Все-таки как?

№18-19(818) 12 -- 18 мая 2017 г. 11 Мая 2017 1 4

«Безсмертний полк»  —спекуляція на почуттях людей

Петро ПОРОШЕНКО, Президент України

Дорогі співвітчизники, з Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Ми, українці, є повноправними учасниками перемоги над нацизмом. Гіркі спогади про ті роки не полишають нас, дбайливо передаються із покоління в покоління. І свято це є і буде. Але ми більше не станемо відзначати його за московським сценарієм.

Звичайно, війна мала планетарний характер. Звичайно, народи колишнього Радянського Союзу воювали разом. Але при всьому цьому війна мала і окремий український вимір, який для нас, українців, беззаперечно є головним. Його не можна описати лише двома фарбами: чорною і білою. А інших в радянській і російській палітрі й нема. Ми категорично відкидаємо спроби Москви використовувати перемогу над нацизмом в Другій світовій війні для задоволення її реваншистських, імперських і експансіоністських потреб.

Друга світова війна закінчилася 72 роки тому. А Кремль все ще поривається командувати Україною, неначе чотирма українськими фронтами в 40-х роках минулого століття.

Сьогодні у Москві під час акції «Бессмертный полк» вони пообіцяли нести портрети російських бойовиків, яких вони послали на Донбас убивати українців, які з мечем до нас прийшли, а тому від меча і загинули. Оце і є справжній символ так званої дружби, дружби у великих і лукавих лапках. І акція «Безсмертний полк» — взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули і ті українці, які повірили в щирість її організації. Адже в Москві придумали це насправді не для того, щоб вшанувати пам'ять захисників, а для того, щоб російській експансії в сусідній країні допомагали не лише живі.

Колись Маргарет Тетчер сказала мудрі слова: «Війни стаються, коли агресор відчуває, що можна досягти своїх цілей за сприйнятну ціну». І так було в Україні, коли в 14-му році Росія знала, що у нас на той момент немає армії, але такого вже не може бути в 2017 році. Бо Росія вже відчула, що армія в Україні є, і прийнятної ціни для агресора вже бути не може. Ми надзвичайними зусиллями наростили м'язи, ми стали сильнішими, ми свідомі своєї історії, традиції, спільної долі, звитяжного минулого і доброго майбутнього. Ми боронимо свій європейський вибір. Точно переможемо. Це святий наш обов'язок перед загиблими в Другій світовій війні й тими героями, які в наші дні віддали життя за вільну Україну. І це обов'язок перед нашими дітьми, це обов'язок перед усіма прийдешніми поколіннями. Ми точно переможемо.

Москва. 9 мая. Идет «Бессмертный полк», фото АР с блога Джона Теффта

Ценность памяти

Джон Теффт, посол США в РФ, экс-посол США в Украине

Одним из наиболее трогательных образов, которые навсегда останутся в моей памяти после лет, проведенных в России, будет ежегодное шествие «Бессмертного полка» в День Победы. Видя, как десятки тысяч россиян идут под взорами стольких ушедших героев, вспоминаешь о том, каких человеческих потерь стоила Вторая мировая война, и что особенно высокую цену заплатили народы Советского Союза.

Как для россиян, так и для американцев эти ветераны — мужчины и женщины, которых мы знали, — наши родные, память о которых всегда в наших сердцах. Но, к сожалению, время неумолимо. С каждым годом наших ветеранов остается все меньше и меньше. Меньше остается и нас, тех, кто знал их как братьев и сестер, отцов и матерей, дедушек и бабушек. Для многих молодых людей в наши дни их героизм — уже история.

Вот почему такие акты памяти столь важны. Однако помня наших героев и жертвы, принесенные ими, мы должны также не забывать, ради чего все это было. Конечно, они сражались за свой дом и семью, но помимо этого они сражались и за нечто большее.

Они боролись за идею мира и свободы во всем мире — мире, будущее которого решается не под дулом автомата, а на избирательных участках; не диктаторами и их армиями, ведущими завоевания, а самими людьми, которые вправе сами определять свою судьбу. Все мы, пользующиеся плодами достигнутых мира и благополучия, когда отношения между странами основываются на законе, а не на принципе «кто сильнее, тот и прав», — навеки в долгу перед ними.

За эту мечту по-прежнему стоит бороться, и мы можем работать вместе над ее осуществлением, если выберем этот путь — так же, как это сделали много лет назад наши отцы, деды и прадеды.

Несмотря на идеологические различия, разделявшие наши государства, наши прадеды — простые американцы и россияне, миллионы из которых отдали свои жизни, и еще миллионы, чья жизнь бесповоротно изменилась в результате войны, — сплотились за правое дело. Несомненно, мы можем сделать то же самое и сегодня, последовав их примеру.

См. «Бессмертный полк» в Киеве: как это было

Уважаемые читатели, PDF-версию статьи можно скачать здесь...

Алексей Плотников: «Магистральный путь — это...

Наблюдается гипертрофированное значение иностранцев. Но такой перекос и такая...

Кирилл Куликов: «Проект «Украина 1991 года» пережил...

Мы – как государство – выживем, если поймем, что мы разные, и начнем жить...

Лидеры и люди

О местных выборах, интересах монополистов и ущемлении малого и среднего бизнеса, об...

Украинская альтернатива российскому либерализму

На днях исполнилось двадцать пять лет трагическим событиям в городе Буденновске (в...

От населения – к нации

О рождении нового международного – многополярного – устройства планеты, о месте...

Тимур Хромаєв: «Відсутність ліцензії не означає, що...

З 1 липня Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розширить свій...

Культурные коды Украины

Задумываемся ли мы, ради чего живем? И какой сегмент жизни является для человека...

Кирилл Куликов: «Не умение надевать вышиванку, а...

Пресс-конференция президента Зеленского показала слабые и сильные стороны не только...

Баланс соблюден

Президентская трехчасовая конференция – тема нашей сегодняшней беседы с...

Ірина Шаповалова: «Хоч карантин, хоч чума – суди мають...

У період карантину суди залишаються одними з небагатьох установ, які продовжують...

Куликовы данную присягу исполнили до конца

Совсем мало времени отделяет нас от юбилея Великой Победы.

Анатолий Голота: «Умалить День Победы – ни один...

Сегодня мой собеседник – человек, которого я знаю почти 50 лет – Анатолий Голота....

Комментарии 1
Войдите, чтобы оставить комментарий
Валерий
14 Мая 2017, Валерий

Не буду говорить , что в каждом слове у Порошенко ложь , но в каждом абзаце наглая и
бессовестная ложь . Одним словом достойный продолжатель дела своего героя - Мазепы .

- 21 +
Авторские колонки

Блоги

Ошибка