Іванка Цвіль: «Я хочу, щоб усі українці повернулися додому!»

№22—26 (865) 29 июня — 5 июля 2018 г. 26 Июня 2018 3.8

Майже 25 тисяч українських жінок залучено до воєнних дій на сході держави. Хтось мимоволі, оскільки не всі мирні мешканці змогли виїхати з небезпечної зони. А хтось свідомо виконує свій обов'язок — військовослужбовці, медичні працівники, допоміжний персонал. Про те, якої уваги та допомоги потребують ці жінки, а також про сучасну українську медицину, головні психологічні проблеми наших громадян та багато іншого розповідає президент Баварсько-українського форуму (БУФ) Іванка ЦВІЛЬ.

Іванка Цвіль за фахом психотерапевт. Понад 20 років живе й працює в передмісті Мюнхена Штарнберг1. Свого часу закінчила лікувальний факультет Львівського медичного університету. Проте медицина — не єдиний інтерес Іванки. Вона веде активну громадську діяльність у царині гуманітарної співпраці між громадянами України й Німеччини.

Запізнілий ремонт

— Я залишаюся українкою і в душі, і в серці. Для мене Батьківщина — це не лише поєднання якихось сентиментальних або ностальгічних моментів, — починає наше спілкування Іванка. — Для мене Україна — те місце на землі, де я хотіла б завжди перебувати. Але чому я у Німеччині? Я працюю лікарем, а прогрес, який відбувається в німецькій медицині, дуже захоплює будь-якого професіонала.

Мені прикро спостерігати за українською медициною, яка сьогодні є лише майстернею з ремонту. Ми забули, що таке профілактика. А в Німеччині профілактика сьогодні спирається вже на дослідження молекулярного рівня. Давно відомо, що не гени, а протеїни є підґрунтям репродукції і здоров'я людини. Власне, новації німецької медицини для мене є вирішальними в нинішньому виборі місця проживання.

— На яке місце в світі ви б поставили сучасну німецьку медицину?

— У Німеччині розташовані одні з найбільших у світі фармацевтичних компаній, які вкладають щороку величезні кошти в різноманітні дослідження. Але з огляду на те, що деякі експерименти в Німеччині, на відміну від США або Японії, дещо консервуються, позаяк у європейській країні держава сильніше контролює галузь, я бачу німецьку медицину в трійці найкращих.

Однак такий контроль не можна назвати чимось поганим. Навпаки, німці прагнуть краще десять разів переконатися, щоб не накоїти більшого лиха. Так, дослідження дещо сповільнюються, але, можливо, саме це і зберігає багато життів.

— Яка ваша думка щодо розпочатої в Україні реформи медицини?

— Реформа впроваджується досить непрофесійно. В Україні намагаються адаптувати взірці страхової медицини деяких європейських країн на досить популістичному рівні. Багато чого з запропонованого в. о. міністра охорони здоров'я Уляною Супрун не на часі. Не можна автоматично повністю переносити досвід якоїсь іншої країни на український ґрунт.

— Уявімо, що очільником МОЗ України станете ви. Які перші кроки на посаді зробила б Іванка Цвіль?

— Ми повинні припинити жалітися. Міністр охорони здоров'я вже має потроху показувати біцепси. Треба жити зі спокійним неспокоєм у душі. Щодня ти робиш крок до якоїсь мети. Але цю мету перед собою потрібно ставити.

Перш за все міністр має дбати про своїх працівників — від професора до санітарки. А вже після цього можна щось вимагати від них. Треба дати нашим лікарям заробляти гроші тим, на що вони вчилися. Тобто реформувати структуру необхідно з верхніх ланок, а не навпаки, як це робиться зараз.

— Наскільки мені відомо, одна із ваших спеціалізацій — робота з онкохворими.

— Так. Імунотерапія — це один з нових напрямків у медицині, за ним майбутнє. Хіміотерапія, променева терапія, можливо, не панацея. Але якщо ми зараз будемо заглиблюватися в питання протеїнів і молекулярних досліджеь, наше інтерв'ю перетвориться на дуже наукове.

— Знаю, ви практикуєте психотерапевтичну підтримку онкохворих. Просто в нас до онкології ставляться як до смертельної недуги. Тоді як, наприклад, в Ізраїлі онкологію вже давно вивели в категорію хронічних хвороб. І це, як на мене, має впливати і на стан хворого.

— Так. Сильний дух людини додає можливості для одужання. У даному випадку психотерапевт має допомогти людині жити з цим діагнозом, дати хворому зрозуміти, що це не кінець. Це не той діагноз, який говорить про закінчення твого життя.

— У радянські часи онкохворим украй неохоче повідомляли страшний діагноз. Вважалося, що так пацієнт спокійніше переживе неминуче. У кращому випадку — інформували найближчих родичів.

— Дуже неправильно. Ми такого не практикуємо. Адже людські можливості необмежені. Навпаки, у пацієнта відбувається мобілізація організму на подолання хвороби. Звичайно, хворого не можна лишати на самоті — з ним потрібно постійно спілкуватися.

Забуті жінки

— Як лікар я дуже б хотіла, щоб Україна була здоровою країною як у прямому розумінні слова, так і в своєму баченні світу, — продовжує Іванка. — Бо любимо себе хвалити: ми найбільш співучі, роботящі, маємо найкрасивішу країну в світі тощо. Але так дуже легко загубити щоденну реальність.

Нам бракує комунікацій, адже не виносимо на світ того, що в нас насправді відбувається. Ми називаємо війну спочатку антитерористичною операцією, потім — операцією Об'єднаних сил. Але якщо постійно гинуть військовослужбовці й цивільні, якщо в нашій країні маємо найбільш заміноване поле в Європі, то це — війна!

І це лише один, хоча й найбільш кричущий приклад. В Україні не звикли називати речі своїми іменами. При цьому українці, принаймні з якими я спілкуюся, сподіваються на підтримку Заходу. Але Захід має купу власних проблем. І якщо ми будемо постійно плакатися та приховувати правду, то нічого конкретного й не відбудеться.

Нам потрібно правильно себе позиціонувати. Не бути меншовартісними. Якщо ти себе покажеш таким, як є, то в тебе ніхто того не забере.

— Наскільки мені відомо, ваш нинішній візит на Батьківщину пов'язаний з новим проектом під умовною назвою «Здоров'я жінки під час проведення операції Об'єднаних сил». Розкажіть, будь ласка, про зміст та актуальність цього питання.

— Ми хочемо допомогти жінкам, що перебувають на території бойових дій. Там 25 тис. жінок, із них 3 тис. офіцерів Збройних сил, Національної гвардії та інших державних військових формувань, ще 10 тис. жінок залучено до війни як медичні працівники, кухарі тощо.

У нас з минулого залишилося розуміння того, що армія була налаштована переважно на чоловіків. І сьогодні жінки, які перебувають на Донбасі, скаржаться на майже цілковиту відсутність гінекологічної допомоги. Бракує всього — від гігієнічних засобів і розуміння специфічно жіночих фізіологічних потреб до лікарів-гінекологів.

Отже, за підтримки GIZ2 та Фонду Конрада Аденауера3 ми хочемо організувати мобільний гінекологічний госпіталь (а можливо, й декілька) саме для жінок, котрі беруть участь у бойових діях.

Крім того, вийти з війни без посттравматичного синдрому (ПТС) складно. Можливо, у більшості ПТС не буде хронічним, але, вважаю, такі жінки потребують і психотерапевтичної підтримки. І це ще один напрямок нашого проекту в ООС.

Взагалі першу інформацію про стан жінок в зоні ООС нам надала народний депутат Оксана Білозір, і сьогодні з українського боку в Верховній Раді вже організовано відповідне міжфракційне об'єднання. Хоча, якщо чесно, Україна могла б і самотужки впоратися з цим питанням — воно не є якимось занадто складним.

— В які терміни слід очікувати старту проекту?

— На початку червня в Києві відбулася зустріч, де були присутні Оксана Білозір та керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріелє Бауманн (Gabriele Baumann). Паралельно в Берліні я зустрілася з представниками Мінохорони здоров'я та Міноборони Німеччини. І приблизно до середини — кінця липня ми складемо всі ці переговори докупи.

— Що собою являє Баварсько-український форум, який ви очолюєте? Коли і з якою метою було засновано організацію? Якими вже реалізованими проектами пишаєтеся?

— Організацію засновано понад 20 років тому в Штарнберзі — передмісті Мюнхена, німецькими громадянами. Тривалий час ми досить ефективно займалися лише освітніми й культурними програмами. Наприклад, на початку червня я була у Львові на 200-х роковинах однієї з найстаріших у Західній Україні гімназії №84. Зокрема, за день до урочистостей до школи приїздив президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр.

Так от саме завдяки Баварсько-українському форуму в гімназії зробили ремонт — власне, наші зусилля взагалі зробили можливим навчальний процес у тій школі.

Оскільки в закладі вивчають поглиблено німецьку, то щороку організуємо обмін українськими й німецькими гімназистами. Львів'яни мають партнерські стосунки з гімназією у Штарнберзі, з українським товариством «Рідна школа» в Мюнхені, з Бертольд-гімназією у Фрайбурзі. Наші учні живуть у німецьких родинах, щодня навчаються в місцевих гімназіях, а пообіді для них організовано відвідування музеїв, театрів, цікаві екскурсійні поїздки тощо.

Але дуже важливо, що всі члени БУФу дуже хочуть, щоб гімназисти, які згодом приїжджають вчитися і в німецьких університетах, поверталися потім в Україну. Пізнання іншого світу дає більший розвиток молодій людині, і професії, яких молодь здобуде за кордоном, важливо привезти додому й спрямувати на користь нашому суспільству.

Я взагалі б хотіла, щоб усі українці за кордоном (а поїхали ж не найгірші громадяни, правда?) повернулися до нашої держави. Це новий поштовх, нова кров. Хочу, щоб ми оздоровили країну, зробили її кращою і комфортнішою для життя, щоб жінки народжували більше дітей.

— Українці за кордоном і так роблять величезний внесок в економіку держави, переказуючи родинам значні кошти. Наприклад, протягом 2015—2017 рр. вони загалом переказали $23,8 млрд.

— Я про це знаю. Але мені здається, що проблема не завжди в грошах. Україна дуже розслаблена держава. Я відчуваю це на собі — в Німеччині я маю зовсім інший (набагато вищий) робочий темп. На Батьківщині темп не задається зверху, то і знизу ним не переймаються.

— Я так розумію, що проекти реалізують не безкоштовно. Хто саме надає підтримку БУФ?

— Серед учасників БУФ лише одна українка — я. Решта членів — німецькі громадяни. Форум фінансується коштом приватних пожертв.

— Я розумію, чому долею українських дітей опікуються співвітчизники. Але навіщо це німецьким бізнесменам?

— Коли людина творить добро для дитини, яку навіть ніколи не бачила, то в першу чергу вона зробила це для себе, отримавши задоволення від гарного вчинку. А постійне наповнення банківського рахунку не зробить людину щасливішою. І я не торкаюся зараз сфер високої моралі абощо.

— Останнє питання. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Про вашу родину, хобі та інші інтереси поза медициною й громадською діяльністю.

— Я одружена, чоловіка звуть Володимир — він теж українець. Донька Ганна (28 років) живе в Італії, у Південному Тиролі. Від неї маю онуку Луїзу (3 рочки). Друга донька — Тетяна (20 років), студентка юридичного факультету Берлінського університету. Вона ніколи не жила на Батьківщині, але не пропускає жодного відвідування бундестагу українськими політиками, а також жодного концерту «Океану Ельзи» в Німеччині.

Займаюся спортом. Улюблені види — лижі та гольф. Ще маю собаку породи кінг-чарльз-спаніель.

Наостанок хочу підкреслити: я вірю, що війна невдовзі закінчиться. Всі війни завжди закінчуються. Не хочеться думати про Середньовіччя — 30- і 100-річну війни. Також не зовсім коректно апелювати до досвіду воєн на Близькому Сході, оскільки збройний конфлікт на сході нашої держави абсолютно не має релігійного підґрунтя.

1Штарнберг (Starnberg) — передмістя з населенням близько 23 тис. чоловік, дістатися до нього можна за 30 хвилин на електричці від центрального вокзалу Мюнхена. Розташоване на березі красивого озера. Головні пам'ятки: замки Штарнберг і Лейтштеттен, церква Святого Йозефа в стилі рококо, музей.

2Deutsche Gesellschaft fu..r Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH підтримує Україну за дорученням Федерального уряду Німеччини з 1993 р. Зараз понад 350 національних та іноземних фахівців представляють GIZ у двох десятках населених пунктів нашої країни. Більш ніж 30 експертів працюють безпосередньо в українських органах управління, торгово-промислових палатах, університетах і неурядових організаціях. З 2009 р. організовано бюро GIZ у Києві. Регіональний директор GIZ в Україні та Білорусі — Сабіне Мюллер (Sabine Müller).

3Фонд Конрада Аденауера (Konrad-Adenauer-Stiftung) — організація, близька до німецької партії Християнсько-демократичний союз, створена в 1955 р. Фонд, виступає за зміцнення європейської інтеграції, сприяє розвиткові мистецтва та культури, його стипендіатами стають обдаровані студенти й аспіранти. Керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн (Gabriele Baumann).

4Середня школа № 8 заснована 1818 р. як німецька гімназія. Серед найвідоміших випускників навчального закладу — Станіслав Лем (1921—2006) — польський письменник-фантаст і філософ.

Адреса GIZ Бюро в Україні: 01004 Київ, вул. В. Васильківська, 44, тел.: +38 (044) 581-1956 (57), +38 (044) 581-1954. www.giz.de, giz-ukraine@giz.de

Адреси представництв: 01024 Київ, вул. Академіка Богомольця, 5, кв. 1, тел. +38 (044) 492-7443, факс +38 (044) 492-7443; 61057 Харків, вул. Скрипника, 14а, тел. +38 (057) 729-0270, www.kas.de, Office.Kiev@kas.de

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Для проведения честных выборов Украине следует...

В преддверии общенациональных выборов-2019 критической значимости парламент обновил...

Александр Квасьневский: «Снова сделаем НАТО великим!»

«Даже самые сильные популистские партии могут в конце концов утратить власть»

Про заяви претендентів на папаху та «30 срібняків»

Сіре намагається робити своє оточення іще сірішим або ж підібрати когось собі «до...

Самородная угроза

На днях еженедельник «2000» провел конференцию на тему «Россия ставит на...

«Граница без проблем» звучит как анекдот

Может ли внешняя граница Евросоюза быть незаметной или функционировать без проблем? У...

Андрей Золотарев: «Российские санкции — пролог к...

Потеря полумиллиарда или миллиарда долларов, которые поступали из РФ, может оказаться...

Загрузка...

«Я фашист, а ты приехал из Бангладеш...»

После накачки населения вполне определенного толка идеологией не стоит рассчитывать,...

«Мамайчуки» надовго

«Дивлюсь я «чорний список» заборонених для перегляду нашим глядачем стрічок,...

Не давайте гранти будь-кому!

В структурі українського бізнесу превалює оптово-роздрібна торгівля та фінансове...

Татьяна Бахтеева: «Защитить конституционное право...

В 2018 г. в Украину не поставлено ни одной таблетки, ни одной вакцины, Профильный комитет...

Ватикан — особая точка зрения

Курт Волкер в интервью изданию Crux обсудил ряд чрезвычайно актуальных для нашей страны...

По ту сторону фронта

Российского журналиста Дмитрия Киселева многое связывает с Украиной. Он жил и работал...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка