«Його викинули, як пса»

№28(914) 12 — 18 июля 2019 г. 11 Июля 2019 5

Сегодня в рубрике: польская трагедия с заробитчанином с Ивано-Франковшины, нетрадиционный подход к призыву в армию на Ровенщине и красота своими руками от жительниц Полтавщины.

Это был единственный способ выжить

Новость о смерти на производстве в Польше украинского заробитчанина Василия Чорнея и невероятной по своему цинизму попытке работодателей скрыть этот факт, вихрем пронеслась по украинским СМИ в конце июня и, как это часто и происходит в медиапространстве, столь же быстро оказалась в архивных базах изданий. Поэтому стоит отдать должное нашим коллегам из ивано-франковской газеты «Галицький кореспондент»: журналист Мария Грыцкив побывала на родине Василия, в селе Троица Снятынского р-на Ивано-Франковской обл., и в своем материале рассказала, как переживают трагедию его родные и близкие.

«Для жителів села Троїця заробітки — чи не єдиний спосіб вижити. Хтось їде у Чехію, хтось — до Італії, а влітку селяни масово виїжджають до Польщі на сезонні роботи.

Марія Чорней, мати загиблого Василя, раніше перенесла важку операцію і отримала інвалідність, тож її син був офіційно оформлений як особа, що здійснює за нею догляд. Однак соціальної допомоги, яку отримував Василь (востаннє, як згадує Марія Чорней, виплата становила 1500 гривень), катастрофічно не вистачало, бракувало навіть на ліки, тому Василю доводилося їхати на тимчасові заробітки. А ще треба було прогодувати трьох дітей — школярів Настю, Юрчика та Катрусю.

«Син розповідав, що на першій роботі в Польщі йому не платили. Їхати додому не хотів, бо не було з чим, тому був змушений піти на іншу — працювати в ліс. Там сильно захворів. Потім знайшов третю роботу — у столярному цеху, де виготовляли труни», — розповідає мама.

«Коли син телефонував до нас, то казав, що й на третій роботі йому не виплачують зароблених грошей, плакав, але розповідати всього не хотів, — говорить батько загиблого Дмитро Чорней. — Востаннє ми чули його голос 6 червня, на день народження Дарини, сестри Василя. Він подзвонив, щоб привітати її».

Рівно через тиждень, 13 червня, день народження святкувала Настя — донечка Василя, але тато дівчинку вже не привітав і не відповідав на дзвінки. «Настя казала: «Бачите, мамо, тато любить Юрчика більше, ніж мене. Чому він його привітав, а мене ні?» А його вже не було серед живих...» — зі сльозами на очах згадує мама.

Тіло Василя знайшли у лісі неподалік села Скоки, яке розташоване приблизно за 125 кілометрів від села Ястшембського, де він працював. Того фатального 13 червня, як повідомляють польські ЗМІ, на мертвого чоловіка натрапив місцевий лісничий. При померлому не було ні документів, ані мобільного телефона, а на встановлення особи пішло п'ять днів. Підказкою для поліції стали робочі рукавиці та дерев'яна стружка на одязі.

Батькам про смерть сина ніхто не повідомив. Вони ж продовжували йому телефонувати в надії, що Василь таки відповість. У неділю, 22 червня, сусід Чорнеїв натрапив в Інтернеті на інформацію про те, що Василя знайшли мертвим, а його рідних розшукують. «Вони прийшли до нас серед ночі, розбудили і розказали про знахідку», — говорить Марія Чорней.

«Його викинули, як пса. Кажуть, на роботі впав і знепритомнів. Але чому ж йому не надали допомогу, а вивезли так далеко? Кажуть, що й побили...» — нарікає тато.

Щоб перевезти тіло Василя у рідне село, необхідно було чимало коштів — сорок тисяч гривень. Якби не допомога небайдужих місцевих мешканців та керівництва району, рідним Василя цього зробити не вдалося би.

Як повідомляють польські ЗМІ, бізнесменку Ґражину Ф., яка не надала Василю допомоги, можуть покарати п'ятирічним ув'язненням. Зараз вона перебуває в слідчому ізоляторі.

У провідному польському виданні Gazeta Wyborcza наголошують, що польська бізнесменка працевлаштовувала українців нелегально. «Вона боялася, що коли викличе швидку допомогу, то матиме проблеми. Тому вирішила викинути його в лісі, за 125 кілометрів від її цеху», — повідомляли польські журналісти з посиланням на матеріали слідства».

Не под подпись, а на клей

О том, что во время весенне-летней призывной кампания имели место нарушения, мы уже писали, в частности — как в городе Борщев на Тернопольщине молодого человека забрали в военкомат прямо с автобусной остановки.* В соседней Ровенской обл. действовали не столь радикально: призывники здесь обнаруживали повестки... наклеенными на двери подъездов. Подробности — в материале автора газеты «7 днів» Оксаны Пицкой.

«До редакції звернулися мешканці двох багатоповерхівок, які на дверях своїх під'їздів виявили повістки для своїх сусідів — хлопців призовного віку.

Відомо, що повістка — офіційний документ, і вручати її призовникові мають право представники військкомату, жеку чи селищної ради, а також керівництво за місцем роботи. Та й повідомити про це можуть телефоном чи навіть на вулиці. Але вивісити на вхідних дверях — це щось нове! Тож на прохання мешканців з'ясуємо, як могла виникнути така ситуація і чи є наклеєні на вхідних дверях повістки фактом їхнього вручення.

Перш за все ми звернулися за інформацією до голів ОСББ, у яких виникли ці ситуації, щоб з'ясувати, чи не їхня це ініціатива — у такий спосіб повідомити хлопців.

«На дверях третього під'їзду нашого будинку дійсно були приклеєні повістки для призовників. Про це мені люди розповідали. Але ці документи в руки ніхто не давав, хто їх туди приклеїв — не знаю. Тож і я нікуди про це не повідомляла», — каже голова ОСББ на вулиці Бандери, 62а Світлана Андрієвська.

Подібна ситуація виникла і в будинку на вулиці Гайдамацькій. Голова ОСББ «Гайдамацьке» пані Людмила каже, що повістки виявили наклеєними на вхідних дверях, ніхто не попереджав і не повідомляв, що з ними робити.

Обидві жінки запевнили: працівники військкомату не передавали їм повістки для вручення мешканцям будинку.

Начальник відділу призову сектора комплектування Рівненського ОТЦК Андрій Кубчак розповів, що насправді доводиться мати справу з так званими проблемними призовниками. Працівники військкомату не раз приходять за адресами їхнього проживання, та вдома їх не виявляють. Хлопці переховуються, сприяють цьому і батьки, які не відчиняють двері.

Андрій Кубчак підтвердив, що повістки на дверях під'їзду, про які йде мова, призначені саме для проблемних призовників. При цьому він категорично заперечив, що їх на двері під'їзду клеїли працівники військкомату.

Тож хто розмістив повістки на дверях під'їзду — залишається таємницею».

Также наши коллеги обратились за консультацией к адвокату Николаю Бляшину, который разъяснил: «Якщо військовозобов'язаний не отримав повістку під особистий підпис, то немає підстав вважати, що він належним чином був оповіщений. Повістки, надіслані поштою, залишені в поштовій скриньці, під дверима або передані через членів сім'ї чи третіх осіб, не можуть вважатися належним оповіщенням. Оповіщення телефоном також не є належним».

Цветы — как дети

Завершаем нашу рубрику традиционно на позитиве — рассказом о том, как собственными руками сделать этот мир прекраснее.

«У нашому місті є такі люди, які своєю копіткою працею перетворюють свої садиби у справжній квітковий рай, — говорится на сайте города Хорол, что на Полтавщине. — На вулиці Остапа Вишні буйним квітом троянд відрізняються з-поміж інших помешкань дбайливих господарів затишні дворики двох сусідок — Олени Тур та Тетяни Клімченко.

Тетяна Олександрівна розпочала вирощувати на своїх клумбах дачної ділянки троянди дуже давно. Олена Сергіївна насткільки захопилася від сусідки цією справою, що по масштабах її трояндового хобі рівних годі й шукати. Понад восьмирічне зайняття трояндами дало свої результати — у кожному закутку двору квітують і пахнуть троянди, яких загалом нараховується понад 200 сортів. Назву кожного сорту й особливості кожної рослинки вона знає в деталях.

Улюблене зайняття настільки захопило молоду 34-річну жінку, що вона почала проводити науково-дослідні експерименти. Значну частину земельної ділянки, виділену під городництво, без вагань пожертвувала для селекційної справи. У Польщі закуповує кущі шипшини, до яких щеплює різні сорти троянд. Селекціонування проводить експериментальним методом, переймаючи досвід провідних світових квіткарів та аматорів, вишуковуючи потрібну інформацію на форумах. Увесь календарний рік по вирощенню та догляду за квітковими рослинами у неї спланований наперед: чітко знає що, коли і як робити краще.

В основі такого успішного селекціонування й вирощування троянд — величезна самовіддана праця, постійний пошук світових новинок. До квітів Олена Тур відноситься як до своїх дітей. Як мама двох діток, намагається приділяти належну увагу всім, але квіти займають найбільше часу. На сьогодні жінка є студенткою Полтавської державної сільськогосподарської академії, здобуваючи на заочній формі навчання спеціальність агронома.

Завдяки добросусідським відносинам цих чудових господинь успішно існує справжній клуб любителів троянд. Тепер сусіди частенько звертаються за порадами до Олени Сергіївни, замовляють саджанці або ж звертаються з проханням обрізати кущі. Перевершити її у цій справі поки що нікому не вдалося, й люди пишаються своєю «трояндовою» сусідкою».

*«Что будет с «Минском» и Донбассом?» («2000», №20—21 (907), 24—30 мая 2019 г.).

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...

Сенатор Джонсон об Украине: «Эти вопросы стоило бы...

У г-на Джонсона есть все основания рассуждать об Украине, поскольку именно он в...

«Ивана Грозного» Украина не дождалась

В начале сентября отечественные СМИ широко освещали знаковое событие в сфере...

Как СМИ Австралии ведут борьбу за право граждан на...

Мощное наступление властей на обыденную деятельность журналистов возмутило...

Уже не смешно — бессвязный диалог в кулинарном...

Невежество или показная неосведомленность могут быть еще и удивительно эффективным...

Уже не смешно – бессвязный диалог в кулинарном...

Иногда казалось, что необычный формат общения с прессой избран именно для того, чтобы...

Трамп и Украина – о фактах и версиях

Демократы вряд ли стремятся выставить на президентские выборы кандидата с багажом...

Загрузка...

Есть ли жизнь без центрального отопления?

Актуальные проблемы и оригинальные идеи находим в публикациях изданий Львовской,...

В Донбассе голосуют за Нью-Йорк

В Мариуполе электроэнергию отныне добывают из бытовых отходов. Такая возможность...

43 артиста остались без Украины

В аэропорту «Борисполь» пограничники отправили обратно российскую актрису,...

Кисельные берега без молочных рек

2019 г. стал самым черным периодом для отечественных производителей молока и молочной...

Ракам в реке не место?

Не так давно в Сумской области в реке Сейм массово погибла рыба. Лабораторные...

Шаг к уничтожению рыбоводства

Ассоциация рыболовов Украины выразила возмущение по поводу приказа Госагентства...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка