Іванка Цвіль: «Я хочу, щоб усі українці повернулися додому!»

№22—26 (865) 29 июня — 5 июля 2018 г. 26 Июня 2018 3.8

Майже 25 тисяч українських жінок залучено до воєнних дій на сході держави. Хтось мимоволі, оскільки не всі мирні мешканці змогли виїхати з небезпечної зони. А хтось свідомо виконує свій обов'язок — військовослужбовці, медичні працівники, допоміжний персонал. Про те, якої уваги та допомоги потребують ці жінки, а також про сучасну українську медицину, головні психологічні проблеми наших громадян та багато іншого розповідає президент Баварсько-українського форуму (БУФ) Іванка ЦВІЛЬ.

Іванка Цвіль за фахом психотерапевт. Понад 20 років живе й працює в передмісті Мюнхена Штарнберг1. Свого часу закінчила лікувальний факультет Львівського медичного університету. Проте медицина — не єдиний інтерес Іванки. Вона веде активну громадську діяльність у царині гуманітарної співпраці між громадянами України й Німеччини.

Запізнілий ремонт

— Я залишаюся українкою і в душі, і в серці. Для мене Батьківщина — це не лише поєднання якихось сентиментальних або ностальгічних моментів, — починає наше спілкування Іванка. — Для мене Україна — те місце на землі, де я хотіла б завжди перебувати. Але чому я у Німеччині? Я працюю лікарем, а прогрес, який відбувається в німецькій медицині, дуже захоплює будь-якого професіонала.

Мені прикро спостерігати за українською медициною, яка сьогодні є лише майстернею з ремонту. Ми забули, що таке профілактика. А в Німеччині профілактика сьогодні спирається вже на дослідження молекулярного рівня. Давно відомо, що не гени, а протеїни є підґрунтям репродукції і здоров'я людини. Власне, новації німецької медицини для мене є вирішальними в нинішньому виборі місця проживання.

— На яке місце в світі ви б поставили сучасну німецьку медицину?

— У Німеччині розташовані одні з найбільших у світі фармацевтичних компаній, які вкладають щороку величезні кошти в різноманітні дослідження. Але з огляду на те, що деякі експерименти в Німеччині, на відміну від США або Японії, дещо консервуються, позаяк у європейській країні держава сильніше контролює галузь, я бачу німецьку медицину в трійці найкращих.

Однак такий контроль не можна назвати чимось поганим. Навпаки, німці прагнуть краще десять разів переконатися, щоб не накоїти більшого лиха. Так, дослідження дещо сповільнюються, але, можливо, саме це і зберігає багато життів.

— Яка ваша думка щодо розпочатої в Україні реформи медицини?

— Реформа впроваджується досить непрофесійно. В Україні намагаються адаптувати взірці страхової медицини деяких європейських країн на досить популістичному рівні. Багато чого з запропонованого в. о. міністра охорони здоров'я Уляною Супрун не на часі. Не можна автоматично повністю переносити досвід якоїсь іншої країни на український ґрунт.

— Уявімо, що очільником МОЗ України станете ви. Які перші кроки на посаді зробила б Іванка Цвіль?

— Ми повинні припинити жалітися. Міністр охорони здоров'я вже має потроху показувати біцепси. Треба жити зі спокійним неспокоєм у душі. Щодня ти робиш крок до якоїсь мети. Але цю мету перед собою потрібно ставити.

Перш за все міністр має дбати про своїх працівників — від професора до санітарки. А вже після цього можна щось вимагати від них. Треба дати нашим лікарям заробляти гроші тим, на що вони вчилися. Тобто реформувати структуру необхідно з верхніх ланок, а не навпаки, як це робиться зараз.

— Наскільки мені відомо, одна із ваших спеціалізацій — робота з онкохворими.

— Так. Імунотерапія — це один з нових напрямків у медицині, за ним майбутнє. Хіміотерапія, променева терапія, можливо, не панацея. Але якщо ми зараз будемо заглиблюватися в питання протеїнів і молекулярних досліджеь, наше інтерв'ю перетвориться на дуже наукове.

— Знаю, ви практикуєте психотерапевтичну підтримку онкохворих. Просто в нас до онкології ставляться як до смертельної недуги. Тоді як, наприклад, в Ізраїлі онкологію вже давно вивели в категорію хронічних хвороб. І це, як на мене, має впливати і на стан хворого.

— Так. Сильний дух людини додає можливості для одужання. У даному випадку психотерапевт має допомогти людині жити з цим діагнозом, дати хворому зрозуміти, що це не кінець. Це не той діагноз, який говорить про закінчення твого життя.

— У радянські часи онкохворим украй неохоче повідомляли страшний діагноз. Вважалося, що так пацієнт спокійніше переживе неминуче. У кращому випадку — інформували найближчих родичів.

— Дуже неправильно. Ми такого не практикуємо. Адже людські можливості необмежені. Навпаки, у пацієнта відбувається мобілізація організму на подолання хвороби. Звичайно, хворого не можна лишати на самоті — з ним потрібно постійно спілкуватися.

Забуті жінки

— Як лікар я дуже б хотіла, щоб Україна була здоровою країною як у прямому розумінні слова, так і в своєму баченні світу, — продовжує Іванка. — Бо любимо себе хвалити: ми найбільш співучі, роботящі, маємо найкрасивішу країну в світі тощо. Але так дуже легко загубити щоденну реальність.

Нам бракує комунікацій, адже не виносимо на світ того, що в нас насправді відбувається. Ми називаємо війну спочатку антитерористичною операцією, потім — операцією Об'єднаних сил. Але якщо постійно гинуть військовослужбовці й цивільні, якщо в нашій країні маємо найбільш заміноване поле в Європі, то це — війна!

І це лише один, хоча й найбільш кричущий приклад. В Україні не звикли називати речі своїми іменами. При цьому українці, принаймні з якими я спілкуюся, сподіваються на підтримку Заходу. Але Захід має купу власних проблем. І якщо ми будемо постійно плакатися та приховувати правду, то нічого конкретного й не відбудеться.

Нам потрібно правильно себе позиціонувати. Не бути меншовартісними. Якщо ти себе покажеш таким, як є, то в тебе ніхто того не забере.

— Наскільки мені відомо, ваш нинішній візит на Батьківщину пов'язаний з новим проектом під умовною назвою «Здоров'я жінки під час проведення операції Об'єднаних сил». Розкажіть, будь ласка, про зміст та актуальність цього питання.

— Ми хочемо допомогти жінкам, що перебувають на території бойових дій. Там 25 тис. жінок, із них 3 тис. офіцерів Збройних сил, Національної гвардії та інших державних військових формувань, ще 10 тис. жінок залучено до війни як медичні працівники, кухарі тощо.

У нас з минулого залишилося розуміння того, що армія була налаштована переважно на чоловіків. І сьогодні жінки, які перебувають на Донбасі, скаржаться на майже цілковиту відсутність гінекологічної допомоги. Бракує всього — від гігієнічних засобів і розуміння специфічно жіночих фізіологічних потреб до лікарів-гінекологів.

Отже, за підтримки GIZ2 та Фонду Конрада Аденауера3 ми хочемо організувати мобільний гінекологічний госпіталь (а можливо, й декілька) саме для жінок, котрі беруть участь у бойових діях.

Крім того, вийти з війни без посттравматичного синдрому (ПТС) складно. Можливо, у більшості ПТС не буде хронічним, але, вважаю, такі жінки потребують і психотерапевтичної підтримки. І це ще один напрямок нашого проекту в ООС.

Взагалі першу інформацію про стан жінок в зоні ООС нам надала народний депутат Оксана Білозір, і сьогодні з українського боку в Верховній Раді вже організовано відповідне міжфракційне об'єднання. Хоча, якщо чесно, Україна могла б і самотужки впоратися з цим питанням — воно не є якимось занадто складним.

— В які терміни слід очікувати старту проекту?

— На початку червня в Києві відбулася зустріч, де були присутні Оксана Білозір та керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріелє Бауманн (Gabriele Baumann). Паралельно в Берліні я зустрілася з представниками Мінохорони здоров'я та Міноборони Німеччини. І приблизно до середини — кінця липня ми складемо всі ці переговори докупи.

— Що собою являє Баварсько-український форум, який ви очолюєте? Коли і з якою метою було засновано організацію? Якими вже реалізованими проектами пишаєтеся?

— Організацію засновано понад 20 років тому в Штарнберзі — передмісті Мюнхена, німецькими громадянами. Тривалий час ми досить ефективно займалися лише освітніми й культурними програмами. Наприклад, на початку червня я була у Львові на 200-х роковинах однієї з найстаріших у Західній Україні гімназії №84. Зокрема, за день до урочистостей до школи приїздив президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр.

Так от саме завдяки Баварсько-українському форуму в гімназії зробили ремонт — власне, наші зусилля взагалі зробили можливим навчальний процес у тій школі.

Оскільки в закладі вивчають поглиблено німецьку, то щороку організуємо обмін українськими й німецькими гімназистами. Львів'яни мають партнерські стосунки з гімназією у Штарнберзі, з українським товариством «Рідна школа» в Мюнхені, з Бертольд-гімназією у Фрайбурзі. Наші учні живуть у німецьких родинах, щодня навчаються в місцевих гімназіях, а пообіді для них організовано відвідування музеїв, театрів, цікаві екскурсійні поїздки тощо.

Але дуже важливо, що всі члени БУФу дуже хочуть, щоб гімназисти, які згодом приїжджають вчитися і в німецьких університетах, поверталися потім в Україну. Пізнання іншого світу дає більший розвиток молодій людині, і професії, яких молодь здобуде за кордоном, важливо привезти додому й спрямувати на користь нашому суспільству.

Я взагалі б хотіла, щоб усі українці за кордоном (а поїхали ж не найгірші громадяни, правда?) повернулися до нашої держави. Це новий поштовх, нова кров. Хочу, щоб ми оздоровили країну, зробили її кращою і комфортнішою для життя, щоб жінки народжували більше дітей.

— Українці за кордоном і так роблять величезний внесок в економіку держави, переказуючи родинам значні кошти. Наприклад, протягом 2015—2017 рр. вони загалом переказали $23,8 млрд.

— Я про це знаю. Але мені здається, що проблема не завжди в грошах. Україна дуже розслаблена держава. Я відчуваю це на собі — в Німеччині я маю зовсім інший (набагато вищий) робочий темп. На Батьківщині темп не задається зверху, то і знизу ним не переймаються.

— Я так розумію, що проекти реалізують не безкоштовно. Хто саме надає підтримку БУФ?

— Серед учасників БУФ лише одна українка — я. Решта членів — німецькі громадяни. Форум фінансується коштом приватних пожертв.

— Я розумію, чому долею українських дітей опікуються співвітчизники. Але навіщо це німецьким бізнесменам?

— Коли людина творить добро для дитини, яку навіть ніколи не бачила, то в першу чергу вона зробила це для себе, отримавши задоволення від гарного вчинку. А постійне наповнення банківського рахунку не зробить людину щасливішою. І я не торкаюся зараз сфер високої моралі абощо.

— Останнє питання. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Про вашу родину, хобі та інші інтереси поза медициною й громадською діяльністю.

— Я одружена, чоловіка звуть Володимир — він теж українець. Донька Ганна (28 років) живе в Італії, у Південному Тиролі. Від неї маю онуку Луїзу (3 рочки). Друга донька — Тетяна (20 років), студентка юридичного факультету Берлінського університету. Вона ніколи не жила на Батьківщині, але не пропускає жодного відвідування бундестагу українськими політиками, а також жодного концерту «Океану Ельзи» в Німеччині.

Займаюся спортом. Улюблені види — лижі та гольф. Ще маю собаку породи кінг-чарльз-спаніель.

Наостанок хочу підкреслити: я вірю, що війна невдовзі закінчиться. Всі війни завжди закінчуються. Не хочеться думати про Середньовіччя — 30- і 100-річну війни. Також не зовсім коректно апелювати до досвіду воєн на Близькому Сході, оскільки збройний конфлікт на сході нашої держави абсолютно не має релігійного підґрунтя.

1Штарнберг (Starnberg) — передмістя з населенням близько 23 тис. чоловік, дістатися до нього можна за 30 хвилин на електричці від центрального вокзалу Мюнхена. Розташоване на березі красивого озера. Головні пам'ятки: замки Штарнберг і Лейтштеттен, церква Святого Йозефа в стилі рококо, музей.

2Deutsche Gesellschaft fu..r Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH підтримує Україну за дорученням Федерального уряду Німеччини з 1993 р. Зараз понад 350 національних та іноземних фахівців представляють GIZ у двох десятках населених пунктів нашої країни. Більш ніж 30 експертів працюють безпосередньо в українських органах управління, торгово-промислових палатах, університетах і неурядових організаціях. З 2009 р. організовано бюро GIZ у Києві. Регіональний директор GIZ в Україні та Білорусі — Сабіне Мюллер (Sabine Müller).

3Фонд Конрада Аденауера (Konrad-Adenauer-Stiftung) — організація, близька до німецької партії Християнсько-демократичний союз, створена в 1955 р. Фонд, виступає за зміцнення європейської інтеграції, сприяє розвиткові мистецтва та культури, його стипендіатами стають обдаровані студенти й аспіранти. Керівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Габріеле Бауманн (Gabriele Baumann).

4Середня школа № 8 заснована 1818 р. як німецька гімназія. Серед найвідоміших випускників навчального закладу — Станіслав Лем (1921—2006) — польський письменник-фантаст і філософ.

Адреса GIZ Бюро в Україні: 01004 Київ, вул. В. Васильківська, 44, тел.: +38 (044) 581-1956 (57), +38 (044) 581-1954. www.giz.de, giz-ukraine@giz.de

Адреси представництв: 01024 Київ, вул. Академіка Богомольця, 5, кв. 1, тел. +38 (044) 492-7443, факс +38 (044) 492-7443; 61057 Харків, вул. Скрипника, 14а, тел. +38 (057) 729-0270, www.kas.de, Office.Kiev@kas.de

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...


Загрузка...

Мы политические шизофреники — но это излечимо

Теперь это научный факт: украинское общество расколото по множеству поводов вовсе не...

Георгий Тука о перспективе «военного положения» и...

«В Луганской области есть гарнизоны, где до 80% готовы сложить оружие, а то и перейти...

Посол Израиля о «клинке» и «пьедесталах»

«У нас нет своего рода пьедестала, на который возносят людей, а потом их оттуда...

«Но что нам делать с розовой зарей...»

Ракетный удар США по Сирии ранним утром 14 апреля («розовая заря» в ночном...

Петр Толочко: «В ненависти к русским мы проклинаем и...

Белая Русь, Малая Русь и Великая Русь — три мощные ветви, берущие начало из единого...

Загрузка...

«ЦВК служить народу, не заважайте»

«Мы за то, чтоб не было коррупции, воровства и фальсификаций, но если что не так,...

Джил Синклер: «Мне приятно видеть женщин в армии»

С сентября 2017 г. вооруженные силы Канады подготовили 1 тыс. украинских военных по...

Cтивен Cильверстайн: «Зачем делать тайну из поставки...

Старший оборонный советник посольства США в Украине при украинском МО Роберт Стивен...

Доктор Рафик, хороший шурави

«Мальчишка, совсем пацаненок, подойдет, магнитную мину к БТРу подбросит... И БТР...

У российских левых появился шанс на возрождение

Сергей Удальцов и Леонид Развозжаев на протяжении многих лет входят в руководство...

Валентин Симоненко: Государственное управление —...

Планы и стратегию развития пишем для МВФ и под их диктовку, принимаем законы и делаем...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто

Получить ссылку для клиента
Авторские колонки

Блоги

Маркетгид
Загрузка...
Ошибка