Правова шизофренія

№9(975) 4 – 10 марта 06 Марта 2021

На інтернет-сторінці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 29.01.2021 р. для обговорення розміщено проект закону «Про безпеку та здоров'я працівників на роботі».

Логіка реформаторів

Оскільки цей документ є підрихтований більш ранній проект, для розуміння в сучасних умовах логіки українського чиновника я пропоную розглядати обидва — як ранній, так і трохи змінений пізніший проекти.

Назвемо їх проекти №1 і №2. Перший був започаткований Міністерством соціальної політики в березні 2019 р., коли наказом по міністерству була створена робоча група з розробки проекту нової редакції закону «Про охорону праці»«Про безпеку праці та здоров'я працівників». Робоча група кілька разів збиралася, проект був опублікований і підданий гострій критиці. За планами уряду законопроект мав бути прийнятий у 2020 р., але робота не була завершена, і проект не подали у ВР.

У проект №1 були внесені деякі зміни, і вже за подання нової «няньки» — Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства — його знову винесли на обговорення. По всьому, ніхто не ставив за мету розробити новий закон, або, скажемо так, це не є головна ціль.

Логіку зміни авторства проекту можна зрозуміти з тих змін, які в період між проектами були внесені Кабінетом Міністрів в положення обох міністерств. Уряд, проводячи реформи економіки, вважає шкідливим для неї поєднувати в одному відомстві участь у здійсненні нагляду за додержанням законодавства про працю, її умови та розвиток соціального діалогу.

Ці завдання були розділені. Ще в 2010 р. Міністерство праці та соціальної політики було перетворено в Мінсоцполітики шляхом реорганізації. Слово «праця» прибрали. Відповідно з новими змінами уже до положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства це відомство стає головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу; формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці та її гігієни, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Логіку реформаторів, які політику у сфері оплати праці прив'язують до розвитку економіки, можна зрозуміти. Але логіку, коли політика у сфері промислової безпеки, охорони, гігієни праці стає прив'язаною до стану економіки, зрозуміти важко. Так, оплата праці повинна бути продуктом договірних відносин з роботодавцем і буде залежати від розвитку підприємств, від того, що вони виробили і продали. Це зрозуміло і, скажемо так, регулюється здоровим глуздом і законом збереження речовини і матерії.

Але як політику у сфері промислової безпеки, охорони і гігієни праці, яка в першу чергу регулюється нормативними актами, серед яких акт найвищої сили — Конституція України, — прив'язати до економіки? В ст. 43 Конституції записано: «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом». І тоді кожному встановлюється якийсь мінімум зарплати, а решта — по договору з працівниками і залежно від економіки підприємства.

І так же просто вирішено дію цих нормативів зробити на підприємстві договірною. Спочатку постановою Кабінету Міністрів вносяться зміни до його постанови від 27 червня 2003 р. № 994 «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат». Цими змінами міняється назва постанови: «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці» з простим змістом — «обсяг і джерела фінансування витрат на охорону праці визначаються в колективному договорі або угоді».

Тобто, якщо раніше ці витрати обов'язково ставились у витрати при визначенні собівартості і ціни вироблених товарів чи наданих послуг підприємством, то тепер як розмір цих витрат, так і джерело — з прибутку чи в собівартість — визначається на договірній основі. Саме той, чинний до змін у постанові, механізм робив безпеку праці та її нормативи незалежними від економіки підприємства, відповідав проголошеній в Конституції гарантії. Якщо хочеш брати участь в економіці країни, надавати послуги чи виробляти товари і при цьому використовувати найману робочу силу — забезпеч належні, безпечні і здорові умови праці згідно з державними і міжнародними нормами. Не зміг забезпечити — ти банкрут, і твоя участь в економіці країни припиняється.

Найцікавіше те, що український чиновник зумів ці реформаторські дії вивести з текстів тих обов'язкових для країни європейських документів, проголосивши саме такий метод і порядок їх виконання.

Існує Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, згідно з якою економічні імперативи мають узгоджуватися з соціальною політикою як передумова досягнення сталості та спроможності прогнозувати майбутнє суспільств, що інтегруються в цей простір. Один із векторів реалізації масштабних заходів у соціальній царині — це сприяння безпеці та гігієні праці. Після підписання Єдиного європейського акта (1989 р.) ці політичні заходи стали предметом всебічного процесу перегляду підходів до безпеки і гігієни праці, щоб гарантувати узгодженість заходів із запобігання професійним ризикам з іншими аспектами заходів, спрямованих на покращення умов праці.

Так у загальних рисах виглядає контекст Угоди про асоціацію та впровадження в українське законодавство пакету європейських директив з питань охорони здоров'я та безпеки працівників.

У світлі чіткої та провідної позиції у сфері праці в рамках правового доробку співтовариства було прийнято особливо важливу директиву, яка створила правову основу ЄС із безпеки і гігієни праці — Директиву 89/391/ЄEC від 12 червня 1989 р. про встановлення заходів із заохочення поліпшення охорони здоров'я та безпеки праці працівників.

У зв'язку з цим виникає нагальна необхідність показати світовому співтовариству те, що економічні імперативи у нас узгоджуються з соціальною політикою, і плюс додатково показати впровадження ризикоорієнтованого підходу у сфері безпеки та гігієни праці. І все це зробити на фоні останніх подій фактичної деградації в країні сфери безпеки та гігієни праці.

В тексті самої Директиви Ради 89/391/ЄЕС записано, що «необхідно запровадити інформування, діалог та збалансовану участь у забезпеченні безпеки та охорони здоров'я між працедавцями та працівниками та/або їхніми представниками шляхом застосування належних процедур та інструментів, відповідно до національних законодавств та/або практик».

Ну і які, мовляв, можуть бути тут претензії? Ми ж так і записали в постанові Кабінету Міністрів № 994, і в нас тут є все — і діалог, і участь і «джерела фінансування витрат на охорону праці, які визначаються в колективному договорі або угоді». Адже ж чим колективний договір не є діалогом, участю працівників в переговорах для досягнення угоди! На загал це є такий наш своєрідний, черговий фінт, якими ми часто користуємось при спілкуванні з європейською спільнотою.

У них філософія директиви 89/391/ЄЕС пропонує шукати згоди в досягненні розуміння, що економіка підприємства і зарплата працівників залежить від роботи підприємства без аварій та інцидентів. Ми ж — всупереч філософії цієї директиви — намагаємося показати, що власник і найманий працівник є рівні сторони трудового договору.

І тоді в нас власник як особа, що займається підприємництвом — безпосередньою самостійною, систематичною, на власний ризик діяльністю по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, — може запропонувати і робітнику таку партнерську своєрідну лотерею, ризик. Мовляв, ризикни, як і я, сам вибери, що краще — витратити кошти на удосконалення безпеки і гігієни праці чи на збільшення своєї зарплати. Зіграй в запропоновану рулетку, відмовся від якоїсь частини тієї безпеки і гігієни праці. Може, й пощастить, не покалічишся, не захворієш, залишишся живим і заробиш гроші. Метод дійовий і... підлий. Результати його потім можна пред'явити і всім протестувальникам і мітингарям, від профспілок чи просто з вулиці — які претензії, ви ж самі вибрали.

Ну а те, що директива 89/391/ЄЕС проголошує, що «підвищення рівня безпеки, гігієни та охорони здоров'я працівників на роботі становить мету, яка не повинна підпорядковуватись суто економічним міркуванням», так у нас немає ніякого підпорядкування. Просто ми намагаємося розв'язати проблему, яка розпорядженням Кабінету Міністрів від 12 грудня 2018 р. № 989-р «Про схвалення Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації» зазначена так: «На сьогодні в Україні відсутній механізм економічної мотивації роботодавців та працівників до створення більш безпечних і здорових умов праці, а отже, до запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям».

Діалог з європейською спільнотою

Логіка цього маневру проста, як і логіка самих реформаторів — привабити інвесторів дешевою робочою силою, ціну якої зменшити за рахунок знищення чи зменшення соціальних стандартів безпечної праці.

При цьому натякнути усім прибіч-никам європейського курсу як в країні, так і за її межами: Панове! Екологія і безпечні умови праці — це дорогі іграшки багатих країн. Ми бідна країна з деградованою економікою і розваленими фабриками і заводами, і у нас немає коштів на будівництво нових чи доведення на існуючих підприємствах величин факторів робочого середовища до допустимого рівня. Так, ми прийняли Конституцію, підписали Конвенцію про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях №148.

Там, між іншим, зазначено, що «компетентний орган влади встановлює категорії, котрі дають змогу визначати небезпечність шкідливого впливу забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, вказує на основі цих критеріїв допустимі рівні впливу». Потім «компетентний орган влади повідомляють про застосування процесів, речовин, механізмів та обладнання, котрі визначає компетентний орган влади, які наражають працівників на професійні ризики внаслідок забруднення повітря, шуму та вібрації на робочих місцях і, у разі потреби, компетентний орган влади може на встановлених умовах дозволяти або забороняти їхнє застосування».

Ця конвенція чинна на території України, але ми попереджаємо спільноту про те, що цей текст, як і положення Конституції, треба розцінювати як завдання на майбутнє, і не треба діставати нас своїми європейськими стандартами!

Ну а для особливо затятих ми зіграємо виставу, зімітуємо той діалог з європейською спільнотою і так само, фейково й імітаційно, зобразимо виконання тих вимог спільноти, які зазначаються у діалозі. При цьому збрешемо самі собі і цілому світові, сфальшуємо і перекрутимо ті перекладені на українську європейські стандарти.

Починаючи з перших років незалежності, ми — синхронно з нищенням економіки — нищили і охорону праці. Сьогодні вже не залишилося в країні спеціалістів, які можуть зрозуміти ті перекладені на українську цивілізовані стандарти, і ми потребуємо ще якогось перекладача з української на українську.

В силу логіки цієї вистави одним з основних її персонажів, який має засвоїти свою роль, мимоволі став

менеджер проекту ЄС—МОП «На шляху до безпечної, здорової та задекларованої праці в Україні» Антоніу Сантуш. Людину без знання мови, в оточенні інших персонажів вистави, які щиро, в силу власного розуміння або без того розуміння, намагаються щось пояснити йому з нашої дійсності чи «змоделювати» ту дійсність під його вимоги, — таку людину легко можна використати в наших реформаторських потугах.

Так от, в силу тих «реформаторських» змін в положеннях міністерств Мінекономіки продовжує почате Мінпраці, і відповідно до цього проект №1 дрейфує від Мінпраці до Мінекономіки. А далі спробуємо зрозуміти складні речі. Постарайтесь зрозуміти і стежте за руками!

Цю виставу можна поділити на дві частини: елементом першої частини буде проект №1, другої, відповідно, проект №2.

Перша частина вистави починається преамбулою, яка супроводжувала проект №1 і згідно з якою «з метою гармонізації національного законодавства з охорони праці до рамкової Директиви Ради ЄС розроблено проект нової редакції Закону «Про охорону праці». Робоча назва законопроекту «Про безпеку праці та здоров'я працівників», який за планами Уряду має бути прийнятий у 2020 році. Законопроект розроблено на виконання заходів, визначених Урядом на виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні щодо підготовки законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження ризикоорієнтованого підходу у сфері безпеки та гігієни праці». Проект розроблено Мінсоцполітики за участю Держпраці та менеджерів проекту ЄС-МО «Зміцнення адміністрації праці з метою покращення умов праці і подолання незадекларованої праці».

Сам текст проекту №1 являє собою, на перший погляд, добросовісне компонування цілих абстрактних статей і розділів директиви Ради 89/391/ЄЕС про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров'я працівників під час роботи. Саме абстрактних, оскільки прогнозується в подальшому всіма країнами, які її визнають, наповнювати відповідні документи своїм, національним змістом.

Але реформаторські задуми приховані в дрібницях. Перше — проект є спробою додатковими засобами легалізувати на території України російсько-українську атестацію робочих місць за умовами праці. На сьогодні та атестація існує в документах сумнівного стану і якості, на зразок Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, і того, що супроводжує ці рекомендації. Їх якість в такому стані, що Мінсоцполітики вже давно було припинило якісь спроби їх покращити чи поміняти і на всі питання чи зауваження щодо неможливості використання цих документів відповідає однотипно — використовуйте.

Друге. Iснує ще один документ, при прийняті якого дотримані всі процедури легалізації, і саме використання цього документу і його положень авторами проекту №1 є намаганням підняти його на щаблях нормативних актів, легалізувати його в нормах спеціального закону.

Мова йде про затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я №248 від 08.04.2014 р. гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу (далі — гігієнічна класифікація). Оскільки все це проводилось під гаслом виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні та затвердження плану заходів щодо її реалізації, побудови системи організації безпеки та гігієни праці на основі ризикоорієнтованого підходу для забезпечення впровадження стандартів Європейського Союзу, пропонується безпосередньо порівняти ті стандарти ЄС з положеннями проекту №1. Тим більше що це унікальна і рідкісна можливість поспостерігати, що відбувається при зіткненні дійсних європейських стандартів з українською реальністю.

Першою і головною нотою чи мотивом для цього порівняння є розміщене в гігієнічній класифікації і перенесене в проект №1 визначення шкідливих умов праці, яким є «стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий».

Тобто, за розумінням авторів проекту і гігієнічної класифікації, шкідливі умови праці — це праця в середовищі, де є фактори, наприклад такі, як присутність шкідливих речовин, які перевищують гранично допустимі концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони (далі — ГДК). Здавалось, що в ті часи, коли приймались і методичні рекомендації, і гігієнічна класифікація, потрапляння їх на підприємства, де працюють виробничники і спеціалісти з охорони праці, призведе до повної їх відміни.

Адже ж тут, в країні і на підприємствах, існував і діяв нормативний документ ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони». Згідно з текстом, забороняється проектувати і експлуатувати виробничі приміщення, технологічні процеси, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує гранично допустимі концентрації ГДК. В документі наведені також значення ГДК усіх шкідливих речовин, що використовуються чи виробляються в країні. Але так не сталось, і мало в кого викликало протест те, що методичні рекомендації віднесли до робочих місць із шкідливими і небезпечними умовами праці робочі місця з присутністю шкідливих речовин протягом 80% робочого часу у кількостях з багаторазовим перевищенням ГДК.

Фактично методичні рекомендації і гігієнічна класифікація дозволили зупиняти дію ГОСТ 12.1.005-88 самостійно кожному підприємству чи підприємцю на п'ятирічний термін, і потім цей термін подовжувати необмежено. Врешті ці документи, дозволивши працювати в середовищі з таким перевищенням ГДК, при якому не те що працювати, а просто знаходитись неможливо, фактично ліквідували величини цих концентрацій.

Не зайвим буде нагадати: величини цих ГДК є святе в охороні праці. Їх авторство не належить жодній країні, вони є надбанням усієї сучасної цивілізації. Величини цих концентрацій визначались десятками років спостережень над працюючими і шкідливими і небезпечними речовинами, дослідженнями спеціалізованих наукових закладів, статистикою захворювань і смертей робітників, зайнятих на таких виробництвах в різних країнах. Цей процес продовжується і по сьогоднішній день. З надходженням нових даних величини цих концентрацій коригуються (і тільки в бік зменшення аж до ймовірної повної заборони використання чи виробництва деяких речовин).

Для зовнішніх спостерігачів ми без проблем використовуємо у своїх технологічних текстах ці світові визначення гранично допустимої концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони, використовуємо самі величини цих ГДК, погоджуємось, що ці величини встановлюються у законодавчому порядку як норматив і порушення їх розцінюється як порушення нормативу з усіма наслідками.

В тексті цього нормативного документу ми також зазначаємо, що забороняється проектувати і експлуатувати виробничі приміщення, технологічні процеси, якщо вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони перевищує гранично допустимі концентрації. Визначення цього документу є абсолютні, не підлягають трактуванням, і їх не можна порушувати за жодних умов.

Водночасно з цим ми видаємо і використовуємо нормативи, якими доводимо, що величини ГДК можна ігнорувати, якщо в організм людини, яка піддалась дії шкідливої речовини в кількостях, що перевищують ГДК, ввести харчовий раціон або якщо такому організму виплатити якусь значну суму грошей.

Це ніби свідчить про те, що в нас існує переконання про існування унікального організму українського робітника, хімічні речовини на якого мають інший вплив, ніж на організм робітника іншої країни, особливо коли цей організм отримає українську гривню. А при великих гривневих сумах ці хімічні речовини взагалі перестають діяти на вітчизняні організми. Така правова шизофренія, при якій в головах — як контролюючих органів, так і виконавців — співіснують протилежні, взаємовиключаючі нормативи, триває вже багато років, деформуючи свідомість нових поколінь спеціалістів, які мали б займатись цими питаннями.

Це є результатом якогось нашого промислового, виробничого дикунства, при якому ми розробку нормативного акта з охорони праці і трактування специфічного значення терміну «небезпечні умови праці» доручили Міністерству охорони здоров'я. Там слова «важкі і шкідливі умови» були сприйняті дослівно, по-медичному, як робочі місця з прямою шкодою для здоров'я.

Надалі ми з цими документами, зі спеціалізованими і сертифікованими лабораторіями, замірами, картами умов праці організували т. з. атестацію робочих місць, всеукраїнську клоунаду, в якій самостійно на кожному підприємстві проводимо досліди над своїми працівниками і намагаємося підтвердити висновки Міністерства охорони здоров'я: гігієнічна класифікація пише правду, і, дійсно, при малих перевищеннях ГДК працівники отримають малі ушкодження здоров'я, при більших — відповідно більші. Ну а ті, що виживуть, можливо, отримають пільгову пенсію.

Ну і ми, згідно з новим «реформаторським курсом», зможемо для свого підприємства вивести свої договірні значення в ГДК. Тим більше, що уряд, в своєрідному реформаторському чаді, кавалерійським наскоком видав дикунську постанову № 695 від 09.12.2014 р. щодо припинення дії на території України стандартів колишнього СРСР.

За цією постановою були відмінені без належної заміни десятки нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема ГОСТ 12.1.005-88 «Система стандартів безпеки праці (ССБП). Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони».

Косметичний гібрид

І от, якщо порівнювати з європейськими нормативами, звернемо увагу, що у них немає поняття «шкідливі умови праці», і ті нормативи, які ми намагаємося використати, застосовують поняття «потенційна небезпека і шкідливість» на робочому місці.

Ці небезпека і шкідливість не визначаються рівнями факторів робочого середовища та/або трудового процесу, і їхня кількісна міра — ризик. Робота по оцінці ризиків відповідно до європейських стандартів почала проводитись і на Україні і згідно з термінами національного стандарту ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці».

Схема такої оцінки виглядає приблизно так. В промисловості існують підприємства чи об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються, транспортуються одна або декілька небезпечних речовин, і ці об'єкти відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. Тобто вони є джерелом, ситуацією або дією, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров'я.

Під час експлуатації об'єкта виникають невідповідності, якими може бути будь-яке відхилення від застосовуваних робочих стандартів, практик, процедур, правових вимог тощо. Деякі з цих невідповідностей можуть закінчитись інцидентом, який за визначенням є подія, пов'язана з роботою, за результатами якої трапилась або могла трапитися травма чи погіршення здоров'я.

Такими інцидентами є аварії, пожежі, вибухи, неконтрольовані викиди отруйних речовин в кількостях, які перевищують ГДК, і визначена ймовірність таких інцидентів є ризиком, мірою небезпечності і шкідливості промислових об'єктів.

Тобто за цивілізованими поняттями виробничі процеси діляться на два режими. Перший — це регламентовані виробничі процеси, одним з параметрів яких є гігієнічні нормативи. Цей параметр використовується на всіх стадіях виробництва — проектування, будівництво і виготовлення машин і механізмів і врешті на стадії експлуатація цих будівель, машин і механізмів.

Саме на останній стадії працюють із стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010, який використовують у сфері гігієни та безпеки праці для проведення управління професійними ризиками відповідно до політики й цілей у цій галузі.

Другий режим виробництва є реалізований інцидент, при якому персонал вже діє за іншим алгоритмом — виконуються заходи, мета яких зберегти і врятувати персонал і обладнання. Для цього режиму існують плани ліквідації аварій, а також інструкції по розслідуванню виробничих неполадок і аварій. Ми ж своїми методичними рекомендаціями і гігієнічною класифікацією всупереч здоровому глуздові пропонуємо в режимі реалізованого інциденту проводити якусь атестацію і визначати шкідливі умови праці.

І от для того, щоб зберегти ту безглузду атестацію і медичну гігієнічну класифікацію, автори проекту №1 творять в ньому суміш бульдога з носорогом — гібрид міжнародного стандарту з творчістю українського чиновника.

Порівняємо визначення ключових термінів. Визначення «небезпека» за стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010 це «небезпека; небезпечний чинник (hazard). Джерело, ситуація або дія, які потенційно можуть завдати шкоди людині чи призвести до погіршення здоров'я (3.8), або їх комбінація».

Визначення в проекті №1: «Небезпека — властивість, притаманна об'єкту, діяльності, машині, механізму, устаткуванню, агенту чи іншій складовій виробничого середовища, яка може спричинити шкоду здоров'ю або життю працівника».

Як бачимо, ці визначення можна вважати схожими, але насторожує те, що це зазначено як постійно існуюча властивість.

Але далі автори проекту доповнюють стандартне визначення небезпеки, і в тексті з'являється перенесений з гігієнічної класифікації термін «небезпечний професійний фактор» — «робочого середовища, вплив якого на працюючого в певних умовах може призвести до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я або смерті». Тобто, крім потенційних небезпек, за розумінням авторів проекту, існують і присутні небезпека, постійні властивості, які притаманні об'єкту, діяльності, машині, механізму, устаткуванню, агенту чи іншій складовій виробничого середовища впродовж усього часу при їх використанні.

За стандартом ДСТУ OHSAS 18001:2010 ризик (risk) — поєднання ймовірності виникнення небезпечної події чи впливу(-ів) та істотності травми чи погіршання здоров'я (3.8), які може бути зумовлено такою подією чи впливом».

Визначення в проекті №1: «Професійний ризик — імовірність та наслідки завдання шкоди здоров'ю та життю працівників, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, зумовлені шкідливістю та/або небезпечністю матеріальних складових роботи залежно від умов їх використання, впливу чи взаємодії».

Неважко помітити, що і це визначення взято з гігієнічної класифікації, за якою «професійний ризик — величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я працівника з урахуванням тяжкості наслідків внаслідок несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу. Гігієнічна оцінка професійного ризику проводиться з урахуванням величини експозиції цих факторів, показників стану здоров'я працівника та втрати ним працездатності».

Що таке оце спільне для обох визначень «величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я працівника»? Що таке ймовірність впливу на стан робітника в умовах реалізованого інциденту, в умовах перевищення гранично допустимих величин шкідливих факторів? Це, очевидно, величина, яка залежить від показника стану здоров'я працівника, його віку, показника стажу роботи у шкідливих та (або) небезпечних умовах праці.

Як це прив'язати і вирахувати з процедури атестації? Це схоже на європейське визначення індивідуального ризику, яке визначає розподілення ризиків в просторі об'єкта. Але в нашому випадку ризики не прив'язуються до робочого місця і можуть мати різні значення для одного робочого місця залежно від індивідуальних показників кожного робітника.

Звичайно, це цікаве дослідження, але яка користь від нього для основної справи управління гігієною та безпекою праці? Як цими показниками оцінювати стан безпеки праці на конкретному підприємстві? Не кажучи вже про те, що у нас давно вже не існує необхідної для такого дослідження медицини, у нас давно знищена мережа цехових терапевтів, яка на місцях могла кваліфіковано, впродовж багатьох років вести такі спостереження.

Врешті всі ті терміни в проекті №1 доповнюються з гігієнічної класифікації визначенням шкідливих умов праці, яким є «стан умов праці, за якого рівень впливу одного або більше факторів робочого середовища та/або трудового процесу перевищує допустимий».

Надалі по тексту всього проекту визначення ризиків доповнюється «визначенням професійних ризиків», які, безумовно, можна якось визначити тільки атестацією робочих місць. Ну і «безпека праці та здоров'я працівників — комплекс заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я, життя і працездатності працівників на роботі, що плануються та вживаються на всіх етапах трудових відносин, для запобігання або зменшення впливу небезпечних та шкідливих професійних факторів та професійних ризиків на працівників», яка знову просто неможлива без винайденого «українського велосипеда» — атестації робочих місць за умовами праці.

І от цей гібрид було заплановано пред'явити як виконання вимог світової спільноти. Створений він як кубик Рубика: ним можна маніпулювати і показувати різні комбінації слів і термінів — залежно від того, кому це визначення пред'являєш. Можна показати всім ревнителям європейського шляху — які претензії? Ми вжили всі ті слова, які вживаєте і ви. Ось є «ризик», є «ймовірність», «шкідливість», «небезпека». Все ж як у людей.

Ну і після того, як цей гібрид в ході урядових реформ потрапляє до Мінекономрозвитку, його причепурюють, вносять косметичні зміни і повторно виносять на обговорення. Зробимо і ми ті ж порівняння, але вже в проекті №2.

Він теж має преамбулу: «Проект Закону України «Про безпеку та здоров'я працівників на роботі» (далі — проект акта) розроблено з метою формування нової національної системи запобігання професійним ризикам шляхом впровадження на законодавчому рівні ризикоорієнтованого підходу у сфері організації безпеки та здоров'я працівників та імплементації положень Директиви 89/391/ЄЕС про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров'я працівників під час роботи».

Як бачимо, слова про «виконання Концепції реформування системи управління охороною праці в Україні щодо підготовки законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження ризикоорієнтованого підходу у сфері безпеки та гігієни праці» вилучені, і залишається незрозумілим, чи той документ — з загальними положеннями, проблемами і шляхами вирішення — виконаний чи ні.

Перше, що зроблено, — прибирають повністю визначення шкідливих умов праці, але додають нове визначення безпечних умов праці. Якщо в проекті №1 це були такі собі індиферентні «умови праці, які забезпечують захист від ушкодження здоров'я та збереження життя працівників на роботі», то в проект №2 повертають визначення гігієнічної класифікації, похідне від вилученого, і це вже «стан умов праці, за якого відсутні небезпечні або шкідливі професійні фактори або їх рівні не перевищують гранично допустимих значень».

Придуркувата атестація

Обидва проекти подають ще додаткове визначення, яке ніде не використовується ні в українських, ні в міжнародних нормативах, — «умови праці підвищеної небезпеки — сукупність небезпечних та шкідливих професійних факторів та професійних ризиків робочого середовища і трудового процесу при виконанні працівником своїх трудових обов'язків, що характеризуються підвищеним ступенем ризику виникнення аварій, пожеж, загрози життю, заподіяння шкоди здоров'ю працівників».

Яка користь чи яке призначення такого визначення? Це можна зрозуміти, якщо звернути увагу на ще одне нове визначення, яке введено в проект №2 — «оцінювання професійних ризиків — систематичний та безперервний процес вивчення всіх аспектів, пов'язаних із роботою, з метою визначення професійних небезпек і аналізу (як якісного, так і кількісного) та оцінювання професійних ризиків для безпеки та здоров'я працівників на роботі».

Тобто, як видно з текстів цих двох добавок, український чиновник, продовжуючи творення гібриду, до термінів благородного європейського процесу оцінювання ризиків тихенько намагається додати і нашу недолугу атестацію, якою в нас намагаються визначати вигадану нами професійну небезпеку. Це і є така правова шизофренія в головах наших реформаторів. Адже ці два процеси — європейський процес оцінювання ризиків і наша медична атестація — несумісні і заперечують одне одного. Одночасне існування і виконання їх на одному підприємстві і в кожній голові виконавця чи контролера — і є тією шизофренією.

Однак справа в тому, що в такому існуванні і в таких діях маємо досвід — як у провадженні і творенні гібридів, так і в задурюванні світової спільноти. Річ у тім, що на багатьох підприємствах, не чекаючи урядових реформ, національний стандарт України ДСТУ OHSAS 18001:2010 «Системи управління гігієною та безпекою праці» уже використовують. Використовують паралельно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці. І от ця безглуздість навіть уживається з діяльністю в нашій країні міжнародних організацій і фірм, які контролюють впровадження чи застосування в нас міжнародних стандартів праці. Ми зуміли, як-то кажуть, запарити їм мізки.

Прикладом такої діяльності є діяльність в нашій країні організації ТОВ «Бюро Верітас Сертифікейшн Україна», яка розвиває напрямок сертифікації стандарту OHSAS 18001, вимоги якого спрямовані на безпеку праці та охорону здоров'я і дозволяють уникнути ситуацій, пов'язаних із загрозою для здоров'я та життя людини і спричиненням шкоди персоналу та організації.

На розміщеній в мережі сторінці організації записано, що її «аудитори пропонують унікальну комбінацію міжнародного та місцевого досвіду, незалежно від територіального розміщення клієнта», «досконало знають специфіку секторів промисловості, національні норми, ринки та мови, що дозволяє пропонувати рішення, адаптовані під потреби клієнта».

На практиці ж її персонал, набраний з-поміж наших співвітчизників, прибуває на підприємство, знайомиться з підготовленою і впровадженою спеціально для таких відвідин відділом промислової безпеки і охорони праці підприємства системою управління охороною праці згідно з вимогами нового стандарту.

Згідно з процедурою і новим стандартом ідентифіковано ризики та вжито відповідних заходів з управління ними, з якими знайомлять аудиторів. Аудитори поважно вивчають ці папери, на їх основі роблять висновки про відповідність підприємства вимогам міжнародних стандартів ISO 45001. А далі відбувають собі, відповідно забравши гроші, які їм згідно з договором належать за їхні «труди».

Таку клоунаду ще можна вибачити, якщо ці аудитори справді не знають про існування на всіх підприємствах, які вони відвідали, документів, паралельних тій системі управління, документів, які створені згідно з українським законодавством, яке паралельне міжнародному законодавству і заперечує сам стандарт OHSAS 18001. Якщо ж вони знайомі з тими документами, то, очевидно, в діяльності цієї організації це і називається тим загадковим словосполученням «комбінація міжнародного та місцевого досвіду».

Ну і у нас після проводів аудиторів і проведення на виробництві вінілхлориду атестації робочих місць за умовами праці зі скрупульозним додержанням всіх пунктів і розділів Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці і гігієнічної класифікації власник за результатами атестації позбавив працівників виробництва всіх пільг і компенсацій за шкідливі умови праці.

Це зроблено на виробництві, вік якого вже понад 50 років, яке буквально розсипається на ходу і яке виробляє одну з найбільш канцерогенних у світі речовин — вінілхлорид. І це було нескладно, адже за цими нормативами пільги і компенсації дають за смертельні рівні шкідливих речовин в атмосфері. Ну а робота з напівсмертельними дозами, повторю ще раз, це рулетка.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Продать за 60 секунд

Никакого отраслевого, секторального деления госактивов не будет ввиду их мизерного...

Съезд судей Украины в рамках концепта судебной...

XVIII съезд судей Украины, который прошел в «Президент отеле» в Киеве 9-11 марта 2021 г....

По пути вытеснения

Вопрос о языке (языках) образовательного процесса в вузах политики не должны решать,...

Как бы не дождаться контрсанкций

Если санкции – это уловка, чтобы обойти процедуру внутреннего судебного...

Проблемы индейцев

Избыточная доходность добытчиков газа формируется за счет завышенных цен и тарифов,...

День душегуба

Единственную целесообразную функцию — защиту от вооруженного нападения — личное...

Накопи себе сам

Закономерным результатом реформы станет то, что накопительные пенсионные ресурсы...

На руинах правопорядка

 Проблема не столько в неурегулированности уголовной ответственности за коррупцию,...

Один ствол и не более 20 патронов в магазине

МВД не позволяет узаконить ношение огнестрельного и гладкоствольного оружия для...

Слежка в частных руках

Наибольший общественный резонанс вызвало положение законопроекта, согласно которому...

Лучше нету интернета

Новый закон имеет много минусов, баланс смещен в пользу крупных игроков и полномочий...

Бузишь — ударим током

С момента появления электрошокеров число случаев применения насилия и пыток со...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка