Нам не нужны идеи — у нас есть иконы

№8(808) 24 февраля — 2 марта 2017 г. 23 Февраля 2017 1

Анализ и прогнозы

Украинская политика не перестает удивлять — она умудряется деградировать бесконечно. Одна из новых покоренных глубин: еще никогда за всю историю страны разговоры о политическом партнерстве любого рода не звучали так фантастично, а перспективы появления партии с настоящими идеями и идеологией не выглядели так смехотворно.

На вопросы «2000» отвечают политологи Тарас БЕРЕЗОВЕЦ и Тарас ЧЕРНОВОЛ.

— «Марш національної гідності» некоторые наблюдатели представляют как попытку прощупать почву для объединения разных политических проектов с разными инвесторами в единую националистическую партию для участия в выборах. Может ли в украинских реалиях воплотиться такой сценарий? Насколько политические инвесторы готовы рисковать в проектах с долевым участием?

Тарас Березовец:

— В общем случае проекты с долевым участием — нормальная практика. Мы видим Оппозиционный блок, где три года более-менее мирно уживались интересы Левочкина и Ахметова — хотя сейчас они и на грани громкого политического развода. «Партия регионов» была классическим долевым проектом, там насчитывалось семь групп.

Что касается правых сил, то сколько бы ни было попыток объединить радикалов, ничего не получается. «Свобода» кажется слишком мягкой поклонникам «Правого сектора». А есть еще организации вроде «Белого молота» — от чьей риторики будут шарахаться даже вроде бы близкие по спектру партии. Так что такое объединение, думаю, невозможно.

То же самое, кстати, касается левого фланга. Сколько ни пытались ныне запрещенные коммунисты договориться с Соцпартией Мороза — ничего не вышло.

Инвесторы в сегодняшней Украине не готовы идти на договоры. Даже попытки Садового договориться с Саакашвили, «Демальянсом» и Гриценко наталкиваются на старый отечественный принцип множественности гетманов.

Тарас Черновол:

— Я скептично ставлюсь до таких маршів. В них, на мій погляд, дуже помітний агентурний росій-ський слід. Ми вже бачили, що найбільша завантаженість агентурою сусідньої держави спосте-рігається саме в націоналістичних організаціях.

Це тягнеться ще з 1960—1970 рр., коли саме у Львові, Івано-Фран-ківську та Тернополі була найчисельніша кількість сексотів. І зараз частина з тих, хто писав доноси до КДБ, навіть керують націоналістичними партіями. Цей нюанс має свою роль — тим більше що сам марш не має на меті когось об'єднувати. Мета події — здійснити атаку на чинну українську владу.

По-перше, намагання зібрати

20-тисячний марш розвіялися, як тополиний пух. Зараз ідеться про кілька сотень учасників, тому про якусь потужність акції казати важко. По-друге, вже з'явилася інформація, що людям за це маршування виплачують якісь гроші. По-третє, оприлюднили заяву про те, що колишній нацгвардієць намагався принести на акцію цілий арсенал зброї. Тобто навколо події вже трапилося занадто багато брудних історій.

Що стосується об'єднання. Ми вже мали ситуації, коли реальні, а не фейкові націоналістичні організації намагалися створити коаліції. І за всю історію наявний лише один приклад, коли частина — навіть не організацій, а окремих груп — зуміли об'єднатися в Конгрес українських націоналістів (КУН) і фактично перетворитися на єдину партію.

Інших прикладів сполуки взагалі будь-яких правих сил (не лише націоналістів) в Україні не існує. Були серйозні спроби мого батька — В'ячеслава Чорновола об'єднати націонал-демократів у 1998 р., які, на жаль, закінчилися крахом через непомірні амбіції потенційних учасників проекту.

Сьогодні ми, навпаки, бачимо постійні подрібнення. З періо-дичністю приблизно раз на квартал оголошують про створення нової націоналістичної партії — ультраправої, ультрарадикальної тощо.

— Может ли оживление, связанное с ожиданием предполагаемых досрочных выборов, привести к появлению проектов, построенных на основе идеологии, или демагогический популизм по-прежнему остается для отечественного потребителя единственной надежной приманкой?

Тарас Березовец:

— Создание медиапроектов на основе идеологии в Украине не работает, потому что нет идеологических партий.

А популизм, как мы видим, в тренде во всем мире — что показывают процессы, происходящие в США, Франции, Германии и т. д.

Даже новые политические партии, которые вроде бы должны строиться на базе идеологии — например, проект Саакашвили, носят жесткий лидерский, вождистский характер.

На мой взгляд, построение идеологических проектов будет оставаться в Украине малореальным еще несколько лет.

Хотя есть запрос на создание левой социал-демократической партии. Но он никак не может реализоваться. Есть запрос на правоконсервативную, правоцентристскую идеологию, вроде американских республиканцев.

Но строить идеологическую партию сложнее. Поэтому политтехнологи и идут по самому легкому пути — выстраивают проекты вокруг лидеров. Так же и инвесторы — они первым делом спрашивают, кто будет фронтменом движения. Идеология в таком случае вторична.

Но если это идеологический проект, неправильно ставить во главу угла лидера! Он на старте может быть и неизвестным, и непубличным.

Чтобы появилась идеологическая партия, должны совпасть запросы общества, инвесторов и политэлиты. Пока этого нет.

Тарас Черновол:

— Зараз я не бачу якихось підстав, щоб говорити про дострокові вибори. Принаймні в 2017 р. взагалі на них навіть натяку немає. Все ж таки реальних виборів слід очікувати наприкінці 2019 р.

І нові партії, які б хотіли серйозно розкрутитися до 2019 р., повинні стартувати вже зараз. Та я поки що не бачу початку чисто ідеологічних проектів. Тобто якусь ідеологію під них підкладають, але... Мені це нагадує метушню Юлії Тимошенко, яка примудрилася рівно за один рік поміняти ідеологію три рази на 180 градусів.

Спочатку вона сповістила, що на основі «Батьківщини» створюється «Українська правиця», і навіть об'єднувалася з «Рухом» Юрія Костенка та декількома іншими партіями. За кілька місяців Тимошенко оголосила, що її партія вступає в Європейський Соцінтерн, тобто приєднується до лівих. Але згодом Юлія Володимирівна знову стала правішою, бо заявила, що її політсила стане асоційованим членом Європейської народної партії.

Такий політичний флюгер характерний не лише для Тимошенко, а й для цілої низки партій і сил.

Що стосується лібералів і центристів, то я не бачу сьогодні у них чітких ідеологічних підвалин. Є якісь платформи державного розвитку у «Народного фронту» — більш правий, та у БПП «Со-лідарність» — більш центристський. Але й ці партії не можна назвати ідеологічними, бо в їх основі все одно знаходиться фактор персоналій.

Усі інші — партії кон'юнктурні, як, наприклад, у Олега Ляшка. Коли ще можна торгувати землею за заниженими цінами, вони виступають проти основи будь-якої правої політичної сили — вільного ринку землі. Це класична програма комуністів. Навіть не соціалістів і не соціал-демократів.

Проти продажу землі, правда, виступає ще й «Свобода». Це унікальний випадок. Нібито ультраправа партія, яка сповідує в економіці комуністичні ідеали. Так не буває, це імітація ідеології. До того ж рейтинги «Свободи» сьогодні відчутно впали (я так розумію, у них припинилося фінансування). Тому публічні прояви політичної діяльності цієї партії можна бачити лише по активності кількох їхніх депутатів-мажоритарників.

— Новая система государственного финансирования партий не изменила ни политического ландшафта, ни риторики, ни качества политпродукта. Чего не хватает этой системе для качественного скачка? Или мертвым грузом в данном случае выступает отечественный избиратель?

Тарас Березовец:

— Эта система финансирования и не могла сработать — просто смешно было уповать на нее. Ставленники олигархов приняли и пролоббировали закон, чтобы создать видимость независимости от олигархов. Но сама медийная и финансовая зависимость никуда не делась. Это чисто имитационный симулякр.

И во главе угла здесь стоит та же проблема — нет запроса у избирателя, истеблишмента, инвесторов. Самые прозрачные, открытые и великолепные системы финансирования не смогут решить эту задачу.

Тарас Черновол:

— Система фінансування створювалася не для того, щоб розвивати нові якості партій та ідеологій. До цього вона мала б привести опосередковано. Основна мета була закладена в назві документа: «Про внесення змін до деяких законів України для боротьби з політичною корупцією».

Тобто усунути олігархічний капітал від партій, припинити можливість фінансування політсил з інших держав тощо. Насправді закон виявився напівмертвим з дуже сумних причин. Була нечітко виписана система контролю над виконанням партіями норм закону. Тому ми бачимо, що фактично суб'єкти політпроцесу фінансуються по-старому, а коли від держави надходять гроші — думають, куди їх подіти.

Наприкінці минулого року «Народний фронт» і «Радикальна партія» не встигли потратити державні кошти за звітний період, тому викинули їх на абсолютно безглузду рекламу на телебаченні. Що є повним абсурдом.

Насправді закон міг би дати ефект, якби за ним йшли дуже жорсткі санкції. Не штрафні покарання, коли партія має повернути всі державні кошти в разі порушення норм документа.

От якби після повторного порушення процедури фінансування винну партію знімали з реєстрації або забороняли політсилі та її ключовим лідерам брати участь у виборах на найближчі п'ять або десять років, то це була б дієва санкція.

Але одні з ініціаторів закону — «єврооптимісти» (Сергій Лещенко та інші) — самі були помічені в нечистому фінансуванні. Їм був потрібний важіль для стримання більших партій-конкурентів, але потенційно потрапити під жорсткі санкції самим їм було вкрай нецікаво.

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Украинская альтернатива российскому либерализму

На днях исполнилось двадцать пять лет трагическим событиям в городе Буденновске (в...

От населения – к нации

О рождении нового международного – многополярного – устройства планеты, о месте...

Тимур Хромаєв: «Відсутність ліцензії не означає, що...

З 1 липня Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розширить свій...

Культурные коды Украины

Задумываемся ли мы, ради чего живем? И какой сегмент жизни является для человека...

Кирилл Куликов: «Не умение надевать вышиванку, а...

Пресс-конференция президента Зеленского показала слабые и сильные стороны не только...

Баланс соблюден

Президентская трехчасовая конференция – тема нашей сегодняшней беседы с...

Ірина Шаповалова: «Хоч карантин, хоч чума – суди мають...

У період карантину суди залишаються одними з небагатьох установ, які продовжують...

Куликовы данную присягу исполнили до конца

Совсем мало времени отделяет нас от юбилея Великой Победы.

Анатолий Голота: «Умалить День Победы – ни один...

Сегодня мой собеседник – человек, которого я знаю почти 50 лет – Анатолий Голота....

Без права на ошибку

Ну и что же: горит! Залить нечем, потому что воды нет. Бежать трудно, потому что дышим...

Новая реальность & импульс к развитию

Сергей Станкевич, известный политик и общественный деятель, в небольшом, но очень...

Геннадий Труханов: «Одесский городской совет – это...

25 мая 2014 г. на внеочередных выборах одессит Геннадий Труханов был избран на должность...

Комментарии 0
Войдите, чтобы оставить комментарий
Пока пусто
Авторские колонки

Блоги

Ошибка