Эксклюзивно для еженедельника «2000»

Дэвид МАРПЛС: "Поздравляю тебя, Украина"

Виклики від життя

03 Июня 2019 2

Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна 31 травня був наповнений атмосферою неабиякої врочистості, немовби зовсім невійськової легкості та відкритості. Велелюдність і святковість сюди принесла чергова церемонія останнього дзвоника – проводжати в доросле життя ліцеїстів прийшли-приїхали їхні батьки, друзі, наставники й педагоги.

11 колишніх богунівців загинули за Україну

Звертаючись з вітальним словом до богунівців, начальник ліцею генерал-майор Ігор Гордійчук, Герой України, легендарний «Сумрак», зауважив, що цьогоріч удалося виховати абсолютно рекордну кількість випускників – 297. Передусім, тут дбають не про кількість, а про якість вихованців. Семеро цьогорічних випускників є заслужено кандидатами в золоті медалісти. Майже 80 з них на високому рівні опанували знаннями, зокрема вільно володіють англійською мовою. Кожен третій уже має перші свої відомчі й навіть державні нагороди.

– Вдячні батькам, що вони довірили дітей саме нашому ліцею, адже нині в державі вже не два військових ліцеї, як було до війни, а понад 40. Тому конкуренція тут значна, і це добре, – говорить Ігор Володимирович. – Це наш вклад у зміцнення Збройних сил та обороноздатність країни. Агресор має бачити: ми готові, незважаючи ні на що, до спротиву. Ми пробудилися, вижили та йдемо, хоч і з перешкодами, до перемоги. Цей шлях має дорогу ціну. Що на собі відчуває й наш навчальний заклад. Уже 11 колишніх богунівців загинули на полі звитяги, у боях з агресором. Але наш волелюбний, працелюбний народ не скориться. Саме цьому поколінню випала така честь. До речі, у понад 80 ліцеїстів батьки зараз служать в районі виконання завдань на терені ООС.

За словами Ігоря Гордійчука, навчальна матеріальна база ліцею постійно модернізується, вдосконалюється, допомагає перетворювати вступників на фанатів військової справи. Це й заслуга високопрофесіонального педагогічного складу.

Англійська мова – не менш важлива за «Джавеліни»

Директор департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міноборони генерал-майор Микола Садовський добре знає, що коїться в серцях і душах сьогоднішніх випускників, бо сам кількадесят літ назад стояв на цьому ж плацу.

– Ви великі молодці, бо зробили серйозний крок та правильний вибір, змінивши школу на військовий ліцей, – зауважує до загалу генерал Садовський. – Здійснилася й моя мрія. Колись на цій трибуні генерали теж вітали нас із завершенням навчання. А тепер на їхньому місці стою я! Отже, у добрий путь, до здійснення мрій!

Інший випускник ліцею – Герой України, десантник Олександр Порхун одверто сказав богунівцям, що на їхньому шляху буде чимало бар’єрів. І порадив знаходити сили на вихід зі складних ситуацій, ніколи не кажучи «не можу» чи «не буду».

– Тільки просування вперед робить вас достойними людьми. Знання й дисципліна, здобута тут, однозначно згодиться в подальшому навчанні. І ті, хто піде у цивільне життя, не думайте, що зробили неправильний вибір, – переконаний Олександр Порхун. – Кожен вибір важливий, бо ми разом робимо нашу країну сильнішою й квітучою.

Цікавим видався виступ президента ГО «Аномалія», яка безкоштовно дає уроки англійської ліцеїстам усіх навчальних рот, Давида Бластера.

– На початку року я стояв перед вами і спитав: «Хто хоче бути лідером?» Лише декілька людей підняли руки. Але коли я поцікавився, хто хоче бути офіцером, зголосилися усі, – звернувся до ліцеїстів пан Бластер. – Так от, усі офіцери мають бути лідерами, відповідальними за свої підрозділи й за всі його дії. То був ваш виклик – вивчення англійської мови, і ви його здолали. Але це також є вашою потужною зброєю проти московської агресії. І тут справа не тільки у «Джавелінах» чи інших ракетах. Англійська мова, якою знаходить спільну мову західний світ, яка приведе Україну в НАТО та ЕС, теж є вашою зброєю. Кожен ваш військовий, таким чином, отримуватиме додатковий ресурс для навчання та вдосконалення, щоб стати кращими офіцерами. І тоді, як говорив один з відомих американських генералів своїм солдатам, ви не казатимете, як це робити, ви їм вказуватимете, що робити. І будете здивовані їхньою креативністю. Я багато чому навчився тут і від вас. Тому благаю: не припиняйте вчитися, постійно приймаючи виклики від життя!

Чесність – модель і матриця офіцерського сумління

Мені вдалося поспілкуватися з очільником ліцею генералом Ігорем Гордійчуком про нові традиції 2019-го в ліцеї – вальс випускників та гімн богунівців, та про те, що основною рисою богунівців є висока мотивація до захисту рідної землі й усебічна підготовка. Примітно, що 85% нинішніх випускників мають оцінки «добре» і «відмінно».

– Кілька років тому ви говорили, що ліцей має стати прикладом для військових справедливого життя й чесного служіння, бо цей заклад позбудеться впливу корупції.

– Саме цієї генеральної лінії ми й тримаємося, – відповідає він. – Не можу сказати, що ми повністю позбавилися від якогось корупційного елементу, бо не все в нашій компетенції. Я постійно звертаюся до прокуратури, контррозвідки, в антикорупційні органи, щоб вони допомагали нам у цій справі. Не приховую: були певні ганебні факти, і ми чесно про них говоримо. Знаєте, краще один раз сказати правду, аніж потім усе життя брехати.

– Наскільки така якість є важливою для майбутнього офіцера?

– Коли ліцеїсти бачать, що ти є чесним офіцером, подаєш приклад, то вони цінують такі моменти все життя. Це стає моделлю, матрицею поведінки та офіцерського сумління. Це певний унікальний досвід, бо він значно відрізняється від практик, які мали батьки цих випускників – фактично наше покоління. І це повинно надихати молоду генерацію на зміни.

– Готові приймати на навчання дівчат? Адже така можливість з’явиться у військових ліцеїв?

– Готові стовідсотково, але очікуємо на пакет юридичних документів, який дасть змогу починати нову потрібну для Збройних сил справу.

Батьки і діти

На плацу ліцею після всіх церемоній бачу чоловіка в однострої морського піхотинця. Він міцно обіймається зі струнким юнаком-богунівцем. Поруч сльози радості втирають мама й дівчина випускника – Руслана Загоровського.

Володимир Загоровський із Житомирщини. Він служив у 2015–2016 роках у 501-му окремому батальйоні морської піхоти. Пройшов випробування війною в Широкиному, Лебединському, захищаючи Маріуполь.

– Прийшла повістка, і я не ховався, став до війська, брав участь в АТО, – розповідає Володимир. – Коли іще перебував на передовій, син зателефонував і сказав, що вступатиме до богунівського ліцею. І я схвалив синове рішення стати військовим, офіцером. Це його свідомий вибір, який я неймовірно поважаю та ціную. Зараз пишаюся сином! Щоправда, не надто вірив, що він вступить, адже тут добряча конкуренція. Напевно, далися взнаки серйозна мотивація й підготовка до такого першого в житті серйозного випробування. Тепер він готуватиметься до вступу до Житомирського військового інституту ім. Корольова. Дай Боже, все буде гаразд.

– Вступити до ліцею мотивувало те, що в АТО за Україну воював мій тато. Взагалі тяжів змалку до військової справи. Вивчав різні ліцеї, обравши богунівський. І я це зробив. І от уже – випускник. Аж не віриться! Знали б ви, яким я був раніше у школі два роки тому… Міг навіть похуліганити трішки, не надто добре прагнув науки, інколи до батьків не дослухався. Тепер усе по-інакшому, – зізнається Руслан. – Обов’язково стану офіцером, доведу багатьом людям, що вони помилялися щодо мене. Адже найприємніша і найдорожча перемога – перемога над собою. Дякую ліцею за те, що став зовсім іншою людиною. Хоча цей шлях для мене й нас усіх був достатньо важким.

– Моя історія, особиста трагедія – коли після загибелі в АТО рідного дядька я стала волонтером, підтримувала як могла наших військових, їздила на передову, стала своєрідним трампліном для сина, – каже Лілія Хорошкіна з Василькова. – Син навчався в ліцеї чотири роки, і весь час я була головою батьківського комітету. Спершу 7-ї навчальної роти, а потім – 5-ї. Це особливе свято, бо всі мої 100 орлів після років переживань, спільних турбот вилітають у дорослий вирій. Сповнюють різні, навіть контроверсійні емоції, адже я мати і добре знаю, як військові ризикують. Вони постійно поруч із небезпекою. Але ми віримо: Господь є над нами й вберігатиме нас усіх та нашу Україну. Вірю, що саме це покоління зробить усе, щоби на українських теренах запанували мир та демократія.

Геннадій КАРПЮК

загрузка...

Загрузка...

Мин нет — появился автобус

В сегодняшнем выпуске «Медиакарты»: о первых шагах к миру в Станице Луганской,...

Аплодисменты внешних кредиторов

Рост ВПП Украине пока невыгоден: нам грозят кредитные протоколы «реструктуризации...

Стыдно за такую Дерибасовскую

В преддверии бархатного сезона мысли многих связаны с югом и морем. Наша рубрика —...

В палатке у моря на пару с прибоем

В Украине немало автолюбителей, предпочитающих отдыхать у Черного моря в палатках, да...

Крестьянам — деньги, землю — иностранцам?

Введение рынка земли в предлагаемом виде — катастрофа для Украины

Загрузка...

За Крым заплатили газом

К освоению украинских недр хотят привлечь американских инвесторов

Скорбный туризм

Корреспондент The Independent Оливия Алабастер отправилась в Украину в поисках ответа на...

«Його викинули, як пса»

Сегодня в рубрике: польская трагедия с заробитчанином с Ивано-Франковшины,...

Овцы сыты, волки — целы

Сделав в начале века ставку на масштабную приватизацию, Украина отдала в частные руки...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка