Податок на життя

№22(821) 2 -- 8 июня 2017 г. 31 Мая 2017 0

Як зберегти сільське населення, не позбавляючи людей паспортів

Село агрохолдинги скоріш дратує, оскільки сучасні методи рослинництва потребують обмежену кількість сезонної робочої сили. Соціальну ситуацію мав би виправити розвиток фермерства, тваринництва та переробки продукції АПК. Але українським законодавцям, що представляють великий агробізнес, це не цікаво. Що потрібно зробити, аби люди лишалися жити в селі, розповідають голова Ради з питань експорту продовольства UFEB Богдан ШАПОВАЛ та експерт Асоціації виробників молока Олена ЖУПІНАС.

— Чи продовжить сільське господарство своє зростання, чи його чекає стагнація? Агрохолдинги так і залишаться паровозами процесу, чи дрібні і середні гравці можуть змінити вектор розвитку галузі? I чи може сільгосплобі посилити свій вплив у сфері прийняття управлінських рішень держави, тим самим змінити політичний ландшафт і стиль держуправління?

Богдан Шаповал

Богдан Шаповал: — Сільське господарство в Україні це один з ключових виробничих секторів, а надто зараз, коли внаслідок російської агресії ми втратили частину металургійної та добувної промисловості. Після всіх негараздів, що нам довелося пережити в останні три роки, економіка України почала відновлюватися, в тому числі за рахунок нарощування продовольчого експорту.

Я б назвав це відновлення делікатним, адже будь-яке потрясіння здатне зупинити рух вперед. Втім, без сумніву, агросектор є і продовжить бути одним із стовпів зростання економіки.

Наразі розподіл сил на аграрній арені в Україні не можна назвати здоровим. Основу виробництва становлять великі компанії, але, незважаючи на стереотип інноваційності, українські агрохолдинги — не найбільш ефективні виробники.

За продуктивністю і якістю продукції їх обходять середні тваринницькі та рослинницькі господарства по 5—10 тис. га., що доводять дослідження, проведені Всеукраїнською аграрною радою. Ми можемо очікувати, що частка цих підприємств в аграрному виробництві в майбутні роки зросте саме завдяки їхній ефективності.

Зростанню частки виробництва й ефективності сприятиме також і кооперативний рух. На експорт сьогодні працюють переважно великі виробники, а малі та середні — забезпечують внутрішній ринок.

Але кооперація дозволяє формувати експортні партії продукції, отримувати валютну виручку й, відповідно, розвивати виробництво і власну переробку. Крім того, холдинги просто не можуть бути ефективними гравцями в окремих сегментах, наприклад, овочів і фруктів.

Сільськогосподарське лобі сьогодні має достатньо значний вплив у парламенті. Ми спостерігаємо більше уваги до питань агросектору, у Верховній Раді проводяться цілі «аграрні дні».

Ми можемо очікувати лише того, що ця тенденція продовжиться і проблеми аграріїв будуть, скажімо, «ближчими» для наших депутатів. Однак говорити про кардинальну зміну стилю держуправління навряд чи можливо.

Олена Жупінас

Олена Жупінас:

— Стагнація промисловості в містах відобразилася на сільській місцевості. Чи зможе середній сільгосптоваровиробник, керівник господарства, який має від 3 до 8 тис. га землі, щось змінити у своєму селі? Звісно ж, якщо держава буде його підтримувати.

Однак виникла ситуація із введенням ринку землі. Так, за версією законопроекту уряду (Держгеокадастру), який має найбільше шансів бути прийнятим, її продаватимуть тільки фізичним особам, по 200 га в одні руки. При такій реформі більшість селян не матимуть робочих місць.

Гадаю, що аграрним господарствам варто ввести крафтову переробку. Так, вони самостійно вирощуватимуть та виготовлятимуть свою продукцію. З'являться нові робочі місця, це допоможе відродженню села.

Додатковий дохід господар вкладатиме у соціальну сферу, тому що йому потрібно буде утримувати працівників. Бо якщо він хоче зберегти колектив, то повинен допомагати у розвитку дитячого садка, школи, клубу, амбулаторії, щоб заохочувати своїх працівників. Саме крафтова переробка в господарствах може стати рішенням сьогоднішньої проблеми в селах.

Вже існує досить серйозне потужне лобі агрохолдингів у Верховній Раді. Про це нам відкрито говорять прізвища деяких депутатів. Саме на законодавчій основі слід зобов'язати агрохолдинги розвивати сільські громади. Слід ввести відрахування на соціальну сферу.

У своїй більшості середні фермерські господарства завжди підтримують жителів свого села. Адже керівник — місцевий, на відміну від менеджменту агрохолдингів. Він живе в цьому селі, спілкується з селянами та намагається створити для них комфортні умови проживання, виступає їх захисником.

Вже прийшов час, коли треба розглядати питання відрахування часткового податку з продажу сільгосппродукції для розвитку соціального життя сільського населення.

— Чи здатне сільське господарство змінити соціальний вигляд села? Можна очікувати найближчим часом лавиноподібного наростання процесу урбанізації сільського населення?

Б. Ш.: — Аграрні підприємства, особливо тваринницькі, є основними роботодавцями на селі, тому соціальна складова від них залежить напряму. Ці компанії однозначно здатні зробити надзвичайно багато для розвитку сільських територій — від закупівлі підручників для шкіл до ремонту доріг. І ці ж підприємства є основним фактором зупинки процесу урбанізації.

Зацікавлені у збереженні робочої сили, вони намагаються забезпечити високі заробітні плати та достойне соціальне забезпечення. Тому ми не очікуємо лавини переселень з села до міста, хоча, безперечно, цей процес матиме місце й надалі.

О. Ж.: — Процес урбанізації сільського населення відбувається в усьому світі, Україна — не виняток. Раніше сільському населенню забороняли виїжджати до міст. Усім відомо, що до початку 70-х років жителям сіл навіть не видавали паспорти. Усі аграрні процеси створювалися таким чином, щоб у селі було якомога більше людей.

В наш час треба знайти відповідь на питання: що потрібно, аби люди лишалися жити в селі? У першу чергу це стосується молоді. Адже старше покоління вже має господарства та звикло до устрою свого життя. Вони менше налаштовані, щоб виїхати з села.

Молодь робить все, щоб переїхати до міста, та готова працювати на «чорних роботах», аби тільки жити в місті. І ось тут постає питання: чому так? Коли держава зможе відповісти на це питання, тоді воно і буде вирішене.

Хороший приклад з минулого — для утримування сільської молоді у великих селах створювалися виробничі ділянки від великих заводів. Наприклад, завод ім. Артема мав декілька відділень, де молодь з села могла працювати. Також підтримувалася культура в селі, і люди нікуди не виїжджали.

Автор: Віталій КРИЛОВ

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Подарочный сертификат в СИЗО

Платные камеры — «дискриминация по признаку имущественного состояния» и...

Абромавичусские страдания

За деньги, выплаченные за полгода членам правления и набсовета «Укрзалізниці»,...

У Марины Лазебной закончились бэби-боксы

Посредством монетизации «пакунка малюка» получатели смогут приобрести в...

Медузы атакуют Киев

В Днепровских водохранилищах морская рыба игла и мелкая медуза стали привычными...

Опасная вода

Почему на Западную Украину обрушилось жуткое наводнение? Чтобы более менее полно...

Нейтральная Украина: «за» и «против»

Многочисленные сложные проблемы, которые на протяжении последних лет безуспешно...

Кому нужна суверенность

«Байденгейт», не являясь сенсацией, дал новую пищу к размышлениям о...

Испытание гидрометцентром

Засуха, заморозки, град: что будет с урожаем в этом году

Все еще на плаву

Определены полсотни лучших свиноводческих хозяйств Украины

Антикризисная программа правительства: «Помоги себе...

Зарплата и премия Коболева важнее жизни медика, безработного и пенсионера

Студенти на вивіз: вади регіональної освіти

Відсутність кваліфікованих кадрів у різних галузях робить економіку Україну слабкою...

Господин карьерный советник

Фонд социального страхования по безработице почти в 5 раз увеличит единоразовые...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка