Антикоррупционерам — тюрьмы!

№43 (880) 26 октября – 1 ноября 2018 г. 24 Октября 2018 0

Сегодня в поисках интересных публикаций заглянем в СМИ Ровенской, Черкасской и Житомирской областей.

Не посадиш же прем'єра до звичайної буцегарні

Мы уже писали о том, что у читателей Ровенской обл. большой популярностью пользуются авторские колонки Николая Несенюка в газете «Рівне вечірне». Этого журналиста, в Украине знают в основном как директора департамента по работе со СМИ в киевском «Динамо». Однако деятельностью в структуре гранда отечественного футбола он не ограничивается, а является также издателем и постоянным автором популярной на Ровенщине газеты, на страницах которой выступает не только на спортивные, но и на общественно-политические темы.

В этот раз Несенюк просто, доходчиво и с достаточной долей юмора объясняет читателям, почему украинские коррупционеры никогда не сядут за решетку.

«Ось ви запитуєте, чому за понад чотири роки наша «чесна влада» нікого із «колишніх» не посадила? Кажете, що теперішні такі самі, що рука руку миє і таке інше. І дарма.

Тому що посадити чиновника чи політика найвищого рангу не так просто. Це ж воно лише здається так, що досить зібрати докази провини підозрюваного, довести їх у суді і відправити засудженого до в'язниці або, як у нас її ввічливо називають, «місця позбавлення волі». Насправді ж воно набагато складніше. Згадайте Януковича, який саджав то Луценка, то Тимошенко. А потім мав з цього лише клопіт. Бо ж таке цабе до простої тюрми не посадиш — журналісти постійно будуть їздити з телекамерами, усілякі інспектори із прав людини, яких нам Європа присилає. Все їм покажи. За все дай звіт. Щоб до ув'язненого дотримувались усіх норм та конвенцій. Це вам не пахана посадити, який скільки там зарізав, скільки перерізав. З тим просто — за що заплатить, те й буде у тюрмі мати. А з політиками один лише клопіт.

Тому розумні люди вирішили, що політиків та чиновників, які крадуть мільйонами, має ловити не простий слідчий, який за той мільйон рідну маму продасть, а спеціальний, непідкупний, із американською зарплатнею. Для тих слідчих зробили антикорупційне бюро. Прокурори звичайні теж не годяться, потрібні інші — антикорупційні. Зробили антикорупційну прокуратуру. Ну, звісно, і суд наш непідкупний, що виправдає хоч чорта рогатого, коли дуже захоче, теж не підходить. Тому маємо антикорупційний суд. Скажете, що можна радіти, що вже незабаром непідкупні детективи, прокурори та судді нарешті посадять тих всіх, кого ми знаємо. Не посадять! Бо саджати нема куди!

Не посадиш же прем'єр-міністра до звичайної буцегарні. Один раз вже посадили — досі віддихатися не можуть. І генпрокурора, коли що, теж туди краще не саджати, і міністра внутрішніх справ, не кажучи вже про президента, звісно ж, колишнього. Тому нам конче потрібно до антикорупційних бюро, прокуратури та суду додати антикорупційну тюрму. Новеньку, з усіма досягненнями сучасної тюремної техніки. Таку, як у Голландії, де щоб відбути строк, черга стоїть!

Гадаєте, це просто? А тендер прозорий на її будівництво хто проведе? Ті самі корупціонери недосаджені? Вони ж собі не вороги — якщо у Рівному нещасний стадіон вже третій рік ніяк не розпочнуть ремонтувати, то скільки тягнутимуть з експертизою проекту антикорупційної тюрми? Років три щонайменше. А за три роки у нас буде вже нова влада. Нинішні чесні політики стануть злочинцями, а нинішні злочинці — владою! У нас же так завжди. І хто тоді, скажіть, ту в'язницю будуватиме?

Тому давайте скажемо як воно є — ніхто і нікого у нас не посадить, якщо, звісно, вкрав не відро картоплі, а стільки, щоб поділитися з антикорупціонерами. Може, воно так і треба?»

От войны — на сцену

Черкасское интернет-издание in.ck.ua запустило медиапроект — «4 года в Черкассах», в рамках которого публикует истории вынужденных переселенцев с Донбасса. Не всех, а тех, «які змінюють наше місто на краще».

Фрагменты одной из таких публикаций мы приводим в нашем обзоре.

«Юлія Манастирна на Черкащину приїхала влітку 2014 року. Разом із донькою планувала перечекати масові безлади в рідному Донецьку. Однак залишитися довелося на декілька років. Сором'язлива на перший погляд дівчина-копірайтер одразу зрозуміла: в новому місті потрібно налагоджувати контакти з найбільш активними мешканцями. У Черкасах Юлія пригадала університетський фах програміста і навіть зіграла у виставі на професійній сцені.

«Спочатку було складно чути різні байки про переселенців. Нібито ми всі куримо, вживаємо алкоголь, вчиняємо крадіжки та інше. Це ображало і зачіпало, — згадує Юлія. — Згодом я зрозуміла, що у людей є різний досвід спілкування з переселенцями — перестала зважати на такі речі. Черкаси стали для нас із донькою містом можливостей. Тут хоч і менше вакансій для роботи у порівнянні з мегаполісами, але і менше конкуренції.

У Черкасах я стала пробувати те, на що раніше б ніколи не наважилася. У 33 роки я навчилася кататися на роликах, почала грати у «Що? Де? Коли?» та пішла на курси акторської майстерності. Саме в Черкасах я вперше вийшла на сцену. Це була експериментальна вистава «Колодязь» режисера Олеся Павлютіна. Спочатку я прийшла до нього на курси акторської майстерності — і в мені багато що змінилося. Я говорю голосніше та впевненіше, я відчула всередині духовний стрижень, поглянула у вічі власним страхам. Коли на тебе дивиться багато людей — ти почуваєшся інакше, і вже нічого не страшно.

За освітою я програміст, однак в університеті вважала, що це не моя професія, що я її «не тягну». Тому стала заробляти на життя копірайтингом. У Черкасах я зрозуміла, що хочу йти далі, хочу рости. Позитивно здивувала велика кількість безкоштовних курсів у галузі ІТ із можливістю працевлаштування. Мої друзі з Донецька живуть в інших містах — і подібних безкоштовних курсів у них майже немає. Але в Черкасах для цього великі можливості. Тож я вирішила спробувати повернутися до програмування, і зараз працюю в ІТ-компанії. Планую далі розвиватися в цій галузі».

Сьогодні Юлія називає Черкаси містом можливостей та активних людей. Однак багато з них, перетнувши вік у 30 років, починають переживати кризу. Нашій героїні 34 роки, і вона переконана — це чудовий вік для початку нових проектів і змін у житті. Тож у планах Юлії створити громадський проект, де фахівці з досвідом поділяться знаннями, як змінити своє життя після 30 років.

Військові дії у її рідному місті показали, що життя може «обірватися» в будь-який момент, що можна втратити все. А тому варто робити те, що хочеться. Не відкладати, а просто пробувати себе в нових галузях і шукати можливості для саморозвитку.

Наш ли Житомир на Манхэттене?

И, наконец, в качестве разрядки приведем любопытную публикацию из «Журнала Житомира». Автор Диана Ляховецкая обнаружила не где-нибудь, а в самом Нью-Йорке магазин Zitomer, и поспешила... связать его с родным городом.

«Это невероятно, но в Нью-Йорке есть Житомир! Так называется старый трехэтажный торговый центр на Мэдисон-авеню, в центре Манхэттена, в самом дорогом его квартале — Верхнем Ист-Сайде, где припаркованы «Роллс-Ройсы» и воздух пахнет благополучием!

Магазин Zitomer принадлежит семье Бернарда Зитомера (так американцы произносят и фамилию, и название — с ударением на первый слог). Во время массовой эмиграции в США люди со всего мира, причаливая на остров Эллис в Нью-Йорке, часто брали себе новую фамилию. Популярным выбором было название города или деревни, откуда они прибыли. Семья Бернарда эмигрировала в США из Житомира. И вот благодаря Бернарду, его жене Регине и их семье в Нью-Йорке теперь есть отсылка к нашему городу.

Магазин Zitomer в Нью-Йорке

Магазин в своем районе очень популярен. Люди туда идут за вниманием, за проверенным временем качеством обслуживания и товаров. Сам факт существования бизнеса с середины 50-х годов по сегодняшний день здесь редкость. Нужно быть очень конкурентоспособным рядом с сетевыми точками, где похожий ассортимент и цены пониже. Но люди любят и идут. И Житомир стоит!»

Надо отметить, что публикация вызвала нешуточную дискуссию в комментариях, и несмотря на восторги автора, многие не поверили в прямую связь американского торгового и украинского областного центров.

«Не хочу разочаровывать своих земляков. Но этот магазин не имеет никакого отношения к Житомиру. Во-первых, по-английски Житомир пишется Zhitomir. Во-вторых, фамилия Zitomer очень распространена в США: в настоящее время насчитывается более 3000 человек. Вот фамилия Житомирский — пишется Zhitomirsky или Zhetomersky...», — пишет один из оппонентов.

В ответ на эту реплику «Журнал Житомира» в редакционной справке привел такую информацию:

«Полное имя основателя магазина Mendel Berel Zitomersky. А псевдоним — Bernie Zitomer. Берни родился в 1919 году уже когда его большая семья жила в Бруклине. Он самый младший сын своих родителей, которые примерно в 1911 году приехали в Нью-Йорк из Украины. Его старшие братья Хаскель и Яков родились в поселке Борщаговка в Украине. К сожалению, Хаскель погиб в возрасте пяти лет, попав под троллейбус в Бруклине. Во время Второй мировой войны Берни служил военным пилотом, сражался с японцами. Был награжден медалью. А после окончания войны открыл магазинчик на Манхэттене и назвал его Zitomer. У его отца Иосифа было восемь братьев, и все они носили фамилию Житомирский. Фамилия же матери Берни — Винницкая».

Как водится на форумах, к общему мнению стороны так и не пришли. Хотя тема, согласитесь, интересная.

Может быть, у кого-то из читателей «2000» есть информация по данному вопросу?

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

«Деволынизация» Житомирщины

Город Новоград-Волынский может исчезнуть с географических карт. Как сообщает...

Загрузка...

Пред ликом светлым города родного

На протяжении всей своей истории Киев не единожды подвергался нашествиям варваров. Не...

Эвтаназии быть или не быть?

Мнение жителей областного центра по решению проблемы бездомных собак разделилось. 48,7%...

Спецназ в белых халатах

В следующем году наши Вооруженные cилы действительно будут иметь собственный спецназ...

Гениальное рядом. Логотипом «Укрзалізниці» стал...

Для улучшения физического и эмоционального состояния психологи советуют время от...

В облаках витать или аэропорты строить

У жителей Днепра появилась возможность проверить, реальна ли транспортная стратегия...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка