Світовий ефект пандемії: роздуми в коронавірусному інтер’єрі

25 Мая 2020 0

«Зазирати надто далеко вперед – недалекоглядно»

Уїнстон Черчіль

Перебування у тривалому карантині мимоволі провокує думку: якими можуть стати Україна і світ внаслідок чуми ХХІ ст. – коронавірусу COVID19.

Саме в часи  карантину створюються додаткові резерви для творчості як форми людського існування. На відміну від часів Середньовіччя, коли заможні європейці рятувалися від епідемій чуми або холери у заміських маєтках, нині вжиті заходи соціальної ізоляції та засоби електронно-дистанційного спілкування. У таких умовах мобілізувати свій творчий потенціал незрівнянно простіше, хоча це не означає, що люди почнуть писати геніальні праці та робити відкриття світового значення. Інформаційне суспільство пропонує абсолютно інші можливості для самовираження та пошуку відповіді на одвічне питання: в чому полягає сенс людського життя?

Не заглиблюючись у теорію, спробуємо розглянути найбільш знакові події й думки зі сфери національного та міжнародного життя. Водночас зробимо прогнозний аналіз ситуації у посткоронавірусний період, який невпинно наближається і до якого потрібно належним чином готуватися.

 Очевидним поки є один незаперечний факт – пандемія має всі підстави зіграти роль тесту на виживання людської цивілізації, а не тільки економік окремих країн. Її стрімке розповсюдження справляє вплив на фондові ринки, транспортні комунікації, світову індустрію туризму, міжнародну міграцію, а головне – на суспільні системи сучасних країн. Мається на увазі фактор впливу цього феномену на політичні еліти та суспільну свідомість і психіку громадян у національних державах, зокрема європейських. Проте здається, що «сутінки Європи», про які згадував на початку минулого століття О. Шпенглер, поки не на часі.

У центрі уваги питання – наскільки ефективними можуть бути заходи керівництва розвинених країн світу для захисту своїх громадян в умовах масових захворювань та неминучих наслідків пандемії. Супутні процеси відомі: якщо не глибока криза, то тривала економічна рецесія, бурхлива інфляція, зростання безробіття, загальне незадоволення населення, а також падіння рейтингів основних політичних партій та їхніх лідерів – зі всіма негативами для системи західного лібералізму. Ціну цього питання – принаймні, для керівництва держав «золотого мільярду» -- важко переоцінити, оскільки йдеться про його політичне виживання.

Спрацював інстинкт самозбереження чи раціоналізм став мотивом для прийняття життєво необхідних рішень? В усякому разі, європейські мешканці та їхні лідери обрали слушний вибір піти на обмеження індивідуальних цінностей на користь колективних. При цьому не дуже постраждали демократичні свободи і права людини. Політичний процес в об’єднаній Європі триває, і це видно з діяльності структурних елементів ЄС і численних політичних партій. Не зупинилось і політичне життя в європейських регіонах, яке було скориговане з урахуванням реальної ситуації. Разом з тим Європа переживає безпрецедентний з часів Великої депресії економічний шок. «Масштаби рецесії та обсяги відновлення будуть нерівномірними, оскільки вони залежать від швидкості, з якою можуть скасовуватися заходи ізоляції, від активізації таких послуг, як туризм у національній економіці та фінансових ресурсів кожної країни», – заявив нещодавно член Єврокомісії з питань економіки, колишній прем’єр Італії Паоло Джентілоні.

Міжнародне партнерство у глобалізованому світі продовжує свій розвиток всупереч прогнозам різних аналітиків. Турбота про соціальне благо і міжнародна солідарність продиктовані, передусім, інтересами збереження та розвитку національної і світової економіки. Зупинення економічних процесів і механізмів важко уявити, хоча можливість тривалої рецесії не викликає сумнівів. Рано чи пізно підраховувати збитки транснаціональних корпорацій і в цілому бізнесу доведеться не тільки в Європі, а й в інших регіонах планети. В цій ситуації важливо не втратити людський капітал і гуманізм як моральну складову буття. Індивідуальний егоїзм не повинен панувати у відносинах між людьми і народами світу.

У результаті впливу коронавірусної пандемії показники світового економічного росту стрімко змінюються. Скорочення обсягів світового виробництва і торгівлі не може не позначитися на якісних характеристиках суспільного життя більшої частини населення розвинених країн. Що стосується слаборозвинених економік і країн, то рівні їхнього розвитку можуть істотно відрізнятися від аналогічних показників більш успішних конкурентів.

У демографічній площині структурні зміни серед населення можуть бути несподіваними. Переважний вплив коронавірусної інфекції на старше покоління знайшов підтвердження у багатьох країнах – незалежно від стану їхнього добробуту. Безперечно, жорсткі заходи та обмеження дають позитивні результати в плані зниження кількості інфікованих. Однак далеко не все добре в окремих країнах, де панують традиції ліберального ставлення до прав людини в усьому їх спектрі. Заборони на звичайні типи суспільної поведінки неоднозначно сприймаються в демократичних державах. Індивідуалізоване людство доби глобалізації неоднозначне у своєму сприйнятті колективних засобів життя. Як правило, чимало труднощів у таких суспільних системах виникає щодо необхідних змін у колективній підсвідомості.

Приклад України, де число заражених коронавірусом обраховувалося десятками тисяч, змушує замислитись над його наслідками. По-перше, «імпорт» коронавірусної інфекції з країн, де ступінь цього зараження залишається високим, дає нам підставу закрити на необхідний термін свої кордони, як це зробили країни--члени ЄС. По-друге, не будучи передовою європейською економікою і як країна, котру цінують наші західні партнери і союзники за її природні ресурси та геополітичне становище, Україна може розраховувати на міжнародну допомогу. Необхідно, щоб вона не надавалась на заздалегідь продиктованих і невигідних для України умовах. Як суверенна держава Україна не повинна торгувати політичною незалежністю та територіальною цілісністю. Якими б привабливими не були обіцянки західних демократій врятувати Україну від небезпечних викликів і загроз ціною втрати суверенітету, вони не мають бути політичним імперативом для керівництва країни.

Вирішенню цих завдань сприяє міжнародне співробітництво як форма   міждержавних відносин, яка не знає кордонів і цивілізаційних обмежень. Надання допомоги з боку Китаю країнам Європи, в т.ч. Україні, демонструє приклад міжнародної солідарності.

Інший приклад – незважаючи на власні економічні негаразди, Рада ЄС погодила виділення Україні позики для подолання економічних та соціальних наслідків  коронавірусної пандемії. Вона схвалила пропозицію Єврокомісії про надання 3 млрд. євро макрофінансової допомоги десяти країнам з офіційно визнаною перспективою членства та країнам--сусідам для допомоги у подоланні наслідків пандемії, з яких 1,2 млрд. призначені Україні. І це відбувається на тлі скорочення економіки ЄС у поточному році на рекордних 7,7%, в наступному – на 6,3%.

Звичайно, можна довго розмірковувати над проблемами «зовнішнього управління» та «егоїстичних інтересів країн-донорів». Однак за умов пандемії і  можливості катастрофічних наслідків для країни-реципієнта навряд чи це виглядає раціональним. Зрозуміло, чому країни позитивно сприймають  міжнародну допомогу, а люди на рівні індивідуальної свідомості схвально ставляться до гуманних дій держав, незалежно від своїх політичних режимів і розмірів національного багатства.

Процес реформування та модернізації суспільної системи України перебуває у суперечливому та незавершеному стані, тому необхідно зосередити зусиля для його розумного завершення. Стабілізація та реструктуризація банківського сектору, реформування судової системи та системи охорони здоров’я, пенсійного забезпечення, реанімація антикорупційних органів – ось далеко неповний перелік нерозв’язаних проблем. Не останнє місце належить реформуванню системи підготовки компетентних керівних кадрів, гострий дефіцит яких став останнім часом проблемою державного управління. На часі оптимізація системи освіти та науки, яка має бути вагомим потенціалом і ресурсом для розв’язання цих проблем.

 Великого значення набуває питання, яким стане українська держава та суспільство після коронавірусної пандемії. Історія показує, що політичні режими розвиваються в рамках класичних типів політичних режимів: демократія--авторитаризм--тоталітаризм. В умовах українських політичних традицій і реалій форми державного устрою та управління варіюють за зразком: парламентська республіка, президентська республіка чи змішана форма. Не виключаються такі форми організації влади: поліцейське й мілітаризоване (хунта) правління, а також безвладдя, тобто анархія. Існує  можливість трансформації держави в громадянське суспільство чи перетворення його на «сервісний центр» по обслуговуванню різноманітних олігархів. Утім ризик перетворення демократичної республіки на тоталітарну або олігархічну державу доволі високий.

Підстав для розвитку таких трансформацій цілком достатньо. Не можна не помічати, що силові структури за умов карантину значно посилили свої позиції і відчувають свій вплив на суспільство. Зросла роль виконавчих органів влади --  так само, як і чиновників, від яких багато в чому залежить ситуація в містах, районах і селах. Вимушене зниження активності політичних партій, громадських організацій і суспільних рухів об’єктивно сприяє системній корупції. Крім того, притаманні нинішній ізоляції атрибути «електронного соціуму» (деякі кваліфікують його як «електронний концтабір») дещо змінили суспільну поведінку. Постраждала психічна та емоційна стійкість населення, яке тривалий час перебувало в умовах жорсткої ізоляції. Депресивний стан найбільш вразливих груп населення – це наслідок важких переживань з приводу реальних і майбутніх труднощів.

Зміни негативного характеру відбулися й у демографічній сфері, виникли проблеми населення категорії «підвищеного ризику». За цих умов втрати мобільного, тобто працездатного прошарку населення неминучі, оскільки йому доведеться обирати місце прикладання своїх сил – залишатися в Україні чи шукати роботу за кордоном. Нарешті, важко змиритися з жертвами коронавірусу -- це залишається у людській пам’яті. На жаль, наша країна, на території якої тривалий період ведеться гібридна війна, має гіркий досвід тяжких втрат. Важливим чинником є також процес загальної переоцінки сенсу життя та своєчасна відмова від міфічного мислення, коли жорсткі прояви соціального буття стають дійсністю.

Проблеми майбутнього та невеселі очікування не повинні бути приводом для загального песимізму та суцільної жалоби. Сьогодні людство отримало чергове попередження щодо небезпеки виходити за межи раціонального цивілізаційного розвитку.

Разом з тим, хочеться вірити, що воля, згуртованість і культурні традиції українського народу стануть гарантами збереження національної свідомості та громадянської відповідальності. Інтелектуальний потенціал України дозволяє визначити парадигму та шляхи реалізації стратегії національного розвитку в умовах  глобальних викликів і небезпек.

Сергій ШЕРГІН,
доктор політичних наук, професор

Об оправданных и ложных ожиданиях

Карантин ослабевает, границы открываются. В первую очередь это касается тех стран,...

Иммунитет и вакцины

Две волшебные палочки, которые спасут мир от COVID-19

Густую траву легче косить

Выход Украины из карантина – явление весьма интересное и странное. Дело в том, что...

Американские ученые составляют карту случаев...

Исследователи из Института биокомплексности Университета Вирджинии выиграли...

Заложники

На протяжении нескольких месяцев сотни миллионов людей по всему миру вынуждены...

Заявление пресс-спикера Посольства КНР в Украине

На днях одна украинская общественная организация под предлогом того, что Китай якобы...

COVID-19 против преступности

«Мошенники, киберпреступники, организованные преступные группы (ОПГ) и педофилы...

Затишье перед главной бурей

Вторая волна пандемии может быть мощнее первой – опасаются медики и политические...

Карантин ради «ощущения тревоги»

Главный санитарный врач Украины Виктор Ляшко сделал одно архиважное признание: парки...

Резервные таланты

Названы рабочие места, на которых можно пережить карантин и экономический кризис

Выживальщики

За время, проведенное в карантине, мы поняли, как нам не хватает свободы. Мы привыкли...

Страховка от COVID-19

Количество новых инфицированных COVID-19, к сожалению, растет ежедневно. И пока статистика...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка