний орган управління виконавчої влади, що відповідає за промисловість, повинен бути повнофункціональним і наділеним належним спектром повноважень. Інакше існуюча зараз розбалансованість не буде ліквідована.

Держава повинна перейти на 3 -5 літній інтервал планування. Мова йде не про повернення минулих адміністративних регуляторних функцій, а про швидке професійне відпрацювання необхідного правового поля та дієвих механізмів прискореного розвитку промисловості, завершення формування сучасних укладів і поступового переходу до її самоорганізації. Для економіко-організаційного забезпечення реалізації широкого комплексу антикризових заходів, координації і синхронізації взаємодії всіх учасників, контроля виконання завдань і підготовки відповідних рішень, необхідно сформувати команду висококваліфікованих досвідчених спеціалістів. Треба ввести сучасні показники оцінки діяльності промислових підприємств та організацій у відповідності із завданнями інноваційного розвитку.

Викладене не претендує на абсолютну істину, але може стати опорою при прийнятті ключових рішень. Для фахового відпрацювання таких рішень доцільно створити у складі майбутнього Міністерства промисловості Науково-технічний комітет з залученням провідних вчених та творців нової техніки з різних сфер діяльності, у тому числі – від системних замовників продукції (силових структур, МОН, МОЗ та інших).

Важливо, щоб реорганізація промислового комплексу була комплексною і узгодженою з реформами в інших галузях і сферах діяльності. Її необхідно провести на найвищому професійному рівні з обов’язковим залученням експертів і максимально деполітизувати. Реформування повинне раціонально використати наявні промислові ресурси. Одне з головних завдань при цьому – не втратити високотехнологічні галузі : космічну, авіаційну, ОПК, а також наявні галузі, що забезпечують життєдіяльність реальних секторів економіки: хімічну, металургійну, енергетичного машинобудування, що дасть можливість державі зайняти належне місце серед розвинених країн.

Замість висновків

Проведення інноваційної реіндустріалізації на викладених стратегічних підходах дасть Україні реальні можливості вийти на шлях ефективного прискореного розвитку економіки і досягнення високого життєвого рівня громадян. Але ця задача повинна стати беззаперечним пріоритетом для суспільства, об'єднання зусиль бізнесу, промисловців, науковців і громадських організацій при ведучій ролі держави.

В зв'язку з цим важливо зазначити, що в Україні склалася унікальна ситуація щодо забезпечення високого рівня консолідації влади, та підтримки суспільством її дій. А це є однією з обов'язкових умов для успішної реалізації задачі такого грандіозного масштабу. Існує можливість швидко провести модернізацію всього комплексу політик пов'язаних з створенням умов (механізмів і інструментів) прискореного інноваційного розвитку промисловості і, в цілому, економіки країни. Україна отримала реальний шанс зупинити деіндустріалізацію вітчизняного господарського комплексу та перевести його на шлях сталого економічного розвитку і це необхідно використати.

Володимир НОВИЦЬКИЙ,
голова Держкомітету промполітики (2000—2001), міністр промполітики України (2007—2010)

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...

Грязный воздух: 57 258 смертей в год

Отсутствие стратегии по выполнению Украиной международных природоохранных...

ДРАМАтическая революция

Когда греки входили в Евросоюз, их заставили вырубить все виноградники, ссылаясь на то,...

Недра нараспашку

Государственная геологическая служба презентовала «Инвестиционный атлас...

Що не так з кадрами в Україні

Україна має найбільші запаси родючих земель, вигідне географічне положення, але всі ці...

Дефицит тяжелых профессий

Уровень инженерной подготовки персонала падает, и в самом ближайшем будущем возможна...

Если щепки летят...

Принятие Верховной Радой ряда законодательных инициатив позволит распространить...

Загрузка...

Сломанный «лифт»

Из-за неудовлетворительного экологического состояния в Украине ежегодно умирают 57 258...

Украинская кукуруза принесена в жертву торговому...

Падение мировых цен на основные сырьевые ресурсы приведет к неизбежному коллапсу...

Земельные фокусы. Следим за руками

Отдельные пункты законопроекта позволяют обойти количественные и качественные...

Головная боль, которая может стать хронической

Национальный состав населения полуострова заставляет задуматься: 1 млн. 700 тыс. —...

Дерево с помощью «мышки»

Если каждый человек на планете посадит одно дерево, то уровень пыли в  воздухе может...

Чудо, подаренное природой

В этом музее любой, даже редкий, минерал можно достать из шкафчика и внимательно его...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка