За счастьем — на Виннитчину

№ 51 (888) 21— 27 декабря 2018 г. 19 Декабря 2018 0

«Однозначно счастливые» виннитчане, привлекательный Днепр глазами полтавчанина и самый молодой сельский голова Украины, в ущерб общению с девушкой управляющий двумя населенными пунктами на Львовщине — все это в нашем сегодняшнем обзоре региональных СМИ.

Местный патриотизм с историческим уклоном

«Вінницька область — найщасливіша в Україні» — этот заголовок привлек внимание при мониторинге СМИ данного региона. Подробности узнаем в материале журналиста интернет-издания «Vlasno» Андрея Оленина.

Как выяснилось, все дело в социологии. Исследователи общественного мнения из группы «Рейтинг» провели опросы в ряде регионов Украины, где, в частности, интересовались, чувствуют ли себя счастливыми их жители. Так вот Виннитчина выдала самый высокий результат — около 70%.

Результаты исследования в Виннице презентовал заместитель директора группы «Рейтинг» Любомир Мысив. И вот какие данные он привел.

«У Вінницькій області найбільше задоволені станом доріг та роботою поліції (таких по 27%), а «скоріше задоволені» — 26% та 31% відповідно. Також вінничани «загалом задоволені» шкільною освітою та екологічною ситуацією.

Тут високий місцевий патріотизм. Близько 75% мешканців області пишаються тим, що вони громадяни Україні, 85% — що вони мешканці Вінницької області, патріотів своїх міст та селищ виявилось також 85%. Близько 15% всім цим зовсім не пишаються.

Жителі Вінниччини єдині з усіх регіонів України найбільше пишаються власною історією (44%). Природою пишаються — 43%, культурою і мистецтвом — 35%, традиціями — 30%, пам'ятками — 22%. Найменше пишаються промисловістю — 2%, освітою та наукою — 4%, сільським господарством — 7% та спортивними досягненнями — 9%».

Есть, правда, и негатив.

«Економічний розвиток Вінниці в найближчі 5—10 років 5—7% оцінюють як високий, 37% — як середній, 38% — як низький та 10% — зовсім не бачать майбутнього економіки області.

Загалом не вірять люди в боротьбу з корупцією. У Вінницькій області майже 60% населення не вірить в те, що ведеться якась боротьба з незаконним збагаченням. В ефективність роботи в даному напрямку вірять лише 5%».

И тем не менее, «Жителі області вважають себе найбільш щасливими в порівнянні зі всією Україною. Майже 70% відчувають себе щасливими, з них 45% відповіли, що «щасливі однозначно». 23% не є щасливими. Найбільший показник щастя серед молоді — майже 80%, найменший — в людей похилого віку — приблизно 65%».

Конечно, хотелось бы сравнить винницкие показатели с результатами других регионов. В материале наших коллег об этом ничего не сказано — пришлось поинтересоваться результатами на сайте самого «Рейтинга» (ratinggroup.ua). Там выложены результаты опросов в рамках проекта «Портреты регионов» в 14 областях и Киеве. В «рейтинге счастья» ближе всего к Виннитчине жители Днепропетровщины (38%), Киева (32%) и Житомирщины (31%). А вот наименьшие показатели здесь у Черкасской (16%), Тернопольской (14%) и Черниговской (8%) областей.

Днепр — пример для Полтавы

Обычно в наших обзорах мы представляем публикации, в которых наши коллеги рассказывают об особенностях жизни в своих регионах. Но сегодня сделаем исключение. Подтолкнул нас к этому полтавский журналист Денис Старостин. Посетив город Днепр, он разместил на интернет-ресурсе «Зміст» материал под заголовком, не требующим лишних разъяснений, — «4 речі, яким Полтаві варто повчитися в Дніпра».

Что же так поразило в Днепре гостя с берегов Ворсклы?

«Бренд міста. Здається, що словосполучення «туристична привабливість» зараз усюди. У Дніпрі про неї не тільки говорять, а ще й працюють у цьому напрямку. У Дніпра є свій бренд — «Хвилююче місто». На логотипі хвиля і щит. Тепер новий логотип використовується в усій промопродукції міської ради і підпорядкованих їй підприємств. На табличках з QR-кодами, встановлених на місцевих пам'ятках, він теж є».

«Оплата карткою у транспорті. Я ненавиджу готівку, особливо шукати дрібні купюри, або розпихувати по кишенях здачу у громадському транспорті. А у час пік у Полтаві він ще й забитий під зав'язку. А от можливість носити у гаманці картку і усюди нею розраховуватися — це про комфорт та простоту. У Дніпрі тепер з'явилася можливість розрахуватися карткою і у громадському транспорті. Квитанції про оплату, яку я скачав у додатку, контролеру було цілком достатньо».

«Збереження архітектурної спадщини. Проблема гостро стоїть по всій Україні. Це, до речі, теж питання туристичної привабливості. Будь-який будинок, зведений 70 і навіть більше років тому, має свою історію. Та і чисто з естетичної точки зору, гуляти красивими вулицями набагато приємніше, ніж поміж будинків, що руйнуються на очах. А втратити ці будівлі — те саме, що втратити і саме місто. Коли йдеш центральною частиною Дніпра і дивишся навколо — майже на кожній вулиці реконструюють якусь будівлю. Поступово так можна привести до ладу весь центр. Звичайно, відновлювати набагато важче, ніж руйнувати. Але спробувати варто».

«Музей АТО кілька років тому відкрився під відкритим небом. Тут є побиті кулями вказівники з назвами міст, де були найгарячіші бої, БТРи та автівки військових, макет зупинки у Пісках та понівечених конструкцій Донецького аеропорту. Доки ми роздивлялися експозицію, сюди привезли кілька екскурсій школярів. Обидві — з інших міст. А поруч з музеєм — найвищий в Україні державний прапор. Стяг розміром 12 на 18 метрів височіє на 72-метровому флагштоці. Як музей, так і височенний прапор — унікальні локації. Крім Дніпра, їх не знайдеш в будь-якому іншому місті. Тому вони особливо цінні для туристів. А також гордість для місцевих».

И резюме.

«Розвиток будь-якого міста починається з дрібниць. Чим більше уваги їм приділяти — тим комфортніше буде його жителям. Крім того, це допоможе створити сприятливі умови для туристів. Кейси Дніпра доволі прості і актуальні для Полтави. Без якихось космічних капіталовкладень їх всі можна адаптувати і використати у наших реаліях».

От себя отметим, что представленный взгляд на город — все же несколько поверхностно-туристический (впрочем, это, видимо, и входило в задачу автора). Просто на этом фоне хотелось бы узнать, как живется в изменяющемся мегаполисе самим днепрянам. Возможно, они поделятся с нами впечатлениями в своих письмах.

А девушка потом...

Интересный материал на своих страницах разместила «Львівська газета». Оказывается, на Львовщине живет и работает самый молодой в Украине сельский голова. Зовут его Олег Карапинка. В свои 23 он возглавляет общину из двух сел — Дроздовичи и Галичаны, что в Городокском районе.

Интервью с молодым головой записала журналист Светлана Самборская. Вот наиболее любопытные выдержки из беседы.

О том, как удалось возглавить сельсовет в таком возрасте: «З 18 років я працював керівником Народного дому у Дроздовичах, організовував різні заходи для людей, концерти. Згодом став депутатом районної ради. Моя діяльність вже була знайома людям. Вирішив, що це буде екзамен після моєї роботи як депутата. Якщо проголосують люди — значить, сподобалось те, що робив, якщо ні, то зроблю висновки. Понад рік тому, коли обирали сільського голову, у Дроздовичах мене підтримали 400 людей з 413. Це дуже приємний результат. У Галичанах трохи менше, але це не завадило мені очолити обидва села».

Об особенностях работы: «У мене немає двох телефонів, як у високих посадовців. У мене один телефон, доступний для всіх людей. Тому буває, що у 7 ранку телефонують, будять і питають, чи ще не було маршрутки. Трапляється, що люди телефонують, тому що світло вибиває. Світло згасло, і я стою, чекаю, коли почнеться хвиля дзвінків. Підіймаю слухавку і навіть не питаюся, що сталося. Одразу кажу, що скоро буде світло. Інколи смішно самому».

О том, что изменилось в селах: «Я встановив систему відеоспостереження та фіксації. Тому можна назвати наші села безпечними. Видно, хто заїжджає, виїжджає, хто забирає дітей зі школи. Ми витратили на цю систему понад 80 тисяч. Ці гроші були призначені для поточного ремонту сільради, але я вирішив, що вона ще непогано виглядає і необхідніше встановити камери. Люди спочатку дивувались, але потім дякували, коли вдавалося знайти грабіжників і повернути втрачене. Встановив LED-освітлення. Купили проектори і будемо організовувати фільми та мультики для дітей у бібліотеках. Привів до ладу кладовища, і незабаром там встановлять сучасну огорожу, зробив сучасний медпункт, де є вага для немовлят, ростомір і глюкометр. Ми започаткували святкування Дня села. Розробляємо з учасниками АТО документацію, аби вони не платили гроші. Багато чого змінилося».

О планах и личных амбициях: «Буду пробувати те, де є більші можливості. Не виключаю, що колись стану депутатом обласної ради».

И уж совсем непривычный вопрос руководителю — о девушке: «Дівчина вже звикла, що у мене завжди не вистачає часу, розуміє і не ображається».

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

загрузка...
Loading...

Загрузка...

Не будем финансировать «опричников»!

Винница—Херсон—Тернополь...—Нью-Йорк — такой маршрут проложили «2000»,...

Загрузка...

Границы «особого статуса»

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ — публикации изданий Донецкой,...

Хозяева бесхозяйственности

Способность власти доводить до конца начатые ею проекты позволяет судить о ее...

Учеба с удобствами во дворе

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ — самое интересное со страниц изданий...

Заробитчане в Польше: вторая трагедия за полгода

В сегодняшнем обзоре региональных СМИ — материалы, подготовленные нашими коллегами...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Loading...
Получить ссылку для клиента

Авторские колонки

Блоги

Idealmedia
Загрузка...
Ошибка